640/4934/21 Про визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду ГВФО ПАТ "Банк" щодо невключення належних фізичній особі сум до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду ГВФО, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню коштів за договорами банківського вкладу (депозиту), зобов'язання Уповноваженої особи Фонду ГВФО додатково включити належні особі суми до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами - 29.06.2022 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2021 (головуючий суддя: Шулежко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 (головуючий суддя: Земляна Г.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В.) у справі №640/4934/21 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО або відповідач), в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення інформації щодо рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

зобов`язати відповідача внести зміни (подати) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, внести зміни до реєстру відшкодування вкладникам ПАТ "Банк Михайлівський" та здійснити відшкодування коштів за вкладами ОСОБА_1 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ОСОБА_1, відкритих у ПАТ "Банк Михайлівський", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2021 позовну заяву залишено без руху і надано позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5-ти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Підставою для залишення позовної заяви без руху слугував висновок суду першої інстанції про пропуск позивачкою строку звернення до суду без поважних на те причин. Наведені позивачкою підстави для поновлення строку звернення до суду визнані судом неповажними.

14.03.2021 представником позивачки засобами поштового зв`язку подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви. Заява мотивована тим, що позивачка протягом 2016 року двічі зверталася до відповідача із письмовими заяви щодо включення її до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, проте жодної відповіді на письмові запити від 08.08.2016 і 28.12.2016 так і не отримала. Відтак, має місце триваюче порушення. Зазначає, що лише 28.09.2020 від Уповноваженої особи фонду надійшла відповідь на адвокатський запит про надання інформації та документів, тому саме з цієї дати необхідно обчислювати строки звернення до суду. Зважаючи на зазначене, позов пред`явлено у межах строків, визначених частиною другою статті 122 КАС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021, позовну заяву повернуто заявнику на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28.06.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Повертаючи позивачу позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачкою не виконано вимоги ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2021 і не надано суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, що згідно із пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач оспорює бездіяльність відповідача в частині невключення інформації щодо рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В контексті предмету спору суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка зверталася із заявами до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" від 08.08.2016 та від 28.12.2016 про включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідно, за висновками судів обох інстанцій, починаючи з 2016 року позивачка знала або могла дізнатися про порушення своїх прав та інтересів допущених протиправною бездіяльністю відповідача щодо невключення інформації стосовно її рахунків до переліку вкладників, за якими має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Натомість дії, спрямовані на захист своїх порушених прав та інтересів, позивачка почала вживати лише у 2020 році, звернувшись за правовою допомогою до адвоката.

Апеляційний суд констатував, що інформація стосовно запровадження тимчасової адміністрації банку та його ліквідації була офіційно оприлюднена, перебувала в загальному доступі і позивачка мала реальну можливість з нею ознайомитися та бути обізнаною щодо фактичної реалізації її права на отримання гарантованого відшкодування вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Натомість звернення до відповідача із відповідним адвокатським запитом більше ніж через 3 роки з дня запровадження тимчасової адміністрації банківської установи не може свідчити про необізнаність позивачки про ліквідацію банку, в якому знаходиться її вклад, а свідчить про пасивну поведінку позивача щодо повернення такого вкладу. Позивачка за умови виявлення належної активності та небайдужості, мала можливість звернутися до суду в установлений законом строк.

За висновками судів попередніх інстанції, зважаючи на предмет спору (визнання бездіяльності протиправною щодо невключення інформації про позивачку до переліку рахунків), отримання у вересні 2020 року листа від ФГВФО у відповідь на адвокатський запит не змінює момент, з якого вона повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується із початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до постановлення незаконного рішення про повернення позовної заяви. Стверджує, що про порушення свої прав та інтересів, як вкладника, позивачка фактично дізналася із відповіді Уповноваженої особи фонду від 28.09.2020 №28.09.20/02-вих, наданої на адвокатський письмовий запит. Із зазначеною позовною заявою ОСОБА_1 звернулася у лютому 2021 року, тобто у межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

За позицією скаржниці, остання мала легітимні очікування на збереження свого вкладу банком або повідомлення про загрозу схоронності вкладу. З посиланням на практику ЄСПЛ вважає, що вкладник має право на отримання відповідної інформації. Однак про загрозу вкладу її повідомлено не було.

Також скаржниця зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій не врахована актуальна практика Верховного Суду, сформована у подібних правовідносин.

Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України (2747-15) , частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас зміст слова "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи, тощо.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Судами попередніх інстанцій встановлено, може так: скориставшись правом на звернення до суду, та обравши спосіб захисту, позивачка визначила предметом судового оскарження у цій справі - бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", яка полягала у невлученні позивачки до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ "Банк Михайлівський" мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інформації про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів в сумі 50196,70 грн по рахунках № НОМЕР_1 та НОМЕР_3.

В контексті заявленого предмету позову, колегія суддів зазначає таке.

23.05.2016 правлінням НБУ було прийнято рішення № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних".

На підставі зазначеної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський".

12.07.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".

На підставі зазначеного рішення НБУ виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.2016 №1213, про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський".

Зазначені рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і Правління НБУ та інформація щодо запровадження в ПАТ "Банк Михайлівський" тимчасової адміністрації, а в наступному щодо початку процедури його ліквідації перебували у загальному доступі.

Відповідно до частин 2, 5 статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом трьох робочих днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Отже, законом визначені строки для формування Уповноваженою особою повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а також для затвердження Фондом реєстру вкладників для здійснення виплат.

Відповідно дії щодо формування переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський" вчинялися Уповноваженою особою ще у липні 2016 року, проте з позовною заявою позивачка звернулася до суду лише в лютому 2021 року, тобто майже через 5 років.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачка зверталася із заявами до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" від 08.08.2016 та від 28.12.2016 про включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, проте відповіді так і не отримала.

Тобто, починаючи з середини 2016 року позивачка знала про порушення своїх прав та інтересів допущених, на її думку, протиправною бездіяльністю відповідача щодо невключення інформації про неї до переліку вкладників, за якими має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Натомість дії, спрямовані на захист свого права, позивачка почала вчиняти лише у 2020 році, звернувшись за правовою допомогою до адвоката.

Втім звернення до Уповноваженої особи із адвокатським запитом майже через 4 роки після формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду для з`ясування причин невключення до нього інформації про позивачку не може бути підставою для обчислення строку звернення до суду з дня, коли позивачка отримала відповідь на такий запит (28.09.2020), зважаючи на те, що предметом оскарження у цій справі є саме бездіяльність відповідача, а не його рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що звернувшись у лютому 2021 року до суду, позивачка пропустила встановлений законом строк звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з позовом.

Натомість наведені у заяві підстави пропущення строків звернення до адміністративного суду є неповажними та не підтверджені належними доказами, оскільки не містять обставин, що перешкоджали позивачці звернутись до суду у 2016 році.

Збіг майже п`ятирічного строку з моменту коли позивачка мала дізнатися про можливе порушення прав не може свідчити про її необізнаність щодо ліквідації банку, в якому знаходиться її вклад, також зазначений строк не свідчить про активну поведінку позивачки направлену на повернення вкладу.

За такого правового регулювання та встановлених судами обставин, суд критично оцінює доводи заявниці, наведені в касаційній скарзі, щодо дотримання строку звернення до суду.

Водночас суд наголошує на відсутності своєчасної активності позивачки, за умови прояву якої існувала об`єктивна можливість реалізації права на оскарження у встановлений законом строк дій та бездіяльності відповідача.

Правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах узгоджується із практикою Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 13.04.2022 у справі №640/30648/20, у якій спір виник між вкладником та Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги позивачки.

VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Статтею 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.