ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" жовтня 2006 р.
Справа № 15/248-06-6766А
10 год. 07 хв. м. Одеса
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Петрова В.С.
при секретарі Стойковій М.Д.
За участю представників сторін:
від позивача - Єрмакова М.А.,
від відповідача - Доброва Н.Д., Любарчік I.С.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Спільного українсько-англійського підприємства "Панком-Юн" у
вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної
податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання
бездіяльності протиправною, -
ВСТАНОВИВ:
Спільне українсько-англійське підприємство "Панком-Юн" у
вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до
господарського суду Одеської області з позовною заявою до
Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси про визнання протиправною бездіяльності щодо
виконання покладених на податкову інспекцію обов'язків зі
своєчасного надання органу державного казначейства висновку щодо
суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, посилаючись на те,
що така бездіяльність відповідача суперечить вимогам
законодавства.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06 липня
2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі №
15/248-06-6766А.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25 липня
2006 р. закінчено підготовче провадження та справу №
15/248-06-6766А призначено до судового розгляду в засіданні суду
на 07 серпня 2006 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 17 серпня
2006 р. у справі 15/248-06-6766А у зв'язку з реорганізацією
відповідача здійснено заміну -СДПI у Приморському районі м. Одеси
на Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси.
Представник відповідача вважає позовні вимоги
необгрунтованими та безпідставними, у зв'язку з чим просить суд
відмовити у задоволенні позовних вимог, про що зазначено у
запереченнях по справі.
У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, господарський
суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII
Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, до початку діяльності окружного адміністративного
суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам
відповідно до Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
1991 року, вирішуються відповідним господарським судом
за правилами Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
. При цьому підсудність таких справ визначається
Господарським процесуальним кодексом України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі
письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський
суд встановив наступне.
Згідно свідоцтва платника ПДВ № 22123082 Спільне
українсько-англійське підприємство "Панком-Юн" у вигляді ТОВ є
платником податку на додану вартість.
Згідно п.п. 7.7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який має право
на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про
повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає
відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про
повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка
відображається у податковій декларації. При цьому платник податку
в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу
подає органу Державного казначейства України копію декларації, з
відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру
податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного
відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових
розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних
аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у
разі наявності експортних операцій.
Так, як встановлено судом, позивач вказаного п.п. 7.7.4.
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за
звітний період-вересень 2005 р. подав 20.10.2005 р. до
Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси наступні документи: заяву про повернення сум
бюджетного відшкодування від 18.10.2005 р., податкову декларацію
за вересень 2005 р., розрахунок суми бюджетного відшкодування до
податкової декларації за вересень 2005 р., оригінали п'ятих
основних аркушів 7 вантажних митних декларацій (фактичний вивіз
відбувся у вересні 2005 р.); копії векселів по ПДВ, виданих у
вересні 2005 р. у кількості 83 шт.
21.10.2005 р. позивачем було подано до Управління Державного
казначейства в Одеській області копію податкової декларації за
вересень 2005 р. з відміткою податкового органу про її прийняття.
На підставі ч. 1 п.п. 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
протягом 30 днів,
наступних за днем отримання податкової декларації, податковий
орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну)
заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що
розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з
порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має
право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну
перевірку (документальну) платника для визначення достовірності
нарахування такого бюджетного відшкодування.
Так, з 29 грудня 2005 р. по 17 січня 2006 р. працівниками
Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському
районі м. Одеси проведено позапланову документальну перевірку СП
"Панком-Юн" з питання правомірності заявленого до відшкодування
ПДВ з бюджету України по декларації з податку на додану вартість
за вересень 2005 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт №
87/23-5012/22447150/24/10 від 18.01.2006 р. "Про результати
позапланової документальної перевірки правомірності заявленого до
відшкодування ПДВ з бюджету СП ТОВ "Панком-Юн" код за ЄДРПОУ:
22447150 згідно Декларації з ПДВ за вересень 2005 р.". Як
вбачається з акту про результати перевірки, порушень позивачем
законодавства не встановлено.
Згідно ч. 2 п.п. 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий орган
зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки
надати органу державного казначейства висновок із зазначенням
суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Проте, як встановлено судом, відповідач на день розгляду
справи не здійснив передбачені вищезазначеними положеннями Закону
дії, а саме: не надав органу державного казначейства відповідного
висновку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Посилання відповідача на п.п. 7.2.1., 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1.
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
про те, що обов'язковою умовою для включення сум ПДВ
до податкового кредиту є сплата платником податку у звітному
періоді відповідних сум податку, судом до уваги не приймається з
наступних підстав.
Підпункт 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає обов'язок платника податку
надати покупцю податкову накладну.
Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає, що податковий кредит
складається із сум податків, сплачених платником за ставкою,
встановленою законодавством, у зв'язку з придбанням товарів.
Проте, наведені норми Закону не мають прямої вказівки на
прямий зв'язок між сплатою ПДВ до бюджету та відшкодуванням ПДВ із
бюджету.
Крім того, підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що не
підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого
податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені
податковими накладними чи митними деклараціями. Але СП "Панком-Юн"
сплачує вартість товару з урахуванням сум ПДВ, що підтверджується
податковими накладними.
Також підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено дату
виникнення права платника податку на податковий кредит, а саме:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів.
Проте, порушення позивачем вищезазначених положень Закону не
встановлено.
Також відповідач у своїх запереченнях вказує на те, що
законодавством встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою до
бюджету сум ПДВ та його відшкодуванням, посилається на п. 19 ст.
2, ст. 9 Бюджетного кодексу ( 2542-14 ) (2542-14)
та на п. 1.3. ст. 1 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Але між
поняттями "хто є платником податку" та "що таке доход бюджету",
які містять вказані статті такого зв'язку не випливає.
Як зазначено в п. 1.8. Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, бюджетне відшкодування -це сума, що
підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з
надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.
Оскільки в даному визначенні є посилання на норми виключно цього
закону, то для визначення цих випадків необхідно користуватись
тільки нормами Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Не приймаються до уваги судом і ствердження відповідача щодо
поняття невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі,
заявленій у податковій декларації, оскільки в акті про результати
перевірки від 18.01.2006 р. зазначено, що порушень щодо перевірки
питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ не
встановлено.
Посилання відповідача на пряму заборону законодавством
проведення відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок до
проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника, на думку
суду, є необгрунтованими, оскільки тими ж Наказами ДПА, на які
посилається відповідач, чітко визначений термін для перевірки та
відшкодування ПДВ.
Необгрунтованими є також ствердження відповідача про те, що
проведення перевірки сплати ПДВ у бюджет в багатоступневій системі
постачань у силу своєї складності, не може здійснюватись у
встановлений законодавством термін, та посилання на п.7.7.5.
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
про
те, що висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню,
податковий орган зобов'язаний надати органу державного
казначейства у 5-денний термін після закінчення перевірки. Але всі
положення законодавства, на які посилається відповідач, чітко
визначають термін для проведення перевірки податковим органом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
кожна сторона повинна довести ті
обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім
випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає
підстави для звільнення від доказування.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що в адміністративних справах про
протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних
повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого
рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо
він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу Адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
завданням адміністративного
судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав
та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від
порушень з боку органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів
при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі
законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що у справах щодо оскарження
рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень
адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на
підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України; з використанням повноваження з
метою, з якою це повноваження надано; обгрунтовано, тобто з
урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення
(вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;
розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом,
запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з
дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими
наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на
досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права
особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто
протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд при вирішенні справи керується
принципом законності, відповідно до якого органи державної влади,
органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи
зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
у разі задоволення адміністративного позову суд може
прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта
владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності
і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його
положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його
положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання
відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача
утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача
коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї
діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію)
об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без
громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності
компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може
прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист
прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у
сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів
владних повноважень.
Приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи надані докази в
сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги цілком
обгрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства, у
зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету судового
збору у розмірі 85 грн. підлягають частковому задоволенню,
виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 розділу 7 (Прикінцеві та перехідні
положення) Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
до набрання чинності законом, який регулює порядок
сплати і розмір судового збору -судовий збір при зверненні до
адміністративного суду сплачується в порядку, встановленому
законодавством для державного мита. При цьому розмір судового
збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статі 3
Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
.
Отже, позивач повинен був при звернені до суду сплатити
судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо
судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом
владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально
підтверджені витрати з Державного бюджету України.
Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню з
Державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн.
40 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
судовий
збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом,
повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Так, позивач не позбавлений права звернутися до суду з
клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Спільного українсько-англійського підприємства
"Панком-Юн" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до
Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про
визнання бездіяльності протиправною задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової
інспекції у Приморському районі м. Одесі щодо виконання покладених
на неї обов'язків зі своєчасного надання органу державного
казначейства висновку щодо суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з
бюджету.
3. СТЯГНУТИ з Державного бюджету України на користь Спільного
українсько-англійського підприємства "Панком-Юн" у вигляді
товариства з обмеженою відповідальністю (65026, м. Одеса, вул.
Грецька, 44; код ЄДРПОУ 22447150; п/р 26004158401 в АКБ
"Порто-Франко" м. Одеси, МФО 328180) судовий збір в розмірі
3/три/грн. 40 коп.
Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому
ст. 186 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Повний текст постанови складено 06 листопада 2006 р.
Суддя Петров В.С.