ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РIВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
"24" жовтня 2006 р. Справа № 14/92
За позовом Українська державна інноваційна компанія
До відповідача Державне підприємство "Рівненська сірникова
фабрика"
Про стягнення в сумі 571368 грн. 93 коп.
СУДДЯ МАРАЧ В.В.
Представники сторін:
від позивача: Трофімчук О.М., Мазурок А.I. /дов.у справі/
від відповідача: Філімонов Ю.М.
В засіданні оголошувалася перерва з 19 по 24 жовтня 2006
року.
СУТЬ СПОРУ: Позивач просить стягнути з відповідача 5713568
грн. 93 коп. з яких 4469759,71 грн. основний борг, 690441,66 грн.
пеня за несвоєчасну сплату, 425695,51 грн. збитків від інфляції та
3% річних в сумі 127672,05 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим,
що на основі договору фінансового лізингу № 10-08/98 від
21.08.1998 року державне підприємство "Українська інноваційна
фінансово-лізингова компанія", правонаступником якої являється
позивач, придбало обладнання та передало його у фінансовий лізинг
державному лісогосподарському об'єднанню "Рівнеліс", що
підтверджується актами приймання-передачі. В дальнішому додатковою
угодою № 2 від 24.03.2000 року до договору фінансового лізингу
сторони змінили виконавця інноваційного проекту замість ДЛГО
"Рівнеліс" лізингоодержувачем виступив відповідач. Відповідно до
умов договору лізингоодержувач зобов'язувався своєчасно сплачувати
лізингові платежі за встановленим графіком, однак свої
зобов'язання не виконав і не сплатив платежі з п'ятнадцятого по
вісімнадцятий в сумі 4469759,71 грн.
Під час розгляду справи позивач подав доповнення до позовної
заяви в якому просить стягнути з відповідача 9130763,99 грн., з
яких: 4469759,71 грн. сума основного боргу по лізингових платежах,
3245713,19 грн. сума боргу по викупу обладнання по договору викупу
обладнання № 1-09 ВО/ОО від 01.09.2000 р., 552183,89 грн. пені за
несвоєчасне внесення платежів та викуп обладнання за 182 дні,
збитки від інфляції в сумі 617824,20 грн. за період з грудня 2004
року по червень 2006 року, 3% річних в сумі 245283,00 грн. за
період з моменту виникнення зобов'язання і до моменту подання в
суд доповнення до позовної заяви.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити в
задоволенні позову посилаючись на недотримання позивачем порядку
досудового врегулювання спору, те, що позивач невірно розрахував
суму позову, а пеню нарахував поза межами строку, встановлено
ст.232 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
. Крім того в поданих під час судового
розгляду клопотаннях та листах відповідач заперечує проти
стягнення з нього вартості обладнання на підставі договору викупу
обладнання № 1-09 ВО/00 від 01.09.2000 року, який є додатком № 3/1
до договору фінансового лізингу № 10-08/98 від 21.08.1998 року
посилаючись на те, що викуп має здійснюватися після внесення всх
платежів за договором фінансового лізингу. Також відповідач
стверджує, що позивач не вправі нараховувати інфляційні
нарахування та 3% річних так як ухвалою господарського суду
Рівненської області від 18.05.2004 року № 14/186 було порушено
провадження у справі про банкрутство ДП "Рівненська сірникова
фабрика" і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідач також заявляє, що позивач не надав суду доказів
передачі обладнання лізинг, так як акт № 1 прийому-передачі є
додатком до договору фінансового лізингу № 10-08/98 від 21.12.98
р. в той час як між сторнами укладено договір фінансового лізингу
№ 10-08/08/98 від 21.08.1998 року. Одночасно відповідач просить
розстрочити сплату боргу на 10 років та зменшення розміру штрафних
санкцій.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками
процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників
сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких
грунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають
значення для справи, господарський суд встановив наступне.
З метою реалізації проекту "Впровадження ресурсозберігаючої
безвідходної технології виробництва сірників державним
лісогосподарським об'єднанням "Рівнеліс", 25 грудня 1997 року між
Рівненським регіоанльним відділенням Державного інноваційного
фонду України /далі-Iнвестор/, з однієї сторони, Державним
підприємством "Українська фінансово-лізингова компанія" /далі-
Компанія/, з другої сторони, та Державним лісогосподарським
об'єднанням "Рівнеліс" /далі-підприємство/, з третьої сторони,
було складено Iнноваційний договір № 38.
Загальна вартість проекту складає 27536000,00 грн.:
Iнвестор на реалізацію проекту зобов'язувався виділити
27006000,00 грн, а підприємство -530000,00 грн. /Додаткова угода №
1 від 10.12.1998 року до Iнноваційного договору № 38 від
25.12.1997 року/.
Відповідно до умов Iнноваційного договору, Держіннофонд
перерахував Українській інноваційній фінансово-лізинговій компанії
27006000,00 грн. В свою чергу Компанія за рахунок коштів, наданих
Державним інноваційним фондом, придбала обладнання для виробництва
сірників та переробки відходів деревини сірникового виробництва у
шведської фірми "Swedіsh Mаtch Arenqo АВ" та провела
матеріально-технічне забезпечення проекту на умовах, визначених в
договорі фінансового лізингу. Підприємство, в свою чергу,
зобов'язувалось виконати всі роботи по проекту, досягти
економічного ефекту та повернути Компанії кошти, надані на
реалізацію проекту на умовах, визначених Договором.
На виконання умов, Iнноваційного договору від 25.12.1997 р. №
38, між Державним підприємством "Українська інноваційна
фінансово-лізингова компанія" /далі -Лізингодавець/ та Державним
лісогосподарським об'єднанням "Рівнеліс" /далі -Лізингоодержувач/
був укладений Договір фінансового лізингу від 21.08.1998 року №
10-08/98 далі -Договір/, згідно з яким Лізингодавець придбав
обладнання та передав його у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу,
а Лізингоодержувач прийняв обладнання та повинен був сплачувати
лізингові платежі Лізингодавцю в порядку та на умовах. Визначених
Договром, та здійснити викуп обладнання по закінченні строку
лізингу згідно договору про викуп.
Згідно умов Договору фінансового лізингу № 10-08/98 від
21.08.1998 року обладнання передавалось в користування двома
об'єктами лізингу:
1.комплекс обладнання для виробництва сірників -акт
приймання-передачі № 1 від 01.09.2000 р. /Додаток № 1/1/;
2.Лінія по переробці відходів деревини сірникового
виробництва -Акт приймання-передачі № 2 від 01.09.2000 р. /Додаток
№ 1/2/;
Строк лізингу обладнання встановлено з 01.09.2000 р. по
01.09.2005 року /відповідно до Додаткової угоди № 8 від 01.09.2000
р. до Iнноваційного договору № 38 від 25.12.1997 року та
Додаткової угоди № 3 від 01.09.2000 р. до Договору фінансового
лізингу № 10-08/98 від 21.08.198 року/.
Укладенням Додаткової угоди № 2 від 24.03.2000 р. до Договору
фінансового лізингу № 10-08/98 від 21.08.1998 року сторони змінили
виконання інноваційного проекту - замість державного
лісогосподарського об'єднання "Рівнеліс" ним стало Державне
підприємство "Рівненська сірникова фабрика" - відповідач, до якого
перейшли всі права та обов'язки підприємства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2000 р. № 654
( 654-2000-п ) (654-2000-п)
, на базі Державного інноваційного фонду України та
його регіональних відділень, що ліквідувалися, була створена
Українська державна інноваційна компанія-позивач, яка була визнана
правонаступником майнових прав і обов'язків за договорами про
надання інноваційних позик Держіннофондом України та його
регіональним відділеннями.
Підписанням Додаткової угоди № 8 від 01.09.2000 р. до
Iнноваційного договору № 38 від 25.12.1997 року сторони погодили,
що Iнвестором за договором стає Українська державна інноваційна
компанія в особі Рівненського регіонального відділення.
У зв'язку з ліквідацією ДП "Українська інноваційна
фінансово-лізингова компанія" /відповідно до розпорядження КМУ №
342-р від 04.09.2000 р./, Лізингодавцем за договором фінансового
лізингу № 10-08/98 від 21.08.1998 року стає Українська державна
інноваційна компанія /Додаткова угода № 4 вд 15.06.2001 року/ .
Згідно п.7.1 вищезазначеного Договору, обладнання, передане в
лізинг, стає власністю Української державної інноваційної
компанії.
Українська державна інноваційна компанія свої зобов'язання
перед ДП "Рівненська сірникова фабрика" виконала.
У зв'язку з несплатою відповідачем перших шести лізингових
платежів позивач 09 липня 2002 року подав до господарського суду
Рівненської області позов про стягнення з ДП "Рівненська сірникова
фабрика" на користь Української державної інноваційної компанії
заборгованності по лізингових платежах в сумі 7959588,19 грн..
пені та збитків, завданих інфляцією.
Рішенням господарського суду Рівненської області від
14.11.2002 року було постановлено стягнути з відповідача
7959588,19 грн. заборгованості по лізингових платежах та 5849,49
грн. штрафних санкцій.
28 лютого 2003 року було підписано Додаткову угоду № 5 до
Договору фінансового лізингу № 10-08/98 від 21.08.1998 року
відповідно до умов якої частина обладнання, переданого і лізинг
/лінія по переробці відходів деревини/, відповідачем була
повернута позивачу. Згідно цієї Додаткової угоди втратили чинність
Додаток № ? від 01.09.2000 р. від 01.09.2000 р. /акт № 2 про
передачу в лізинг лінії по переробці відходів деревини/ та Додаток
№ 3/2 від 01.09.2000 р. /Договір викупу обладнання № 2-09 ВО/00/
до Договору фінансового лізингу № 10-08/98 від 21.08.1998 року.
Відповідно до умов Договору, Лізингоодержувач зобов'язувався
своєчасно сплачувати лізингові платежі за графіком, встановленим в
Розрахунку лізингової плати № 1 від 15.06.2001 року /Додаток № 1
до Додаткової угоди № 4 від 15.06.2001 року до Договору
фінансового лізингу № 10-08/98 від 21.08.1998 року/.
Однак відповідач свої зобов'язання не виконав і не сплатив з
п'ятнадцятого по вісімнадцятий лізингові платежі. Станом на
24.10.2006 року заборгованість відповідача по вказаних лізингових
платежах складає 4469759,71 грн.
На основі пп. 3 п.2 ст.11 Закону україни "Про фінансовий
лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
, ст.ст. 526, 806, 762 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
вимоги позивача про стягнення заборгованості по лізингових
платежах являються правомірними і підлягають до задоволення.
На основі п.3.3 Договору фінансового лізингу № 10-08/98 від
21.08.1998 року, ст.ст. 611. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правомірними являються і вимоги позивача про стягнення пені за
несвоєчасну сплату лізингових платежів, збитків від інфляції та 3%
річних.
Крім того 01 вересня 2000 року між ДП "Українська інноваційна
фінансово-лізингова компанія", правонаступником якого є позивач,
та відповідачем, як додаток № 3/1 до договору фінансового лізингу
№ 10-08/98 від 21.08.1998 року було укладено договір викупу
обладнання № 1-09130/00.
Відповідно до умов даного договору ДП "Рівненська сірникова
фабрика", як Покупець зобов'язувалося придбати у продавця по ціні
викупу обладнання передане лізингодавцем в користування
лізингоодержувачу згідно договору лізингу за актом № 1
приймання-передачі обладнання в користування від 01.09.2000 р.
/Додаток № 1/ до Договору лізингу. Ціна викупу погоджена сторонами
в сумі 3245713,19 грн. в т.ч. ПДВ -540952,20 грн.Пунктом 4.1
договору викупу була встановлена кінцева дата здійснення
розрахунку за обладнання -01 вересня 2005 року, а п.4.7 договору
встановлено, що у визначений в п.4.1 термін Покупець, яким
являється по договору викупу обладнання відповідач, зобов'язаний
перерахувати на розрахунковий рахунок продавця, яким являється
позивач, кошти в сумі, рівній ціні викупу.
Однак відповідач свого зобов'язання не виконав і коштів
позивачу не перерахував.
Таким чином на підставі наведеного, ст. 526 ЦКУ, ст. 193 ГКУ
вимоги позивача про стягнення з відповідача 3245717,19 грн. на
основі договору викупу обладнання від 01.09.2000 р. № 1-09 130/00
правомірні, грунтуються на договорі та законі, а відтак підлягають
задоволенню.
На основі п.51 договору викупу обладнання ст.ст. 549, 611,
625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
правомірними являються і
вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3%
річних нарахованих в зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового
зобов'язання.
Однак, враховуючи те, що розмір пені надто великий, порівняно
зі збитками позивача, приймаючи до уваги матеріальний та
фінансовий стан відповідача, керуючись ст.83 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд вважає за можливе зменшити розмір пені, що
підлягає до стягнення та нараховану позивачем за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань по договору фінансового лізингу №
10-08/98 від 21.08.1998 року та по договору викупу обладнання №
1-09-ВО/00 від 01.09.2000 р. на вісімдесят відсотків.
Заперечення відповідача наведені у відзиві на позов та
поданих в дальнішому клопотаннях не грунтуються на діючому
законодавстві України спростовуються всім вищенаведеним та
наступним.
По-перше, законодавством України не встановлено для даної
категорії спорів обов'язкового досудового порядку врегулювання
спору.
По-друге, при укладенні договору фінансового лізингу №
10-08/98 від 21.08.1998 р. сторони погодили графік сплати
лізингових платежів. В даному випадку позивач просить стягнути
платежі з п'ятнадцятого по вісімнадцятий, а при розгляді в
господарському суді Рівненської області справ, за результатами
яких винесені рішення, на які посилається відповідач, а саме від
14.11.2002 р. № 14/155 та від 16.12.2004 р. № 14/294 стягнення сум
по вказаних платежах не були предметом судового розгляду. Таким
чином виведення суми по лізингових платежах з 15 по 18 з
врахуванням попередніх судових рішень, в яких вони не були
предметом спору, є неправомірними, так як розміри вказаних
платежів закріплені у твердих сумах в графіку сплати лізингових
платежів. Будь-яких доказів того, що він здійснював перерахування
коштів по вказаних платежах відповідач суду не надав.
По-третє, позивачем нарахування пені проведено у
відповідності до чинного законодавства України в тому числі з
врахуванням ст.232 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
. Так
відповідно до розрахунку поданого з доповненнями до позовної
заяви, нарахування пені позивач здійснює тільки за шість місяців
від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
По-четверте, інфляційні нарахування та 3% річних, які на
підставі ст. 625 ЦКУ ( 435-15 ) (435-15)
нараховуються за прострочення
грошового зобов'язання по своїй правовій природі не є неустойкою
(пенею, штрафом) та санкціями за невиконання грошового
зобов'язання, а тому їх стягнення не може регулюватися п.4 ст.12
Закону України "Про відновлення платоспоможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Не заслуговує на увагу і посилання позивача на те, що акт №1
приймання-передачі обладнання в користування від 01.09.2000 р. не
може слугувати доказом передачі обладнання саме по договору
№10-08/98 від 21.08.1998 р. з огляду на таке.
Рішеннями господарського суду Рівненської області від
14.11.2002 р. № 14/155 та від 16.12.2004 р. № 14/294 винесених за
результатами розгляду справ, в яких брали участь ті самі сторони,
що і в даній справі, було встановлено факт передачі обладнання
відповідачу в лізинг по договору фінансового лізингу № 10-08/98
від 21.08.1998 р. і відповідно до ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дані факти не потребують нового доведення.
Крім того, факт отримання відповідачем обладнання в лізинг
підтверджується рядом його дій, як то часткова оплата попередніх
лізингових платежів, направлення клопотань про розстрочку цих
платежів, підписання відповідачем актів інвентаризації майна та
актів взаєморозрахунків до договору фінансового лізингу № 10-08/98
від 21.08.1998 року.
Що стосується заперечень відповідача проти сплати коштів по
договору викупу обладнання № 1-9 ВО/00 від 01.09.2000 року, то
умовами даного договору не встановлено, що викуп має здійснюватися
тільки після сплати відповідачем всіх лізингових платежів. Навпаки
п.4.1, 4.2 вказаного договору чітко встановлено, що відповідач, як
покупець по договору зобов'язаний здійснити розрахунок за
обладнання до 01.09.2005 року.
Клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду
не підлягає задоволенню як необгрунтоване та непідтверджене
будь-якими належними доказами, які б могли бути підставою для
розстрочки.
На основі наведеного, керуючись статтями 49, 82-85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд
В И Р I Ш И В:
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства "Рівненська сірникова
фабрика" (смт.Березне, вул. Андріївська,112, р/р 260071224 в АППБ
"Аваль", МФО 333443, код ЄДРПОУ 25319903) на користь Української
державної інноваційної компанії (01601, м.Київ, вул.
Б.Хмельницького,656 р/р 26508012819142 в ВАТ "Державний
експортно-імпортний банк України", м.Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ
00041467) 9 130 763 грн. 99 коп., з яких 4 469 759 грн. 71 коп.
сума боргу по лізингових платежах, 3 245 713 грн. 19 коп. сума
боргу по викупу обладнання (в тому числі ПДВ -540952 грн.20 коп.),
110436 грн. 78 коп. -пеня, 617 824 грн. 20 коп. -збитки від
інфляції, а також 3 % річних -245 283 грн. 00 коп.
3. Стягнути з Державного підприємства "Рівненська сірникова
фабрика" (смт.Березне, вул. Андріївська,112, р/р 260071224 в АППБ
"Аваль", МФО 333443, код ЄДРПОУ 25319903) на користь Української
державної інноваційної компанії (01601, м.Київ, вул.
Б.Хмельницького,656 р/р 26508012819142 в ВАТ "Державний
експортно-імпортний банк України", м.Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ
00041467) 25 500 грн. -державного мита, 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4.В решті позову відмовити в задоволенні.
Суддя Марач В.В.
Рішення підписано "___" листопада 2006 року