ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКIВСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" жовтня 2006 р. Справа № 49/87-06
вх. № 9544/3-49
Суддя господарського суду Кононова О.В.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом ТОВ "Юніттранс", м. Київ
до ПП "Меркурій Ко", м. Харків
про стягнення 1586,94 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в
який прохає суд стягнути з відповідача на свою користь
заборгованість згідно договору на міжміські вантажні
автоперевезення № 0818 від 18.08.2005 року у розмірі 1623,88 грн.,
з яких 1586,94 грн. - сума основного боргу та 36,94 грн. - сума
пені. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач
не сплачує заборгованість у добровільному порядку.
10.10.2006 року позивач надав через канцелярію суду додаткові
документи та клопотання, в якому прохав суд надати офіційний запит
на ТОВ "КФ" щодо здійснення розрахунку з відповідачем, так, як
воно виступає замовником на перевезення вантажу, а саме фігурує в
подорожньому листі, в товарно - транспортній накладній та в заявці
на перевезення вантажу в пункті.
Представник позивача в призначене судове засідання не
з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений
належним чином.
Представник відповідача в призначене судове засідання також
не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду та відзиву на
позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений
належним чином.
Суд в ухвалах від 02.08.2006 року, 28.08.2006 року та від
20.09.2006 року попереджував сторони, що у разі неявки їх
представників в призначені судові засідання суд має право
розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, обов'язок доказування та надання доказів
покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив
наступне.
18.08.2005 року між ТОВ "Юніттранс" (Перевізник) та ПП
"Меркурій К" (Експедитор) було укладено договір на міжнародні
перевезення № 0818. Відповідно умов договору позивач зобов'язався
здійснювати перевезення вантажів в міжнародному сполученні на
умовах визначених в договорі згідно замовлень відповідача, а
відповідач зобов'язався здійснювати оплату за надані позивачем
послуги. Відповідно п. 2.1. договору сторони визначили, що в
разовому замовленні відповідач вказує місце завантаження, пункт
призначення, дату подачі автомобіля під завантаження, найменування
та масу вантажу, суму фрахту, строк оплати та ін. Згідно п. 5.1.
договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату позивачу за
послуги, надані згідно цього договору, у розмірі, на умовах,
узгоджених обома сторонами. Оплата повинна бути здійснена на
протязі 5 банківських днів з моменту передачі вантажу
вантажоотримувачу, якщо інше не обумовлено в замовленні.
Як свідчать матеріали справи, 18.08.2005 відповідач надав
позивачеві замовлення на перевезення вантажу автомобільним
транспортом за маршрутом м. Харків - м. Київ. Відповідно вказаного
замовлення вартість вантажу та кількість місць зазначається в
накладній, вартість перевезення становить 1550 грн., в т.ч. ПДВ
20%.
Згідно п. 47 Статуту автомобільного транспорту Української
РСР, затвердженого Постановою Ради міністрів УСРС від 27.06.1969
р. № 401 ( 401-69-п ) (401-69-п)
(далі Статут...) товарно-транспортні
накладні і акти заміру (зважування) є основними транспортними
документами, які визначають взаємовідносини між
вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними
підприємствами і організаціями. Товарно-транспортна накладна є
єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у
вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також
для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік
транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться
виключно на підставі путьових листів та прикладених до них
товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування).
Користування автотранспортом, робота якого оплачується за
почасовим тарифом, оформляється в путьових листах та прикладених
до них товарно-транспортних накладних при перевезенні вантажів
товарного характеру або актах заміру (зважування) при перевезенні
вантажів нетоварного характеру в порядку, встановленому Правилами.
Вантажі, не оформлені товарно-транспортними накладними або актами
заміру (зважування), автотранспортними підприємствами або
організаціями до перевезення не приймаються.
Відповідно ч. 7 п. 104 Статуту, остаточний розрахунок за
перевезення вантажів провадиться замовником автотранспорту на
підставі рахунку автотранспортного підприємства або організації.
Підставою для виписки рахунку на виконання перевезення є товарно -
транспортні накладні або акти заміру вантажу.
У відповідності з п.11.1 Правил перевезень вантажів
автомобільним транспортом в України, затверджених наказом
Міністерства транспорту України № 363 ( z0128-98 ) (z0128-98)
від 14.10.1997
року (далі Правила...), основними документами на перевезення
вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи
автомобіля. Також п. 11.4. Правил, встановлено, що оформлення
перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється
незалежно від умов оплати автомобіля.
Позивач в позовній заяві вказує, що автомобіль був поданий
вчасно і перевезення за вказаним замовленням було виконано згідно
умов договору, про що відповідач не заявляв жодних претензій. В
підтвердження виконання зазначеного перевезення позивач додає до
матеріалів справи товарно - транспортну накладну № 02 ААЮ від
18.08.2005 року. Суд, дослідивши наданий доказ не знайшов підстав
вважати, що перевезення за зазначеною накладною здійснювалось саме
на виконання замовлення відповідача та умов договору № 0818 від
18.08.2005 року, оскільки в накладній немає жодного посилання ані
на договір ані на спірне замовлення, також в графі "Назва
продукції, товару (вантажу) або № контейнера" зазначено "згідно
накладної № Ф 170". До матеріалів справи не додано вказаної
накладної. Крім того, в замовленні відповідач визначив адресу
завантаження: м. Харків, вул. Довгалевського, 19, склади
"Орнатус", та адресу розвантаження: м. Київ, вул. Регенераторна,4,
з-д "Вулкан". В наданій позивачем товарно - транспортній
накладній, взагалі не визначено адреси місць завантаження та
розвантаження, у якості замовника, вантажовідправника та
вантажоодержувача зазначено ТОВ "КФ", яке не є строною по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, доказами у справі є будь-які фактичні
дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом
порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких
грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини,
які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Тобто обставини по справі щодо здійснення замовленого перевезення
повинні встановлюються лише тими засобами доказування, які
визначено самим законом, а саме товарно-транспортними накладними.
Позивач надав до матеріалів справи акт здачі - прийняття
робіт (надання послуг), який підписаний лише підприємством
позивача, доказів підтвердження відповідачем отримання наданих
послуг з перевезення до матеріалів справи не додано.
Відповідно до с. 33 Господарського процесуального кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки
позивачем не надано доказів виконання замовлення відповідача від
18.08.2005 року, а товарно - транспортна накладна від 18.08.2005
року не свідчить про здійснення позивачем спірного перевезення на
виконання умов замовлення та договору № 0818 від 18.08.2005 року,
суд вважає вимогу про стягнення 1550,00 грн. заборгованості та
36,94 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за надані
послуги з перевезення необгрунтовною, та такою, що не підлягає
задоволенню.
Щодо клопотання позивача про надання офіційний запиту
господарського суду на адресу ТОВ "КФ" щодо здійснення розрахунку
з відповідачем, то суд, враховуючи норми ч. 1ст. 69 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та вищевикладені обставини щодо належності доказів,
відмовляє в його задоволенні.
Відповідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, витрати пов'язані з розглядом справи
покладаються на відповідача лише у разі задоволення позовних
вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні
позову, то відповідно суд вважає за необхідне відмовити в позові і
в частині стягнення з відповідача витрат по сплаті державного мита
та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового
процесу, понесених позивачем у зв'язку з розлядом справи у
господарському суді.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124,
129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст. 1, 4, 12, 22,
33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
; -
ВИРIШИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання позивача про надання
офіційного запиту на ТОВ "КФ" щодо здійснення розрахунку з
відповідачем.
В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення підписаний 16.10.2006 року.
Суддя Кононова О.В.