ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
від "27" вересня 2006 р. по справі № 01/83-38
Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали
по справі за позовом сільськогосподарського виробничого
кооперативу "Мрія", с.Старосілля Маневицького р-ну
до товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос", м.Луцьк,
відкритого акціонерного товариства "Ківерцівське ХПП"
про стягнення 47301 грн.
Суддя: Якушева I.О.
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача: Вітюк I.Г. - голова СВК "Мрія"(протокол зборів
№ 1 від 21.02.2006р.);
від відповідачів: ТзОВ "Аргос" - Таргоній О.В., юрисконсульт
(дов. № 6 від 11.07.2006р.);
від ВАТ "Ківерцівське ХПП": н/з
СУТЬ СПОРУ: позивач в позовній заяві просить стягнути з
відповідача 47301грн. заборгованості за передане на підставі
договору від 5.11.2004р. жито гр. "А".
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
Відповідач-ТзОВ "Аргос" у відзиві, його представники в
судовому засіданні позову не визнали, посилаючись на таке:
- 5.11.2004р. представником ТзОВ "Аргос" позивачу помилково
було передано десять незаповнених бланків договорів на
купівлю-продаж зерна, вже підписаних та скріплених печаткою ТзОВ
"Аргос". Фактично, це були проекти майбутніх договорів, зміст яких
мало погодити керівництво СВК "Мрія". Ряд істотних умов, зокрема:
уповноважена особа контрагента, кількість поставки, ціна, місце
поставки і передачі на відповідальне зберігання, дата остаточної
передачі товару та термін дії договору погоджено і вписано у
зазначені примірники взагалі не було.
СВК "Мрія" відповідного погодження з умовами проекту договору
на ТзОВ "Аргос" не повернув.
Проте, 17.11.2004р. в офісне приміщення ТзОВ "Аргос" завітав
представник позивача, заявивши про те, що умови договору
кооперативом виконані, а тому ТзОВ "Аргос" зобов'язане оплатити
поставку.
Оскільки на той час товариство мало намір придбавати жито, то
керівництвом ТзОВ "Аргос" було надіслано представника для
перевірки якості товару після повідомлення, що зерно поставлено на
ВАТ "Ківерцівське ХПП". Виявилося, що поставлене СВК "Мрія" зерно
є значно гіршої якості, аніж вказувалось у відповідних документах,
що підтверджується заключенням про визначення числа падіння на
доставлену пробу №81 від 17.11.2004р., зробленим на замовлення
представника ТзОВ "Аргос". Зважаючи на вищенаведене, а також на
те, що договір укладено не було, ТзОВ "Аргос" відмовилось від
товару і ніякої оплати за цю поставку не проводило.
До і після певного моменту поставки ТзОВ "Аргос" не було
повідомлено про погодження з умовами договору СВК "Мрія" та про
майбутню поставку на якийсь визначений хлібоприймальний пункт,
хоча п.1 ст.640 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає,
що договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка
направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї
пропозиції. Товариству оригінальний примірник проекту договору від
5 листопада 2004 року не повертався, він був переданий дирекції
лише після 22 лютого 2005 року, що, відповідно до п.1 ст.645 цього
ж Кодексу, звільняє ТзОВ "Аргос" від відповідних зобов'язань.
Підтвердженням зазначеному факту може слугувати повна відсутність
доказів його надіслання відповідачем (оскільки немає доказів
повернення договору, підпису про його отримання, відсутньою також
є і відповідна поштова квитанція).
У відповідності з ч.3 п.6.1. договору сторони повинні були
здійснити документальну передачу товару і таким чином узаконити
перехід права власності від постачальника до покупця. За цим же
положенням після документальної передачі товару ТзОВ "Аргос", як
покупець, який прийняв товар, зобов'язувалось видати доручення СВК
"Мрія", як постачальнику, який передав товар, для відповідної
передачі предмету договору на відповідальне зберігання третій
особі. Лише за умови документального оформлення передачі права
власності на товар і видачі відповідного доручення постачальник -
СВК "Мрія" мав би право здавати зерно від імені та на користь ТзОВ
"Аргос". Таким чином, ТзОВ "Аргос" не може нести будь-якої
відповідальності перед позивачем, оскільки воно не набуло права
власності на зерно, що було предметом договору від 5.11.2004 року.
В додаткових запереченнях на позов, відповідач посилається на
те, що договір з його сторони підписано не директором ТзОВ "Аргос"
Поліщуком С.П., а Станішевським О.П. - заступником директора.
Підставою прийняття зерна ВАТ "Ківерцівське ХПП" могло бути
лише доручення ТзОВ "Аргос" як покупця, надане СВК "Мрія" як
постачальнику для наступної перелачі на відповідальне зберігання
третій особі. Оскільки СВК "Мрія" не передавав товариству зерна,
ТзОВ "Аргос" не видавало доручення. Натуральна передача зерна, що
відбулась між СВК "Мрія" і ВАТ "Ківерцівське ХПП" не встановлює
права власності ТзОВ "Аргос" на передане зерно.
Враховуючи те, що згідно з п.3.1. договору від 15.11.2004р.
сторони договору погодили, що жито має передаватись покупцем на
ХПП с.Дерно, до участі у розгляді справи як відповідача ухвалою
господарського суду від 12.07.2006р. було залучено ВАТ
"Ківерцівське ХПП".
ВАТ "Ківерцівське ХПП" у листі №3/21 від 25.09.2006р. на
адресу суду підтвердило факт отримання від СВК "Мрія" жита гр.А на
підставі договору від 5.11.2004р. згідно з накладними №№187, 189,
190, 191, 195, 196, пояснивши, що в накладних було вказано, що
жито відпущено ТзОВ "Аргос". На основі накладних на ТзОВ "Агрос"
було виписано квитанцію за №019887 від 17.11.2004р.
Між ВАТ "Ківерцівське ХПП" та ТзОВ "Аргос" було складено
договір складського зберігання зерна, але у зв'язку з тим, що у
представника ТзОВ "Аргос" не було із собою печатки, він взяв із
собою два екземпляри договору і не повернув.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення
представників сторін, господарський суд
в с т а н о в и в:
5.11.2004р. між СВК "Мрія" як продавцем і ТзОВ "Аргос" було
укладено договір (а.с.67, т.1), згідно з п.п.1.1.,2.1.,3.1., 4.1.
якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець -
прийняти і оплатити жито гр. "А" врожаю 2004р. в кількості 100
тонн за ціною 500 грн. за 1 тонну, в тому числі ПДВ, шляхом
поставки на хлібоприймальне підприємство в с. Дерно до
30.11.2004р.
Договір підписано представниками сторін, скріплено печатками,
як цього вимагає ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Як зазначено в преамбулі договору, його укладено зі сторони
СВК "Мрія" головою Вітюком I.Р., зі сторони ТзОВ "Аргос"
директором Поліщуком С.П.
Проте, відповідач посилається на те, що договір з його
сторони підписано не директором ТзОВ "Аргос" Поліщуком С.П., а
Станішевським О.П. - заступником директора.
Відповідно до ч.2 ст.207, ч.3 ст.237 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
правочин, який вчиняє юридична особа,
підписується особами, уповноваженими на це її установчими
документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного
законодавства, та скріплюється печаткою.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень,
створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку
він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією
особою.
З відповіді на претензію №497 від 14.12.2004р. (а.с.25, т.1)
вбачається, що ТзОВ "Аргос" підтвердило факт укладення договору
від 5.11.2004р. про передачу зерна на загальну суму 47301 грн.,
тобто схвалило правочин.
Згідно з п.1 ст.638 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір є
укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх
істотних умов договору.
Iстотними умовами договору є умови про предмет договору,
умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для
договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою
хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає
або зобов'язується передати майно у власність другій стороні
(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно
(товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.6 ст.267 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
договором може
бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником
(виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів
вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів
платником, що не є покупцем. А тому укладення договору, в якому
передбачено передачу товару на хлібоприймальне підприємство, а не
безпосередньо покупцю, не суперечить вимогам законодавства.
Правові підстави вважати договір від 5.11.2004р. неукладеним
відсутні, оскільки він містить всі істотні умови для даного виду
договорів.
Як визначено ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема,
договори та інші правочини.
Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, ст.526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону,
інших правових актів, договору.
На виконання взятих за договором від 5.11.2004р. зобов'язань
СВК "Мрія" передав на Ківерцівське хлібоприймальне підприємство
с.Дерно, Ківерцівського району для ТзОВ "Аргос" жито гр. "А" в
кількості 94602 кг на суму 47301грн. (з розрахунку 500 грн. за 1
тонну), що підтверджується прийомною квитанцією ВАТ "Ківерцівське
ХПП" №019887 від 17.11.2004р.(а.с.13, т.1), реєстрами цього
товариства від 11.11.2004р., 15.11.2004р., 17.11.2004р.
(а.с.14-17, т.1), рахунком ВАТ "Ківерцівське ХПП" № 96 від
23.11.2004р. на оплату ТзОВ "Аргос" за прийомку жита (а.с.38,
т.1).
Згідно з п.4.3. договору від 5.11.2004р. датою передачі
товару є дата оформлення елеватором складської квитанції.
ВАТ "Ківерцівське ХПП" було оформлено прийомну квитанцію
№019887 від 17.11.2004р. про прийняття жита фізичною вагою 95330
кг, заліковою вагою 94602 кг від СВК "Мрія" для ТзОВ "Аргос".
ВАТ "Ківерцівське ХПП " пояснило, що жито ним прийнято у
відповідності до п.3.1. договору від 5.11.2004р., яким визначено
місце поставки - хлібоприймальне підприємство, згідно з накладними
№№187, 189, 190, 191, 195, 196, в яких СВК "Мрія" вказав, що жито
ним передається для ТзОВ "Аргос".
Згідно з довідкою ТзОВ "Аргос" №158 від 29.03.2005р.
товариство не володіє, не користується та не розпоряджається
складськими приміщеннями, призначеними для зберігання будь-якої
твердої чи сипучої продукції.
Відповідно до ст.334, ч.3 ст.664 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
право власності у набувача майна за договором виникає з
моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або
законом.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у
строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві
у належному місці і покупець поінформований про це.
У відповідності із ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
право власності набувається на підставах, що не
заборонені законом, зокрема із правочинів.
Отже, СВК "Мрія", як продавець, передав жито ТзОВ "Аргос", як
покупцю, на умовах, викладених в п.2.1., 2.1., 3.1., 4.1.
договору, тобто, саме на тих умовах і в тому порядку, на яких
сторони, і, зокрема, ТзОВ "Аргос", встановили на власний розсуд, а
тому відсутні підстави стверджувати, що ТзОВ "Аргос" не набуло
права власності на жито.
В розділі договору від 5.11.2004р. "Обов'язки сторін"
(п.6.1.) передбачено обов'язок покупця виписати довіреність на
протязі одного дня з моменту переоформлення товару і передати
продавцю; укласти за свій рахунок і на свій риск договір
зберігання з елеватором.
У відповідності із ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона
(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони
(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати
послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, на підставі договору від 5.11.2004р. у позивача виник
обов'язок передати зерно, а у відповідача - оформити прийняття
зерна на умовах договору і оплатити його.
Виконавши обов'язок по передачі зерна належним чином, у
позивача виникло право вимагати оплати зерна.
Відповідно до ст.689 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має
право вимагати заміни товару або має право відмовитися від
договору купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог,
що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення
передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором
або актами цивільного законодавства.
У відповідності із п.7 ст. 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, ст.525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його
умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або
законом.
СВК "Мрія" передав зерно відповідно до умов договору, але
ТзОВ "Аргос" не виконало обов'язку щодо укладення договору
зберігання та видачі довіреності.
Та обставина, що ТзОВ "Аргос" не виписало і не передало
позивачу довіреності, не уклало з елеватором договору зберігання,
свідчить про невиконання ним, як покупцем дій, необхідних з його
боку для забезпечення належного передання та одержання товару,
тобто порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання, але не
може слугувати підставою для висновку про те, що у ТзОВ "Аргос" не
виникло обов'язку оплатити зерно.
За змістом п.6.1. договору довіреність мала бути виписана
покупцем на протязі одного дня з моменту переоформлення товару.
Тобто, за змістом договору передача товару не залежить від видачі
довіреності. Договір не містить обов'язкової умови про те, що
довіреність мала бути видана до передачі товару.
Договором від 5.11.2004р. не передбачено і конкретного строку
укладення договору зберігання.
Договором від 5.11.2004р. не встановлено також обов'язку
продавця повідомляти покупця про факт здійсненої передачі жита, а
тому доводи ТзОВ "Аргос" про те, що його не було повідомлено про
майбутню поставку на якийсь визначений хлібоприймальний пункт,
безпідставні.
Договір не містить умови щодо обов'язкової участі покупця при
передачі товару.
Той факт, що зерно було здано належної якості підтверджується
заключенням Волинської обласної державної хлібної інспекції №81
від 10.11.2004р., довідкою про аналіз зерна від цього ж числа
(а.с.27, 28 т.1). Згідно з довідкою "Аналіз зерна" стан зерна
нормальний, число падіння 180 .
Заключення Волинської обласної державної хлібної інспекції
№81 від 17.11.2004р. (а.с.70, т.1), подане ТзОВ "Аргос", не можна
вважати належним доказом на підтвердження факту передачі позивачем
неякісного зерна.
Договором від 5.11.2004р. (п.2.1.) сторони визначили загальну
кількість зерна - 100 тонн, яку позивач мав передати відповідачу.
Фактично позивачем було передано 94602 кг. Iз заключення, на яке
посилається відповідач, видно, що хлібною інспекцією
досліджувалось жито вагою 200 тонн. Проте, відповідачем не
доведено, що позивачу було передано жито з тієї партії жита, на
яку хлібною інспекцією дано висновок від 17.11.2004р. на число
падіння.
Отже, при таких обставинах, коли встановлено, що СВК "Мрія"
виконав взяті за договором від 5.11.2004р. зобов'язання, у
відповідності до умов договору передав жито, у ТзОВ "Аргос" виник
обов'язок оплатити жито, а тому позовна вимога СВК "Мрія" про
стягнення із ТзОВ "Аргос" 47301 грн. заборгованості за жито
підлягає до задоволення.
Керуючись ч.2 ст.11, ч.2 ст.207, ч.3 ст.237, 334, ч.1 ст.328,
ч.1 ст.509, ст.ст. 525, 526, п.1 ст.638, ч.3 ст.664, ст.689
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 193, п.6 ст.267
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст.44, 49, 82-85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аргос"
47301грн.заборгованості, 473 грн.01 коп. витрат, пов'язаних з
оплатою державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
3. В позові СВК "Мрія" до ВАТ "Ківерцівське ХПП" про
стягнення 47301 грн. відмовити.
Суддя I.О.Якушева
Дата виготовлення повного тексту рішення: 2.10.2006р.
Суддя Якушева I. О.