ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКIВСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" вересня 2006 р. Справа № 11/519-05
вх. № 13433/4-11
Колегія суддів господарського суду в складі:
Головуючий суддя Светлічний Ю.В.
суддя Кононова О.В.
суддя Iнте Т.В.
при секретарі судового засідання Немикіна О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Юшина Н.В. за довіреністю від 26.07.2006р.; 3-й
особи - не з"явився.
1-го відповідача - не з"явився;
2-го відповідача - Барбіна I.О. за довіреністю б/н від
20.09.2005р.;
прокурора- не з'явився;
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного
товариства "Харківська книжкова фабрика ім. Фрунзе", м. Харків 3-я
особа Державна акціонерна компанія "Українське
видавничо-поліграфічне об'єднання", м. Київ
до 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
"Стеді Плюс", м. Харків
2-го відповідача - Приватного підприємства "Асседо", м.
Харків
про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИЛА:
Відкрите Акціонерне товариство "Харківська книжкова фабрика
імені М.В.Фрунзе" (позивач) звернулось до господарського суду
Харківської області з позовом, в якому просить суд визнати
недійсними договір купівлі-продажу від 22.11.2004 року нежитлових
приміщень по вул. Донець-Захаржевського, 6/8 в м. Харкові, що
укладений між ВАТ "Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе"
та ТОВ "ТБ "Харківський шиферний завод", договір купівлі-продажу
від 26.11.2004 року тих же приміщень, укладений між ТОВ "ТБ
"Харківський шиферний завод" та приватним підприємством "Асседо",
та визнати за ним право власності на нежитлові приміщення по вул.
Донець-Захаржевського, 6/8 в м. Харкові.
В якості обгрунтування позову позивач посилається на те, що 9
березня 2005 року рішенням Господарського суду Харківської області
по справі № 35/89-05 за позовом ДАК "Укрвидавполіграфія" до ВАТ
"Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" визнано недійсним
рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Харківська книжкова
фабрика ім. М.В.Фрунзе" від 20.10.2004 року та 29.10.2004 року
(протокол № 1 від 20.10.2004р. та 29.10.2004р.), відповідно до
яких було обрано головою правління Iванченка I.С., який підписував
договір купівлі-продажу нежитлових будівель по вул.
Донець-Захаржевського, 6/8 в м. Харкові від імені ВАТ; було надано
виконавчому органу ВАТ дозвіл на розпорядження майном (п. 8
протоколу № 1 від 29.10.2004р.); було затверджено нову редакцію
Статуту ВАТ.
Відповідачі, товариство з обмеженою відповідальністю
"Торговий Будинок "Харківський шиферний завод" (25.10.2005 року
перейменовано на ТОВ "СТЕДI ПЛЮС") та приватне підприємство
"Асседо" проти позову заперечують.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської
області від 23.05.2006р. було змінено склад колегії судді у
зв'язку з щорічною відпусткою судді Доленчука Д.О. та призначено
новий у складі : головуючого судді Светлічного Ю.В., судді Швед
Е.Ю., судді Жельне С.Ч.
Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської
області від 14.08.2006р. було змінено склад колегії у зв"язку з
щорічною відпустковю судді Швед Е.Ю., судді Жельне С.Ч. та
призначено новий у складі головуючий суддя Светлічний Ю.В., судді
Iнте Т.В., судді Кононової О.В.
Позивач надав через канцелярію господарського суду
17.08.2006р. правове обгрунтування своїх позовних вимог, яке було
прийняте судом та залучено до матеріалів справи.
Представник 3-ї особи надав через канцелярію господарського
суду 17.08.2006р. клопотання в якому він просить суд залучити до
матеріалів справи документи згідно супровідного листа. Дане
клопотання було прийняте та задоволено судом.
У судовому засіданні призначеному на 14.08.2006р. о 10:00год
. в порядку ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
було оголошено перерву
до 18.08.2006р. о 15:00год. для можливості надання сторонами
додаткових документів.
Представник 3-ї особи надав через канцелярію господарського
суду 18.08.2006р. клопотання в якому він просить суд витребувати у
ТОВ "Торговий будинок Харківський шиферний завод" Статут
підприємства та Установчий договір, в редакції чинній на період
жовтень - грудень 2004 року, витребувати від ПП "Асседо" Статут
підприємства, в редакції чинній на період жовтень - грудень 2004
року, а також оригінальний примірник кредитного договору від 18
листопада 2004р. №158-04-КЛ/980.
Суд розглянувши дане клопотання визнав за можливе прийняти та
задовольнити його як таке, що не суперечить інтересам сторін та
діючому законодавству.
Представник 3-ї особи надав через канцелярію господарського
суду 18.08.2006р. додаткові пояснення, які були прийняті судом та
залучені до матеріалів справи.
Позивач надав через канцелярію господарського суду
18.08.2006р. з супровідним листом (уточнення до позовної заяви) в
яких він підтримує свої позовні вимоги у повному обсязі, які були
прийняті судом та залучені до матеріалів справи
Представник 2-го відповідача надав через канцелярію
господарського суду 22.08.2006р. додаткові заперечення проти
позову в яких він просить суд відмовити позивачу у позові.
2-й відповідач надав через канцелярію господарського суду
04.09.2006р. заперечення проти уточненої позовної заяви в яких він
просить суд відмовити позивачу у позові.
Представник 2-го відповідача надав через канцелярію
господарського суду 06.09.2006р. з супровідним листом додаткові
документи, які були прийняті судом та залучені до матеріалів
справи.
14.08.2006р. від представника 3-ї особи та позивача було
заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення
арешту на спірне приміщення.
Суд розглянувши дане клопотання відмовляє позивачу у
задоволенні його оскільки: позивач не надав обгрунтованого
підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи
зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У судовому засідання признвченому до розгляду справи від
06.09.2006р. було оголошено перерву до 07.09.2006р. о 15:00 для
підготовки повного тексту рішення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників
сторін та оцінивши зібрані по справі докази, судом було
встановлено, що 22.11.2004року між відкритим акціонерним
товариством "Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе" та
товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок
"Харківський шиферний завод" був укладений договір купівлі-продажу
нежитлових приміщень по вул. Донець-Захаржевського, 6/8 у м.
Харкові, а 26.11.2004 року на підставі договору купівлі-продажу
вказані приміщення стали належати ПП "Асседо".
Рішенням Господарського суду Харківської області по справі №
35/89-05 за позовом ДАК "Укрвидавполіграфія" до ВАТ "Харківська
книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" визнано недійсним рішення
загальних зборів акціонерів ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім.
М.В.Фрунзе" від 20.10.2004 року та 29.10.2004 року (протокол № 1
від 20.10.2004р. та 29.10.2004р.), відповідно до яких було обрано
головою правління Iванченка I.С., який підписував договір
купівлі-продажу нежитлових будівель по вул. Донець-Захаржевського,
6/8 в м. Харкові від імені ВАТ; було надано виконавчому органу ВАТ
дозвіл на розпорядження майном (п. 8 протоколу № 1 від
29.10.2004р.); було затверджено нову редакцію Статуту ВАТ.
ВАТ "Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе", як
сторона договору купівлі-продажу здійснило дії, що свідчили про
схвалення вчиненої угоди, а саме: ВАТ фактично передало будівлю за
актом прийому-передачі від 22.11.2004 року, отримало та у
подальшому використало у своїй господарській діяльності кошти,
отримані по договору в якості оплати за відчужене майно, уклало з
ПП "Асседо" договір оренди цієї будівлі.
Стаття 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлює, що підставою
недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину
стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, а саме особа, яка вчиняє правочин, повинна мати
необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про
необгрунтованість посилання Позивача та 3-ї особи на Рішення
Господарського суду Харківської області від 9 березня 2005 року по
справі № 35/89-05, яке позбавило Iванченка I.С. його повноважень,
оскільки воно набуло чинності 20.09.2005р., тобто через 10 місяців
після укладення спірного договору купівлі-продажу.
Як встановлено судом, Iванченко I.С., призначений на посаду
відповідно до рішення загальних зборів акціонерів та Контракту №
14/2004 від 21.10.2004 р., укладеного з ним на строк до
21.10.2006р., на дату підписання договору був Головою правління
ВАТ.
Iванченко I.С. був фактично допущений до виконання своїх
трудових обов'язків, здійснював певні дії від імені Товариства,
вирішував всі питання господарської діяльності фабрики. На час
розгляду справи даний Контракт не розірваний та не визнаний
недійсним, а відповідно - чинний.
Суд вважає необгрунтованими твердження Позивача щодо
недійсності Контракту № 14/2004 від 21.10.2004р., укладеного між
Iванченком I.С. та вищим органом товариства (Держава в особі ДАК
"Укрвидавполіграфія") в особі Парфененка Д.М. у зв'язку з
обмеженням повноважень останнього.
Позивач не надав суду доказів того, що Парфененко Д.М., як
представник, був позбавлений своїх повноважень на представництво
ДАК "Укрвидавпроліграфія" у відносинах з ВАТ "Харківська книжкова
фабрика ім. М.В.Фрунзе" .
Підтвердженням факту того, що ДАК "Укрвидавпроліграфія" свого
часу був укладений контракт з Iванченком I.С. на виконання
обов'язків голови правління ВАТ, є Протокол № 5 засідання
правління ДАК "Укрвидавполіграфія" від 24.01.2005р.
Згідно даного Протоколу, правління ДАК "Укрвидавполіграфія"
вирішило усунути, починаючи з 25.01.2005р., Iванченка I.С. від
виконання обов'язків голови правління ВАТ "Харківська книжкова
фабрика ім. М.В.Фрунзе" на період з'ясування всіх обставин та
причин, що призвели до конфлікту між трудовим колективом та
правлінням ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе", на
час усунення від виконання обов'язків голови правління ВАТ
"Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" Iванченка I.С.,
призначити тимчасово виконуючим обов'язки голови правління ВАТ
"Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" Кулинича Б.М.
Сам факт усунення Iванченка I.С. від виконання обов'язків
голови правління ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе"
правлінням ДАК "Укрвидавполіграфія" є доказом того, що Iванченко
I.С. цілком законно займав цю посаду.
Згідно ч. 4 статті 24 Кодексу Законів про працю України
( 322-08 ) (322-08)
, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли
наказ або розпорядження не були видані, але працівник фактично був
допущений до роботи.
Викладена правова позиція співпадає з думкою Верховного Суду
України, а саме Постановою Пленуму Верховного суду України від
06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів"
( v0009700-92 ) (v0009700-92)
.
Згідно з п. 9.3 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України
від 12.03.1999 року № 02-5/111 "Про деякі питання практики
вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (із
змінами та доповненнями), за загальним правилом передбачені
установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення
угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні
впливати на відносини підприємства, установи, організації, від
імені якої укладено угоду, з іншими особами.
Крім того сторони договору від 22.11.2004 є не представники
сторін, які підписували спірну угоду між ВАТ та Відповідачем-1, а
юридичні особи - ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе"
та ТОВ "ТБ "Харківський шиферний завод".
Жодна з цих сторін на момент підписання договору не була
позбавлена а ні дієздатності, а ні правоздатності. У відповідності
до п. 3.7 Статуту від 26.03.93р., п. 3.8. Статуту від 28.10.04р.
ВАТ має право у встановленому чинним законодавством України
порядку продавати, відчужувати іншим способом юридичним та
фізичним особам засоби виробництва та інші матеріальні цінності,
укладати правочини (угоди, договори, контракти), у тому числі
договори купівлі-продажу.
Згідно статті 241 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, наступне схвалення
юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який
не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту
укладення. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо
особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття
його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку
представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та
обов'язки з моменту вчинення такого правочину.
Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове
звернення до другої сторони угоди чи до її представника або
вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди. У такому випадку
вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних
повноважень представника на укладення угоди задоволенню не
підлягає.
Як свідчать матеріали справи, одним з доказів схвалення
договору від 22.11.2004 є договір оренди нежитлових будівель,
укладений 27.11.2004р. між Відповідачем-2 (орендодавець) та
Позивачем (орендар). Предметом даного договору є нежитлові будівлі
літ. "А-6" загальною площею 14622,3 м. кв. та літ. "Б-3" загальною
площею 1468,7 м. кв., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул.
Донець-Захаржевського, 6/8.
Відповідно до ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд оцінює
докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що
грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та
об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість
достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і
взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Законодавством визначене певне коло обставин, які не
потребують доказування в суді.
Преюдиціальні факти - факти, встановлені рішенням
господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські
спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при
вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Рішення суду з
цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.
Таким чином, Рішення Господарського суду Харківської області
від 9 березня 2005р. по справі № 35/89-05 повинно оцінюватись
судом на загальних підставах, оскільки у даному провадженні йде
спір про інший предмет та між іншими сторонами, а Ухвала Судової
колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Харківської області від 26.07.2006р. по справі № 22-а4001/2006 є
обов'язковою для господарського суду щодо встановлених судом
фактів.
Даною Ухвалою встановлено, що в період з 29.10.2004 року по
20.09.2005 року, укладання господарських договорів від імені ВАТ
"Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" відносилось до
компетенції Голови правління ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім.
М.В.Фрунзе" Iванченка I.С.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 2
ч. 3 ст. 92 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у відносинах з третіми особами
обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має
юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що
третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про
такі обмеження.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо
посадова особа визнається відповідно до установчих документів
органом юридичної особи, обмеження її повноважень на
представництво не має правової сили. Таким чином, якщо від імені
юридичної особи діяла посадова особа - орган юридичної особи, діє
презумпція наявності повноважень у посадової особи представляти
юридичну особу.
У разі наявності обмеження повноважень органу юридичної особи
на здійснення представництва від її імені, в Єдиному державному
реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців робиться про
це відповідний запис.
Передбачена ст. 20 Закону України "Про державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
можливість
отримання відомостей із Єдиного державного реєстру є підставою для
твердження про те, що будь-який контрагент юридичної особи знав
про обмеження повноважень органу юридичної особи на
представництво, або за всіма обставинами не міг не знати про такі
обмеження, якщо такі обмеження зареєстровані.
Позивач не надав суду доказів того, що в Держреєстрі були
зареєстровані обмеження повноважень Iванченка I.С. щодо
представництва ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе", а
відповідно і доказів того, що ТОВ "Торговий будинок Харківський
шиферний завод" знало чи за всіма обставинами не могло не знати
про "обмеження прав Iванченка I.С. щодо підписання спірних
договорів. Відповідно, посилання на обмеження повноважень щодо
представництва Iванченком I.С. ВАТ "Харківська книжкова фабрика
імені М.В.Фрунзе" не має юридичної сили.
Суд вважає необгрунтованим посилання Позивача на те, що 12
липня 2005р. було скасовано державну реєстрацію нової редакції
Статуту ВАТ, що була затверджена загальними зборами акціонерів ВАТ
"Харківська книжкова фабрика імені М.В.Фрунзе" 20.10.2004р., як на
підставу того, що до відносин по укладенню договору
купівлі-продажу від 22.11.2004р. повинен застосовуватись Статут
ВАТ від 26.03.1993р.
Згідно п. 5 статті 89 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
зміни до уставних документів юридичної особи набирають чинності
для третіх осіб з дня їх реєстрації.
Реєстрація нової редакції Статуту ВАТ відбулась 28.10.2004,
номер запису 14801050001002746. Тобто, повноваження представника
ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" при укладенні
договору купівлі-продажу від 22.11.2004р. визначались саме
Статутом ВАТ від 20.10.2004р.
Суд відхиляє посилання Позивача на Закон України "Про перелік
об'єктів права власності, що не підлягають приватизації"
( 847-14 ) (847-14)
від 07.07.1999 р. № 847 , яким до об'єктів права
державної власності, що не підлягають приватизації включені ДАК
"Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" та Державне
підприємство "Харківська книжкова фабрика ім. Фрунзе". ВАТ - це
господарське товариство, яке не є державним підприємством та/або
об'єктом права державної власності. Відповідно, Закон № 847
( 847-14 ) (847-14)
та встановлені ним обмеження не поширює свою дію на
ВАТ.
Суд вважає недоведеним посилання Позивача на те, що продажем
нежитлових приміщень по вул. Донець-Захаржевського, 6/8 в м.
Харкові та наступним виселенням з даного приміщення порушується
Конституційне право працівників Позивача на працю, бо іншого
приміщення для господарської діяльності ВАТ "Харківська книжкова
фабрика ім. М.В.Фрунзе" не має.
По-перше, у матеріалах справи відсутні докази порушення права
працівників на працю. Як встановлено Ухвалою судової колегії
судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської
області від 26.07.2006р. по справі 22-а4001/2006, жоден з
працівників ВАТ "Харківська книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе" не
надав суду доказів свого звільнення з роботи саме у зв'язку з
продажем вищезазначеної будівлі.
По-друге, як вбачається з матеріалів справи, виселення зі
спірної будівлі відбувається виключно з вини Позивача, який
протягом дії Договору оренди даного приміщення жодного разу не
сплатило орендної плати власнику будівлі - ПП "Асседо".
Позивач не надав суду жодного доказу в підтвердження того, що
продажем нежитлової будівлі по вул. Донець-Захаржевського, 6/8 в
м. Харкові порушується цілісний майновий комплекс ВАТ "Харківська
книжкова фабрика ім. М.В.Фрунзе", що може паралізувати всю
діяльність підприємства та привести до банкрутства і, як наслідок,
приведе до втрати роботи 400 працівників.
Навпаки, Ухвалою судової колегії судової палати у цивільних
справах апеляційного суду Харківської області від 26.07.2006р. по
справі 22-а4001/2006 встановлено факт стабільної роботи
підприємства на протязі більш ніж півтора роки після продажу
будівлі.
Оскільки судом захищаються тільки порушені права, а не наміри
про порушення прав та здогадки про можливість їх порушення, то
вимоги позивачів є безпідставними.
Суд вважає необгрунтованим твердження позивача про те, що
договір купівлі-продажу від 22.11.2004р. згідно з вимогами ч. 1
ст. 215, ч. 2 ст. 228 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є нікчемним, тобто
недійсним і не може породжувати наслідків щодо передачі майна від
одного власника іншому, тому ТОВ Торговий будинок "Харківський
шиферний завод" взагалі не набуло статусу власника щодо спірного
нерухомого майна, що в свою чергу є підставою для визнання
недійсною і угоди від 26.11.2004р., укладеної між ТОВ "Торговий
будинок "Харківський шиферний завод" та ПП "Асседо".
Оскільки спірний договір купівлі-продажу створив наслідки
щодо передачі майна від ВАТ "Харківська книжкова фабрика імені
М.В.Фрунзе" до ТОВ "Торговий будинок "Харківський шиферний завод",
а згодом до ПП "Асседо", твердження позивача щодо нікчемності
спірного договору купівлі-продажу суперечить обставинам справи.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно
до ч. 2 ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, недійсним є правочин, якщо
його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому
разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Законодавством України встановлений вичерпний перелік нікчемних
правочинів. Якщо ж недійсність правочину прямо не встановлена
законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа
заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий
правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний
правочин).
Тобто, сам факт подання даного позову спростовує твердження
щодо нікчемності оспорюваного правочину.
Суд відхиляє твердження Позивача про те, що в розумінні п. 6
Постанови Верховного Суду України № 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
від
28.04.1978 р. "Про судову практику в правах про визнання угод
недійними" спірні угоди спрямовані на шкоду правам, свободам і
гідності громадян, інтересам суспільства.
Згідно вимог ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна
довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та
заперечення.
Позивачем не було надано жодного доказу того, що спірні
договори будь-яким чином завдали шкоди його правам, свободам і
гідності, чи інтересам суспільства.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33 - 35, 43, 82 -
85 Господарського процесуального Кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.
89, 92, 215, 241 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, колегія
суддів Господарського суду Харківської області, -
ВИРIШИЛА:
1. В задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення
позову відмовити.
2.В задоволенні позову відмовити повністю.
Головуючий суддя Светлічний Ю.В.
суддя &nb sp; Кононова О.В.
суддя Iнте Т.В.