160/5579/20 Про визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії з атестації прокурорів про неуспішне проходження особою атестації за результатами складання іспиту, скасувати наказ про звільнення особи з посади в Офісі генерального прокурора, поновити особу на посаді, та стягнення з Офісу генерального прокурора на користь особи середній заробіток за час вимушеного прогулу - 29.06.2022 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури (Прокуратура Дніпропетровської області), Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів в регіональних прокуратурах Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року (суддя Ільков В. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року (головуючий суддя - Дурасова Ю.В., судді: Божко Л. А., Суховаров А. В.),

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії №1 від 02 квітня 2020 року № 144 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора";

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року № 366-к про звільнення його з посади начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури (далі - начальник слідчого відділу) на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру";

- поновити його на посаді прокурора відділу або на рівнозначній посаді, яку він займав станом на 14 травня 2020 року;

- стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що оскаржуваний наказ Прокуратури Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року № 366-к, яким його звільнено з посади та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ) та рішення Кадрової комісії №1 від 02 квітня 2020 року № 114 про неуспішне проходження атестації є незаконними, оскільки на момент його звільнення реорганізації, ліквідації чи скорочення штату прокуратури Дніпропетровської області (як підстави для звільнення) не відбулося. ОСОБА_1 зауважив, що наказ про звільнення не містить чіткої конкретизації підстав звільнення. Одночасно позивач вказує на порушення Офісом Генеральної прокуратури порядку формування кадрових комісій, недотримання гарантій проти незаконного звільнення, невмотивованості та необґрунтованості рішення комісії про професійну некомпетентність, порушення відповідачами вимог трудового законодавства, зокрема, щодо персонального попередження про звільнення; заборони звільнення під час тимчасової непрацездатності; звільнення під час перебування у відпустці. Окрім того, на думку позивача, зміна назви Прокуратури Дніпропетровської області на Дніпропетровську обласну прокуратуру, не є реорганізацією (залишився той же ЄДРПОУ).

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

4. Визнано протиправним та скасовано рішення першої кадрової комісії від 02 квітня 2020 року №144 про неуспішне проходження прокурором атестації, згідно якого начальник слідчого відділу ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію. Визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року №366к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника слідчого відділу на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 14 травня 2020 року. Поновлено позивача в Дніпропетровській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді начальника слідчого відділу з 15 травня 2020 року. Рішення в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. Здійснено розподіл судових витрат.

5. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відбулась лише зміна власної назви відповідача-1 з "Прокуратура Дніпропетровської області" на "Дніпропетровська обласна прокуратура", без зміни ідентифікаційного номеру юридичної особи, тому у розумінні норм законодавства України реорганізація установи не відбувалась. Під реорганізацією розуміється процес злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення, наслідком чого є зміна ідентифікаційного коду юридичної особи. Втручання у право позивача відповідало закону, оскільки звільнення відбулось на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII, однак жодна із перелічених у вказаній нормі підстав не встановлена судом, тому звільнення є передчасним. Поряд з цим суд першої інстанції зазначив, що рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі прийнято з урахуванням верховенства права, а саме панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

6. Суд першої інстанції зауважив, що невиконання суб`єктом владних повноважень вимог законодавства, зокрема в частині порядку повідомлення учасників про графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, призводить до втрати легітимності процедури проведення атестації відносно позивача та, як наслідок, протиправності прийнятих за її результатами рішень.

7. Суд апеляційної інстанції погодився з позицією та мотивами, наведеними у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року, у зв`язку із чим залишив це рішення без змін.

8. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо порушення відповідачем порядку повідомлення позивача про графік складання іспиту, однак визнав необґрунтованими аргументи позивача щодо неврахування спеціалізації прокурорів при формуванні тестових питань.

9. Суд апеляційної інстанції завважив, що за доводами позивача при проходженні іспиту була наявна технічна несправність комп`ютерів, виникали технічні збої, проте кадровою комісією не враховано зазначених обставин, таким чином, на думку суду, Кадрова комісія прийняла рішення без урахування всіх обставин, що мають значення, оскільки технічні збої можуть вплинути не лише на скорочення часу для надання відповідей, а й взагалі на правильність оцінки відповіді.

10. Також Апеляційний суд зауважив про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, станом на день звільнення, а тому погодився з судом першої інстанції, що посилання у наказі про звільнення на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII є неналежними.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

11. До Верховного Суду надійшли касаційні скарги Офісу Генерального прокурора (17 травня 2021 року) та Дніпропетровської обласної прокуратури (31 травня 2021 року), у яких скаржники просять судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.

12. Підставами касаційного оскарження відповідачі визначили пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), а саме неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3).

13. На обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Офіс Генерального прокурора посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а, де в пункті 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ (113-20) є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.

14. Скаржники зазначають, що предметом спору у справі є законність рішення кадрової комісії та наказу про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ (113-20) , справа щодо конституційності деяких положень цього Закону знаходиться на розгляді в Конституційному Суді України.

15. Одночасно з цим скаржники зауважують, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ (113-20) щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до регіональних прокуратур лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9 на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 17 щодо повноважень кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ (113-20) , як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.

16. На думку Офісу Генерального прокурора, неможливо судовим рішенням в обхід процедури затвердженої Порядками № 221, № 233 з метою проведення атестації прокурорів визначеної Законом № 113-ІХ (113-20) , поновити особу в обласну прокуратуру за відсутності рішення кадрової комісії про успішне проходження атестації, яке є обов`язковим для обіймання ОСОБА_1 посади в обласній прокуратурі.

17. На підставі викладеного відповідачі вважають, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог позивача.

18. Ухвалою від 03 червня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора (К/9901/17845/21) з підстав, визначених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

19. З підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України Верховний Суд ухвалою від 24 червня 2021 року відкрив касаційне провадження за скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури (К/9901/19858/21).

20. Позивач відзиву на касаційні скарги не надав.

21. Ухвалою від 28 червня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Відмовив відповідачам у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних рішень до закінчення їх перегляду у касаційному порядку та про розгляд справи за участю їх представників.

ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

22. Позивач працював в прокуратурі Дніпропетровської області на різних посадах починаючи з 2002 року.

23. Наказом прокурора Дніпропетровської області від 10 вересня 2002 року №1292 позивач був прийнятий на роботу до органів прокуратури Дніпропетровської області на посаду слідчого прокуратури Бабушкінського району м.Дніпропетровська.

24. Наказом прокурора Дніпропетровської області від 13 квітня 2018 року № 373к позивача призначено на посаду начальника другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області.

25. У жовтні 2019 року для проходження атестації позивачем була подана заява Генеральному прокурору України про участь у проведені атестації на підставі Положення, затвердженого наказом Генерального прокурора України №221 від 03 жовтня 2019 року.

26. За результати проведення першого етапу атестації прокурорів кадровою комісією №1 було прийнято рішення №144 від 02 квітня 2020 року про неуспішне проходження позивачем атестації, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 набрав 64 бали, що є меншим прохідного балу.

27. На підставі рішення №144 від 02 квітня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, наказом прокуратури Дніпропетровської області від 30 квітня 2020 року №366к позивача звільнено з посади начальника слідчого відділу на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 14 травня 2020 року.

Підстава - рішення Комісії.

28. Уважаючи вказані рішення Кадрової комісії та прокуратури Дніпропетровської області протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду про їх скасування.

V. Нормативне регулювання

29. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

31. Статтями 2, 5 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

32. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

33. Згідно зі статтею 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

34. Законом № 113-IX (113-20) (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII (1697-18) були внесені зміни.

35. Статтею 14 Закону № 1697-VII, у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ (113-20) , передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України "Про прокуратуру" кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ (113-20) .

36. У тексті Закону № 1697-VII (1697-18) слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".

37. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ (113-20) з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

38. Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ (113-20) установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

39. Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX (113-20) атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

40. За пунктом 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX (113-20) графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

41. Відповідно до пункту 16 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX (113-20) за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

42. Згідно з пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX (113-20) кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

43. За пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX (113-20) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:

1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;

2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;

3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;

4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.

44. Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.

45. Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України "Про прокуратуру".

46. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

47. За текстом пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

48. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу І Порядку № 221, атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX (113-20) і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

49. Відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

50. Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.

51. У відповідності до пунктів 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України проводиться відповідними кадровими комісіями, порядок роботи яких, перелік і склад визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

52. Атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання ( пункт 6 розділу І Порядку № 221).

53. Як передбачено пунктом 7 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

54. Згідно із пунктом 8 розділу І Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

55. Складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора унормовано розділом ІІ Порядку № 221.

56. Відповідно до пунктів 1- 4 розділу ІІ Порядку № 221 після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту. Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів. Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.

57. Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

V. Позиція Верховного Суду

58. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

59. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

60. Касаційне провадження у цій справі відкрите з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

61. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційних скарг, Суд виходить з такого.

62. У цій справі спір виник у зв`язку із винесенням кадровою комісією № 1 рішення від 02 квітня 2020 року № 144 про неуспішне проходження позивачем атестації, яке, у свою чергу, стало підставою для винесення наказу від 30 квітня 2020 року № 366к про звільнення позивача із займаної посади.

63. Після подання касаційних скарг та відкриття касаційного провадження Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 вересня 2021 року у справах №200/5038/20-а та № 160/6204/20, від 24 вересня 2021 року у справі №160/6596/20 досліджувалося питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання підстав звільнення прокурорів (слідчих органів прокуратури) з посади прокурора, що міститься в пункті 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX (113-20) .

64. У вказаних справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що у пункті 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ (113-20) вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, потрібно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону № 113-ІХ (113-20) , що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку № 221 відповідно до Закону № 113-ІХ (113-20) ).

65. Крім того, у наведених справах Верховний Суд зазначив, що аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону № 113-IX (113-20) дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації; і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.

66. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 жовтня 2021 року у справі № 440/2700/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 160/5745/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 420/9066/20, у яких Суд дійшов висновку про те, що фактологічною підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX (113-20) , а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

67. У справі, що розглядається, сторонами не заперечується факт подання позивачем відповідної заяви про переведення до обласної прокуратури, що підтверджується його участю у процедурі атестації відповідно до положень розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ (113-20) .

68. Таким чином, позивач фактично погодився зі встановленими умовами та правилами щодо переведення на посаду в обласній прокуратурі та проходженням атестації, тобто розумів наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації та можливе звільнення з підстав, передбачених Законом № 113-IX (113-20) . В іншому разі позивач мав повне право відмовитися від проходження атестації та не подавати відповідної заяви чи окремо оскаржувати відповідний Порядок № 221, чого він не зробив.

69. Верховний Суд зазначає, що законодавець, увівши у дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав які саме дії мають учинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю.

70. Відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX (113-20) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

71. У контексті наведеного слід урахувати, що положення Закону № 113-IX (113-20) на час виникнення спірних правовідносин були (та є) чинними, неконституційними у встановленому законом порядку не визнавалися, а тому правові підстави для їх незастосування відсутні.

72. Таким чином, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII у зіставленні з підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IХ (113-20) (постанови від 21 вересня 2021 року у справах № 160/6204/20 та 200/5038/20-а, від 24 вересня 2021 року у справі № 160/6596/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 440/2700/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 160/5745/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 420/9066/20), колегія суддів у вимірі встановлених обставин цієї справи і порушених у касаційній скарзі питань констатує, що неуспішне проходження атестації (оформлене відповідним рішенням кадрової комісії) є підставою для звільнення прокурора з посади відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII.

73. Ще за одним доводом касаційної скарги, на який посилається Офіс Генерального прокурора в обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України про наявність правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а, яку суд апеляційної інстанції не врахував при вирішенні цієї справи, необхідно зауважити, що висновки висловлені Верховним Судом у зазначеній справі, не є правозастосовними у даному випадку, оскільки в цій справі сторонами не заперечується і не є предметом спору подання позивачем заяви (за формою та змістом визначеною Порядком № 221) про намір пройти атестацію для переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі.

74. Зважаючи на наведене, доводи касаційної скарги Офісу Генерального прокурора в цій частині є безпідставними.

75. Судами установлено, що за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження ОСОБА_1 набрав 64 бали, що є меншим за прохідний бал (70), у зв`язку із чим не був допущений до іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

76. Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 221 прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

77. Аналогічні положення щодо обов`язку прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором, який не набрав прохідний бал, містяться і в пункті 16 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ (113-20) .

78. Отже рішення кадрової комісії про успішне чи неуспішне проходження атестації залежить тільки від кількості набраних балів. Будь-яких інших обґрунтувань чи наведення мотивів, ураховуючи специфіку складення іспиту у формі анонімного тестування, таке рішення не потребує.

79. Таким чином набрання позивачем за результатами іспиту у формі анонімного тестування під час першого етапу атестації 64 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктом 16 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX (113-20) і пункту 5 розділу ІІ Порядку № 221 для її недопуску до наступного етапу атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Прийняти інше, крім указаного, рішення не було правових підстав.

80. У зв`язку з цим кадрова комісія № 1 на підставі пунктів 13, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX (113-20) , пункту 6 розділу І, пункту 5 розділу ІІ Порядку № 221 прийняла рішення від 02 квітня 2020 року № 144 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.

81. Аналізуючи наведені обставини справи, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення кадрової комісії є мотивованим та містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо набрання позивачем за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування (перший етап) 64 бала, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту.

82. Ураховуючи викладене, аргументи позивача щодо невмотивованості оскаржуваного рішення кадрової комісії є помилковими.

83. Разом з тим основним доводом позивача про необґрунтованість рішення Кадрової комісії № 1 щодо неуспішного проходження позивачем атестації є набрання ним недостатньої кількості балів через некоректну роботу програмно-апаратного комплексу, на якому проводилося тестування (виникали технічні "збої" при проведені першого етапу атестації).

84. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з висновком суду першої інстанції, що порядок повідомлення учасників конкурсу (зокрема позивача) про графік складання іспиту був порушений, відповідно позивач не мав достатнього часу для того, щоб якісно підготуватися до зазначеного іспиту.

85. Вказані порушення кадровою комісією, на переконання суду апеляційної інстанції, унеможливили встановлення об`єктивних та неупереджених результатів тестування позивача на першому етапі.

86. Реагуючи на вказані доводи Суд зазначає про таке.

87. Відповідно до пункту 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ (113-20) атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

88. Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.

89. Відповідно до пункту 7 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

90. Отже, у разі об`єктивної наявності технічних збоїв під час тестування єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, а просить, з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день, чого в даному випадку зроблено не було.

100. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом, зокрема, у справах № 380/3672/20, № 200/5038/20-а, № 160/6204/20, № 160/6596/20, № 400/2052/20, № 160/6065/20 та ін.

101. Відповідно до пункту 2 розділу V Порядку № 221 у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.

102. Згідно з установленими у цій справі обставинами, тестування позивачем було завершено, під час проведення тестування акти про дострокове завершення тестування з незалежних від члена комісії та прокурора причин не складалися. Позивач під час проведення тестування жодних заяв до комісії не подавав і фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації та завершив тестування, тим самим оцінивши роботу комп`ютерної техніки, як таку, що дає йому можливість скласти іспит.

103. Твердження позивача про те, що під час проходження ним тестування виникали проблеми з комп`ютерною технікою та програмним забезпеченням, є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами.

104. Суд зауважує, що у разі незгоди з порядком проведення тестування, виявленням збою у роботі комп`ютерної техніки чи будь-якої іншої несправності під час складання іспиту, позивач мав право (можливість) це зафіксувати у письмовому вигляді, зробити примітки чи зауваження уповноваженим особам, чого ним не було зроблено.

105. Ураховуючи законодавче регулювання розглянутого питання у сукупності з установленими судами обставинами цієї справи, а також наведену вище правову позицію Верховного Суду, колегія суддів уважає необґрунтованими аргументи скаржника про те, що отримання ним недостатньої кількості балів було зумовлено некоректною роботою програмно-апаратного комплексу.

106. Доводи позивача, щодо неправомірності рішення Кадрової комісії №1 також зводяться до порушення Кадровою комісією порядку повідомлення учасників конкурсу (окремо позивача) про графік складання іспиту.

107. Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу ІІІ Порядку №221 Кадрова комісія може прийняти рішення про складання прокурорами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки в один день. У цьому випадку, кадрова комісія формує графік складання вказаних іспитів із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестувань, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспитів.

108. Оскільки файл (Графік) був опублікований 28 лютого 2020 року, а тестування позивача відбулося 04 березня 2020 року, суди попередніх інстанцій констатували, що Кадровою комісією не дотримано положень абзацу другого пункту 2 розділу ІІІ Порядку №221, оскільки згаданий файл був опублікований за 4 дні до початку проходження позивачам вищевказаного іспиту, а не за 5 днів як це вимагає Порядок №221.

109. Суди попередніх інстанцій зробили висновки, що таке порушення порядку повідомлення учасника конкурсу про графік складання іспиту призвело до того, що позивач не мав достатнього часу для того, щоб якісно підготуватися до зазначеного іспиту.

110. Зазначені висновки судів є помилковими, оскільки такий графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспитів, а не робочих, як вважають суди і позивач.

111. Крім того, необхідно зауважити, що позивачем не оскаржувались окремо дії чи бездіяльність Кадрової комісії щодо несвоєчасного повідомлення позивача (за пунктом 2 розділу IIІ Порядку № 221) про графік складання іспиту.

112. Більше того, необхідно зауважити, що у площині спірних правовідносин дослідження цих обставин не охоплюється предметом доказування в цій справі.

113. Так, атестація прокурорів проводилася на підставах, визначених Законом № 113-ІХ (113-20) і виданих на його виконання підзаконних нормативно-правових актах.

114. При вирішенні спору про правомірність рішення кадрової комісії у межах цієї справи суд досліджує ті докази й з`ясовує ті обставини й факти, з якими згадані вище норми законодавства пов`язують настання певних юридичних наслідків. У цій справі суди досліджували в достатньому обсязі матеріали, які стосувалися проходження позивачем першого етапу атестації, й надали їм належну правову оцінку.

115. Крім того, за правилами частини другої статті 341 КАС, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

116. З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Кадрової комісії № 1 про неуспішне проходження атестації позивачем, у тому числі й за вказаних вище підстав.

117. У подальшому, на підставі вказаного рішення кадрової комісії Прокуратура Дніпропетровської області наказом від 30 квітня 2020 року № 366-к звільнила ОСОБА_1 з посади начальника слідчого відділу на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.

118. Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування наказу про звільнення, суди обох інстанцій вказували про відсутність ознак ліквідації чи реорганізації, а також скорочення штату працівників прокуратури Дніпропетровської області станом на час звільнення ОСОБА_1, як прямої підстави для звільнення за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. Та зазначали, що зміни яких зазнала вказана прокуратура відбулись лише у перейменуванні державного органу.

119. Верховний Суд вважає помилковими такі висновки судів попередніх інстанцій та ще раз (повторюючись) зазначає, що Закон №113-IX (113-20) пов`язує звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII не з рішенням про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури або зі скороченням кількості прокурорів органу прокуратури, а насамперед з процедурою проходження прокурорами атестації як складовою частиною процесу реформування органів прокуратури, введеного в дію Законом № 113-IX (113-20) з дня набрання ним чинності.

120. Тобто юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі зазначеної норми (пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII), є не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів, а виключно наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.

121. На підставі викладеного Верховний Суд, ураховуючи правове регулювання спірних правовідносин у зіставленні з обставинами справи, дійшов висновку, що у зв`язку з ненабранням ОСОБА_1 прохідного балу (70) за результатами складання іспиту, Перша кадрова комісія прийняла рішення про неуспішне проходження ним атестації. У свою чергу, Дніпропетровська обласна прокуратура на підставі рішення кадрової комісії правомірно, керуючись підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ (113-20) , прийняла наказ від 30 квітня 2020 року № 366к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

122. Тож Суд констатує, що оскаржувані позивачем акти індивідуальної дії відповідають вимогам закону, прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстави для їх скасування відсутні.

123. Додатково слід зауважити, що всі доводи позивача стосовно протиправності рішення про неуспішне проходження атестації та наказу про звільнення ґрунтуються на незгоді позивача з положеннями Закону № 113-IX (113-20) і Порядку № 221.

124. У цьому контексті необхідно врахувати, що Конституційний Суд України у Рішенні від 08 липня 2003 року № 15-рп/2003 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців" (справа про атестацію державних службовців) зазначив, що атестація є одним із способів перевірки та оцінки кваліфікації працівника, його знань і навичок.

125. Вона передбачена частиною шостою статті 96 КЗпП України, положення якого поширюються і на державних службовців з урахуванням особливостей, установлених Законом України "Про державну службу". Згідно з цією нормою атестацію можуть проводити власник або уповноважений ним орган. Такими органами відповідно до законодавства України є, зокрема, всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Атестація окремих категорій державних службовців передбачена й іншими законами України, зокрема й "Про прокуратуру".

126. Тобто запровадження Законом № 113-IX (113-20) атестації прокурорів місцевих прокуратур як однієї з умов для їх переведення в окружні прокуратури пов`язане, зокрема, зі створенням передумови для побудови системи прокуратури, кадровим перезавантаженням органів прокуратури та способом перевірки та оцінки кваліфікації чинних прокурорів на відповідність їх посадам прокурора в таких органах. Така атестація визначена законодавцем та відбувалася у спосіб і порядок, що є чинними і стосуються усіх прокурорів, які мають намір пройти атестацію, а тому не може вважатися протиправною чи такою, що носить дискримінаційний характер щодо до позивача.

127. Доречно зазначити й про те, що запровадження законодавцем такого механізму реформування органів прокуратури України, дійсно, певною мірою є втручанням у приватне життя особи прокурора в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності). Однак таке втручання в цьому разі прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну мету відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України. Міра втручання з боку держави у сферу приватного життя особи в аспекті професійної діяльності в цьому разі є повністю співставною зі ступенем втручання держави з аналогічною метою в діяльність особи на посаді професійного судді, що було визнано і законним, і конституційним згідно з висновком Конституційного Суду України від 20 січня 2016 року № 1-в/2016.

128. Колегія суддів не вбачає підстав для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства на формування корпусу прокурорів системи органів прокуратури України та приватним інтересом заявника на продовження служби в органах прокуратури, оминаючи процедуру атестації.

129. Аргументи суду апеляційної інстанції про порушення принципу юридичної визначеності при звільненні позивача є помилковим, оскільки позивач маючи відповідну освіту та досвід професійної діяльності, не міг не усвідомлювати юридичних наслідків нез`явлення на певний етап атестації (іспит), із правилами якої вона погодилася, подавши відповідну заяву, тому у спірних правовідносинах позивач перебувала у стані повної правової визначеності.

130. З огляду на це Суд резюмує, що рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.

131. Відтак, за наявності відповідного рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, прокурором Дніпропетровської області 30 квітня 2020 року правомірно прийнято оскаржуваний наказ № 785к про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.

132. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

133. Таким чином, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах своїх повноважень та підстав відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що доводи та аргументи заявників касаційних скарг знайшли своє підтвердження у ході касаційного розгляду справи.

134. Відповідно до частин першої статті 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

135. Як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустили неправильне застосування норм матеріального права та дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення кадрової комісії, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

136. За наведеного правового регулювання та обставин справи касаційні скарги підлягає задоволенню, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню та в порядку статті 351 КАС України ухваленню у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову позивача.

VІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

137. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 160/5579/20 скасувати.

Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів в регіональних прокуратурах Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.