ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНIПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
25.09.06р.
Справа № А25/235-06
За позовом Відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ
до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача: Міське комунальне підприємство
"Дніпропетровський електротранспорт", м. Дніпропетровськ.
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача: Комітет комунальної власності
Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ.
про визнання нечинним пункту рішення та зобов'язання вчинити
певні дії
Суддя Чередко А.Є.
Секретар Г.О. Бугрім
Представники сторін:
Від позивача: Кузьменко Н.О., дор. № 523 від 10.11.2005р.
Від відповідача: не з'явився.
Від третьої особи-1: Федоріна М.А., дор. № 46 від
23.01.2006р.
Від третьої особи-2: Iосипова О.О., дор. № 21/3/3 від
10.01.2006р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до
відповідача про визнання нечинним пункту 3.2 рішення
Дніпропетровської міської ради № 32/11 від 30.07.2003р. "Про
створення Міського комунального підприємства "Дніпропетровський
електротранспорт", а також на поворот виконання пункту 3.2 рішення
Дніпропетровської міської ради № 32/11 від 30.07.2003р. "Про
створення Міського комунального підприємства "Дніпропетровський
електротранспорт" зобов'язати відповідача здійснити передачу майна
з балансу Міського комунального підприємства "Дніпропетровський
електротранспорт" на баланс Міського державного комунального
експлуатаційного підприємства "Дніпроміськелектротранс".
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є кредитором
Міського державного комунального експлуатаційного підприємства
"Дніпроміськелектротранс", а за спірним рішенням майно останнього,
перелік якого не визначений у рішенні передається Міському
комунальному підприємству "Дніпропетровський електротранспорт", що
позбавляє позивача можливості отримати задоволення з вартості
майна боржника та порушує майнові права позивача. В якості
правових підстав задоволення позову позивач посилається на ст..ст.
26, 29, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, ст.. 176 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.. 7 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст..ст. 4, 50, 60 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
Відповідач не забезпечив явку представника до судового
засідання, але надіслав відзив на позов, згідно з яким позовні
вимоги не визнає, оскільки спірне рішення прийнято відповідачем у
відповідності до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування
в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
та компетенції Дніпропетровської міської
ради щодо розпорядження комунальним майном.
Третя особа-1, заперечує проти задоволення позову та
зазначає, що спірним рішенням не було порушено прав позивача, а
саме рішення відповідає вимогам чинного законодавства України.
Позивач же має грошові вимоги до Міського державного комунального
експлуатаційного підприємства "Дніпроміськелектротранс", а не
майнові.
Третя особа-2, також заперечує проти позову посилаючись при
цьому на те, що Дніпропетровська міська рада, як власник
комунального майна має право його розпорядженням, що передбачено
ст..ст. 10, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, ст..ст. 4, 7 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
, тому спірне рішення є законним.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення
представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
30.07.2003р. Дніпропетровською міською радою було прийнято
рішення за № 32/11 "Про створення Міського комунального
підприємства "Дніпропетровський електротранспорт", а за п. 3.2.
рішення Комітет комунальної власності міської ради було
зобов'язано після державної реєстрації забезпечити передачу у
повне господарське відання Міського комунального підприємства
"Дніпропетровський електротранспорт" відповідного майна.
На виконання рішення виконкому Дніпропетровської міської ради
від 18.09.2003р. № 2757 між Міським комунальним підприємством
"Дніпропетровський електротранспорт" та Міським державним
комунальним експлуатаційним підприємством
"Дніпроміськелектротранс" 01.10.2003р. та 01.11.2003р. були
підписані акти приймання-передачі майна останнього.
Зазначене рішення було визнано недійсним постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №
32/327 від 27.12.2005р., яке залишено в силі ухвалою Вищого
адміністративного суду України 11.05.2006р.
Як вбачається з матеріалів справи, на користь позивача з
Міського державного комунального експлуатаційного підприємства
"Дніпроміськелектротранс" рішеннями господарського суду
Дніпропетровської області від 22.04.2003р. у справі № 9/101 та від
03.12.2003р. № 20/329 були стягнути грошові кошти у загальній сумі
14 437 551,24грн.
Відповідні накази про стягнення з Міського державного
комунального експлуатаційного підприємства
"Дніпроміськелектротранс" 14 437 551,24грн. знаходяться на
виконанні у ДВС Дніпропетровській області та за даними позивача
залишаються не виконами у зв'язку із відсутністю коштів у
боржника.
Позивач вважає, що п. 3.2. спірного рішення щодо передачі у
повне господарське відання Міського комунального підприємства
"Дніпропетровський електротранспорт" відповідного майна порушує
право позивача на отримання задоволення з майна Міського
державного комунального експлуатаційного підприємства
"Дніпроміськелектротранс" в порядку ст.ст. 4, 50, 60 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
Між тим, позивачем не надано доказів відсутності в Міського
державного комунального експлуатаційного підприємства
"Дніпроміськелектротранс" грошових коштів та майна, що
унеможливлює виконання судових рішень державною виконавчою
службою, а також зміни способу виконання судових рішень, що згідно
з ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
є
підставою для звернення стягнення на майно боржника.
Рішення ж Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003р. за
№ 32/11 "Про створення Міського комунального підприємства
"Дніпропетровський електротранспорт" не містить переліку майна,
яке передається останньому та визначення джерела походження цього
майна.
Такий перелік був встановлений у рішенні виконкому
Дніпропетровської міської ради від 18.09.2003р. № 2757 "Про
передачу на баланс Міському комунальному підприємству
"Дніпропетровський електротранспорт" майна, що перебуває на
балансі Міського державного комунального експлуатаційного
підприємства "Дніпроміськелектротранс".
Отже, рішення Дніпропетровської міської ради від 30.07.2003р.
за № 32/11 "Про створення Міського комунального підприємства
"Дніпропетровський електротранспорт" безпосередньо не зачіпає
права позивача, як кредитора Міського державного комунального
експлуатаційного підприємства "Дніпроміськелектротранс" щодо
передачі майнового комплексу останнього у повне господарське
відання Міського комунального підприємства "Дніпропетровський
електротранспорт".
Не надано сторонами і доказів передачі Комітетом комунальної
власності міської ради на виконання п. 3.2. спірного рішення майна
у повне господарське відання Міського комунального підприємства
"Дніпропетровський електротранспорт", оскільки з наданих актів
прийому-передачі від 01.10.2003р. та 01.11.2003р. вбачається, що
передача здійснювалася між Міським комунальним підприємством
"Дніпропетровський електротранспорт" та Міським державним
комунальним експлуатаційним підприємством
"Дніпроміськелектротранс" на виконання рішення виконкому
Дніпропетровської міської ради від 18.09.2003р. № 2757. За таких
підстав, суд вважає посилання позивача на ухвалу Вищого
адміністративного суду України від 11.05.2006р. у справі № 32/327,
якою встановлено здійснення передачі майна саме на підставі п.
3.2. спірного рішення необгрунтованими належними доказами та
такими, що спростовуються матеріалами даної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, сільські, селищні, міські
ради є органами місцевого самоврядування, що представляють
відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в
їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування,
визначені Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, цим та іншими
законами.
Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, матеріальною і фінансовою
основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи
місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у
комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст,
районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що
перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта
комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16
Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
).
Згідно з п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, до компетенції місцевих
рад віднесено прийняття рішень щодо відчуження відповідно до
закону комунального майна; затвердження місцевих програм
приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які
не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та
умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення
питань про придбання в установленому законом порядку
приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної
власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір
купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або
визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права
комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та
перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної
власності відповідної територіальної громади.
За п. 31 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, до компетенції місцевих рад віднесено
прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень
щодо управління майном, яке належить до комунальної власності
відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень
та умов їх здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, територіальним громадам
сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної
власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів,
інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та
організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також
пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд,
нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони
здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і
майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до
закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти,
отримані від їх відчуження.
За ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, органи місцевого самоврядування від імені
та в інтересах територіальних громад відповідно до закону
здійснюють правомочності щодо володіння, користування та
розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі
виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права
комунальної власності у постійне або тимчасове користування
юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і
купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього
відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та
фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у
користування і оренду.
Право комунальної власності територіальної громади
захищається законом на рівних умовах з правами власності інших
суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути
вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права
власності без згоди безпосередньо територіальної громади або
відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за
винятком випадків, передбачених законом (ч. 8 ст. 60 Закону
України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
).
Згідно з п. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, власник на свій розсуд володіє, користується і
розпоряджається належним йому майном.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що
не суперечать закону. Він може використовувати майно для
здійснення господарської та іншої не забороненої законом
діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у
володіння і користування, а також у довірчу власність іншим
особам.
Таким чином, спірний п. 3.2. рішення Дніпропетровської
міської ради від 30.07.2003р. за № 32/11 "Про створення Міського
комунального підприємства "Дніпропетровський електротранспорт" не
суперечить вимогам чинного законодавства та визначеній законом
компетенції відповідача у справі, оскільки створене Міське
комунальне підприємство "Дніпропетровський електротранспорт" є
комунальним та рішенням передбачено наділення останнього
відповідним майном для здійснення своєї статутної діяльності, яке
перебувало у власності територіальної громади м. Дніпропетровська.
Спірне рішення прийняте відповідачем є по своїй правовій суті
актом ненормативного характеру, тому що він породжує права й
обов'язки тільки у окремого кола суб'єктів спірних правовідносин,
тобто носить ненормативний (індивідуальний) характер.
Підставами для визнання акту недійсним або його скасування є
невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або
визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у
зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства чи організації -позивача по справі.
Виходячи з усього вищенаведеного, слід дійти висновку, що
спірний пункт рішення Дніпропетровської міської ради від
30.07.2003р. за № 32/11 не суперечить чинному законодавству
України, його прийнято в межах компетенції відповідача, а зв'язку
із його прийняттям права позивача порушені, тому правові підстави
для визнання недійсним п. 3.2. зазначеного рішення у суду
відсутні.
Відповідно відсутні і правові підстави для зобов'язання
відповідача на поворот виконання пункту 3.2 рішення
Дніпропетровської міської ради № 32/11 від 30.07.2003р. "Про
створення Міського комунального підприємства "Дніпропетровський
електротранспорт" здійснити передачу майна з балансу Міського
комунального підприємства "Дніпропетровський електротранспорт" на
баланс Міського державного комунального експлуатаційного
підприємства "Дніпроміськелектротранс".
При цьому, суд також враховує, що позивачем не зазначено, яке
саме майно слід передати та не доведено, що відповідач є
балансоутримувачем цього майна або безпосередньо передавав його
третій особі-1.
З підстав наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача
безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Судові
витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн. слід віднести на
позивача.
Керуючись ст. 17-19, 87, 94, 160-163 Кодексу
адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову позивача -відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3,40грн.
віднести на позивача.
Постанова може бути оскаржена у порядку та строки,
передбачені ст. 186 КАСУ.
Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254
КАСУ.
Суддя
А.Є. Чередко
06.10.2006р.