ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
"02" жовтня 2006 р.
Справа № 3/4834
За позовом Державного територіально -галузевого об'єднання
"Південно -Західна залізниця"
м. Київ в особі структурного підрозділу Козятинської дирекції
залізничних перевезень м. Козятин Вінницької області
до Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство"
м. Шепетівка
про стягнення 19 335,10 грн.
Суддя О.Д. Вибодовський
Представники:
Від позивача - Чешковський В.А. -представник за довіреністю №
1122-1110 від 04.09.2006 р.
Від відповідача - Домбровська Г.В. -представник за
довіреністю № 497 від 03.05.2006 р.
З оголошенням перерви в судовому засіданні.
Суть спору:
Позивач в своєму позові просить стягнути з відповідача 19
335,10 грн. заборгованості за надані послуги зберігання вантажу за
період з листопада 2005 року по травень 2006 року
від 18.04.2005 р.
В судовому засіданні представник позивача подав обгрунтування
позовних вимог, в якому свою позицію обгрунтовує тим, що
відповідно до ст. ст. 908, 909 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
підставою для здійснення перевезення вантажів є
укладання договору перевезення у письмовій формі. У відповідності
до ст. ст. 920,924 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачена
відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору
перевезення, зокрема за втрату, нестачу, псування або пошкодження
вантажу. При цьому сторони керуються як нормами Цивільного
( 435-15 ) (435-15)
чи Господарського кодексів ( 436-15 ) (436-15)
, так і нормами
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
Крім того, позивач посилається на п. 9 Правил зберігання
вантажів, яким врегульовано, що якщо вантаж для відправлення
завозиться на місця загального користування частинами і в день
пред'явлення перевізних документів не був зданий повністю, то збір
за зберігання нараховується за загальну масу ввезеного вантажу.
Збір у таких випадках справляється за час з моменту ввезення
першої частини вантажу до моменту оформлення перевізних
документів. У такому самому порядку нараховується збір за
зберігання вантажу на станції відправлення, поверненого
вантажовідправнику на його вимогу.
Представник відповідача подав відзив на позов, в якому
позовні вимоги позивача не визнав, мотивуючи тим, що договір на
зберігання або складування вантажу Вантажовласника залізницею між
підприємствами не укладався . Документи, які б засвідчили приймання
Залізницею вантажу Вантажовідправника на зберігання відсутні.
Крім того, згідно п. 2.6 Правил та п. 3.2 вищезазначеного
договору Залізниця, списує з особового рахунку Вантажовласника
суми за перевезення вантажів та надання додаткових послуг на
підставі перевізних документів, накопичу вальних карток та
інших...Проте, станцією накопичу вальні картки для підпису
підтвердження факту надання послуг по зберіганню Вантажовласнику
не надавались.
Розглянувши у сукупності вимоги позивача, заперечення проти
позову відповідача, давши їм юридичну оцінку, судом враховується:
18 квітня 2005 року між Державним підприємством "Шепетівське
лісове господарство" м. Шепетівка та
Козятинською дирекцією залізничних перевезень м. Козятин
Вінницької області Державного територіально -галузевого об'єднання
"Південно -Західна залізниця" м. Київ був укладений
договір № 2236 про організацію перевезень та вантажів і проведення
розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги та
доповнення до договору № 367 від 18.04.2005 року , підписані уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п. 1.1 та п.2.2. вищезазначеного договору та
доповнення до договору предметом його є надання Залізницею
Вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та
проведення розрахунків за ці послуги.
Державним підприємством "Шепетівське лісове господарство" м.
Шепетівка за умовами п. 7.1 вищевказаного договору зі станції
Полонне, яка є виробничо -технічним підрозділом Козятинської
дирекції залізничних перевезень ,
відправлялись вантажі -деревина. Вантаж відправником завозився на
територію станції Полонне частинами
залізниця здійснювала навантажувальні роботи у залізничні вагони.
Вантажовласник провів попередню оплату на розрахунковий
рахунок Залізниці згідно наданих нею розрахункових документів за
фактично надані залізницею послуги, які передбачались Договором (
подача вагонів, вивантаження, навантаження вантажів) та додатком
до нього.
Відповідно до п.12 Статуту залізниця України ( 457-98-п ) (457-98-п)
вправі приймати рішення про складування за плату підприємствами
вантажів у смузі відведення, що передує укладенню договору,
відповідно до п. 22 ч. 2 Статуту - виконання залізницею додаткових
операцій, пов'язаних з перевезенням вантажів, здійснюється на
підставі окремих договорів та відповідно до п. 26 Збірника тарифів
на перевезення вантажів залізничним транспортом України,
затвердженого наказом Мінтрансу України № 551 ( z0828-99 ) (z0828-99)
від
15.11.1999 року та зареєстрованого Мінюстом України № 828/4121 від
1 грудня 1999 р. в переліку видів перевезень, робіт і послуг, які
виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами чітко зазначено:
№ 29 -складування на прохання підприємств, організацій,
установ та громадян -вантажів у смузі відведення;
№ 31 -надання підприємствам, організаціям, установам та
громадянам -приколійних складів, майданчиків для виконання
вантажних операцій.
Згідно п. 36 ч.2 ст. ст. 917, 918 Цивільного кодексу
( 435-15 ) (435-15)
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
начальники
залізниць, уповноважені ним керівники організацій, що входять до
складу залізниці, відповідно до Правил мають право на укладання
договорів про збереження вантажів на складах станцій або у
вагонах.
В матеріалах справи відсутні докази укладання договору на
зберігання або складування вантажу Вантажовласника Залізницею.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені
актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не
передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні
права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та
обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
право чини як такі, що виникли з господарського договору, і
відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
є
предметом його регулювання. Відповідно до ч.2 п.1 ст. 175
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
майнові зобов'язання, які
виникають між учасниками господарських відносин, регулюються
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
.
У відповідності з п. 1 ст. 179 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
майново -господарські зобов'язання, які виникають між
суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не
господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі
господарських договорів, є господарсько -договірними
зобов'язаннями та відповідно до п. 1 ст. 181 цього ж
кодексу -господарський договір викладається у формі єдиного
документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з
усіх істотних умов договору. Iстотними є умови, які є необхідними
і достатніми для укладання договору.
Згідно п. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ
на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі,
незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.
Письмова форма договору встановлена статтею 208 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, тобто між юридичними особами, якими є
Вантажовідправник і Залізниця. Норма ст. 937 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює, що письмова форма договору
вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання
посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним
зберігачем.
Однак, в матеріалах справи відсутні документи, які б
засвідчили приймання Залізницею вантажу Вантажовідправника на
зберігання.
Надані позивачем наряди на розвантажувально -навантажувальні
роботи засвідчують факт надання послуг на виконання своїх
зобов'язань Залізницею згідно укладеного договору № 2236 від
18.04.2005 року. Дані документи факту надання послуг зберігання
вантажу Вантажовласника не засвідчують.
Під час вирішення справи судом звернуто увагу, що відповідно
до п.2.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів , затверджених наказом
Мінтрансу України № 644 ( z0864-00 ) (z0864-00)
від 21.11.2000 року,
зареєстрованих в Міністерстві юстиції України
від 24.11.2000 року, № 864/5085 із змінами і доповненнями
внесеними наказами Мінтранспорту України від 28.05.2002 року №
334 ( z0567-02 ) (z0567-02)
, від 31.01.2004 року № 54 ( z0356-04 ) (z0356-04)
, та
наказом Мінтранспорту та зв'язку України від 12.09.2005 р. № 540
( z1142-05 ) (z1142-05)
-технологічні центри з оброблення перевізних
документів, здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками,
одержувачами через установи банків за перевезення вантажів та
надання додаткових послуг.
Згідно п. 2.6 Правил та п. 3.2 вищезазначеного договору
Залізниця, списує з особового рахунку Вантажовласника суми за
перевезення вантажів та надання додаткових послуг на підставі
перевізних документів, накопичу вальних карток та інших.
Усі належні Залізниці платежі за додаткові послуги
включаються в накопичувальні картки, які складаються в трьох
примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і
їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника
станції і платника (Вантажовласника).Після їх обробки первинні
документи - два примірники повертаються на станцію, один з яких
видається платнику.
Згідно п. 2.7 Правил -на кожного платника Тех. ПД складає
перелік документів за звітну добу щодо відправлення, видачі
вантажів і додаткових зборів у двох примірниках. Перший примірник
надається платнику через залізничну станцію та згідно п.3.3
Договору Залізниця не пізніше третього робочого дня після списання
сум надає Вантажовласнику через станцію перелік списаних сум.
В матеріалах справи відсутні накопичувальні картки, які б
підтверджували факт надання послуг по зберіганню за період з 2005
р. по травень 2006 р.
Проте, складені акти загальної форми № 859-865 представниками
залізниці від 12.06.2006 р. про відмову представника ДП
"Шепетівське лісове господарство" від підпису в накопичувальних
картках судом до уваги не приймаються, оскільки у відповідності до
Правил складання актів, затверджених наказом Мінтранспорту України
від 28.05.2002 року № 334 ( z0567-02 ) (z0567-02)
та зареєстрованих в
Міністерстві юстиції України від 08.07.2002 року, № 567/6855 -акти
загальної форми складаються під час виникнення обставин, що стали
підставою для складання акту
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне у позові
Державного територіально -галузевого об'єднання "Південно -Західна
залізниця" м. Київ в особі структурного підрозділу Козятинської
дирекції залізничних перевезень м. Козятин Вінницької області до
Державного підприємства "Шепетівське лісове господарство" м.
Шепетівка про стягнення 19 335,10 грн. відмовити.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються
на позивача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 173, 174,
п.2 ст. 175, ст. 193, 208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, ст. ст. 11, 175, 179, 638, 937 Цивільного кодексу
України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд вирішив:
У позові Державного територіально -галузевого об'єднання
"Південно -Західна залізниця" м. Київ в особі структурного
підрозділу Козятинської дирекції залізничних перевезень м. Козятин
Вінницької області до Державного підприємства "Шепетівське лісове
господарство" м. Шепетівка про стягнення 19 335,10 грн. відмовити.
Суддя О.Д. Вибодовський