ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТI
Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
07.09.06 р. Справа № 44/286пн
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого
судді Мєзєнцева Є.I., при секретарі Остапенко Я.С., розглянувши у
відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою
товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас"
(представник Попков Д.О., довіреність від 19.06.06 року), до Ради
з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму
інвестиційної діяльності в Донецькій області (секретар Ради
Капустін М.В., посвідчення 101) та до Артемівської міської ради
Донецької області (представник до судового засідання не з'явився),
про визнання наявним у товариства з обмеженою відповідальністю
"Кнауф Гіпс Донбас" права на користування пільгами, передбаченими
пунктом 2 Типового договору (контракту) від 26.12.03 року з
Артемівською міською радою Донецької області у вигляді:
звільнення на 5 років починаючи з дати першого оформлення
вантажної митної декларації від обкладання ввізним митом сировини,
матеріалів, предметів, устаткування та обладнання (крім
підакцизних товарів) та звільнення від обкладання податком на
додану вартість устаткування та обладнання під час їх ввезення в
Україну;
звільнення від оподаткування прибутку на три роки, починаючи
з моменту отримання першого прибутку, який одержано від реалізації
інвестиційного проекту;
оподаткування прибутку в три наступні роки за ставкою 50
відсотків від діючої ставки оподаткування;
оподаткування дивідендів, що сплачуються інвесторам суб'єктом
підприємницької діяльності, який реалізує інвестиційний проект, за
ставкою 10 відсотків, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс Донбас"
(далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Ради з питань
спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної
діяльності в Донецькій області (далі - Установа) та до
Артемівської міської ради Донецької області (далі - Рада) про
визнання наявним у Товариства права на користування пільгами,
передбаченими пунктом 2 Типового договору (контракту) від 26.12.03
року з Артемівською міською радою Донецької області (далі -
Контракт) у вигляді звільнення на 5 років починаючи з дати першого
оформлення вантажної митної декларації від обкладання ввізним
митом сировини, матеріалів, предметів, устаткування та обладнання
(крім підакцизних товарів) та звільнення від обкладання податком
на додану вартість устаткування та обладнання під час їх ввезення
в Україну, звільнення від оподаткування прибутку на три роки,
починаючи з моменту отримання першого прибутку, який одержано від
реалізації інвестиційного проекту, оподаткування прибутку в три
наступні роки за ставкою 50 відсотків від діючої ставки
оподаткування та оподаткування дивідендів, що сплачуються
інвесторам суб'єктом підприємницької діяльності, який реалізує
інвестиційний проект, за ставкою 10 відсотків (далі - Пільги).
Позовні вимоги Товариства грунтуються на протизаконності дій
відповідачів, які не визнають передбаченого Контрактом права
Товариства на Пільги, що суперечить нормам Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, міжнародних договорів, а також законам, які
встановлюють гарантії захисту права власності та іноземних
інвестицій, та практиці Європейського суду з прав людини.
Представник Товариства в судовому засіданні підтримав позовні
вимоги у повному обсязі, наголосивши на прецедентній практиці
міжнародних судових органів, що має застосовуватися в Україні як
джерело права в порядку, передбаченому Законом України "Про
виконання рішень та застосування практики Європейського суду з
прав людини" ( 3477-15 ) (3477-15)
.
Представник відповідача Установи повідомив у відзиві, що
зміни, які внесені 31.03.05 року до Закону України "Про спеціальні
економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в
Донецькій області" ( 356-14 ) (356-14)
- мали своїм наслідком скасування
Пільг, через що згідно загальної теорії права, має застосовуватися
більш пізній нормативний акт, тому у позові слід відмовити.
Відповідач Рада до останнього судового засідання не з'явився,
висунув клопотання щодо розгляду справи без участі представника
Ради та в попередньому судовому засіданні надав суду відзив, зміст
якого вказує на те, що не зважаючи на чинність Контракту, зміни до
Закону України "Про спеціальні економічні зони та спеціальний
режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" ( 356-14 ) (356-14)
(далі - Закон 356), внесені Законом України "Про внесення змін до
Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік"
( 2285-15 ) (2285-15)
та деяких інших законодавчих актів України" від
25.03.05 року (далі - Закон 2505) - скасували той обсяг Пільг, що
надані Товариству за Контрактом, через що відсутні підстави для
подальшого надання позивачеві Пільг, право на які втрачено в силу
Закону 2505. Крім того, Рада вважає, що нею належним чином
виконані всі зобов'язання, прийняті за Контрактом, у зв'язку з чим
просить у позовних вимогах відмовити.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін,
дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм
внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов Товариства підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Згідно статутних документів Товариства (п.п.2.1, 3.2 та 5.3
статуту) - останнє є підприємством з іноземними інвестиціями,
причому частка резидента ФРН фірми "Кнауф Iнтернаціональ ГмбХ" у
статутному фонді Товариства складає 80,6457005913% або у грошовому
вираженні 160'589'715,20 грн. Зазначена частка фірми "Кнауф
Iнтернаціональ ГмбХ" у статутному фонді Товариства є іноземною
інвестицією в силу статей 1-3 Закону України "Про режим іноземного
інвестування" ( 93/96-ВР ) (93/96-ВР)
та статті 392 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
причому норми останньої можливо застосувати в силу пункту 4
Перехідних положень ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Враховуючи вказане, суд вважає, що Товариство є корпоративним
підприємством з іноземними інвестиціями, правовий статус якого
визначено статтями 63 та 116 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Виходячи зі змісту статей 3 та 5 Закону 356, Установа та Рада
є органами управління територією пріоритетного розвитку міста
Артемівськ, до якого, згідно адміністративно-територіальних меж,
входить також і місто Соледар. Спеціальний режим інвестиційної
діяльності на території пріоритетного розвитку міста Артемівськ
встановлений на строк 30 років.
Протокольним рішенням засідання Установи № 9 від 26.12.03
року, в межах повноважень, визначених статтею 7 Закону 356,
вирішено схвалити інвестиційний проект "Модернізація існуючого та
створення нових виробництв ЗАТ "Деконський гіпс" на суму 36,32
млн.грн., надати завдання товариству з обмеженою відповідальністю
"Кнауф Гіпс Київ" створити нового суб'єкта господарювання -
Товариство, а голові Ради - укласти з Товариством Контракт.
26.12.03 року Установою видано свідоцтво № 47/1-2003 про
схвалення інвестиційного проекту, за змістом якого за Товариством
визнається право на пільговий умовах ввозити з-за кордону на
протязі п'яти років обладнання, устаткування, сировину, матеріали,
предмети для здійснення проекту, а також після отримання першого
прибутку від інвестиційної діяльності, не сплачувати податок на
прибуток перші три роки, та сплачувати його за ставкою 50% від
діючої ставки наступні три роки. Вказане свідоцтво згідно статті 9
Закону 356 - є правовою підставою для укладення Контракту та інших
необхідних для здійснення інвестиційної діяльності правочинів -
договорів оренди приміщень, землі тощо.
Дослідивши Контракт, з якого виникли взаємні
господарсько-правові зобов'язання Ради та Товариства, суд дійшов
висновку, що за своїм змістом та своєю правовою природою згадана
угода є складним договором, що регулює зустрічні відносини сторін
в галузі модернізації та фінансового оздоровлення виробництва
"Деконський гіпс", освоєння нових напрямків виробництва,
імпортування та експортування товарів, робіт та послуг, а також
специфічної процедури оподаткування, з метою реалізації
затвердженого інвестиційного проекту. Зміст Контракту містить всі
істотні умови для угод подібного роду, визначені Законом 356 та
Типовим договором (контрактом) на реалізацію інвестиційного
проекту на території пріоритетного розвитку, в спеціальній
(вільній) економічній зоні, форма якого затверджена постановою
Кабінету Міністрів України від 05.07.99 року № 1199 ( 1199-99-п ) (1199-99-п)
.
Таким чином, в силу статті 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, Закону 356,
згідно пунктів 1-2 та 11 Контракту, Товариство зобов'язалося на
власний ризик та за власні кошти забезпечити реалізацію
вищевказаного інвестиційного проекту, а Рада натомість
зобов'язалася створити умови для реалізації інвестиційного проекту
строком до 31.12.12 року, у тому числі шляхом надання Товариству
Пільг.
Додатковими угодами до Контракту №№ 1 та 2 сторони уточнили
строки реалізації інвестиційного проекту в частині освоєння
виробництва гіпсокартонних плит, а також об'єми та строки
відрахувань до бюджету.
Відповідачами не надано суду жодних доказів неналежного
виконання Товариством умов Контракту, навпаки, зміст листа
Установи від 21.07.06 року № 130 та листа Ради від 06.07.06 №
а/9-1352 не тільки підтверджує чинність Контракту на момент
розгляду судом поточного спору, але є дає змогу зробити суду
однозначний висновок про відсутність порушень умов Контракту з
боку Товариства.
Згідно листів № 1380 від 19.06.06 року та № 1488 від 28.06.06
року, Товариство, що потерпало від певних труднощів у частині
реалізації прав на Пільги, які створювалися податковими та митними
органами, звернулося до Ради та Установи, як до органів управління
територією пріоритетного розвитку міста Артемівськ та контрагентів
за Договором, з проханням у сприянні реалізації прав на Пільги,
передбачені пунктом 2 Контракту.
Наразі, всупереч умов Контракту та приписів свідоцтва №
47/1-2003 від 26.12.03 року, відповідачами в листах №№ 121 від
14.07.06 року та а/9-1353 від 07.07.06 року висловлено правову
позицію щодо того, що чинне законодавство України не передбачає
права Товариства на Пільги, у зв'язку з чим вжиття Установою та
Радою заходів щодо захисту прав Товариства на пільги - є
неможливим та безпідставним.
Системно оцінивши у сукупності норми права, що регулюють
спірні правовідносини, дослідивши обставини та факти у поточній
справі, суд вважає, що правова позиція Установи та Ради стосовно
відсутності у Товариства права на Пільги - є юридично
неспроможною.
Зокрема, статтею 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та статтею 11 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що рівними за юридичним значенням
підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є договір
(правочин) та акт цивільного законодавства.
Нормами статті 9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, частини
3 статті 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та статті 19 Закону України
"Про міжнародні договори України" ( 1906-15 ) (1906-15)
(№ 1906-IV) -
встановлено загальнообов'язкове правило стосовно того, що
міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, є частиною національного законодавства,
причому у разі наявності колізії між нормами міжнародного договору
та нормами національного законодавства правовий пріоритет мають
саме правила міжнародних договорів.
Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та
основних свобод людини ( 995_004 ) (995_004)
від 04.11.50 року, яка набрала
чинності для України 17.07.97 року, встановлено непорушність права
особи мирно володіти майном. Суд вважає загальновідомим та таким,
що не підлягає доведенню в порядку частини 1 статті 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
той факт, що наміри Товариства стосовно користування у
майбутньому грошовими коштами, заощадженими в процесі реалізації
інвестиційного проекту через отримання Пільг, гарантованих
державою та органами управління територією пріоритетного розвитку
міста Артемівськ, - є намірами майнового характеру, а використання
у майбутньому Товариством цих грошових заощаджень є частиною
реалізації прав власника на заощаджене майно (грошові кошти).
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 18.01.05 року
у справі "Полтораченко проти України" встановлено, що існує
усталена практика конвенційних органів щодо включення до поняття
"майно" також і вимог, на підставі яких особа може стверджувати,
що вона має законне сподівання на фактичне користування правом
власності, а оскільки в силу статті 17 Закону України "Про
виконання рішень та застосування практики Європейського суду з
прав людини" ( 3477-15 ) (3477-15)
згадане судове рішення є джерелом права
для національного суду, суд вважає безсумнівним той факт, що
позбавлення Товариства права користуватися Пільгами є цілком
еквівалентним позбавленню Товариства прав власності на заощаджені
згідно пункту 2 Контракту грошові кошти.
Iмперативні приписи спеціальних норм статті 397 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, статті 13 Закону України "Про загальні засади
створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон"
( 2673-12 ) (2673-12)
та статті 19 Закону України "Про інвестиційну
діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
передбачають особливі правові важелі
захисту іноземних інвестиції, у тому числі державні гарантії
захисту іноземних інвестицій у разі зміни національного
законодавства, які (гарантії) виражаються у непорушності та
незмінності об'єму цих державних гарантій, не зважаючи на можливі
зміни у законодавстві, а також у праві інвестора вимагати
застосування державних гарантій, у тому числі й Пільг, які
визначаються законодавством, що діяло на момент вкладення
інвестицій.
Вказані норми щодо державних гарантій захисту інвестиції, у
тому числі шляхом сталості та незмінності Пільг, кореспондуються
також і з нормами статті 4 Угоди між Україною і Федеративною
Республікою Німеччина про сприяння здійсненню і взаємний захист
інвестицій, яка набрала чинності для України 29.06.96 року, якою
встановлено, що взаємні інвестиції України та ФРН користуються на
території іншої договірної сторони повним захистом і повною
безпекою, а їх націоналізація, вилучення або інші ідентичні за
характером наслідки (у тому числі скасування Пільг) - є можливими
лише в суспільних інтересах і з виплатою компенсації.
Втім, Установа та Рада не надали доказів того, що припинення
захисту прав Товариства на Пільги здійснено в суспільних
інтересах, або за припинення користування Пільгами Товариство
отримало від держави відповідну компенсацію, еквівалентну за
розміром втратам, що вже понесені Товариством і будуть понесенні у
майбутньому до закінчення строку дії Контракту - 31.12.12 року.
Нормами Закону 2505, який набрав чинності 31.03.05 року - у
день оприлюднення його змісту в газеті "Урядовий кур'єр" № 58-59
за 2005 рік - внесено зміни у текст Закону 356, відповідно до яких
виключено статті 11-14, які здійснювали правове регулювання
наступних правовідносин:
ь плати за використання природних ресурсів на територіях
спеціальних економічних зон,
ь порядку ввезення товарів та інших предметів на території
спеціальних економічних зон "Донецьк" та "Азов" та вивезення
товарів та інших предметів з цих територій;
ь особливості оподаткування та валютного регулювання в
спеціальних економічних зонах "Донецьк" та "Азов";
ь спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях
пріоритетного розвитку.
Водночас, чинні норми Закону 2505 та Закону 356 не містять
жодних посилань на те, що з внесенням змін до Закону 356
Товариство втрачає право на визначені пунктом 2 Контракту Пільги,
гарантовані цьому суб'єкту господарювання державою в порядку
захисту іноземних інвестицій. Навпаки, зміст статті 401 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
вказує на те, що на території пріоритетного розвитку
міста Артемівськ встановлюється спеціальний режим господарської
діяльності, особливий порядок застосування та дії законодавства
України, причому в межах його можуть запроваджуватися пільгові
митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва
вітчизняних та іноземних інвесторів, у тому числі і надання Пільг
в силу закону або в силу договору, яким є Контракт.
Норми Закону 2505 та Закону 356 в силу статті 58 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
- не мають зворотної сили та не можуть
слугувати підставою для нівелювання або визнання недійсним пункту
2 Контракту в частині надання Товариству Пільг через таке.
Стаття 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
відноситься до
розділу, що регулює конституційні права та обов'язки людини та
громадянина, втім норми статті 91 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлюють однаковий обсяг цивільної правоздатності як для
фізичних, так і для юридичних осіб, окрім тих прав, які за своєю
природою можуть належати лише людині (на кшталт права на життя, на
відпочинок, на страйк). Вказане також опосередковано витікає і з
частини 4 пункту 3 рішення Конституційного суду України № 1-рп/99
( v001p710-99 ) (v001p710-99)
від 09.02.99 року, у зв'язку з чим суд вважає, що
правові норми, які стосуються дії нормативних актів у часі,
однаковою мірою поширюються як на фізичних, так і на юридичних
осіб.
З огляду на все вищенаведене, суд вважає, що з моменту
укладення Контракту (26.12.03 року) до моменту закінчення
встановленого сторонами строку дії умов пункту 2 Контракту
Товариство має безумовне, передбачене пунктом 2 Контракту та
гарантоване правилами національного та міжнародного законодавства,
право на Пільги, як на засіб державної гарантії захисту
інвестицій, причому забезпечення чіткого та неухильного дотримання
усіма суб'єктами господарювання та державними органами цього права
Товариства на Пільги - є безпосереднім договірним обов'язком Ради
в силу умов Контракту, а також визначеним законом обов'язком
Установи, як державного органу управління територією пріоритетного
розвитку міста Артемівськ.
Наразі, на час прийняття рішення суду зобов'язання Установи
та Ради перед Товариством в частині створення умов для реалізації
інвестиційного проекту шляхом надання Пільг - не виконується, на
порушення статей 7 та 8 Закону 356, що визначають компетенцію
Установи та Ради, а також статей 525 та 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, інших
актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання
зобов'язання не допускається. Заперечення проти заявленого позову
суд вважає необгрунтованими та такими, що повністю спростовуються
матеріалами справи.
Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права (визнання
права на Пільги) повністю відповідає приписам пункту 1 частини 2
статті 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та пункту 1 частини 2 статті 20 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, і є наслідком правомірної реалізації
Товариством права, передбаченого частиною 2 статті 418 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, щодо звернення до суду за захистом майнових та інших
прав Товариства від незаконного обмеження в умовах спеціального
режиму господарювання, а самі позовні вимоги є цілком
обгрунтованими з правової та доказової точки зору, через що ці
вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, причиною виникнення спору є протиправне
невизнання Установою та Радою права Товариства на Пільги, а також
порушення відповідачами норм Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
норм міжнародних договорів, ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ГК України
( 436-15 ) (436-15)
та інших норм, які регулюють режим інвестиційної
діяльності, захисту іноземних інвестицій та права власності.
Відповідно до статті 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, державне
мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу покладаються судом на відповідачів.
На підставі означених норм міжнародного та національного
матеріального права, керуючись ст.ст.1, 2, 4, 22, 35, 36, 43, 49,
82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ВИРIШИВ:
Задовольнити позов товариства з обмеженою відповідальністю
"Кнауф Гіпс Донбас" до Ради з питань спеціальних економічних зон
та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій
області та до Артемівської міської ради Донецької області про
визнання наявним у товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф
Гіпс Донбас" права на користування пільгами, передбаченими пунктом
2 Типового договору (контракту) від 26.12.03 року з Артемівською
міською радою Донецької області у вигляді:
ь звільнення на 5 років починаючи з дати першого оформлення
вантажної митної декларації від обкладання ввізним митом сировини,
матеріалів, предметів, устаткування та обладнання (крім
підакцизних товарів) та звільнення від обкладання податком на
додану вартість устаткування та обладнання під час їх ввезення в
Україну;
ь звільнення від оподаткування прибутку на три роки,
починаючи з моменту отримання першого прибутку, який одержано від
реалізації інвестиційного проекту;
ь оподаткування прибутку в три наступні роки за ставкою 50
відсотків від діючої ставки оподаткування;
ь оподаткування дивідендів, що сплачуються інвесторам
суб'єктом підприємницької діяльності, який реалізує інвестиційний
проект, за ставкою 10 відсотків.
Визнати право товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф
Гіпс Донбас" на користування пільгами, передбаченими пунктом 2
Типового договору (контракту) від 26.12.03 року з Артемівською
міською радою Донецької області у вигляді:
ь звільнення на 5 років починаючи з дати першого оформлення
вантажної митної декларації від обкладання ввізним митом сировини,
матеріалів, предметів, устаткування та обладнання (крім
підакцизних товарів) та звільнення від обкладання податком на
додану вартість устаткування та обладнання під час їх ввезення в
Україну;
ь звільнення від оподаткування прибутку на три роки,
починаючи з моменту отримання першого прибутку, який одержано від
реалізації інвестиційного проекту;
ь оподаткування прибутку в три наступні роки за ставкою 50
відсотків від діючої ставки оподаткування;
ь оподаткування дивідендів, що сплачуються інвесторам
суб'єктом підприємницької діяльності, який реалізує інвестиційний
проект, за ставкою 10 відсотків.
Стягнути з Ради з питань спеціальних економічних зон та
спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області
на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс
Донбас" відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 42,50
грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу у розмірі 59 грн.
Стягнути з Артемівської міської ради Донецької області на
користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кнауф Гіпс
Донбас" відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 42,50
грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу у розмірі 59 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене
через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку
протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному
порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної
сили.
Суддя Мєзєнцев Є.I.