ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТI
 
                          Р I Ш Е Н Н Я
 
                         Iменем України
 
     17.10.06 р. Справа № 36/318
 
     за  позовом:  Державного  підприємства  "Донецька  залізниця"
м.Донецьк
 
     до    відповіда:    Відкритого    акціонерного     товариства
."Маріупольський металургійний комбінат ім. Iлліча" М.Маріуполь
 
     про: стягнення  збору  за  оформлення  внутрішніх  транзитних
документів та їх електронних копій в сумі 14297,40 грн.
 
     Суддя Мальцев М.Ю.
 
     Представники сторін:
 
     від позивача: Iгнатова Н.О. за довіреністю
 
     від відповідача: Сукач Т.В. за довіреністю
 
     СУТЬ СПОРУ:
 
     Позивач,   Державне   підприємство    "Донецька    залізниця"
м.Донецьк, звернувся до господарського суду  Донецької  області  з
позовом  до  відповідача,   Відкритого   акціонерного   товариства
"Маріупольський металургійний комбінат  ім.  Iлліча"  М.Маріуполь,
про стягнення збору за оформлення внутрішніх транзитних документів
та їх електронних копій в сумі 14297,40 грн.
 
     В  обгрунтування   своїх   вимог   позивач   посилається   на
накопичувальні картки, претензію №23 від 25.08.05р., відповідь  на
претензію від 15.09.2005р.
 
     Відповідач позовні  вимоги  не  визнає,  оскільки  у  спірний
період  між  позивачем  та  відповідачем  не  існувало  договірних
відносин з приводу оформлення внутрішнього  транзитного  документу
та його електронної копії, тобто позивач не мав жодних зобов'язань
перед відповідачем з приводу оформлення  внутрішнього  транзитного
документу та його  електронної  копії,  так  само  як  і  не  було
юридичного  факту,  в  силу  якого  виникало  б   зобов'язання   у
відповідача перед позивачем.
 
     Розглянувши   матеріали    справи,    вислухавши    пояснення
представників позивача та відповідача судом встановлено:
 
     25.03.2004р. сторони уклали договір №84/2462 про  організацію
перевезення  вантажів,  згідно  якого   позивач   взяв   на   себе
зобов'язання   надавати   відповідачу   послуги,    пов'язані    з
організацією перевезення вантажів.
 
     Згідно п.2.1.3 договору (в редакції додаткової угоди  №7  від
09.03.2005р. до договору) відповідач зобов'язався вносити  платежі
за  перевезення  вантажів  та  додаткові  послуги   (на   підставі
перевізних  документів  а  також   підписаних   відповідачем   без
заперечень  накопичувальних  карток   та   відомостей   плати   за
користування   вагонами)   шляхом   перерахування   грошових   сум
відповідно до обсягів перевезень  та  діючим  тарифам  на  рахунок
Залізниці.
 
     У подальшому сторони укладали додаткові угоди №1, №3, №4, №5,
№6, №7, №9, якими визначили послуги, які надаються  Залізницею  за
вільними тарифами згідно "Збірника тарифів на перевезення вантажів
залізничним транспортом України".
 
     Додатковою угодою №8 сторони продовжили строк дії договору до
31.12.2005р.
 
     Додатковою угодою №10,  підписаною  з  урахуванням  протоколу
узгодження розбіжностей від 01.03.2006р.,  сторони  змінили  п.4.3
договору та продовжили строк його дії-до 31.12.2006р.
 
     У липні 2005р. на  станцію  Маріуполь-Сортувальний  Донецької
залізниці на адресу відповідача надходили імпортні вантажі.
 
     Наказом Державної митної служби України від  12  квітня  2000
року  N  206  ( z0261-00 ) (z0261-00)
          був  затверджений  Порядок  заповнення
внутрішнього  транзитного  документа  для  його  використання  при
здійсненні контролю за доставкою  товарів,  що  переміщуються  між
митницями в межах митної території України.
 
     У  зв'язку  з  цим  Укрзалізниця  телеграфним  розпорядженням
№ЦЗМ-10/342  від   17.02.2004р.   визначила   порядок   оформлення
внутрішніх транзитних документів.
 
     Державна  адміністрація   залізничного   транспорту   України
телеграмою №ЦЗМ-10/400 від 25.02.2004р.  також  визначила  порядок
оформлення внутрішніх транзитних документів та встановила, що  при
оформленні партії вантажу оплата справляється за оформлення одного
внутрішнього транзитного документу у  розмірі  84,6грн.  незалежно
від кількості вагонів, зазначених в ньому.
 
     У   відповідності   з   Порядком   заповнення    внутрішнього
транзитного  документа  для  його  використання   при   здійсненні
контролю за доставкою товарів, що переміщуються  між  митницями  в
межах митної території  України,  затвердженим  Наказом  Державної
митної  служби  України  від  12  квітня  2000  року  N  206,   та
розпорядженнями   Укрзалізниці    та    Державної    адміністрації
залізничного транспорту України, митними  брокерами  залізниці  на
прикордонних   передавальних   станціях   оформлялися    внутрішні
транзитні документи та їх електронні копії.
 
     Згідно телеграфної вказівки №000357/ЦМ  від  17.02.2004р.  за
встановленою  калькуляцією  позивачем  був  нарахований  збір   за
оформлення внутрішніх  транзитних  документів  та  їх  електронних
копій в сумі 14297,40 грн., та складені накопичувальні картки, які
додані до матеріалів справи.
 
     Вказані  накопичувальні  картки  з  боку   відповідача   були
підписані  з  запереченням  "Пред"явлена  сума   відхиляється   до
нормативних підтверджень ставки 84,60 грн. ВТД".
 
     Оскільки відповідач не сплатив позивачу  збір  за  оформлення
внутрішнього транзитного  документу  та  його  електронної  копії,
залізниця 25.08.2005р. направила претензію №23 про оплату вартості
оформлення внутрішнього транзитного документу та його  електронної
копії.
 
     Вказану  претензію  відповідач  листом  від  15.09.2005р.  не
визнав, оскільки між ним  та  Донецькою  залізницею  не  укладений
договір доручення, передбачений ст. 177  Митного  кодексу  України
( 92-15 ) (92-15)
        .
 
     Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
         , який є  основним  актом
цивільного законодавства, регулює особисті  немайнові  та  майнові
відносини (цивільні відносини) засновані  на  юридичній  рівності,
вільному волевиявленні, майновій  самостійності  їх  учасників.  У
тому числі цей кодекс поширюється на  господарські  відносини,  що
мають вказані ознаки.
 
     Відповідно до положень статті 9  Цивільного  кодексу  України
( 435-15 ) (435-15)
         законом можуть бути передбачені особливості регулювання
майнових  відносин  у  сфері  господарювання.  Таким  законом   є,
зокрема, Господарський  кодекс  України  ( 436-15 ) (436-15)
        ,  який  набрав
чинності одночасно з Цивільним кодексом України  ( 435-15 ) (435-15)
          ,  та
норми   якого   в   регулюванні   майнових   відносин    суб'єктів
господарювання є спеціальними по  відношенню  до  норм  Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        .
 
     Підставами виникнення господарських  зобов'язань  є  юридичні
факти - дії та події, з якими  закон  пов'язує  настання  правових
наслідків у сфері господарювання.
 
     Так, стаття 174  Господарського  кодексу  України  ( 436-15 ) (436-15)
        
визначає підстави виникнення господарських зобов'язань.
 
     Даною нормою закону передбачено, що господарські зобов'язання
можуть виникати,  зокрема,  безпосередньо  із  закону  або  іншого
нормативно-правового акту, що регулює господарську  діяльність,  з
господарського договору та інших  угод,  передбачених  законом,  а
також з угод, не передбачених законом,  але  таких,  які  йому  не
суперечать.
 
     Норми  статті  14  Цивільного  кодексу   України   ( 435-15 ) (435-15)
        
визначають вимоги  щодо  виконання  цивільних  обов'язків.  Згідно
вимог  закону  учасники  цивільних  правовідносин  виконують  свої
цивільні обов'язки  у  межах,  встановлених  договором  або  актом
цивільного законодавства.
 
     Відповідно з цим,  якщо  вчинення  тих  чи  інших  дій  не  є
обов'язковим  для  особи  згідно  договору  або  акту   цивільного
законодавства, то особа не може бути примушена до їх вчинення.
 
     Для посилення контролю за переміщенням вантажів між митницями
Державна  митна  служба  України  наказом  №206  ( z0261-00 ) (z0261-00)
          від
12.04.2000р.   затвердила    Порядок    заповнення    внутрішнього
транзитного  документа  для  його  використання   при   здійсненні
контролю за доставкою товарів, що переміщуються  між  митницями  в
межах митної території України. При  цьому,  обов'язок  заповнення
внутрішніх транзитних документів покладений на декларантів.
 
     Згідно ст. 87 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
          декларантами
можуть бути підприємства або громадяни,  яким  належать  товари  і
транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон  України,
або уповноважені ними митні брокери (посередники).
 
     Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє
визначаються  договором  доручення  (стаття  177  Митного  кодекс}
України ( 92-15 ) (92-15)
        ). Такий договір сторонами укладений не був.
 
     Стаття 208  Цивільного  кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
          вимагає
вчинення: виключно у письмовій формі правочинів, сторонами в  яких
є юридичні особи, незалежно від їх форм власності чи організаційно
правової форми.
 
     З наявних  у  матеріалах  справи  документів  вбачається,  що
оформлюючи внутрішній транзитний документ та його електрони копію,
позивач фактично надавав відповідачу додаткові послуги.
 
     На підставі ст. 916  Цивільного  кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
        
робота і послуги, що виконуються на вимогу  власника  (володільця)
вантажу  не  передбачені  тарифами,   оплачуються   додатково   за
домовленістю сторін. Така саме норма  закріплена  і  в  статті  22
Статуту залізниць  України  ( 457-98-п ) (457-98-п)
        ,  згідно  якої  виконання
залізницею додаткових операцій пов'язаних з перевезенням вантажів,
здійснюється на підставі окремі договорів.
 
     Однак, ні договором №84/2462 від 25.03.2004р., ні  додатковим
угодами до нього, не  передбачено  надання  Залізницею  додаткових
послуги з декларування  товарів,  що  переміщаються  через  митний
кордон  України,   зокрема   оформлення   внутрішнього   транзитне
документу,  більш  того,  відповідач  неодноразово  звертався   до
відповідача  з  урахуванням   висновків,   зазначених   у   листах
Міністерства юстиції України і Міністерства економіки та з  питань
європейської інтеграції України, надати правові підстави стягнення
збору за оформлення внутрішнього  транзитного  документа  та  його
електронної копії.
 
     Збір  за  оформлення  внутрішнього  транзитного  документу  у
встановленому  порядку  не  встановлений,  "Збірник   тарифів   на
перевезення  вантажів   залізничним   транспортом",   затверджений
Наказом Міністерства  транспорту  України  №551  ( z0828-99 ) (z0828-99)
          від
15.11.1999р.,  не  передбачає  збір  за  оформлення   внутрішнього
транзитного  документу  та  його  електронної  копії,  послуги   з
декларування товарів  та  транспортних  засобів,  які  регулюються
Митним кодексом ( 92-15 ) (92-15)
         та іншими  нормативно-правовими  актами,
не входять в обов'язок залізниці.
 
     Наказ Державної митної служби України від 12 квітня 2000 року
N 206 ( z0261-00 ) (z0261-00)
         не вказує на  те,  що  оформлення  внутрішнього
транзитного документу здійснює тільки залізниця і що ця послуга  є
платною.
 
     Пунктом 26 Тарифного керівництва №1 встановлено, що додаткові
послуги, пов'язані з оформленням експертних і імпортних  вантажів,
що надаються залізницею,  здійснюється  за  проханням  відправника
(одержувача).
 
     Крім того, відповідно до положень  ст.  139  Митного  кодексу
України     ( 92-15 ) (92-15)
        ,     розвантажувальні,      навантажувальні,
перевантажувальні  та  інші  операції,  необхідні  для  здійснення
митного  контролю  та  митного  оформлення  товарів,   проводяться
підприємствами залізниці за свій рахунок.
 
     Посилання позивача на телеграфне  розпорядження  Укрзалізниці
№ЦЗМ-10/342  від  17.02.2004р.,  та  розпорядження  №   ЦЗМ-10/342
Державної адміністрації залізничного транспорту України телеграмою
№ЦЗМ-10/400 від 25.02.2004р., якими затверджений розмір  збору  за
оформлення внутрішнього транзитного документу та його  електронної
копії, не є підставою  для  покладення  на  відповідача  обов'язку
оплатити послуги з оформлення внутрішнього  транзитного  документу
та його електронної  копії,  оскільки  вони  видані  з  порушенням
законодавства про державну реєстрацію, так  як  внесення  змін  до
нормативно-правового акту здійснюється у тому ж порядку, що і його
прийняття  з  наступною  державною  реєстрацією  такого   акту   в
Міністерстві юстиції України.
 
     Позивачем  не  надано  доказів,  щодо   реєстрації   вказаних
телеграм у Міністерстві юстиції України.
 
     Враховуючи вищевикладене, суд дійшов  висновку,  що  відсутні
правові підстави для стягнення спірної суми  з  відповідача,  тому
позовні вимоги про стягнення з  відповідача  збору  за  оформлення
внутрішніх транзитних документів та їх електронних  копій  в  сумі
14297,40 грн.  є  необгрунтованими  та  такими  що  не  підлягають
задоволенню.
 
     Судові    витрати,    відповідно     ст.49     Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , підлягають стягненню з
відповідача.
 
     На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82, 84,
85 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         суд,-
 
     В И Р I Ш И В:
 
     У позові  Державного  підприємства  "Донецька  залізниця"  м.
Донецьк  до  Відкритого  акціонерного  товариства  "Маріупольський
металургійний комбінат ім.  Iлліча"  м.  Маріуполь  про  стягнення
збору  за  оформлення  внутрішніх  транзитних  документів  та   їх
електронних копій в сумі 14297,40 грн. відмовити.
 
     Рішення  суду  набирає   законної   сили   після   закінчення
десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).
 
     Текст рішення оголошено в судовому засіданні 17.10.06р.
 
     Суддя Мальцев М.Ю