ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2006 р.
Справа № 6/402/06
м. Миколаїв
за позовом
ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" м.Миколаїв
до відповідача
СДПI ВПП у м.Миколаєві
про
Зобов'язання виконати дії і Визнання протиправним рішення
Суддя Ткаченко О.В
Секретар Засядівко О.О.
Представники:
Від позивача
Птичкіна В.В., Ковширин М.М.
Від відповідача
Колбухова О.С.
Внаслідок реорганізації податкової служби ДПI у м.Миколаєві
замінено на СДПI ВПП у м.Миколаєві.
Суть спору: У травні 2006р. позивач визначив суму бюджетного
відшкодування податку на додану вартість в розмірі
25134145грн.(фактично сплачену у попередньому податковому
періоді), яка не перебільшувала суму від'ємного значення у цьому
періоді.
Позаплановою виїзною перевіркою(акт від 11.08.2006р.
№1241/23-5/33/33003), проведеної на підставі рішення керівника
податкової служби, встановлено, що сума бюджетного відшкодування -
25134145грн. підлягає зменшенню на 986383грн.(до
24147762грн.) -суму податку, сплачену по господарським операціям з
ДП "Енергоринок" у квітні 2006р., у зв'язку з тим, що позивач в
цьому податковому періоду вказану суму не включив до податкового
кредиту.
За наслідками перевірки 16.08.2006р прийнято податкове
повідомлення рішення №0000382302/0 про зменшення суми
відшкодування на суму 9863383грн.
Товариство(з урахуванням уточнень в судовому засіданні
10.10.2006р.) звернулося з позовними вимогами:
- зобов'язати податкову службу надати висновок про
відшкодування з бюджету 8268789,16грн.(24147762 за мінусом сум, на
які надано висновок про відшкодування) ПДВ за травень 2006р.
- скасувати повідомлення -рішення, якими зменшено суми
бюджетного відшкодування.
В обгрунтування своїх вимог посилався на те що:
- відповідно до пп. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України від
03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відповідач повинен був надати висновок на
підтверджену ним суму бюджетного відшкодування 24147762грн. На час
розгляду справи ви новки не надані на 8268789,16грн.
- спірні суми ПДВ фактично сплачені товариством у
попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів
(послуг) - ДП "Енергоринок" і Херсонському ТЕХПД Одеської
залізниці;
позапланову перевірку проведено без рішення суду.
Відповідач позов не визнав з підстав, вказаних в рішеннях і
актах перевірок. Висновки на відшкодування надаються по мірі
надходження результатів запитів з податкових інспекцій по місцю
знаходження контрагентів позивача. Щодо правомірності проведення
перевірок пояснив, що вони проведені на підставі ст.11-2 Закону
"Про державну податкову службу", яка передбачає можливість
позапланової перевірки на підставі наказу керівника податкового
органу.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи і заслухавши
пояснення сторін, вважає, що позов підлягає частковому
задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до п.3 ст.2 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
у справах щодо
оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні
суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Відповідно до пп. 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України від
03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що податковий орган зобов'язаний у
п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу
державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає
відшкодуванню з бюджету.
Враховуючи, що п'ятиденний термін, вказаний у підпункті
сплинув, відповідач повинен надати висновок органу державного
казначейства.
Заперечення відповідача щодо цієї вимоги судом не
приймаються, оскільки законодавство не ставить обов'язок надання
висновків у залежність від отримання запитів, на які посилається
податкова служба.
Згідно з пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №
168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
якщо у
наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з
підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то
бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного
значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій
отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді
постачальникам таких товарів (послуг).
Отже, зазначеною нормою, платнику податку надається право на
бюджетне відшкодування при наявності від'ємного значення податку і
фактичній сплаті платником податку в попередньому періоді в
розмірі, що не перевищує суми від'ємного значення.
Матеріалами перевірки встановлено і сторонами не
заперечується, що сума податку, розрахована згідно з підпунктом
7.7.1 Закону має від'ємне значення і, що товариством у
попередньому податковому періоді сплачено податку менше суми
від'ємного значення податку у періоді, за який заявлено вимогу про
відшкодування.
Таким чином, товариство правомірно заявило до відшкодування
вказані суми податку, а спірні повідомлення - рішення прийняті з
порушенням вимог пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від
03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Крім того, рішення суб'єкта владних повноважень не може
вважатися правомірним, якщо воно прийнято з порушенням порядку,
встановленого законодавством.
Частиною 8 статті 11-1 Закону "Про державну податкову службу
в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
передбачено, що позапланова виїзна перевірка
може здійснюватися лише на підставі рішення суду, а також
можливість позапланової перевірки на підставі наказу керівника
податкового органу.
Отже вказана норма припускає неоднозначне (множинне)
трактування прав та обов'язків контролюючих органів.
Відповідно до пп.4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України від
21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли норма закону чи іншого
нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли
норми різних законів чи різних нормативно-правових актів
припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків
платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є
можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і
контролюючого органу, рішення приймається на користь платника
податків.
Виходячи з цього, суд погоджується з доводами позивача і
вважає неправомірним проведення перевірки без наявності рішення
суду і відповідно повідомлення -рішення, прийнятими за наслідками
таких перевірок.
Керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
Скасувати податкове повідомлення - рішення ДПI у м. Миколаєві
від 16.08.2006р №0000382302/0.
Зобов'язати СДПI ВПП у м.Миколаєві надати органу державного
казначейства висновок про відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ
"Миколаївський глиноземний завод" м.Миколаїв 8268789,16грн.
Стягнути з державног бюджету на користь на користь ТОВ
"Миколаївський глиноземний завод" м.Миколаїв 3,4грн. судових
витрат.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не
встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення
строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим
Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але
апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим
Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає
законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його
не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного
розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції
спочатку подається заява. Обгрунтування мотивів оскарження і
вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній
скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга
подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через
суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її
подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої
інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а
в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті
160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна
скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом
двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання
заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,
встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані
після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються
без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка
їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що
постановляється ухвала.
Суддя
О.В.Ткаченко