ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТI
Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
25.09.06 р. Справа № 44/273
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого
судді Мєзєнцева Є.I., при секретарі Iванковій Н.Р., розглянувши у
відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою
товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект" (представник
Резніченко О.В., довіреність від 15.08.06 року) до суб'єкта
підприємницької діяльності ОСОБА_1 (представники ОСОБА_2 та
ОСОБА_3, довіреність НОМЕР_1) про стягнення суми заборгованості та
штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі
64'587,59 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Эффект" (далі -
Продавець) звернулося до суду з позовом про стягнення суми боргу
33'993,47 грн. та штрафу 30'594,12 грн. за несвоєчасне виконання
грошового зобов'язання за договором поставки № б/н від 02.11.04
року (далі - Договір) до суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1 (далі - Покупець). Позовні вимоги Продавця грунтуються на
неналежному виконанні умов Договору, а також простроченні Покупцем
грошового зобов'язання, яке виникло з поставки пива, сигарет та
продуктів харчування на загальну суму 78'244,35 грн.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні
вимоги та надав суду деякі з витребуваних судом документів.
Позивач неодноразово уточнював власні вимоги в частині назви
відповідача, суми поставки, нумерації наданих суду документів, сум
коштів за зазначеними документами тощо.
Представники відповідача заперечили проти позову, зазначивши,
що Договір є неукладеним, оскільки в ньому відсутні предмет
договору, ціна, строки поставки та умови поставки (за правилами
Iнкотермс). Крім того, відповідач зазначив, що видаткові накладні,
залучені до матеріалів справи, не є належними та допустимими
доказами у поточній справі, строк позовної давності щодо вимог про
стягнення штрафу - минув, а відповідь на претензію, в якій визнано
наявність заборгованості відповідача перед позивачем, підписана на
Покупцем, а невідомою особою.
Представники відповідача також заявили клопотання щодо
залишення позову без розгляду, оскільки позивач не надіслав
відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Суду не надано всіх витребуваних судом документів, наразі суд
вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній
матеріалами.
Вислухавши в судовому засіданні представників сторін,
дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм
внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Продавця не підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та
обов'язки Продавця та Покупця, суд дійшов висновку, що укладений
між сторонами правочин (не зважаючи на назву, визначену сторонами)
за своїм змістом та своєю правовою природою є договором
купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей
655-697 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Договір не є правочином поставки,
оскільки всупереч статті 265 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
сторони не
виклали умови Договору відповідно до вимог Міжнародних правил щодо
тлумачення термінів "Iнкотермс".
Посилання відповідача на неукладеність Договору суд не бере
до уваги, оскільки за висновком суду, сторони дійшли згоди по усіх
істотних умовах Договору, що пред'являються законом для договорів
купівлі-продажу, наразі вказівка в розділі 1 Договору на те, що
ціна товару, його асортимент та кількість визначаються накладними,
які є невід'ємною частиною Договору, не може свідчити про
невизначеність сторін стосовно предмету та ціни Договору.
Таким чином, в силу статті 655 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
розділів 1 і 4 Договору, Продавець зобов'язався передати у
власність Покупця певний товар згідно накладних, а Покупець
зобов'язався прийняти цей товар і остаточно сплатити за нього
визначену в накладних суму коштів протягом 7 днів дня з моменту
підписання накладних.
Умови пункту 2.3 Договору визначають, що товар має
передаватися покупцеві або його представникам, зазначеним у
довіреності, оформленої згідно пункту 13 Iнструкції про порядок
реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на
одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів
України від 16.05.96 року № 99 ( z0293-96 ) (z0293-96)
.
Згідно тверджень позивача, поставка товару вартістю 78'224,35
грн. за Договором провадилася згідно таких накладних:
IНФОРМАЦIЯ_1.
Суд не вважає вказані накладні належними та допустимими
доказами у справі № 44/273, оскільки всупереч вимог пункту 2.2
Iнструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування
типових форм первинного обліку № КО-1 і № М-20, затвердженої
Державним комітетом статистики України від 27.07.98 року № 263
( z0508-98 ) (z0508-98)
- вищезазначені накладні не містять посилання на
підставу їх видачі, тобто в жодній з цих накладних не вказано, що
вони видавалися на виконання Договору, або що ці накладні є його
невід'ємною частиною, як вимагають умови розділу 1 Договору.
Отримувачем за вказаними накладними є не тільки ОСОБА_1, а й
інші суб'єкти - ЧП "Лавр", ЧП "Луна", які не мають жодного
відношення до Договору. Отримання товару за накладними
IНФОРМАЦIЯ_1 провадилось не тільки особисто ОСОБА_1 (товар
вартістю 2'863,25 грн.), про що свідчить її підпис на накладних,
але й іншими громадянами - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (товар
вартістю 75'361,10 грн.).
Зазначені громадяни не вважаються судом такими, що мають
право на отримання матеріальних цінностей за Договором від імені
Покупця, оскільки надана позивачем генеральна довіреність
оформлена у порушення умов пункту 2.3 Договору та Iнструкції про
порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей
на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів
України від 16.05.96 року № 99 ( z0293-96 ) (z0293-96)
- без оформлення на
бланку суворої звітності, тому генеральна довіреність також не є
належним та допустимим доказом у справі № 44/273.
Податкові накладні, надані позивачем, так само і як видаткові
накладні - не свідчать про те, що вказані документи мають будь-яке
доказове відношення до Договору.
Надані позивачем 23 платіжні документи на суму 30'145,16 грн.
(банківські виписки та прибуткові касові ордери), якими Продавець
намагається довести здійснення часткового виконання Покупцем
грошового зобов'язання до за Договором - також не мають жодного
відношення як до предмету спору, так і до Договору, що випливає зі
змісту призначень платежу цих документів.
Натомість, за даними відповідача, між сторонами в спірний
період були наявними й інші правочини, подібні до договорів
купівлі-продажу або поставки - договір поставки НОМЕР_2 та договір
поставки № б/н від 11.01.05 року, а позивач не довів суду того, що
підставою спірних правовідносин є саме Договір, умовами якого
Продавець обгрунтував позовні вимоги.
За загальними правилами господарського процесу (стаття 33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
) кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Це стосується в першу чергу позивача, який має доказати факти, на
підставі яких він будує позовні вимоги. Наразі, позивач не довів
суду, що Продавець здійснював які-небудь поставки товару за
умовами Договору (тобто не довів виникнення права Продавця на
виконання Покупцем грошового зобов'язання за Договором), та не
надав доказів виконання відповідачем грошового зобов'язання за
Договором, які б могли непрямо свідчити про прийняття Покупцем
товару за умовами Договору. Означене також свідчить і про
безпідставність вимог щодо стягнення штрафних санкцій 30'594,12
грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання.
Лист Покупця НОМЕР_3, за змістом якого відповідач визнає
наявність заборгованості у розмірі 38'993,47 грн. - жодним чином
не вказує на те, що ця заборгованість виникла саме з Договору, або
що ця заборгованість існувала на момент пред'явлення до суду
позову у справі № 44/273, тому вказаний документ також не береться
судом до уваги.
Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду
через ненадіслання відповідачеві копії позовної заяви -
задоволенню не підлягає, оскільки приписи статті 81 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачають подібних підстав для залишення позовів
без розгляду, окрім того, поштове повідомлення НОМЕР_4 свідчить
про вручення 22.05.06 року відповідачеві кореспонденції від
позивача, а представники позивача додатково тричі знайомилися з
матеріалами справи № 44/273 та робили всі необхідні копії
матеріалів справи.
Таким чином, причиною відмови у задоволенні позову є доказова
необгрунтованість позовних вимог та неправильне обрання позивачем
підстав позову.
Відповідно до статті 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, державне
мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу покладаються судом на позивача.
На підставі ст.ст.525, 526, 549-551 та 655-697 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ВИРIШИВ:
Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою
відповідальністю "Эффект" до суб'єкта підприємницької діяльності
ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості та штрафу за
прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 64'587,59
грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене
через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку
протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному
порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної
сили.
Суддя Мєзєнцев Є.I.
Надруковано у 3 примірниках:
1 - позивачу
2 - відповідачу
3 - господарському суду Донецької області