ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТI
Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
26.09.06 р. Справа № 44/226
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого
судді Мєзєнцева Є.I. при секретарі Iванковій Н.Р., розглянувши у
відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою
державного підприємства "Донецька залізниця" (представники Ширяєва
О.О., довіреність Н-01/3265 від 21.10.05 року, Проненко О.В.,
довіреність Н-01/1101 від 04.05.06 року), до відкритого
акціонерного товариства "Ясинівський коксохімічний завод"
(представники Лакіза Ю.В., довіреність 508/14 від 03.01.06 року,
Чеботаєва Т.В. довіреність 507/14 від 03.01.06 року), про
стягнення плати за користування вагонами в серпні 2005 року по
станції Кринична в сумі 107'848,80 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Донецька залізниця" (далі - Залізниця)
звернулося до суду з позовом про стягнення плати за користування
вагонами у серпні 2005 року по станції Кринична в сумі 107'848,80
грн. до відкритого акціонерного товариства "Ясинівський
коксохімічний завод" (далі - Товариство). Позовні вимоги Залізниці
грунтуються на неповній (56'212,60 грн. без ПДВ замість 146'086,60
грн.) оплаті відповідачем відомостей плати за користування
вагонами в серпні 2005 року, що суперечить вимогам Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
та договору про експлуатацію
залізничної під'їзної колії на станції Кринична № 7/143 від
13.03.01 року (далі - Договір).
Представник Залізниці в судовому засіданні підтримав позовні
вимоги у повному обсязі та висунув контраргументи на заперечення
відповідача, зазначивши, що п'ятидесятивідсоткова знижка за
користування вагонами в серпні 2005 року, визначена пунктом 1
наказу Міністерства транспорту України від 10.06.99 року № 302
( z0411-99 ) (z0411-99)
"Про внесення доповнення до Таблиці 1 Ставок плати за
користування вантажним вагонами залізниць", не повинна
застосовуватися до відповідача, оскільки перевезення маршрутами
відправника - не планувалося, натомість відправлялися не маршрути
відправника, а технічні маршрути (тобто, на думку позивача, такі,
що формуються не відправником, а Залізницею).
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти
позову, зазначивши, що протягом серпня 2005 року відповідач
сформував на власній під'їзній колії 29 потягів від 46 до 60
вагонів в кожному та відправив їх зі станції Кринична на станцію
Маріуполь-сортувальний та Сартана Донецької залізниці (без
розпилення). Оскільки формування здійснювалося саме маршрутами,
Товариство вважає, що від має отримати 50% знижки від плати за
користування вагонами, тому, просить у позові відмовити.
Відповідач також заявив про застосування спеціального
шестимісячного строку позовної давності.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін,
дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм
внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Залізниці не
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до умов укладеного Договору, в серпні 2005 року
Залізницею на під'їзну колію Товариства зі станції Кринична
подавалися потяги кількістю від 46 до 60 вагонів спрямування зі
станції Кринична до станції Маріуполь-сортувальний або Сартана
Донецької залізниці.
Облік часу перебування вагонів у Товариства здійснювався
станцією Кринична за відомостями плати за користування вагонами,
згідно яких протягом серпня 2005 року нараховано плату за
користування вагонами 146'086,60 грн. (без ПДВ).
Зазначені відомості відписані відповідачем з зауваженнями, за
змістом яких нарахована сума 89'874 грн. (без ПДВ) не визнається,
оскільки згідно пункту 1 наказу Міністерства транспорту України
від 10.06.99 року № 302 ( z0411-99 ) (z0411-99)
"Про внесення доповнення до
Таблиці 1 Ставок плати за користування вантажним вагонами
залізниць" на 29 відправлених поїздів позивач має отримати знижку
50% плати за користування вагонами, оскільки відправлення
здійснювалося маршрутами.
Маршрутом відправника в розумінні пункту 2 Правил перевезення
вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства
транспорту України № 334 ( z0566-02 ) (z0566-02)
від 28.05.02 року (далі -
Правила), є поїзд установленої маси або довжини, сформований
відправником на залізничній під'їзній колії Товариства або за
договором із Залізницею - на коліях залізничної станції
призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях
з обов'язковим зменшенням кількості його переробок на попутних
технічних станціях.
Внесена Товариством плата за користування вагонами у серпні
2005 року (без податку на додану вартість) складає 56'212,60 грн.,
що підтверджується позивачем та наданими матеріалами справи.
Означена сума складає 38,48% від загальної суми нарахувань
Залізниці.
Виходячи зі змісту Правил, облікові підлягають усі маршрути,
що задовольняють вимогам пунктів 2 та 4 Правил.
Наказ Міністерства транспорту України від 10.06.99 року № 302
( z0411-99 ) (z0411-99)
"Про внесення доповнення до Таблиці 1 Ставок плати за
користування вантажним вагонами залізниць" не ставить в залежність
від планування перевезень вантажів маршрутами надання чи ненадання
знижки по платі за користування вагонами, зайнятими для
навантаження маршрутів, так само як і від виду маршруту.
Згідно статті 18 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, у
випадку необхідності одночасно з місячним замовленням подаються
плани перевезень маршрутами, тобто планування маршрутів
відправником є його правом, а не обов'язком.
Означене спростовує посилання позивача на необхідність
планування маршрутів та істотної різниці між технічним маршрутом
та маршрутом відправника при визначенні розміру знижки за
користування вагонами. Вагони, за користування якими плата
нарахована за спірними відомостями, були сформовані відповідачем,
передані позивачеві та прийняті ним для перевезення і відправлення
на станції Маріуполь-сортувальний та Сартана Донецької залізниці у
складі маршрутів, що підтверджено матеріалами справи. Оцінивши
доводи сторін та матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що
спрямування позивачем зі станції Кринична до станції
Маріуполь-сортувальний та Сартана Донецької залізниці 29 потягів в
серпні 2005 року провадилось саме маршрутами.
Водночас, сплата Товариством 38,48%, а не 50% плати за
користування вагонами в серпні 2005 року - суперечить наведеним
вище нормам права та заявленій відповідачем правовій позиції,
оскільки відповідачем не доплачено до 50% розміру нарахованої
плати за користування вагонами 20'196,84 грн. (з ПДВ), тобто
вимоги Залізниці щодо внесення плати за користування в серпні 2005
року в частині 20'196,84 грн. - є цілком обгрунтованими з правової
та доказової точки зору, відповідають умовам Договору та приписам
статті 119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
.
Відповідачем в порядку частини 4 статті 267 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
подано суду заяву про застосування спеціального
шестимісячного строку позовної давності для вимог позивача.
Норми статті 315 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, яка є спеціальною
правовою нормою для спірних правовідносин, зазначено, що для
пред'явлення перевізником до вантажовідправників та
вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення,
встановлюється шестимісячний строк.
Користування вагонами є процесом, який нерозривно пов'язаний
з здійсненням Залізницею перевезень. Зокрема, зміст Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
та Правил вказує на те, що
користування суб'єктами господарювання вагонами є наслідком
переміщення Залізницею вантажів у просторі по залізничних шляхах.
Суд в порядку статті 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вважає
загальновідомою та такою, що не потребує доказування ту обставину,
що залізничні вагони використовуються виключно для здійснення
договірних залізничних перевезень, а зміна подібного цільового
призначення залізничного вагону призведе до зміни юридичного
статусу залізничного вагону, як спеціальної рухомої ємності для
перевезення вантажів або пасажирів.
Крім того, за правилами статті 26 спеціального Закону України
"Про залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
, предметом правового
регулювання якого є основні правові, економічні та організаційні
засади діяльності залізничного транспорту загального користування,
його роль в економіці і соціальній сфері України, регламентація
його відносин з органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування, іншими видами транспорту, пасажирами,
відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і
пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту
як єдиного виробничо-технологічного комплексу - порядок
пред'явлення позовів до вантажовідправників та залізниць
визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 137 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, що
випливають із Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, можуть бути
подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до
суду за місцем знаходження відповідача протягом шестимісячного
терміну з моменту, як заявник дізнався про порушення свого
законного права.
Таким чином, оскільки Товариство є вантажовідправником, а
позов виник на підставі статті 119 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
, значить до відносин, що склалися між сторонами у
справі, має бути застосований спеціальний скорочений шестимісячний
термін позовної давності, передбачений ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
Законом України "Про залізничний транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
та
Статутом залізниць України, а не загальний трирічний строк,
визначений загальними нормами ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, виходячи із
загальновідомого принципу "Lex specіalіs derogat generalі".
Відтак, на підставі частини 4 статті 267 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, суд застосовує спеціальну скорочену позовну давність
та відмовляє позивачеві у обгрунтованих позовних вимогах про
оплату Товариством плати за користування вагонами в серпні 2005
року у частковому розмірі 20'196,84 грн., оскільки з моменту, коли
позивач дізнався про необхідність оплати відповідачем плати за
користування вагонами до моменту пред'явлення до суду позову
минуло понад 10 місяців.
З огляду на наведене, причиною відмови у задоволенні позову
слугує доказова недоведеність обставин, на які посилається позивач
та хибне розуміння останнім терміну "маршрут", використаного в
контексті пункту 1 наказу Міністерства транспорту України від
10.06.99 року № 302 ( z0411-99 ) (z0411-99)
"Про внесення доповнення до
Таблиці 1 Ставок плати за користування вантажним вагонами
залізниць", а також пропуск позивачем строку позовної давності.
Відповідно до статті 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, державне
мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу покладаються судом на позивача.
На підставі ст.ст.267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.315 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.26 Закону України "Про залізничний
транспорт" ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
, ст.ст.18, 119, 137 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, п.1 наказу Міністерства транспорту України
від 10.06.99 року № 302 ( z0411-99 ) (z0411-99)
"Про внесення доповнення до
Таблиці 1 Ставок плати за користування вантажним вагонами
залізниць", керуючись ст.ст.1, 22, 33, 35, 36, 43, 49, 82-85 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ВИРIШИВ:
Відмовити у задоволенні позову державного підприємства
"Донецька залізниця" до відкритого акціонерного товариства
"Ясинівський коксохімічний завод" про стягнення плати за
користування вагонами в серпні 2005 року по станції Кринична в
сумі 107'848,80 грн. грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької
області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня
прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця
з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Мєзєнцев Є.I.
Надруковано у 3 примірниках:
1 - позивачу;
2 - відповідачу;
3 - господарському суду Донецької області