РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" жовтня 2006 р.
Справа № 4/286-3241
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бурди Н.М.
Розглянув справу
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору на стороні позивача: Зборівське районне бюро технічної
інвентаризації, вул. Козацька, 3, м.Зборів, Зборівський район,
Тернопільська область, 47200
до відповідача: Спільного підприємства по агропромисловому
будівництву "Зборівський агропромбуд", АДРЕСА_2,
Представник від:
позивача: ОСОБА_1 свідоцтво НОМЕР_1
відповідача: не з'явився.
У розпочатому судовому засіданні представникам сторін
роз'яснено права та обов'язки сторони, передбачені ст. 22 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Технічна фіксація судового процесу не здійснювалася за
відсутності клопотання сторін.
Позивач - Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Зборів, звернувся
до господарського суду Тернопільської області 15.08.2006 р. (третя
особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -
Зборівське районне бюро технічної інвентаризації, м. Зборів) з
позовом до відповідача - Спільного підприємства по
агропромисловому будівництву "Зборівський агропромбуд", м.Зборів,
про визнання права власності на цех станції техобслуговування,
розташований за адресою АДРЕСА_2, посилаючись на те, що відповідач
не визнає таке право за позивачем.
Підставою набуття права власності на цех станції
техобслуговування позивач вважає виконаний сторонами договір
оренди від 25.12.2000 р., відповідно до умов якого при сплаті
орендарем орендодавцеві орендної плати, майно, що орендується,
переходить у власність орендаря.
Незважаючи на те, що за період дії договору оренди орендар
сплатив орендодавцеві 12500 грн. орендних платежів, останній не
визнає тієї обставини, що орендар набув права власності на
орендоване майно, а у орендодавця таке ж право по відношенню до
цього майна - припинилося. Факт невизнання відповідачем права
власності на раніше орендоване майно позивач підтверджує листом
відповідача НОМЕР_2, де відповідач вимагає повернути майно, яке
було предметом оренди.
В якості правового обгрунтування позову позивач посилається
на приписи ст.128 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 328, 334, 346, ч. 1
ст. 392 та ч.1 ст. 606 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що договором оренди
балансова вартість станції техобслуговування, яку повинен сплатити
орендар відповідно до п. 4.3. договору не вказана. Однак, на
момент підписання договору, балансова вартість приміщення
становила 37200 грн., а залишкова - 27346 грн. Оскільки, стверджує
відповідач, орендар сплатив за період дії договору лише 11400
грн., тому відсутні підстави вважати, що майно перейшло у
власність орендаря згідно п. 4.3. договору.
В процесі розгляду справи сторони підтримали свої доводи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін,
господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає до
задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 328 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право власності
набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із
правочинів.
Договір оренди, укладений сторонами 25.12.2000 р., передбачав
у п. 4.3. умову, при настанні якої майно переходить у власність
орендаря, - при внесенні ним орендної плати. При цьому строк
орендного користування визначено сторонами у 5 років.
З наведеного випливає, що перехід права власності на майно
від орендодавця до орендаря не пов'язується із внесенням орендарем
орендних платежів у розмірі балансової чи залишкової вартості.
Отже доводи відповідача з цього приводу є неспроможними і не
відповідають умовам договору.
Сукупність умов договору від 25.12.2000 р., у тому числі щодо
терміну дії договору (п. 2.1.), розміру та порядку внесення
платежів (пункти 3.1. та 3.2.) та умови, за якої орендар набуває
право власності на майно, що є предметом оренди (пункт 4.3.),
дають підстави для висновку, що орендар набуває права власності на
майно при сплаті ним орендної плати, але не раніше 25.12.2005 р.,
тобто закінчення 5-річного строку користування майном.
Таким чином, загальний розмір орендної плати за період
користування майном, який повинен сплатити орендар, та з
урахуванням умови про внесення орендної плати після двох місяців з
дня укладення договору (п. 3.2. ), складає 11600 грн. (58 міс. Х
200 грн.)
Договір також містить застереження про можливість
дострокового розірвання договору, якщо орендар не вносить орендну
плату протягом 3-х місяців.
Як зазнає позивач, посилаючись на розрахунок заборгованості,
підписаний головою СП "Зборівський агропромбуд" по договору оренди
станції техобслуговування від 25.12.2005 р. за період з грудня
2004 р. по 31.12.2005 р., і який був предметом дослідження у
справі №9/19-316; факти, встановлені господарським судом у
вказаній справі, рішення якого набрало законної сили 27.06.2006
р.; платіжне доручення за НОМЕР_3 про сплату орендної плати
розмірі 3001,50 грн., спір щодо виконання грошових зобов'язань
орендаря за користування майном в період з 25.12.2000 р. по
25.12.2005 р. станом на 22.03.2006р. відсутній.
Такі доводи позивача знаходять своє підтвердження матеріалами
справи і не спростовуються відповідачем.
При таких обставинах справи, з 22.03.2006 р. позивач,
виконавши умови договору оренди від 25.12.2000 р. у повному
обсязі, набув права власності на передане йому іншою стороною на
виконання договору майно - цех станції техобслуговування,
розташований за адресою АДРЕСА_2. Вказана обставина, в силу ч. 1
ст. 606 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, припинила зобов'язання за договором
оренди від 25.12.2000 р., адже згідно ч.1. ст. 606 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання припиняється поєднанням боржника і
кредитора в одній особі.
В силу положень частини 2. ст. 48 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
власник може вимагати усунення будь-яких
порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з
позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Ці положення Закону відтворені у ч. 1 ст. 391 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Водночас, згідно ч. 1 ст. 392 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
власник
майна має право пред'явити позов про визнання його права
власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою
особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його
право власності.
Матеріалами справи доведено, що відповідач не визнає права
власності на майно позивача, про що свідчить лист НОМЕР_2, де
відповідач вимагає повернути майно, яке було предметом оренди.
Таким чином, наявність спору між позивачем та відповідачем з
приводу невизнання відповідачем права власності позивача на цех
станції техобслуговування, розташований за адресою АДРЕСА_2,
доведений документально.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
кожний
суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав
і законних інтересів, які захищаються, зокрема, шляхом визнання
наявності або відсутності прав, установлення, зміни і припинення
господарських правовідносин.
Матеріалами справи доведено, що позивач на законних
підставах, відповідно до умов договору, законність якого не була
заперечена судом, набув права власності на майно - цех станції
техобслуговування, розташований за адресою АДРЕСА_2, але
відповідач цього права не визнає, суд захищає законне право
позивача шляхом постановлення рішення, яким визнає право власності
за позивачем.
Разом з тим, балансова вартість майна у розмірі 12481 грн. не
потребує доведення, в силу положень ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки встановлена судовим рішенням від 11.03.2006
р. по справі № 9/19-316.
За згодою представника позивача відповідно до ч. 2 ст. 85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 26.10.2006 р. оголошено лише вступну та
резолютивну частини рішення.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 12, 22, 33, 43, 82,
84, 85, 116, 117 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 20 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, 128 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 328, 334, 346 , ч. 1
ст. 392 та ч.1 ст. 606 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, господарський суд
ВИРIШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати право власності Приватного підприємця ОСОБА_1,
АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_4, на цех станції техобслуговування,
розташований за адресою АДРЕСА_2, балансовою вартістю 12481 грн.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають
право подати апеляційну скаргу, а прокурор -апеляційне подання,
протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) "30" жовтня 2006
р. рішення, через місцевий господарський суд.
Суддя Н.М. Бурда