ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНIПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
10.10.06р.
Справа № 38/220-06
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Торгівельний дім "Хімпром", м.Дніпропетровськ
до Закритого акціонерного товариства комерційного банку
"Приватбанк", м.Дніпропетровськ
Третя особа: Державне підприємство "Ганнопільський спиртовий
завод", с.Ганопіль Славутського району Хмельницької області
про визнання договору поруки недійсним
Суддя Бишевська Н. А.
Представники:
Від позивача: Зайцева К.Т. дор. б/н від 17.
Від відповідача: Халаїм А.В. дор.№1680 від 06.12.2004р.
Від третьої особи: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю
"Торговельний дім "Хімпром", м. Дніпропетровськ до Закритого
акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.
Дніпропетровськ за участю третьої особи Державне підприємство
"Ганнопільський спиртовий завод", с. Ганнопіль Славутського району
Хмельницької області про визнання договору поруки недійсним.
Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем та
третьою особою при заключенні договору вимог, встановлених
ст.ст.203, 215, 509, 511, 540, 548 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зазначаючи на тому, що укладання договору поруки між
відповідачем та третьою особою створило обов'язок для позивача, що
є порушенням вимог цивільного законодавства.
09.10.06р. позивач надав до господарського суду пояснення
згідно яких, позивач зазначив про не порушення строку позовної
давності., в зв'язку з фактом продовження договору до квітня
2006р. -що є кінцевий термін погашення суми заборгованості
боржником.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на ст.ст.
553-559 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ч.1 ст.215
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Третьої особа до судового засідання не з'явилася,
представників не направила, відзив на позов не надала, хоча була
належним чином повідомлена про день та місце розгляду справи, про
що є докази в матеріалах справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній
матеріалами згідно ст.75 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника
позивача, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Між ВАТ КБ "Приватбанк"та ДП "Ганнопільський спиртовий
завод"укладено кредитний договір №08.03.01.01.358 від
03.10.2001р., який пролонговано Додатковою угодою від 08.01.2002р.
З метою забезпечення зобов'язань за вищезазначеним договором
між Позивачем та Відповідачем укладено договір поруки від
22.09.2005р. (далі - Договір), відповідно до якого ТОВ
"Торгівельний дім "Хімпром"зобов'язалося відповідати перед КБ
"Приватбанк"за невиконання ДП "Ганнопільський спиртовий
завод"обов'язків за кредитним договором.
У зв'язку з невиконанням боржником кредитних зобов'язань,
ПриватБанком був поданий позов до поручителя -ТОВ "Торгівельний
дім "Хімпром"про стягнення суми кредитної заборгованості. До
участі в справі в якості третьої особи залучено боржника Державне
підприємство "Ганнопільський спиртовий завод". Рішенням
господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.06р. у
справі №25/145 задоволено позовні вимоги ПриватБанку.
Суд відмовляє позивачу в задоволенні позову з огляду на
наступне.
Відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, за договором поруки поручитель поручається перед
кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Тобто
сторонами в даному договорі є поручитель та кредитор.
Окрім того згідно ст.194 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
виконання господарського зобов'язання може бути
покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною
в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання,
запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із
закону, господарського договору або характеру зобов'язання не
випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.
Згідно ч.1 ст.555 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у разі одержання
вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це
боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати
клопотання про залучення боржника до участі у справі.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент
вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені
частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього
Кодексу.
Згідно ст.203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, Зміст правочину не може
суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а
також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин,
повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати
його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій
законом; правочин має бути спрямований на реальне настання
правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється
батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам
їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до вищепереліченого, заключення договору поруки
між поручителем та кредитором без згоди боржника не є порушенням
вимог цивільного законодавства, оскільки при виконанні поручителем
зобов'язання боржника відбувається перехід права вимоги від
кредитора до поручителя, при цьому обов'язок виконати зобов'язання
залишається у боржника, змінюється лише особа кредитора.
Окрім того посилання позивача на ст.511 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, є таким, що не відповідає умовам справи, позивач
свідомо заключив договір поруки з відповідачем, тобто свідомо
здійснив волевиявлення щодо забезпечення виконання боржником своїх
зобов'язань перед кредитором, і при заключенні договору поруки
передбачав настання наслідків, які передбачені в разі невиконання
боржником своїх зобов'язань. Посилання позивача на створення
відповідальності перед третьою особою без отримання її згоди при
заключенні договору поруки є хибним, оскільки сам факт створення
зазначеної відповідальності виникає зі змісту договору поруки,
передбаченого Цивільним законодавством.
Зміст ст.540, наведений позивачем, приймається до уваги лише
в тому випадку, колиу зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів
або кілька боржників, натомість згідно умов справи в данному
зобов'язанні вбачається наявність одного боржника, одного
кредитора та поручителя.
Згідно ст.554, у разі порушення боржником зобов'язання,
забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед
кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не
встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя;
поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і
боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки,
відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Суд зазначає на наявності ст. 556 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якою передбачено наступне: після виконання поручителем
зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому
документи, які підтверджують цей обов'язок боржника, до
поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою,
переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі
й ті, що забезпечували його виконання.
З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу в задоволенні
позову.
Керуючись ст. ст. 33,49, 75, 82-85 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд,-
ВИРIШИВ:
В позові відмовити.
Суддя Н.А.Бишевська
Дата підписання рішення 20.10.06р.