РIШЕННЯ
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     16.10.06 Справа № 13/384
 
     За   позовом   товариства   з   обмеженою    відповідальністю
"Агропромтехсервіс", м. Маріуполь Донецької області
 
     до  державного  підприємства  "Попаснянський  вагоноремонтний
завод", м. Попасне Луганської області
 
     про стягнення 174 707 грн. 09 коп.
 
     Суддя
     Яресько Б.В.
 
     За участю:
     Від позивача
     Горев Д.А. дов. № б/н від 01.09.2005 р.
     Від відповідача
     Не прибув
 
     До початку слухання справи  від  учасників  судового  процесу
вимоги про здійснення  фіксування  судового  процесу  з  допомогою
звукозаписувального технічного засобу не надійшло, в зв'язку з чим
технічна фіксація не здійснювалась.
 
     У судовому засіданні 06.10.2006 р. була оголошена перерва  до
16.10.2006 р.
 
     ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем  заявлена  вимога  про  стягнення
витрат від інфляції та 3 % річних від суми прострочення за  період
з 01.12.2003 р. по 01.06.06 р. в сумі 174 707 грн. 09 коп.
 
     Позивач підтримав позовні вимоги.
 
     Відповідач проти позову заперечує  з  підстав,  викладених  у
відзиві на позовну заяву.
 
     Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної  заяви,
заслухавши пояснення  представників  учасників  судового  процесу,
всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази,
які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
 
     ВСТАНОВИВ, що 02.03.2004 р.  господарським  судом  Луганської
області по справі № 8/50 за  позовом  ТОВ  "Агропромтехсервіс"  до
Державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод" було
прийнято рішення про стягнення з відповідача на  користь  позивача
боргу в сумі 674 275 грн. 00 коп., пені в сумі 6401 грн. 18  коп.,
держмита  1700  грн.  00  коп.,  витрат  на  інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
 
     При  розгляді  справи  судом   було   встановлено   порушення
відповідачем  умов  договору  поставки  №  302,  а  саме  несплати
26.11.2003 р. боргу в сумі 724 275 грн. 00 коп.
 
     Зазначена  заборгованість  була  сплачена   відповідачем   як
добровільно, так  і  була  стягнута  на  підставі  наказу  №  8/50
примусово органом виконання судового рішення.
 
     21.06.2006   р.   головним   державним   виконавцем   відділу
примусового   виконання   рішень   державної   виконавчої   служби
Луганської  області  була  прийнята   постанова   про   закінчення
виконавчого провадження за наказом № 8/50.
 
     Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з
позовом в якому просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в
сумі 135 286 грн. 41 коп., та 3 % річних від суми боргу в сумі  39
420 грн. 68 коп., Позивач обгрунтовує свої вимоги положеннями  ст.
625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        .
 
     Відповідач  проти  задоволення  позову   заперечує,   зокрема
посилаючись на те, що несвоєчасне виконання грошового зобов'язання
протягом 2003 -2006 р. відбувалося не  з  вини  відповідача,  а  в
наслідок неналежного  виконання  обов'язків  державною  виконавчою
службою щодо примусового виконання наказу № 8/50.
 
     Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін
та надані ними докази  суд  дійшов  висновку  про  обгрунтованість
позовних вимог виходячи з наступних підстав.
 
     Відповідно  до  ст.  33,  34  Господарського   процесуального
кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          кожна  сторона  повинна  довести  ті
обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх  вимог  і
заперечень. Обставини  справи,  які  відповідно  до  законодавства
повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не  можуть
підтверджуватися іншими засобами доказування.
 
     Згідно ст. 43 Господарського процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
         судочинство  у  господарських  судах  здійснюється  на
засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть  участь  у
справі, обгрунтовують свої  вимоги  і  заперечення  поданими  суду
доказами.
 
     Відповідно до ч. 2 п. 4 Прикінцевих  та  перехідних  положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         щодо цивільних відносин, які
виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення
цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що  виникли
або продовжують існувати після набрання ним чинності.
 
     Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         боржник,
який  прострочив  виконання  грошового  зобов'язання,  на   вимогу
кредитора  зобов'язаний  сплатити   суму   боргу   з   урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а  також
три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір
процентів не встановлений договором або законом.
 
     Згідно ст. 35 Господарського процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
         факти, встановлені рішенням  господарського  суду  під
час розгляду однієї справи,  не  доводяться  знову  при  вирішенні
інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
 
     Статтею   629   Цивільного   кодексу    України    ( 435-15 ) (435-15)
        
встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
 
     Згідно  ст.  525  Цивільного   кодексу   України   ( 435-15 ) (435-15)
        
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його
умов не допускається,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або
законом.
 
     Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
        
зобов'язання має виконуватися належним чином  відповідно  до  умов
договору  та  вимог  цього   Кодексу,   інших   актів   цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  -  відповідно
до  звичаїв  ділового  обороту  або  інших  вимог,   що   звичайно
ставляться.
 
     Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або
виконання  з  порушенням  умов,  визначених  змістом  зобов'язання
(неналежне виконання).
 
     Відповідач не був позбавлений можливості добровільно сплатити
борг в повному обсязі своєчасно, за таких обставин його  посилання
на відсутність його вини в неналежному  виконанні  наказу  №  8/50
органом виконання судового рішення є безпідставними.
 
     За  таких  обставин  позов  є  обгрунтованим,   та   підлягає
задоволенню в повному обсязі.
 
     Відповідно до ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
         судові витрати покладаються на відповідача,  а
саме державне мито у  сумі  -1748  грн.  00  коп.  та  витрати  на
інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу  у  сумі  118
грн. 00 коп.
 
     Керуючись  ст.  44,49,  82-85  Господарського  процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                             ВИРIШИВ:
 
     1. Позов задовольнити повністю.
 
     2.  Стягнути   з   Державного   підприємства   "Попаснянський
вагоноремонтний завод" Луганська область, Попаснянський район,  м.
Попасна,  вул.  Залізнична  1  ідентифікаційний  код  09585574  на
користь     Товариства      з      обмеженою      відповідальністю
"Агропромтехсервіс" Донецька область, м. Маріуполь, в. Октябрська,
10, інфляційні втрати в сумі 135 286 грн. 41 коп., та 3  %  річних
від суми боргу в сумі  39  420  грн.  68  коп.,  державне  мито  у
сумі -1748  грн.  00  коп.  та  витрати  на  інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу у  сумі  118  грн.  00  коп.,  наказ
видати.
 
     У судовому засіданні 16.10.2006  р.  за  згодою  сторін  була
оголошена тільки вступна та резолютивна частина рішення.
 
     Дата підписання рішення 23.10.2006 року.
 
     Відповідно до ст. 85  Господарського  процесуального  кодексу
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
           рішення   набирає   законної   сили   після
десятиденного строку з дня його підписання.
 
     Суддя Б.В. Яресько