ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
"02" жовтня 2006 р.
Справа № 28-1/393-05-11015
За позовом Дочірнє підприємство "Херсонський річковий порт"
Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот";
до відповідача Державне підприємство "Одеська залізниця"
про стягнення по договору про надання послуг 15832,3грн.
Суддя Гуляк Г.I.
Представники:
від позивача: Мітяй М.П.., згідно довіреності;
від відповідача: Слюсар М.М., згідно довіреності;
Суть спору: позивач - Дочірнє підприємство "Херсонський
річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"
звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - ДП
"Одеська залізниця", про стягнення 15 832,30 грн.
08 лютого 2006 року Господарським судом Одеської області (
суддя Гарник Л.Л. ) було прийнято рішення, відповідно до якого у
позові Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт"
Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" відмовлено
повністю.
Вищим господарським судом України 24 травня 2006 року було
прийнято постанову, відповідно до якої, касаційну скаргу
Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної
судноплавної компанії "Укррічфлот" задовольнив частково, рішення,
господарського суду Одеської області від 08 лютого 2006 року у
справі за № 1/393-05-11015 скасував та передав на новий розгляд до
господарського суду Одеської області.
Ухвалою господарського суду Одеської області суддею Гуляк
Г.I. від 07 червня 2006 року справу було прийнято до провадження з
присвоєнням їй № 28-1/393-05-11015.
Ухвалою від 28 липня 2006 року по справі 28-1/393-05-11015
суд продовжив строк розгляду справи за клопотанням сторін.
Представник позивача позовні вимоги підтримує, на задоволенні
останніх наполягає.
Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві на
позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи,
дослідивши матеріали справи, суд встановив:
20.12.2001р. Херсонська дирекція залізничних перевезень й
Дочірнє підприємство "Херсонський річковий порт" Акціонерної
судноплавної компанії "Укррічфлот" уклали договір про подачу та
забирання вагонів з під'їзної колії, яка примикає до станції
залізниці Херсон-порт. Термін дії договору встановлено до
31.12.2006р.
Відповідно до вищевказаного договору № 466237 про організацію
перевезень проведення розрахунків за перевезення та надані
залізницею послуги ДП "Одеська залізниця" зобов'язалося надавати
комплекс погоджених сторонами у відповідному додатку до договору
послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів та проведенням
розрахунків за ці послуги, а Дочірнє підприємство "Херсонський
річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" -
здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові
послуги шляхом перерахування коштів на рахунок залізниці, яка, у
свою чергу, зараховує одержані кошти на особовий рахунок порту.
05.02.2005 року на підставі залізничних накладних №№
40315271, 403152270 позивач передав відповідачу для перевезення
вантаж у вагонах №№ 67374728, 66112970 зі станцією
призначення -Михайлівський рудник (Росія), станція
переходу -Зерново.
Листом № 01-8/167 від 08.02.2005 року позивач - Дочірнє
підприємство "Херсонський річковий порт" повідомило начальника
станції Херсон- Порт Херсонської дирекції залізничних перевезень
Одеської області про необхідність здійснення переадресування та
відправлення вантажу на іншу станцію призначення.
21.02. 2005 року був складений акт загальної форми № 60,
згідно якого в ході переадресування вагонів № 67374728, № 66112970
призначено до стягнення з відправника - позивача плату за
користування вагонами у розмірі 7 830,00 гривень, за зберігання
вантажу -4464, 00 гривень, за телеграфний збір -335,60 гривень, за
візування -2,40, маневрові роботи -473,60 гривень та додатковий
збір за маневрові роботи - 90,38 гривень, додатковий збір при
переадресуванні -94,66 гривень, що всього складає 15984, 77
гривень.
Станцією Херсон-порт кошти в розмірі 15 948,77 грн. були
стягнуті з Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" за
накопичувальною карткою № 220288 кошти у сумі 13290,64 гривень без
ПДВ, про що на станцію Дарниця направлена телеграма № 31 від
22.02.2005р. щодо вимоги про сплату тарифів та додаткових зборів у
розмірі 15948, 77 гривень.
Вищевказана накопичувальна картка за № 220288 була підписана
позивачем з зауваженням та з вимогою надання розрахунку визначеної
суми у розмірі 13290, 64 гривень, тобто ДП "Херсонський річковий
порт" не погодився з списанням вказаної суми з розрахункового
рахунку позивача.
В наслідок непогодження суми списання додаткових зборів у
розмірі 15948, 77 гривень позивачем за вих. № 01-8/774 від
01.06.2005 року на адресу відповідача було направлено претензію,
відповідно до якої позивач вказує, що кошти у розмірі 21961
гривень були безпідставно списані з рахунку порту, тому останній
просить ДП "Одеську залізницю" перерахувати вищевказану суму на
розрахунковий рахунок ДП "Херсонський річковий порт".
12.07.2005 року ДП "Одеська залізниця" надіслала позивачу
відповідь на претензію, відповідно до якої відповідач на основі
документів наданих РЦП, погодився повернути плату за перевезення у
сумі 5010,20 гривень, яку зобов'язався зарахувати на справку №
466237.
Дослідивши матеріали справи, в тому числі наявні докази, що
мають значення для справи, заслухавши пояснення представників
сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких
грунтуються позовні вимоги і заперечення, оглянувши у судовому
засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в
матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не
підлягають задоволенню з наступних підстав:
Оскільки, відповідно до умов укладеного сторонами договору №
466237 про організацію перевезень і проведення розрахунків за
перевезення та надані залізницею послуги, у міру виконання
зобов'язань залізниця списує відповідні суми з особового рахунку
порту на підставі перевізних документів накопичувальних карток
тощо ; у разі відсутності на особовому рахунку порту
коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг,
залізниця припиняє приймання, видачу вантажів та надання
додаткових послуг з одночасним віднесенням відповідальності на
порт за невиконання плану перевезень, затримку вагонів,
контейнерів та збереження вантажу .
Судом відхиляється твердження позивача, що відповідачем не
надавалось ніяких послуг позивачу щодо переадресації
вищезазначених вагонів на іншу станцію призначення, оскільки в
матеріалах справи є лист ДП "Херсонського річкового порту" за №
01-8/167 від 08.02.2005 року з проханням переадресувати вагони №
67374728, № 66112970 зі станції Михайлівський Рудник Московської
з/д через станцію переходу Зерново ПЗ, Суземка Московської з/д на
станцію Белгород -1 ЮВЖД та акт загальної форми № 60 від 21.02.
2005 року, акт загальної форми № 61 від 25.02. 2005 року, де й
вказані всі послуги які були надані позивачу в результаті
переадресації вагонів та розмір списаної суми - 15948,77 гривень.
Також, суд вважає за необхідне вказати, у вищезазначених
актах та накопичувальній картці № 220288 визначені суми за надання
додаткових послуг позивачу які оформлюються у відповідності до п.
4.3 договору № 466237 про організацію перевезень і проведення
розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Позивачем не надано до суду жодного доказу того, що визначені
у актах та накопичу вальній картці послуги на загальну суму
15948,77 гривень необгрунтовані та не мають відношення до
договірних зобов'язань сторін за договором № 466237.
Виходячи з фактичних обставин справи, господарський суд не
має змоги встановити, що під час виконання зобов'язань за названим
договором № 466237 з боку відповідача мали місце порушення.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач повинен довести ті обставини, на які
він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, чого в
даному випадку зроблено не було.
З огляду на викладене й, зокрема, ту обставину, що зазначені
платежі не були своєчасно оплачені позивачем, слід визнати
правомірними дії залізниці, що виразилися у нарахуванні та
подальшому стягненні визначених згадуваним актом від 21.02.2005р.
№ 60 витрат, що були спричинені переадресуванням вагонів з
ініціативи відправника.
Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання
зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться.
Судом доводи відповідача стосовно порушення позивачем строків
пред'явлення претензії та позову не приймаються, оскільки акт
загальної форми № 60 був складений 21.02.2005 року та кошти за
накопичувальною карткою № 220288 були списані з рахунку позивача у
лютому 2005 року, а претензія до Одеської залізниці за вхідним №
01-8/774 була подана 01.06.2005 року. Відповідачем на адресу
позивача 12.07.2005 року було надіслано відповідь на претензію,
відповідно до якої Одеська залізниця зобов"язалася повернути
позивачу суму перевезення у розмірі 5010,20 гривень. ДП
"Херсонський річковий порт" АСК "Укррічфлот" подав позов до
відповідача -ДП Одеської залізниці 08.12.2005 року.
У даному випадку доцільним є застосування положень ст. 315
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, яка визначає порядок
вирішення спорів щодо перевезень. Відповідно до вказаної статті до
пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору
перевезення вантажу, обов'язковим є пред'явлення йому претензії.
Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії
щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.
Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про
задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо
претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом
шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії
розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено
або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині
третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом
шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку,
встановленого для відповіді.
Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи
і викладене вище, господарський суд дійшов висновку про те, що
позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав їх
необгрунтованості та недоведеності.
Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ВИРIШИВ:
У позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суддя Гуляк Г.I.