826/6860/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким платнику податків збільшено суму податкового зобов'язання з податку на податок на прибуток фінансових установ та на прибуток іноземних юридичних осіб - 29.06.2022 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №826/6860/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Прімоколект Капітал" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Прімоколект Капітал" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2021 року (суддя Мазур А.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Коротких А.Ю., судді: Сорочко Є.О., Єгорова Н.М.),

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Прімоколект Капітал" (далі - позивач, ТОВ "КУА "Прімоколект Капітал") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, яке судом першої інстанції було замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2016 року №0001561306.

Адміністративний позов обґрунтовувало наступним:

- відповідач дійшов помилкового висновку про завищення позивачем у 2013 році доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, на 9 977 940 грн, оскільки уцінка векселів, виданими АТ "Львівський хлібзавод №1" та АТ "Львівський хлібокомбінат", була здійснена правомірно. Позивач наголошував, що зазначені прості векселі не стояли на податковому обліку і, відповідно, не включались до валових витрат ТОВ "КУА "Прімоколект Капітал". Обліковуючи ці векселі виключно в бухгалтерському обліку, позивач здійснив їх уцінку за рахунок власних коштів без відповідного зменшення оподатковуваного доходу. Документи, що підтверджують факт їх придбання, були втрачені. При цьому, зокрема, в рамках кримінального провадження, порушеного щодо колишнього генерального директора ТОВ "КУА "Прімоколект Капітал" ОСОБА_1 . Підстави вважати заборгованість по векселям простроченою відсутні, оскільки 12 лютого 2013 року векселедавці направили позивачу листи, в яких зобов`язувались погасити заборгованість, відтак перебіг позовної давності було перервано;

- досягнутий між позивачем і контролюючим органом у 2014 році податковий компроміс не може бути розцінений як добровільне визнання платником податків порушення ним вимог податкового законодавства. Відтак, висновки відповідача про неправомірне включення до складу від`ємного значення об`єкта оподаткування попереднього звітного року суми у розмірі 376660 грн, яка виникла внаслідок пропорційного розподілу (по 25%) отриманих збитків за 2011 рік в розмірі 753321 грн, є помилковими. Це підтверджено і судовими рішеннями, що набрали законної сили, у справі №826/19579/13;

- витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, в розмірі 1356757 грн, сформовані за наслідками придбання послуг у низки контрагентів у 2013, 2014 роках, в повній мірі підтверджуються належними первинними документами

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 06 вересня 2016 року позовні вимоги задовольнив повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2016 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2016 року №0001561306 на суму 15368 грн, в тому числі за основним платежем - 12294 грн, штрафними санкціями - 3074 грн, скасовано. В задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2016 року залишено без змін.

Верховний Суд постановою від 31 жовтня 2019 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнив. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2016 року скасував в частині, в якій задоволено позовні вимоги, та в цій частині справу направив на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року залишив без змін.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору в частині правомірності здійсненої позивачем уцінки векселів не дослідили жодного первинного документу, не встановили строк платежу за ними та взагалі факт їх існування. Крім того, суди не з`ясували, чи вживались позивачем заходи щодо отримання копій векселів у векселедавців чи в інших установах, щодо звернення до правоохоронних органів саме у зв`язку із втратою таких документів, якщо так - які наслідки такого звернення.

За висновком Верховного Суду, перевіряючи висновки акта перевірки в частині завищення позивачем витрат у періоді, що перевірявся, суди попередніх інстанцій не дослідили долучені до матеріалів справи документи, не встановили: зв`язок між наданими документами та господарською діяльністю; чи можливо з цих документів встановити обсяг наданих послуг і осіб, яким вони надавались; факт оплати за договорами. Наявні у матеріалах справи копії документів не засвідчені належним чином та дуже низької якості, що позбавляє Суд можливості перевірити висновки судів попередніх інстанцій щодо всебічного встановлення всіх обставин справи.

За наслідками нового розгляду справи Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.

Посадові особи ГУ ДПС провели планову виїзну перевірку ТОВ "КУА "Прімоколект Капітал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено відповідний акт №6/26-15-13-06-02/36676934 від 14 січня 2016 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток фінансових установ в загальному розмірі 2218625 грн, в тому числі за 2013 рік - 2101042 грн, за 2014 рік - 117583 грн;

- пункту 160.2 статті 160 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб за 2013 рік у розмірі 15202374 грн;

- пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року №1020 та наказом Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 року №49 (z0228-14) , та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України за І-ІV квартали 2013 та 2014 років.

В частині заниження позивачем податку на прибуток фінансових установ висновки контролюючого органу вмотивовані наступним:

- в ході перевірки не надано векселі, видані АТ "Львівський хлібзавод №1" та АТ "Львівський хлібокомбінат", документи, що підтверджують операції з їх придбання, доказів вжиття заходів щодо виявлення їх нестачі та пред`явлення до погашення. При цьому ТОВ "КУА "Прімоколект Капітал" не доведено, що векселедавці неспроможні погасити заборгованість за векселями, в тому числі, і внаслідок існування форс-мажорних обставин;

- витрати на придбання послуг у контрагентів ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ПП "Мовна школа "Міжнародний дім", ПП "Ліберті", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ КУА "Авенір", ФОП ОСОБА_6, компанії "River Wolf Communications OU", ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ "ІБК "Оберіг", ТОВ "Робота Інтернешнл", ТОВ "Телент Едвайзорс", ТОВ "Кор Солюшн", ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10 не підтверджені первинними документами та не пов`язані з провадженням господарської діяльності. Крім того, усі зазначені витрати пов`язані з діяльністю ЗНВПІФ "Прімоколект "Венчурний фонд-1" та були сплачені за рахунок ТОВ "КУА "Прімоколект-Капітал". Водночас, згідно з пунктом 5.8 Регламенту ЗНВПІФ "Прімоколект "Венчурний фонд-1" лише у разі, якщо витрати перевищили 5% від середньорічної вартості чистих активів Фонду, компенсація витрат, пов`язаних з діяльністю Фонду може відшкодовуватись за рахунок ТОВ "КУА "Прімоколект-Капітал" та підлягати включенню до складу витрат. Проте, платник податків такі обставини належним чином не довів;

- платник податків неправомірно включив до складу від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2013, 2014 роки суму у розмірі 376660 грн як отримані за 2011 роки збитки в розмірі 753321 грн, які були пропорційно розподілені по 25% на кожний податковий рік, оскільки неправомірність визначення збитків у вказаному розмірі було самостійно визнано ТОВ "КУА "Прімоколект Капітал" за наслідками сплати відповідного розміру грошового зобов`язання в межах процедури податкового компромісу.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДПС 05 лютого 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001561306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за податком на прибуток фінансових установ на загальну суму 2773281 грн., з яких 2218625 грн - за основним платежем, 554656 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №00015711306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб по виплатах доходу у вигляді дивідендів на загальну суму 19002968 грн.

За наслідками оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку ДФС України рішенням №7993/6/99-99-10-01-01-25 від 11 квітня 2016 року, з урахуванням листа від 22 квітня 2016 року №9108/6/99-99-10-01-01-25, скасувала податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2016 року №0001571306, податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2016 року №0001561306 залишила без змін.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2016 року №0001561306, позивач звернувся до суду із цим позовом з вимогами про його скасування.

Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані до перевірки та долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі послуг не відповідають вимогам, що висуваються частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів. зазначені акти містять лише найменування наданої послуги та її вартість, проте, з їх змісту не видається за можливе встановити обсяг проведених виконавцем робіт, кількість витраченого часу, використані інформаційні матеріали. Крім того, позивач не довів, яким чином отримані консультаційні послуги стосуються його господарської діяльності, як і не надав доказів використання отриманих послуг у господарській діяльності. Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12 лютого 2019 року (справа №815/5349/16), відповідно до якого підтвердження зв`язку витрат на консультування із господарською діяльністю можуть бути такі документи як наказ про необхідність проведення консультування, відповідні договір та звіт. Суд також зауважив на ненаданні позивачем штатного розпису компанії, який би відображав чисельність працівників і їх посади. Ненадання таких документів унеможливлює встановлення відповідності виданих іменних сертифікатів саме найманим працівникам ТОВ "КУА "Прімоколект-Капітал".

Щодо правомірності уцінки векселів, виданих АТ "Львівський хлібзавод №1" та АТ "Львівський хлібокомбінат", суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав обґрунтованих пояснень щодо обставин виникнення заборгованості за векселями, зокрема, які послуги надавались позивачем векселедавцям. Підстав для визнання такої заборгованості безнадійною також не було, оскільки позивач не надав суду доказів, які б підтверджували факт вчинення ним відповідних заходів, спрямованих на стягнення заборгованості за векселями.

Апеляційний суд в повній мірі погодився з такими висновками та залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Не погодившись з судовими рішеннями, ТОВ "КУА "Прімоколект-Капітал" звернулось з цією касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів в частині відмови в задоволенні позовних вимог та направити справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Оскаржуючи судові рішення з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій взагалі не дослідили реальність господарських операцій між позивачем та ще 16 контрагентами, а також законність формування збитків минулих періодів, які є складовими оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Водночас, позивач як під час перевірки, так і під час судового розгляду справи надавав детальні пояснення щодо змісту кожної господарської операції з усіма контрагентами. Крім того, суди взагалі проігнорували посилання позивача на судові рішення у справі №826/19579/13-а, які, на думку останнього, підтверджують законність формування від`ємного значення об`єкта оподаткування в розмірі 753321 грн у 2011 році. При цьому, за твердженням позивача, податковий компроміс не застосовувався до цієї частини рішення, оскільки стосувався виключно податкових зобов`язань.

При вирішенні питання правомірності уцінки векселів скаржник наголосив на тому, що суди попередніх інстанцій взагалі не надали оцінки доводу, що останні перебували виключно на бухгалтерському обліку, резерви під них за рахунок валових витрат не створювались, а тому і не відбулось завищення валових витрат чи заниження валових доходів. Крім того, скаржник вважав помилковим застосування судами до правовідносин у спірній частині норм підпункту 159.3.5 пункту 159.3, підпункту 159.5.2 пункту 159.5 статті 159 ПК України.

Також порушення судами норм процесуального права скаржник вбачає у безпідставній відмові судом в задоволенні відводу судді Мазур А.С. Так, судом не враховано, що у справі №640/19302/18 суддя Мазур А.С., відмовляючи в задоволенні позовних вимог, не надала жодної оцінки аргументам позивача та відповідно наданим доказам, в тому числі, і висновку експерта, не навела мотивів незастосування норм права, на які він посилався. Поряд з цим порушення права позивача на справедливий суд було констатовано судами апеляційної та касаційної інстанцій, які ухвалили нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "КУА "Прімоколект-Капітал". Посилаючись на положення Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН №2006/23 від 27 липня 2006 року, пункт 66 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Бочан проти України" від 03 травня 2007 року (заява №7577/02), пункт 36 рішення ЄСПЛ у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01 липня 2003 року (заява №37801/97), рішення ЄСПЛ у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11 січня 2007 року, скаржник зазначає, що у даному випадку відсутні підстави вважати, що подане ним клопотання про відвід обґрунтоване незгодою з процесуальними рішеннями судді. Така незгода могла б мати місце у разі відображення судом у відповідному судовому рішенні мотивів неприйняття чи відхилення наведених позивачем доказів та аргументів. Водночас, суддею першої інстанції такі вимоги виконані не було, що, на думку скаржника, свідчить про його упереджене ставлення та відсутність наміру забезпечити змагальний процес у справі, в тому числі, шляхом заслуховування правової позиції позивача, дослідження наданих ним доказів та вирішення заявлених ним клопотань.

Верховний Суд ухвалою від 13 січня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "КУА "Прімоколект-Капітал" з метою перевірки доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, передбачених пунктом 1 частини другої та пунктом 2 частини третьої статті 353 КАС України, яким кореспондує підстава касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі підлягають перевірці доводи щодо ненадання правової оцінки висновкам податкового органу щодо реальності господарських операцій з 16 контрагентами та законність формування збитків минулих періодів, які є складовими оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також доводи про незгоду із визнання заявленого відводу відсутні.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При визначенні меж касаційного перегляду у цій справі суд касаційної інстанції виходить з того, що спірне податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2016 року №0001561306 містить наступні складові:

1) податкове зобов`язання за порушення, допущені у 2013 році, у загальному розмірі 2101042 грн, та штрафна санкція - 525260,50 грн, з яких:

- 1895808 грн - податкове зобов`язання з податку на прибуток за ставкою 19% станом на 2013 рік за заниження доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, на 9977940 грн внаслідок здійсненої позивачем уцінки векселів, виданих АТ "Львівський хлібзавод №1" та АТ "Львівський хлібокомбінат". Відповідно штрафна санкція становить 473951 грн;

- 169451 грн - податкове зобов`язання з податку на прибуток за ставкою 19% за завищення у 2013 році витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, на 891848 грн (за наслідками господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 (за наслідками взаємовідносин з цим контрагентом донараховано податкове зобов`язання в розмірі 9453 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 2363 грн), ПП "Мовна школа", ПП "Ліберті", ТОВ "КУА "Авенір", ФОП ОСОБА_6, компанією "River Wolf Communications OU", ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ "ІБК "Оберіг" (за наслідками взаємовідносин з цим контрагентом донараховано податкове зобов`язання в розмірі 12294 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 3074 грн), ТОВ "Робота Інтернешнл", ТОВ "Телент Едвайзорс", ТОВ "Кор Солюшн", ФОП ОСОБА_9 ). Відповідно штрафна санкція становить 42363 грн;

- 35783 грн - податкове зобов`язання з податку на прибуток за ставкою 19% за віднесення до складу від`ємного значення об`єкта оподаткування у 2013 році збитків у розмірі 188330 грн. Відповідно штрафна санкція становить 8946 грн;

2) податкове зобов`язання за порушення, допущені у 2014 році, у загальному розмірі 117583 грн, та штрафна санкція - 29396 грн, з яких:

- 83684 грн - податкове зобов`язання з податку на прибуток за ставкою 18% за завищення у 2014 році витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, на 464909 грн (за наслідками господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 (за наслідками взаємовідносин з цим контрагентом донараховано податкове зобов`язання в розмірі 4050 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 1013 грн), ФОП ОСОБА_3, ПП "Мовна школа", ПП "Ліберті", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ "КУА "Авенір", ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_7 ). Відповідно штрафна санкція становить 20921 грн;

- 33899 грн - податкове зобов`язання з податку на прибуток за ставкою 18% за віднесення до складу від`ємного значення об`єкта оподаткування у 2014 році збитків у розмірі 188330 грн. Відповідно штрафна санкція становить 8475 грн.

Враховуючи викладене, за визначеною скаржником підставою касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, обґрунтування якої було визнано колегією суддів достатнім для відкриття касаційного провадження відповідно до ухвали Верховного Суду від 13 січня 2022 року, судові рішення, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2016 року №0001561306, підлягають касаційному перегляду в частині податкового зобов`язання в загальному розмірі 297020 грн та застосованих штрафних санкцій у розмірі 74255 грн.

В частині правомірності формування витрат за наслідками господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 та правомірності врахування у складі доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, операцій із списання векселів колегія суддів зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року було визнано недостатнім наведене скаржником обґрунтування касаційної скарги в цій частині та запропоновано усунути указаний недолік шляхом подання уточненої касаційної скарги. Разом з тим, у встановлений судом строк ТОВ "КУА "Прімоколект-Капітал" зазначені недоліки не усунуло, тому оскаржувані судові рішення не переглядаються касаційним судом за пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. Разом з тим, спірне податкове повідомлення-рішення підлягатиме касаційному перегляду в повному обсязі при вирішенні питання про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд з підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 353 КАС України.

Крім того, спірне податкове повідомлення-рішення не переглядається касаційним судом в частині донарахованого відповідачем грошового зобов`язання за наслідками господарських операцій з ТОВ "ІБК "Оберіг", оскільки в цій частині Верховний Суд постановою від 31 жовтня 2019 року залишив без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2016 року. Рішення судів за наслідками нового розгляду справи також не містять висновків стосовно господарських операцій з указаним контрагентом.

І. Перевіряючи обґрунтованість доводів скаржника про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Питання віднесення платником податків витрат, понесених у зв`язку із придбанням у контрагентів послуг, до складу валових врегульовано наступними нормами ПК України (2755-17) .

Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Cтаття 134 ПК України (2755-17) передбачає, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пункт 138.2 статті 138 ПК України встановлює, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 ПК України).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, право платника податку на прибуток на формування витрат, що враховуються під час визначення об`єкта оподаткування податком, знаходиться у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом їх використання у власній господарській діяльності.

В силу викладеного, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Критерії оцінки правомірності судових рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам судові рішення у цій справі не відповідають з огляду на наступне.

Визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання кожного із укладених договорів окремо. З метою дослідження фактичного надання послуг у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок їх надання, обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Результат такого дослідження має бути відображений у мотивувальній частині судового рішення відповідно до положень частини четвертої статті 246 КАС України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій в мотивувальних частинах судових рішень відобразили лише факт дослідження господарських взаємовідносин між позивачем та ФОП ОСОБА_2 у 2013 та 2014 роках та дійшли висновку, що надані на підтвердження реальності господарських операцій за договорами надання консультаційних послуг первинні бухгалтерські документи, не є юридично значимими. Крім того, позивач належним чином не підтвердив зв`язок між ФОП ОСОБА_2 та компанією "ТВТ-Україна", від імені якої видавались сертифікати найманим працівникам ТОВ "КУА "Прімоколект-Капітал". Як уже зазначалось вище, з огляду на неусунення позивачем недоліків касаційної скарги в цій частині щодо належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, а також в силу вимог частин першої та другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не переглядає судові рішення в цій частині.

В той же час, у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень відсутнє відображення факту дослідження судами господарських операцій між позивачем та ПП "Мовна школа", ПП "Ліберті", ТОВ "КУА "Авенір", ФОП ОСОБА_6, компанією "River Wolf Communications OU", ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ "Робота Інтернешнл", ТОВ "Телент Едвайзорс", ТОВ "Кор Солюшн", ФОП ОСОБА_9 - за 2013 рік, з ФОП ОСОБА_3, ПП "Мовна школа", ПП "Ліберті", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ "КУА "Авенір", ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_7 - за 2014 рік. Суди попередніх інстанцій лише в загальному вказали на те, що з долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі послуг неможливо встановити обсяг проведених виконавцем робіт, кількість витраченого часу, використані інформаційні матеріали. Також зауважили, що позивач не вказав, яким чином отримані консультаційні послуги стосуються господарської діяльності.

Разом з тим, у судових рішеннях не наведено аналізу господарських відносин у розрізі кожного контрагента окремо шляхом встановлення: виду наданої послуги; первинних документів, якими б відповідна господарська операція мала бути оформлена з урахуванням специфіки останньої; відповідності фактично складених первинних документів вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) ; достатність таких документів для формування висновку про дійсне використання отриманих послуг у межах господарської діяльності.

Так, вказуючи, що контрагентами позивача у спірний період надавались лише консультаційні послуги, суди попередніх інстанцій не врахували, що ФОП ОСОБА_3 надавав послуги із технічного забезпечення виступу артистів на конференції, ПП "Мовна школа" і ПП "Ліберті" - послуги із навчання співробітників англійської мови, ФОП ОСОБА_5 - послуги із здійснення проектної діяльності та управління бізнес-процесами, компанія "River Wolf Communications OU" - послуги із розміщення інформації у публікаціях CIS bankers, ТОВ "Робота інтернешнл" та ФОП ОСОБА_10 - послуги із надання доступу до баз резюме, розміщення вакансій тощо на сайтах rabota.ua та work.ua відповідно, ФОП ОСОБА_8 - послуги із забезпечення автотранспортного обслуговування. Решта контрагентів згідно із умовами укладених договорів дійсно надавала консультаційні (інформаційно-консультаційні) послуги з різних питань (юридичних; діяльності інститутів спільного інвестування; рекламних; підбору персоналу; організації робочого часу і самоуправління; комерційної діяльності і керування тощо). Разом з тим, суди попередніх інстанцій внаслідок поверхневого підходу до вирішення спору в цій частині указані вище особливості укладених з контрагентами договорів про надання послуг не врахували.

В частині висновків судів, що акти приймання-передачі послуг не розкривають обсягу наданих послуг, витраченого часу та використаних матеріалів, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 19 квітня 2019 року (справа №826/1392/17), від 12 лютого 2020 року (справа №813/3577/13-а), від 20 березня 2020 року (справа №560/3956/18), від 02 липня 2020 року (справа №560/711/19), від 02 квітня 2020 року (справа №160/93/19). Суд вказав, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого висновку, проте наголошує, що визначальним є саме можливість дійти за наслідками дослідження первинних документів беззаперечного висновку, що відповідна господарська операція, з урахуванням її характеру, дійсно мала місце.

Чинне законодавство не зобов`язує суб`єктів господарювання повторно дублювати інформацію щодо суті наданих послуг в актах про надання послуг; суть та зміст наданих послуг мають встановлюватися за результатами дослідження у сукупності та взаємозв`язку всіх наявних у матеріалах справи доказів, що і було зроблено судом першої інстанції. При цьому різні за змістом та характером послуги дають неоднакову можливість деталізувати їх суть у актах виконаних робіт.

Колегія суддів зазначає, що суть та зміст послуг, про надання яких свідчать акти, можуть додатково розкриватися в інших документах, які не належать до первинних документів у розумінні приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , проте, у сукупності з іншими первинними документами можуть бути враховані при оцінці реальності господарських операцій.

Таким чином, для правильного вирішення спору в цій частині необхідно, окрім дослідження первинних документів на відповідність вимогам Закону України "Про фінансову звітність та бухгалтерський облік в Україні", проаналізувати й інші документи, що надавались позивачем до перевірки та до суду. За наслідками такого аналізу встановити, чи достатньо обсягу складених за результатами господарських операцій документів (з урахуванням специфіки останньої у кожному окремому випадку) для висновку про те, що витрати дійсно були понесені та пов`язані із провадженням господарської діяльності.

В питанні пов`язаності отриманих від контрагентів послуг із господарською діяльністю позивача поза увагою та правовою оцінкою судів також залишились доводи відповідача, що всі спірні витрати пов`язані з діяльністю ЗНВПІФ "Прімоколект Венчурний фонд-1".

Окремою складовою спірного податкового повідомлення-рішення є податкове зобов`язання у розмірі 35783 грн (2013 рік), 33899 грн (2014 рік) та застосовані у зв`язку з його донарахуванням штрафні санкції у розмірі 8946 грн та 8475 грн відповідно. Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення в цій частині слугувало те, що у 2011 році підприємство отримало збитки в загальному розмірі 753321 грн, які були пропорційно (по 25% - 188330 грн) розподілені та відображені в подальшому у складі від`ємного значення об`єкта оподаткування попереднього звітного року в деклараціях з податку на прибуток, в тому числі і за 2013, 2014 роки.

Разом з тим, за наслідками податкової перевірки відповідачем встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за ІІ-ІV кв. 2011 року на суму 753321 грн та прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення. Таке рішення контролюючого органу було оскаржено ТОВ "КУА "Прімоколект-Капітал" та, за твердженням останнього, правомірність відображення платником податків від`ємного значення об`єкта оподаткування за ІІ-ІV кв. 2011 року була установлена в судовому порядку у справі №826/19579/13-а. При цьому позивач та податковий орган досягли податкового компромісу відповідно до вимог підрозділу 9-2 розділу ХХ ПК України (2755-17) .

Сторони у цій справі посилались на указані обставини протягом усього судового розгляду справи, проте, суди не надали жодної оцінки спірним правовідносинам в цій частині. Зокрема, не встановили на підставі належних та допустимих доказів, чи дійсно позивач оскаржував податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки контролюючим органом правомірності формування позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування за ІІ-ІV кв. 2011 року; які наслідки судового розгляду справи №826/19579/13-а; чи дійсно позивач та контролюючий орган досягли податкового компромісу у спірній частині, якщо так - які наслідки для позивача має застосування такої процедури у податковому обліку спірного розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування за ІІ-ІV кв. 2011 року.

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Враховуючи викладене, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2016 року №0001561306, яким позивачу визначено податкове зобов`язання в розмірі 297020 грн та застосовані штрафні санкції у розмірі 74255 грн.

ІІ. Перевіряючи обґрунтованість доводів скаржника про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд з огляду на безпідставне відхилення судом першої інстанції заяви про відвід судді Мазур А.С., колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Після прийняття Верховним Судом постанови від 31 жовтня 2019 року про направлення справи №826/6860/16 на новий розгляд до суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог головуючим у справі визначено суддю Мазур А.С., що підтверджується Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2019 року (том 5 а.с.163).

11 березня 2020 року від ТОВ "КУА "Прімоколект-Капітал" надійшла заява про відвід судді Мазур А.С., яка вмотивована тим, що, ухвалюючи рішення у справі №640/19302/18, ця суддя в порушення вимог статті 246 КАС України взагалі не надала оцінки жодному аргументу позивача, не навела мотивів незастосування зазначених позивачем норм права. Судове рішення у справі №640/19302/18 складалось виключно з правової позиції відповідача та копіює висновки акта перевірки. Ці обставини, на переконання заявника, свідчили про упереджене ставлення судді Мазур А.С. до ТОВ "КУА "Прімоколект-Капітал" та її небажання з`ясувати фактичні обставини справи задля ухвалення справедливого рішення. З огляду на наведене, позивач вважав, що у справі №826/6860/16 жодні надані ним доводи і докази не будуть враховані судом, а клопотання про призначення судової експертизи та про вчинення інших процесуальних дій будуть відхилені через суб`єктивне ставлення судді до позивача (том 5 а.с.188-190).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2020 року визнано заяву ТОВ "КУА "Прімоколект-Капітал" про відвід судді Мазур А.С. необґрунтованою та передано справу №826/6860/16 для вирішення питання про відвід судді в порядку, встановленому статтею 31 КАС України. Ухвала суду вмотивована тим, що заявник у заяві про відвід не навів обставин, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б свідчили про наявність підстав для відводу у даній справі. Натомість, позивачем висловлена незгода із процесуальними діями судді в іншій судовій справі (том 5 а.с.205).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "КУА "Прімаколект-Капітал" про відвід судді (том 5 а.с. 207-210).

Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що висловлені у заяві про відвід посилання на незгоду з прийнятими суддею Мазур А.С. процесуальними рішеннями у справі №640/19302/18 не можуть бути підставою для відводу в силу приписів частини четвертої статті 36 КАС України (том 5 а.с.207-210).

Перевіряючи обґрунтованість висновку про відмову в задоволенні заяви про відвід, колегія суддів дійшла висновку, що суд діяв відповідно до вимог КАС України (2747-15) .

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 КАС України. Відповідно до частини першої цієї статті суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частина друга статті 36 КАС України передбачає, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).

Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 36 КАС України закріплено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об`єднаних Націй від 27 липня 2006 року, на положення яких посилається скаржник, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об`єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, "правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться" (§§ 28-32 рішення у справі "Газета Україна-центр" проти України"). Подібний підхід висловлено і рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України", на яке посилається скаржник.

Таким чином, аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді є існування суб`єктивного та/або об`єктивного критеріїв.

На думку позивача, обставинами, які викликають сумнів у неупередженості судді Мазур А.С. є ухвалення нею рішення від 02 липня 2019 року у справі №640/19302/18 про відмову у задоволенні його позову до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, що у подальшому була скасовано судом апеляційної інстанції.

Оцінюючи наявність підстав для відводу судді Мазур А.С. за суб`єктивним критерієм, колегія суддів констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя виявив особисту упередженість. Докази на користь протилежного відсутні і скаржником не наводились.

За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Колегія суддів вважає, що наведені ТОВ "КУА "Прімоколект-Капітал" у заяві про відвід доводи не підтверджують наявності обставин, які могли б за об`єктивними критеріями викликати сумнів в об`єктивності або неупередженості судді при розгляді цієї справи, як це передбачено відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, оскільки зводяться до власних припущень заявника, які не містять достатніх обґрунтувань. При цьому фактично такі доводи свідчать саме про незгоду заявника із ухваленим суддею Мазур А.С. рішенням у справі №640/19302/18 та прийнятими ними процесуальними рішеннями під час її розгляду, що не може бути підставою для відводу, як це імперативно передбачено приписами частини четвертої статті 36 КАС України. Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

Неможливість для учасника справи заявити відвід з підстав незгоди з рішенням або окремою думкою судді в інших справах чи висловленою публічно думкою судді щодо того чи іншого юридичного питання обґрунтовується необхідністю дотримання одного з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких позивача не влаштовує.

Отже, обставини, наведені скаржником на обґрунтування заяви про відвід судді, не знайшли свого підтвердження. Суб`єктивна думка скаржника щодо судді Мазур А.С. є оціночною і не може свідчити про наявність обґрунтованих сумнівів у безсторонності суду стосовно сторін у цій справі. Обставин, які б свідчили про упередженість судді Мазур А.С. стосовно ТОВ "КУА "Прімоколект-Капітал", зацікавленість суду в певному рішенні у цій справі чи про необ`єктивне ставлення до сторін у справі позивач не навів, а суд не встановив.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів зазначає, що судові рішення не можна в повній мірі вважати такими, що відповідають вимогам статті 242 КАС України, відповідно до частин першої та четвертої якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За наслідками касаційного перегляду, в межах підстав касаційного оскарження, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року колегія суддів дійшла висновку, що зазначені рішення підлягають скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2016 року №0001561306 про донарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток фінансових установ в розмірі 297020 грн та застосованих штрафних санкцій у розмірі 74255 грн (щодо господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3, ПП "Мовна школа "Міжнародний дім", ПП "Ліберті", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ КУА "Авенір", ФОП ОСОБА_6, компанією "River Wolf Communications OU", ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ТОВ "Робота Інтернешнл", ТОВ "Телент Едвайзорс", ТОВ "Кор Солюшн", ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10 та віднесення до складу від`ємного значення об`єкта оподаткування у 2013-2014 роках збитків минулих періодів), з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

В іншій частині позовних вимог (щодо нарахування грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 05 лютого 2016 року №0001561306 в частині операцій із списання векселів та господарських операцій з ФОП ОСОБА_2 ) судові рішення слід залишити без змін як такі, що не переглядались судом касаційної інстанції згідно з вимогами статті 341 КАС України відповідно до підстави касаційного оскарження, визначеної частиною четвертою статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. Крім того, в цій частині позовних вимог не знайшла свого підтвердження підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини третьої статті 353 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального та матеріального права допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи щодо відповідної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Прімоколект Капітал" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі №826/6860/16 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2016 року №0001561306 про донарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток фінансових установ в розмірі 297020 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 74255 грн.