ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТI
 
                          Р I Ш Е Н Н Я
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     "02" жовтня 2006 р. Справа № 2/287-05
 
     Господарський  суд  Херсонської  області   у   складі   судді
Скобєлкіна  С.В.  при  секретарі  Тереховій  I.О.,  розглянувши  у
відкритому судовому засіданні справу
 
     за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційний Банк
"Приватбанк", м.Дніпропетровськ
 
     до   Акціонерного   товариства   "Ольгівське",    с.Ольгівка,
Бериславського району Херсонської області
 
     про стягнення 2626690,55 грн.
 
     від позивача - Павлова О.Л., довіреність від 18.09.2006  року
№ 3105
 
     Савичев О.В., довіреність від 18.09.2006 року № 3106
 
     від  відповідача  -   Затинацький   Е.Г.,   довіреність   від
01.09.2006 року № 150
 
                        в с т а н о в и в:
 
     Закрите акціонерне Комерційний банк  "ПриватБанк"  звернулось
до  суду  з   позовом   до   сільськогосподарського   акціонерного
товариства  відкритого  типу  "Ольгівське"  про  відшкодування   у
розмірі  2  626  690,55  грн.  на  підставі  ст.1172  ЦК   України
( 435-15 ) (435-15)
        .
 
     Позовні вимоги викладені  у  позовній  заяві  обгрунтовуються
ствердженням про наступне .
 
     У  травні  2003  року  за  кредитним  договором  фірма  "КФЧ"
отримала у банку 1 3000 000,00 грн. Цей  кредит  був  забезпечений
договором застави іпотеки майнового комплексу відповідача. Договір
застави від імені САТВТ "Ольгівське" був підписаний  Щербак  I.В.,
діючий на підставі наданої їй керівником  відповідача  нотаріально
посвідченої довіреності, не дивлячись  на  наявність  на  той  час
податкової застави на майно відповідача.
 
     Оскільки  реальних  джерел  погашення  заборгованості  немає,
позивач, вважаючи що посадові особи САТВТ "Ольгівське" зловживаючи
наданими повноваженнями, надали заздалегідь неправдиві відомості з
метою отримання кредиту, чим спричинили матеріальну шкоду  ЗАТ  КБ
"ПриватБанк". З посиланням на ст.1172 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  якою
передбачено, що юридична  особа  відшкодовує  шкоду  заподіяну  її
працівником під  час  виконання  ним  своїх  трудових  обов'язків,
позивач просив стягнути з САТВТ "Ольгівське" на свою користь 1 300
000,00 грн. непогашеного  кредиту,  988  382,44  грн.  нарахованих
процентів  338  308,11  грн.  штрафних  санкцій   за   невиконання
зобов'язань, а всього 2 626 690,55 грн.
 
     У ході розгляду справи позивач надав  письмові  уточнення  до
позовної заяви, у яких  наголошується  на  тому,  що  рішення  про
виступ   майновим   поручителем   перед   Кіровським   відділенням
ПриватБанку було прийнято наглядовою радою САТВТ  "Ольгівське"  на
підставі  Статуту  товариства,  незважаючи   на   те,   що   майно
відповідача знаходилось у податковій заставі. Тим самим відповідач
ввів позивача в оману, що призвело  до  визнання  договору  поруки
недійсним та настання негативних наслідків для  банку  -  майнової
шкоди у вигляді несплаченої суми боргу. Посилаючись на ст.1166  ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
        , якою передбачається, що майнова шкода, завдана
неправомірними рішеннями відшкодовується особою, яка  її  завдала,
Приватбанк просив задовольнити позов.
 
     У судовому засіданні  позивач  в  особі  своїх  представників
підтримав позов та просив стягнути з САТВТ "Ольгівське" на користь
ЗАТ КБ "ПриватБанк" 2 626 690,55 грн. і судові витрати по справі.
 
     Відповідач - САТВТ "Ольгівське"  позов  не  визнало,  про  що
повідомило як у відзиві на позов, так і через свого представника у
судовому засіданні, мотивуючи відсутністю  договірних  відносин  з
позивачем, які відповідно до  норм  господарського  та  цивільного
законодавства можуть бути підставою для того,  щоб  у  відповідача
виник перед ЗАТ КБ "ПриватБанк" грошовий борг (виникнення грошових
зобов'язань) зобов'язання по сплаті процентів та виникнення  права
на неустойку (штраф).
 
     Розглянувши  матеріали  справи,  дослідивши  надані   докази,
матеріали архівної справи №  4/453-ПД  та  правовідносини  сторін,
заслухавши  їх  представників,  суд  вважає,  що  позов   ЗАТ   КБ
"ПриватБанк" не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
 
     Як встановлено  судом  та  вбачається  з  матеріалів  справи,
28.05.2003 року ЗАТ КБ  "ПриватБанк"  та  ТзОВ  Торгово-промислова
фірма "КФЧ" був укладений кредитний договір № КЮ 3/54,  відповідно
якому  позивач   надав   зазначеній   фірмі   кредит   у   вигляді
поновлювальної кредитної лінії із загальним лімітом 1  300  000,00
грн. Грошові кошти були перераховані на поточний рахунок  "КФЧ"  №
26006117513001, що підтверджується платіжним дорученням № 696  від
29.05.2003 року.
 
     У  відповідності  до  пункту  3   кредитного   договорі   від
28.05.2003 року  №  КЮ  3/54  кредит  був  забезпечений  договором
застави  ("іпотеки").  Цей  договір  був  укладений  між  ЗАТ   КБ
"Приватбанк" і САТВТ "Ольгівське" 28.03.2003 року за № КЮ  3/51-1,
який   був   посвідчений   нотаріусом   Бериславського   районного
нотаріального округа Бабченко Н.Д.
 
     Згідно з договором іпотеки майнового комплексу,  залогодавцем
виступила третя особа (майновий поручитель) - САТВТ  "Ольгівське",
яке передало у заставу майновий комплекс  підприємства  відповідно
опису, яка є невід'ємною частиною договору застави.  Свідоцтво  на
право власності на нерухоме  майно  видано  Ольгівською  сільською
радою 17.04.2003 року і 18.04.2003 року серії САА № 707966, САА  №
707968.
 
     Договір застави (іпотеки) майнового комплексу підприємства  №
КЮ 3/54-1 від 28.05.2003 року від  імені  САТВТ  "Ольгівське"  був
підписаний  Щербак  Iриною  Віталіївною,  яка  діяла  на  підставі
довіреності виданої виконуючим обов'язки  Голови  правління  САТВТ
"Ольгівське" Яваєвим Валерієм Iвановичем та  завіреної  нотаріусом
Київського місцевого нотаріального  округа  Рвач  Ж.В.  19.05.2003
року.
 
     Виходячи зі змісту довіреності Щербак I.В. була  уповноважена
представляти інтереси  товариства,  а  саме  виступати  від  імені
товариства  у  якості  майнового   поручителя   перед   Кіровським
відділенням Приватбанку за виконання  кредитних  зобов'язань  ТзОВ
"КФЧ" на суму не більше 3 000 000,00 грн. і передавати  у  заставу
нерухоме майно, що належить товариству на суму  не  більше  7  800
000,00 грн.
 
     Судом встановлено, що на момент  укладення  договору  застави
майно позивача, у відповідності з  п.8.12.1  ст.8  Закону  України
"Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків   перед
бюджетами та державними цільовими  фондами"  ( 2181-14 ) (2181-14)
          (далі  -
Закон № 2181-III), знаходилося в податковій заставі, в  зв'язку  з
наявністю податкової заборгованості, що підтверджено довідками ДПI
в Бериславському районі Херсонської  області  №  332  та  333  від
31.10.2003 року (а.с.30-31, справа № 4/453-ПД).
 
     На запит суду ДПI у Бериславському районі Херсонської області
листом від 06.04.2004 року № 1011/9/25 підтвердила, що  станом  на
28.05.2003  року  всі  Активи  САТВТ  "Ольгівське"  знаходились  у
податковій заставі, яка зареєстрована в державному реєстрі  застав
16.04.2003 року за номером 634-1338. Про дозвіл укладення договору
застави відповідач до ДПI не звертався.
 
     Податкова   застава   -   спосіб   забезпечення   податкового
зобов'язання платника податків, не погашеного у  строк.  Податкова
застава виникає у силу закону. У  силу  податкової  застави  орган
стягнення має першочергове право у разі непогашення  забезпеченого
податковою  заставою  податкового  боргу  одержати  задоволення  з
вартості заставленого майна перед іншими  кредиторами  у  порядку,
встановленому Законом України  № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
          .
 
     Пунктом 8.2.2, ст.8 Закону  2181-Ш,  з  урахуванням  положень
цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які  види
активів  платника  податків,  які  перебували  в  його   власності
(повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а
також на будь-які інші активи,  на  які  платник  податків  набуде
право  власності  у  майбутньому,  до   моменту   погашення   його
податкових зобов'язань або податкового боргу.
 
     Пунктом 8.3. вказаної статті Закону  № 2181-Ш ( 2181-14 ) (2181-14)
           ,
платник податків  має  право  безоплатно  зареєструвати  податкову
заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого  майна,
а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову
заставу у відповідному державному реєстрі застав за  умови  строку
дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.
 
     Платник  податків,  активи  якого  перебувають  у  податковій
заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій,
що підлягають  письмовому  узгодженню  з  податковим  органом,  що
передбачено п. 8.6.1 Закону України  № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
          .
 
     Надання майна, що перебуває у податковій заставі, у  наступну
заставу  або  його  використання  для  забезпечення   дійсної   чи
майбутньої вимоги третіх осіб не дозволяється (п. 8.6.3 Закону).
 
     Загальні підстави і  наслідки  недійсності  угод  встановлені
статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на той  час,  за  якою
недійсною визнається  угода,  що  не  відповідає  вимогам  закону.
Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись  в  усіх
випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під
дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави  та  наслідки
недійсності угод.
 
     Згідно  роз'яснень  Вищого  господарського  суду  України   №
02-5/11 ( v_111800-99 ) (v_111800-99)
         від 12.03.1999  року  "Про  деякі  питання
практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"
господарські  суди  при  вирішення  спорів   про   визнання   угод
недійсними, повинні враховувати, що угоди, які  містять  порушення
закону, не породжують  будь-яких  бажаних  сторонами  результатів,
незалежно від рішення суду і волі сторін та  їх  вини  в  укладені
протизаконної угоди.
 
     Судом  з'ясовано,  що  САТВТ  у  2003   році   звертався   до
господарського суду за захистом  своїх  порушених  прав.  Рішенням
господарського суду Херсонської області  від  18.12.2003  року  по
справі № 4/453-ПД визнаний недійсним за  ознаками  ст.48  ЦК  УСРС
договір    застави    майнового    комплексу,    укладений     між
сільськогосподарським  акціонерним  товариством  відкритого   типу
"Ольгівське"   з   товариством   з   обмеженою    відповідальністю
торгово-промислова фірма "КФЧ" та закритим акціонерним товариством
комерційний банк "ПриватБанк" від 28 травня 2003 року.  Постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від 16.04.2004  року
рішення Херсонського господарського суду  від  18.12.2003  року  у
справі № 4/453-ПД залишено без змін, а скарга ЗАТ КБ  "ПриватБанк"
м.Дніпропетровськ - без задоволення.
 
     Таким  чином,  рішенням  господарського  суду.  яке   набрало
законної сили,  була  встановлена  відсутність  між  позивачем  та
відповідачем договірних відносин.
 
     Відповідно  до  вимог  ст.34  господарського   процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , обставини справи, які  відповідно  до
законодавства   повинні   бути   підтверджені   певними   засобами
доказування,   не   можуть   підтверджуватись   іншими    засобами
доказування. Відповідно до норм  ст.21  КЗпП  України  ( 322-08 ) (322-08)
        ,
єдиним належним доказом наявності  трудових  відносин  між  Щербак
Iриною Віталіївною та відповідачем є наявність трудового договору,
запис у трудовій  книжці  про  прийняття  її  на  роботу  в  САТВТ
"Ольгівське". Посилання позивача  на  норми  ст.364  Кримінального
кодексу України безпідставні, так як зазначена норма вказує не  на
наявність трудових  відносин,  а  на  ознаки  службової  особи  як
суб'єкта злочину.
 
     З наданих  відповідачем  доказів  вбачається,  що  станом  на
28.05.2003 року, а також у будь-який  інший  час  Щербак  I.В.  не
знаходилась у трудових відносинах із САТВТ  "Ольгівське".  Про  це
свідчать  довідка  відділу  кадрів,   штатний   розпис,   платіжна
відомість за травень 2003 року.
 
     При  дослідженні  матеріалів  архівної  справи   №   4/453-ПД
встановлено,  що  позовна  заява  від  імені  САТВТ   "Ольгівське"
підписана головою правління підприємства Яваєвим В.I.
 
     Позовна заява крім іншого містить  у  собі  текст  наступного
змісту: "На момент укладення Договору застави  я  (Яваєв  В.I.)  у
зв'язку з травмою знаходився на тривалому лікуванні у м.Києві  та,
як голова правління САТВТ "Ольгівське"  видав  довіреність  Щербак
I.В.  на  підписання  Договору  застави.  Однак,  знаходячись   на
лікуванні я не знав про наявність податкової заборгованості  САТВТ
"Ольгівське" перед бюджетом на момент укладення договору застави."
 
     Доказів   зворотного   про   необізнаність   керівника   щодо
податкової застави позивач суду не  надав.  Таких  же  доказів  не
надано й у відношенні гр.Щербак I.В.
 
     В той  же  час,  суд  з'ясував,  що  згідно  Витягу  наданого
реєстратором Iнформаційного центру Міністерства  юстиції  м.Херсон
про внесення запису до Державного реєстру застав нерухомого майна,
у державному реєстрі застав нерухомого майна 16.04.2003 року о  13
год. 48 хв. внесено запис про заставу номер 634-1338, яка  містить
наступні дані:  дата  виникнення  податкової  застави:  01.04.2003
року; заставодержатель: ДПI у Бериславському районі; заставодавці:
СВАТ  "Ольгівське";  майно:  всі  активи.   Витяг   ДПI   отримало
16.04.2003 року о 13 год. 52 хв. (справа 4/453-ПД, а.с.72).
 
     У  відповідності  до  п.8.6.3  Закону  України   №   2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
         від 21.12.2000 року  надання  майна,  що  перебуває  у
податковій заставі, у наступну заставу або його  використання  для
забезпечення  дійсної  чи  майбутньої  вимоги   третіх   осіб   не
дозволяється.
 
     Згідно   пункту   30-1   Iнструкції   про   прядок   вчинення
нотаріальних  дій  нотаріусами   України,   затвердженої   наказом
Міністерства  юстиції  України  від   14.06.1994   року   №   18/5
( z0152-94 ) (z0152-94)
         угоди щодо надання гарантій, поручительств  платником
податків,  активи  якого   перебувають   у   податковій   заставі,
посвідчуються нотаріусом за  умови  письмової  згоди  відповідного
податкового  органу.  Договори  про  заставу   нерухомого   майна,
майнових та немайнових  прав  посвідчуються  нотаріусом  за  умови
подання  документів,  які  підтверджують  право  власності  (право
вимоги) на майно, майнові та немайнові  права,  що  заставляються,
після  перевірки  відсутності   податкової   застави   за   даними
державного реєстру застав нерухомого майна. Посвідчення  договорів
застави майна, майнових  та  немайнових  прав,  що  перебувають  у
податковій заставі, не допускається.
 
     Посилаючись  на  статтю  1166  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
           щодо
завдання майнової шкоди неправомірними рішеннями, позивач  звертає
увагу на прийняте наглядовою радою САТВТ  "Ольгівське"  16.05.2003
року рішення про виступ  САТВТ  "Ольгівське"  в  якості  майнового
поручителя перед банком за  ТПФ  "КФЧ"  при  наявності  податкової
застави,  яке  призвело  до   визнання   договору   поручительства
недійсним та настання негативних  наслідків  -  майнової  шкоди  у
вигляді несплаченої суми боргу.
 
     Відповідно до  вказаного,  позивач  вважає,  що  рішення  про
передачу в іпотеку майнового комплексу було прийняте  відповідачем
неправомірно,  а  отже  на  підставі  ст.1166  Цивільного  кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
         шкода, завдана позивачу таким рішенням  повинна
бути відшкодована  Приватбанку  Сільськогосподарським  акціонерним
товариством відкритого типу "Ольгівське" у повному обсязі.
 
     Суд з такою позицією ЗАТ  КБ  "ПриватБанк"  не  погоджується,
оскільки  таке  рішення  наглядової  ради  не  породжує  юридичних
наслідків, а носить лише  рекомендаційний  характер.  Питання  про
поручительство майном акціонерів (а у даному випадку мова  йдеться
про майно загальною  вартістю  2  6000  000,00  грн.  -  майнового
комплексу, у склад якого входять комплекс по виробництву  качиного
яйця,  комплекс  по  виробництву  курячого   яйця,   комплекс   по
виробництву  молодняку)  відповідно   до   Закону   України   "Про
господарські  товариства"  ( 1576-12 ) (1576-12)
          є  виключною  компетенцією
вищого органу  акціонерного  товариства,  яким  є  загальні  збори
товариства. Але таке рішення загальних зборів товариства відсутнє.
 
     Суд також звертає увагу на те, що позивач надав  докази  лише
того, що з позовом, що спливає з Кредитного договору № КЮ 3/54 від
28.05.2003 року він звернувся лише до САТВТ  "Ольгівське",  в  той
час, як з Розділу 3 цього ж договору  вбачається,  що  кредит  був
забезпечений  крім  поручительства   САТВТ   "Ольгівське",   також
договором застави автотранспорту № КЮ 3/54-2 від 28.05.2003  року,
договором застави майна  №  КЮ  3/54-4,  поручительством  ТзОВ  АФ
"Содружество",  ПП   "Унімекс",   Шевченко   Л.А.,   директора   і
засновників. Дані про звернення позивача з вимогами до цих осіб  у
суду відсутні.
 
     Враховуючи  вищезазначене,  суд  при  вирішенні  спору  також
керується пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №  6
( v0006700-92 ) (v0006700-92)
         від 27.03.1992 року "Про практику розгляду  судами
цивільних справи за позовами про  відшкодування  шкоди",  в  якому
зазначено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст.441
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         (1172 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ) суди повинні мати
на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст.440  ЦК  УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
          (1166  ЦК   України   ( 435-15 ) (435-15)
        ),   відповідальність
юридичної особи настає лише у випадках, коли особа,  з  вини  якої
заподіяна шкода,  знаходиться  з  даною  організацією  у  трудових
відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових
(службових) обов'язків, незалежно від того,  постійним,  сезонним,
тимчасовим за трудовим договором чи  на  інших  умовах  вона  була
працівником  цієї  організації.  також  за   відсутністю   підстав
звільнення від доказування вищезазначених  обставин,  передбачених
ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд вважає що позивачем не доведені
обставини  знаходження  Щербак  I.В.  у  трудових   відносинах   з
відповідачем.
 
     В діях голови правління САТВТ  "Ольгівське"  -  Яваєва  В.I.,
який підписав доручення на Щербак I.В. суд також не  вбачає  ознак
цивільного правопорушення, так як останній діяв  в  межах  наданих
йому статутом повноважень. при  підписанні  договору  застави  він
присутній не був, з умовами договору застави  до  його  підписання
Щербак I.В.  ознайомлений  не  був,  тому  до  умов  договору  про
гарантування відсутності податкової застави, які підписала  Щербак
I.В., не має ніякого відношення.
 
     Також  певними  засобами  доказування  позивач  повинен   був
довести обставини завдання  йому  майнової  шкоди  та  її  розмір.
Такими засобами повинні  бути  передбачені  діючим  законодавством
банківські документи, які б підтверджували зменшення майна, коштів
або майнових прав, а саме платіжні документи, звіти про результати
фінансової діяльності у  яких  зазначений  розмір  майнової  шкоди
(збитки), тощо. наданий в якості доказу письмовий  розрахунок  суд
вважає суб'єктивним,  нічим  не  підтвердженим  бажанням  позивача
переконати  суд  у  наявності  майнової  шкоди  та   її   розміру,
заподіяної САТВТ "Ольгівське".
 
     Посилання позивача на  п.8.5.  Закону  України  "Про  порядок
погашення  зобов'язань  платником  податків  перед   бюджетом   та
державними  цільовими   фондами"   ( 2181-14 ) (2181-14)
           ,   норми   якого
зобов'язують  платника  податків,  активи  якого   знаходяться   у
податковій  заставі,  повідомити  наступних  кредиторів  про  таку
заставу є підставними, так як  позивач  ніколи  не  був  наступним
кредитором відповідача. Відповідно  до  ст.59  Цивільного  кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         , який діяв на той момент, договір застави  №  КЮ
3/54  від  28.05.2003р.  який  був  визнаний  судом  недійсним,  є
недійсним з моменту його  укладення  і  ніяких  цивільних  прав  і
обов'язків  для  позивача  та  відповідача   не   надавав.   Тому,
відповідно  до  норми  ст.ст.4,  151   Цивільного   кодексу   УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
          ,  який  діяв  на  той   момент,   ніяких   цивільних
зобов'язань  перед  позивачем  відповідач  не  мав,  а  тому   при
відсутності  зобов'язань  позивач  і  не   міг   бути   "наступним
кредитором".
 
     Позовні вимоги ЗАО КБ "ПриватБанк" викладені з посиланням  на
ст.ст.1166, 1172 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .
 
     Дійсно,  у  статті  1166  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
           міститься
законодавче визнання деліктної відповідальності за шкоду,  завдану
майну, та підстави її  виникнення.  Так,  для  настання  деліктної
відповідальності  необхідна  наявність  складу  правопорушення,  а
саме: а) наявність шкоди;  б)  протиправна  поведінка  заподіювача
шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною  поведінкою
заподіювача; г) вина. Перераховані підстави визнаються загальними,
оскільки їх наявність необхідна для  всіх  випадків  відшкодування
шкоди, якщо  інше  не  передбачено  законом.  Якщо  закон  змінює,
обмежує або  розширює  коло  підстав,  необхідних  для  покладення
відповідальності за завдану шкоду,  то  мова  йде  про  спеціальні
підстави відповідальності, що характеризують  особливості  тих  чи
інших правопорушень.
 
     Майнова шкода полягає у зменшені  майнової  сфери  потерпілої
сторони. У ч.1  ст.1166  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
          міститься  пряма
вказівка  на  протиправність  поведінки   заподіювача   шкоди   як
обов'язкову  складову   підстави   відповідальності.   Протиправна
поведінка - це  порушення  вимог  правової  норми,  що  полягає  в
здійснені заборонених дій або в утриманні від  здійснення  наказів
правової норми діяти певним чином (бездіяльність).
 
     Обов'язковою підставою відповідальності за  статтею  1166  ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
         є  також  причинний  зв'язок  між  протиправною
поведінкою і шкодою.  Суб'єктивною  підставою  відповідальності  є
вина, яка може проявлятися у вигляді умислу або необережності.
 
     Що стосується статті 1172  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
        ,  то  крім
загальних підстав, необхідних для виникнення відповідальності,  за
даною нормою необхідні обов'язкові підстави: виконання працівником
своїх трудових (службових) обов'язків. Правовий зв'язок  юридичної
особи  з  працівником  втілюється  у  трудових  відносинах  та   у
відносинах служби.
 
     З урахуванням досліджених доказів суд вважає, що  позивач  не
довів правомірність та обгрунтованість своїх вимог, наявність вини
відповідача у заподіянні йому майнової шкоди,  причинного  зв'язку
між діями САТВТ "Ольгівське" та наслідками цих дій.
 
     За таких  обставин  позовні  вимоги  ЗАТ  КБ  "ПриватБанк"  є
безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
 
     З урахуванням викладеного, у зв'язку з відмовою у задоволенні
позову,  судові  витрати  по  справі  суд  відносить  за   рахунок
позивача.
 
     На підставі  викладеного,  вищезазначених  правових  норм  та
керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        . суд -
 
                          в и р і ш и в:
 
     1.  У  задоволенні  позову  ЗАТ  КБ  "ПриватБанк"  до   САТВТ
"Ольгівське" про стягнення 2 626 690,55 грн. відмовити.
 
     2. Рішення господарського суду набирає  законної  сили  після
закінчення десятиденного строку з дня його прийняття,  а  у  разі,
якщо  у  судовому  засіданні  було  оголошено   лише   вступну   і
резолютивну частини рішення,  воно  набирає  законної  сили  після
закінчення  десятиденного  строку  з   дня   підписання   рішення,
оформленого відповідно до статті 84 Господарського  процесуального
кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
          (вступна,  описова,  мотивувальна  і
резолютивна частини).
 
     Суддя С.В.Скобєлкін
 
     Дата оформлення рішення
 
     відповідно до ст.84 Господарського
 
     процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         11.11.2006 року