Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
05.10.06 р. Справа № 14/238
Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Пальчак О.М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду
справу
за позовом відкритого акціонерного товариства
"Донвуглеводоканал" м. Донецьк
до відповідача комунального підприємства
"Донецькмісьводоканал" м.Донецьк
про стягнення 143290 грн.
за участю:
представників сторін:
від позивача Казієв Л.С. - юрисконсульт
від відповідача Гнатюк А.I. - начальник юридичного відділу
від Управління державної пожежної охорони Крановський В.С. -
старший інспектор
Спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено
частиною першою ст. 69 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і сторонам було
створено всіх необхідних умов з урахуванням змагальності, рівності
їх перед законом з метою правильного вирішення спору.
Постановою Вищого господарського суду України по справі №
14/238 від 13.04.06р. рішення господарського суду Донецької
області від 06.02.06р. скасовано і справу передано на новий
розгляд до господарського суду.
СУТЬ СПОРУ:
Заявлені вимоги про стягнення збитків у сумі 143290 грн.,
заподіяних позивачу у зв'язку з пожежею, яка сталася у приміщенні
адміністративної будівлі яка належить йому на праві власності та
знаходиться по вул. Юмашева, 92 у м. Донецьку.
Відповідач позов не визнав по викладених у поясненнях
доводам, крім того вважає, що для дійсного встановлення вартості
втраченого на час пожежі, необхідно дослідження питань, які
потребують спеціальних знань, у зв'язку з чим клопоче про
призначення пожежно-технічної та будівельної експертиз.
Заперечення мотивує тим, що у його діях відсутня вина
відносно виникнення пожежі. Надані їм докази свідчать про те, що
на час передачі будівлі згідно договору оренди нежитлового
приміщення від 06.06.04р. вартість об'єктів нерухомості
визначалась у відповідних сумах станом на 07.06.04р. та
обумовлювалася між сторонами при передачі орендованого майна
відповідачу. Крім того підкреслює, що вже поніс відповідні
витрати, пов'язані з відновленням будівлі у вигляді її ремонту.
Управлінням державної пожежної охорони самостійної пожежної
частини № 5, далі Управління, якого було викликано у судове
засідання для дачі пояснень по суті спору, надав для ознайомлення
суду справу №41від 06.04.05р. відносно пожежі на підприємстві
позивача та довів факти щодо причин її виникнення. Так на час
огляду приміщення було встановлено, що договір на передачу
електричної енергії на спірний об'єкт відсутній, а причиною пожару
на думку спеціаліста є коротке замикання жил електричного кабелю
підключення приладів для підігріву води. Залишкова вартість
пошкодженого майна станом на 13.04.05р. складає 9539 грн.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх
підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і
виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та
правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги
доводи представників сторін, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 04.04.05р. за виною відповідача у
приміщенні адміністративної будівлі яке належить йому на праві
власності на підставі розпорядження міської ради від 11.09.95р. №
1241-р щодо реорганізації підприємства та наказу регіонального
відділення Фонду державного майна у Донецької області від
15.02.02. № 252 про затвердження переліку майна, виникла пожежа,
внаслідок чого на підставі висновку незалежної організації
позивачеві заподіяні збитки в розмірі 143290 грн. Позивач
наполягає на задоволенні своїх позовних вимог.
За наслідками пожежі у приміщенні розташованого за адресою:
вул. Юмашева 92,м. Донецьк Управлінням було складено акт та надано
довідку від 28.09.05р. за № 145 про пожежу у яких викладені певні
висновки, щодо ймовірності виникнення причин пожежі до якої
відноситься порушенням правил пожежної безпеки у зв'язку зі
використанням відповідачем електроприводу для підігріву води.
В результаті пожежі знищено покрівлю на площі 300 м.кв.,2
віконних та 2 дверних блоки,2 стола, 20 стільців, та пошкоджено
перекриття на площі 80 м.кв.
Як свідчать докази по справі 06.06.04р. між сторонами було
укладено договір оренди спірного приміщення, згідно якого
відповідач за переліком і додатками та актом прийому-передачі
отримав у платне тимчасове користування будівлю та споруди.
Строк дії договору з урахуванням вимог п.10.1 договору
встановлено до 31.12.04р., який може бути продовжено, якщо за один
місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить
про його розірвання.
З урахуванням рішень по справі № 12/98в від 18.08.05р. та
постанови апеляційної інстанції по даній справі від 23.11.05р.
встановлені обставини за якими слід вважати, що оспорюванні
правовідносини між сторонами за договором припинилися. Це питання
розглядається судом через вимоги ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, де
зазначається, що факти та обставини встановлені рішенням
господарського суду не доводяться знову, є загальновідомими та не
потребують доказування.
Висновком від 08.04.05р. про технічне стан будівель по
результатам обстеження пожежі ДП "Експертно-техничний центр"
приватного підприємства "Iнтек", далі Центр, встановлено вартість
реконструкції пошкодженого майна яке належить позивачеві і складає
108568 грн. за прямими витратами.
Враховуючи те, що під час розгляду справи про пожежу були
відсутні ознаки злочину, передбачені частиною 1 статті 270 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а в діях посадових осіб структурного
підрозділу відповідача відсутній склад злочину, у порушенні
кримінальної справи за фактом пожежі відмовлено за відсутністю
події та складу злочину згідно ст.6 п.2 УПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Предмет позову це матеріально правова вимога, а саме чим
позивач обгрунтовує свої позовні вимоги. Підстави позову включає
яку саме норму права порушено відповідачем на час спірних
правовідносин. Підстави позову невід'ємно пов'язані з предметом.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує вимогами статей 22,
772 та 1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і намагається стягнути збитки
заподіяні йому відповідачем.
Стаття 772 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
надає право наймачеві, який
затримав повернення речі наймодавцеві, нести ризик її випадкового
знищення або випадкового пошкодження. Однак ризик випадкового
знищення або випадкового пошкодження предмета найму розподіляються
між наймодавцем та наймачем відповідно до загального правила
ст.323 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Але в період затримки наймачем
повернення речі наймодавцеві у зв'язку з закінченням строку найму
або достроковим припиненням зобов'язання найму цей ризик
покладається ст.772 на наймача. Відповідно до загального правила
частини 3 ст.6 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
сторони вправі відступати і
від цього правила та розподілити ризик випадкового знищення або
випадкового пошкодження майна на свій розсуд.
Звичайно збитки (ризик) у зв'язку з загибеллю чи псування
речі несе її власник, але сторони можуть установити в договорі
інший порядок.
У випадку знищення або втрати майна в період дії договору не
з вини наймача, воно не підлягає поверненню наймодавцю, оскільки
останній несе ризик випадкового знищення або втрати цього майна як
його власник.
Пунктом 9.1 існуючого у той час договору оренди від
06.06.04р.передбачав тільки цивільно-правову відповідальність за
невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором і
питання розподілу збитків на час будь-яких форс мажорних обставин
в договорі не було зазначено.
Сторонами у справі є суб'єкти господарювання у розумінні
ст.55 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Згідно ст.ст. 22, 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, як загальних
норм, та ст.ст. 224, 225 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, як норм
спеціальних, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати
кредиторові завдані цим збитки, розмір яких доказується
кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, або
передбачених договором, що існували на день добровільного
задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання
має бути виконане, а якщо вимога була задоволена добровільно, - у
день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або
законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків,
беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення
рішення.
Тобто норми Цивільного ( 435-15 ) (435-15)
та Господарського кодексів
України ( 436-15 ) (436-15)
встановлюють порядок відшкодування збитків та
інші способи стягнення майнової шкоди. Шкода може відшкодовуватися
не тільки шляхом відшкодування збитків, а і на вимогу особи,
відповідно до обставин справи і в інший спосіб, зокрема в натурі.
Це в основному відповідає змісту ст.1192 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, що
визначає способи відшкодування шкоди та допускає "за вибором
потерпілого" відшкодування шкоди в натурі та повне відшкодування
збитків.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення збитків,
а не шкоди у вигляді збитків, і це не доведено позивачем у
судовому засіданні, то предметом доказування у спорі є
встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи
відсутність складу цивільного правопорушення.
Згідно статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
покладає на кожну зі
сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих
обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та
заперечень.
На час стягнення збитків на позивачеві лежить обов'язок
довести суду наступне:
- по-перше, факт заподіяння йому збитків;
- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання
зобов'язань;
- по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням
зобов'язань та заподіяними збитками.
Згідно загальної практики про визначення розміру збитків
заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:
А) вид (склад) збитків;
Б) наслідки порушення договірних зобов'язань.
На відповідача покладається обов'язок доведення суду доказів
відсутності вини у заподіяних позивачеві збитків.
Позов же про стягнення шкоди покладає на позивача обов'язок
доведення у розумінні ст.1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
наявності
складу правопорушення, яке містить певні елементи, зокрема:
- наявність шкоди;
- противоправну поведінку заподіювача шкоди;
- причинний зв'язок між шкодою та противоправною поведінкою
заподіювача;
- вина.
Таким чином збитки та шкода різняться за своїми правовими
ознаками та складовою яку позивач повинен довести суду.
Хоча розрахунковий порядок визначення розміру збитків чинним
законодавством не передбачено, зазначений у позові розрахунок
збитків дорівнюється 143290 грн., тоді як орієнтована вартість
пошкодженого майна за висновком Центру досягла суми - 108568 грн.
прямих збитків. У той же час залишкова вартість втраченого від
пожежі майна за актом Управління дорівнює тільки 9539 грн.
Оціночна вартість об'єктів оренди на час передачі їх
відповідачу за умовами договору складає 1034615 грн.97 коп.
Наданий позивачем розрахунок збитків наведений у листі №
24/290 від 05.09.06р. містить арифметичні помилки у частини
нарахування ПДВ і викликає сумнів щодо їх реальної дійсності.
Згідно розрахунку збитків весь обсяг вартості поновлюваних
робіт дорівнює 143290 грн. та містить наступне:
- вартість власно-поновлюваних робіт, де монтаж пошкоджених
конструкцій та їх поновлення з повною заміною, ремонт, проведення
обробних робіт, електромонтажні роботи складає 119352 грн.;
- податки та збори, обов'язкові платежі на суму 56 грн;
- податок на додану вартість в розмірі 23882 грн.
Тоді як розмір податку на додану вартість не підлягає
округленню та розраховується за формулою і складає: 119352грн. +56
грн.*0,2 = 23881 грн. 60 коп. Суд не є контролюючим органом щодо
надходження податків та зборів до бюджетів згідно Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та ст.ст. 14, 20
Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, однак це
впливає на розмір збитків та порядок їх нарахування.
Таким чином загальна сума збитків з урахуванням помилки
повинен дорівнювати 143289 грн.60 коп., замість 1143290 грн.
вказаних у позовної заяві.
Втрата або пошкодження майна у вигляді збитків повинна
розраховуватися за допомогою наступних умов:
- вартість втраченого майна визначається як балансова
вартість такого майна за винятком зносу або як його вартість за
ціною придбання з урахуванням транспортно-заготівельних робіт.
Збитки (шкода) від пошкодження майна визначається як сума
знецінення такого майна або сума витрат по усуненню пошкодження.
Листом від 12.04.05р. за 3121 Управління зверталося до
підприємства позивача щодо визначення розміру збитків оскільки за
законодавством такі збитки є побічними.
Поясненнями від 02.10.06р. за №24/1058 позивач особисто
підтвердив, що висновок Управління та його приписи не надають
відповіді на причини виникнення пожежі на його підприємстві.
Слід звернути увагу сторін на те, що ніякі докази, у тому
числі висновки експертів та пояснення інших осіб які беруть участь
у справі, не мають для суду заздалегідь встановленої сили і
оцінюється їм на підставі внутрішнього переконання з урахуванням
всіх обставин справи.
Позивач чітко не визначив предмет спору та не надав суду
доказів неналежного виконання відповідачем зобов'язань, а також
наявності причинного зв'язку між невиконанням відповідачем
зобов'язань та заподіяними збитками, відсутній обгрунтований їх
розрахунок.
Відповідач надав докази відсутності своєї вини у заподіяних
позивачеві збитках за вимогами ст. 614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Таким чином неподання позивачем доказів протиправності дій
(бездіяльності) відповідача, його вини у заподіяні шкоди (збитків)
та наявності причинного зв'язку між такими діями(бездіяльності) і
виною є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного суд вважає,
що позов щодо стягнення з відповідача збитків в сумі 143290 грн.
не підлягає задоволенню.
Витрати по держмиту та забезпеченню судового процесу по
справі покладаються на позивача. Витрати по державному миту за
подання касаційної скарги покладаються на позивача згідно ст.ст.
44, 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У задоволенні клопотань відповідача щодо призначення судових
експертиз слід відмовити на тих підставах, що у матеріалах справи
достатньо незалежних висновків відносно причин виникнення пожежі
та обставин до яких застосування спеціальних знань не потрібно.
Крім того мова йде про суто правову оцінку судом відносинам
сторін.
Позивач довів суду про те, що будівлю, яка зазнала
пошкодження у результаті пожежі, приведено їм у первісний стан,
завдяки проведеного ремонту.
Дії відповідача щодо ремонту будівлі та приведення її у стан
придатний для її подальшого використання за цільовим призначенням,
розглядаються судом на підставі вимог статей 776, 778 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та приписів статті 42 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
на час дії
договору та його припинення. Крім того це питання стосується
іншого предмету спору.
У зв'язку з тим, що у судовому засіданні було оголошено лише
вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст.
85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, воно набирає законної сили після
закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого
відповідно до статті 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Копію рішення надіслати до Управлінням державної пожежної
охорони самостійної пожежної частини № 5.
Питання повернення оригіналів письмових доказів по справі
здійснюється за допомогою статті 40 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 614, 623, 776,
778 1166, 1192 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
2003р., ст. ст. 42, 55, 224,
225 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. ст. 22, 33, 40, 43, 44, 49, п.8
ст.65, 69, 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суддя
В И Р I Ш И В:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. У задоволенні клопотання відповідача щодо призначення
судової експертизи відмовити.
3. Витрати по держмиту та забезпечення судового процесу по
справі покладаються на позивача.
4. Витрати по державному миту за подання касаційної скарги
покладаються на позивача.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст.
84 ГПК України: ( 1798-12 ) (1798-12)
09.10.06р.
Суддя Підченко Ю.О.