РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.09.06 Справа № 18/416пд.
Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом
приватного підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Вокк", м.
Луганськ
про визнання усної угоди оренди дійсною
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 за дов. від 19.09.2006;
від відповідача: не прибув.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання дійсною
усної угоди оренди нежитлового приміщення -торгівельного кіоску
площею 4 м-2, розташованого на території міні-ринку "Кіровський"за
адресою: м. Луганськ, вул. 21 МЮДа, 29, яка укладена між сторонами
за позовом.
Відповідач витребувані матеріали суду не подав, його
представник в судове засідання не прибув, не зважаючи на те, що
його було своєчасно та належним чином повідомлено судом про час і
місце розгляду справи.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на
підставі ст. 75 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника
позивача, суд
В С Т А Н О В И В:
Позивач в позовній заяві вказав, що між ним і відповідачем
двічі (з 01.01.2000 по 31.12.2004 та з 01.01.2005 по 31.12.2009)
укладалися договори оренди торгівельного кіоску площею 4 м-2, який
розташований на території міні-ринку відповідача "Кіровський"за
адресою: м. Луганськ, вул. 21 МЮДа, 29.
При чому, позивач зазначив, що угода від 01.01.2005 укладена
з відповідачем в усній формі, так як відповідач вважає цю форму
достатньою і безпричинно відмовляється від письмового її
оформлення.
Позивачем заявлено вимогу про визнання дійсною усної угоди
оренди нежитлового приміщення -торгівельного кіоску площею 4 м-2,
розташованого на території міні-ринку "Кіровський"за адресою: м.
Луганськ, вул. 21 МЮДа, 29, яка укладена між сторонами за позовом
01.01.2005 на 5 років.
Відповідач витребувані матеріали суду не подав.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника
позивача, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за
таких підстав:
Згідно ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються
сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які
підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній
реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової
форми має наслідком їх недійсність.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,
якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у
листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абз. 1 ч. 1 ст. 207
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,
якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного
або іншого технічного засобу зв'язку (абз. 2 ч. 1 ст. 207 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,
якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
у письмовій формі належить вчиняти правочини між
фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених
частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
господарські договори укладаються за правилами, встановленими
Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей,
передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо
окремих видів договорів.
Договір оренди нежитлового приміщення, який укладається між
суб'єктами господарювання, безумовно є господарським договором.
Господарський договір за загальним правилом викладається у
формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого
печатками. Допускається укладення господарських договорів у
спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами,
телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження
прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено
спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду
договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
).
Таким чином, відповідно до вищевказаних положень Цивільного
( 435-15 ) (435-15)
та Господарського кодексів: ( 436-15 ) (436-15)
- договір оренди нежитлового приміщення між фізичною та
юридичною особою повинен бути укладений виключно у письмовій
формі, так як вказаний договір не може бути повністю виконаним
сторонами у момент його вчинення (ст. ст. 206, 208 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
);
- любий господарський договір повинен бути укладений у
письмовій формі (у формі єдиного документа або у спрощений спосіб)
(ст. 207 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
).
Враховуючи викладене, суд вважає, що неможливо визнати
дійсним усний господарський договір оренди нежитлового приміщення,
так як він взагалі не може існувати в такій (усній) формі.
Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 181 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
договір укладається шляхом пропозиції однієї
сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту)
другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
договір є укладеним з моменту одержання особою, яка
направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї
пропозиції.
Позивач не подав суду доказів, що він направляв відповідачу
пропозицію укласти договір оренди та одержав від відповідача
відповідь про прийняття цієї пропозиції.
За таких обставин, в позові про визнання дійсною усної угоди
оренди нежитлового приміщення слід відмовити за необгрунтованістю
та безпідставністю позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові
витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
В И Р I Ш И В:
1. В позові відм овити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
22 вересня 2006 р. було оголошено лише вступну та резолютивну
частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підписано 27 вересня 2006 р.
На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дане рішення
набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня
його підписання.
Суддя В.В. Корнієнко