ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
 
                    IВАНО-ФРАНКIВСЬКОЇ ОБЛАСТI
 
                             РIШЕННЯ
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     06 лютого 2007 р.
 
     Справа № 3/2
 
     За позовом
     Дочірньої компанії  "Газ  України"  Національної  акціонерної
компанії "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м.Київ, 04116
 
     До відповідача
     Відкритого  акціонерного  товариства  по  газопостачанню   та
газифікації  "Iвано-Франківськгаз",  м.   Iвано-Франківськ,   вул.
Ленкавського, 20
 
     Суддя: М.М.Фрич
 
     При секретарі судового засідання: I.М.Сивак
 
     ПРЕДСТАВНИКИ
 
     Від   позивача:   Матвєєва    О.А.-провідний    юрисконсульт,
(довіреність №376/10 від 29.12.06року)
 
     Від відповідача: Цимбаліста  О.С.-юрисконсульт,  (довіреність
№05/16-06 від 02.01.07року)
 
     Суть спору: позивачем подано позовну заяву  про  стягнення  з
відповідача 6157832грн. 34коп., в тому числі,  5194729грн.  81коп.
основного  боргу,  451570грн.  57коп.  пені,   383402грн.   07коп.
інфляційних збитків, 128129грн. 89коп. 3 % річних.
 
     Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав.
 
     Розглянувши  матеріали   справи,   заслухавши   представників
сторін, суд встановив:
 
     Відповідно до п. 1.1 укладеного  між  сторонами  Договору  на
постачання природного газу № 09/06-006-06/05-2842  від  29.12.2005
року  (далі  -  Договір),  Постачальник   (Позивач)   зобов"язався
передати у власність Покупцю (Відповідачу) в 2006  році  природний
газ, а Покупець (Відповідач) зобов"язався прийняти та оплатити газ
на умовах даного договору.
 
     Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України  ( 435-15 ) (435-15)
        ,
зобов'язання має виконуватися належним чином  відповідно  до  умов
договору та вимог Цивільного Кодексу.
 
     Відповідно до п. 3.3 Договору, кількість  газу,  поставленого
покупцю, закріплюються щомісячними актами приймання-передачі газу.
 
     Як вказав представник позивача, ним умови  договору  виконані
належним чином. Так, на протязі січня-лютого 2006 року Відповідачу
було  передано  газу  на   загальну   суму   28307012,58грн.,   що
підтверджується представленими в справі актами  приймання-передачі
природного газу  за  січень-лютий  2006  року,  підписаними  обома
сторонами, які відповідно до п.  3.3  Договору,  є  підставою  для
остаточних розрахунків.
 
     Згідно ст. 193  Господарського  кодексу  України  ( 436-15 ) (436-15)
        ,
суб'єкти господарювання та інші  учасники  господарських  відносин
повинні  виконувати  господарські  зобов'язання   належним   чином
відповідно  до  закону,  інших  правових  актів,  договору,  а  за
відсутності  конкретних  вимог  щодо  виконання   зобов'язання   -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
 
     Відповідно  до  п.  6.1   Договору,   остаточний   розрахунок
здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу  (за  місяць
поставки газу) до 10 числа місяця, наступного за місяцем  поставки
газу.
 
     Проте, як вказав позивач, відповідач в  порушення  договірних
зобов"язань за  переданий  природний  газ  розрахувався  частково,
внаслідок чого виникла  заборгованість,  яка  на  момент  розгляду
справи становить 5194729грн. 81коп. (згідно поданого  розрахунку),
що і є  предметом  позову.  Згідно  наявних  в  матеріалах  справи
документів,  відповідачу  направлялись  вимоги  (від   01.11.06р.,
30.11.06р.) про оплату заборгованої суми, доказів чого в  судовому
засіданні відповідачем не подано.
 
     За   таких   обставин,   враховуючи    наведене,    неподання
відповідачем належних доказів, які б спростовували доводи позивача
та доказів про оплату заборгованої суми  у  встановлені  договором
строки,  визнання  позову,   суд   приходить   до   висновку   про
обгрунтованість вимоги позивача про стягнення  5194729грн.  81коп.
основного боргу та наявність підстав для її задоволення.
 
     Пунктом 7.2  Договору  передбачено  відповідальність  Покупця
(Відповідача)  у  випадку  неоплати  або  несвоєчасної  оплати  за
спожитий газ у строки, встановлені п. 6.1 Договору у вигляді  пені
в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що  діяла  в  період  за
який сплачується пеня, від суми простроченого  платежу,  за  кожен
день прострочення платежу.
 
     Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховано  451570грн.
57коп. пені.
 
     Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        , пенею є
неустойка,  що  обчислюється  у  відсотках  від  суми  несвоєчасно
виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен  день  прострочення
виконання.
 
     Відповідно до ст. 3 Закону України "Про  відповідальність  за
несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
         , розмір
пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється  від  суми
простроченого платежу та не може перевищувати подвійної  облікової
ставки Національного банку України, що діяла  у  період,  за  який
сплачується пеня.
 
     Таким чином, зважаючи на те,  що  факт  прострочки  виконання
грошового зобов"язання не спростовано  відповідачем  і  доводиться
матеріалами  справи,  суд  приходить  до  висновку  про  наявність
підстав для задоволення  позову  в  частині  стягнення  451570грн.
57коп. пені.
 
     Відповідно  до  ч.2  ст.  625  Цивільного   кодексу   України
( 435-15 ) (435-15)
        ,   боржник,   який   прострочив   виконання   грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з  урахуванням  встановленого  індексу  інфляції   за   весь   час
прострочення, а також три проценти річних від  простроченої  суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно  поданого  розрахунку  відповідачу  нараховано   383402грн.
07коп. інфляційних збитків, 128129грн. 89коп. 3 % річних.
 
     Зважаючи на те,  що  порушення  строків  виконання  грошового
зобов"язання мало місце, що підтверджується матеріалами  справи  і
відповідачем не подано доказів у спростування вимог позивача,  суд
вважає обгрунтованими вимоги позивача  щодо  стягнення  383402грн.
07коп. інфляційних  збитків,  128129грн.  89коп.  3  %  річних  та
наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
 
     Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
покласти на відповідача.
 
     З огляду  на  викладене  та  керуючись  ст.  124  Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        , ст.ст. 526, 549,  625  Цивільного  кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  ст.ст.  193  Господарського  кодексу  України
( 436-15 ) (436-15)
        ,  ст.  3  Закону  України  "Про   відповідальність   за
несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
         , ст.ст.
49, 82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд -
 
                             вирішив
 
     позов задоволити.
 
     Стягнути   з   Відкритого    акціонерного    товариства    по
газопостачанню   та    газифікації    "Iвано-Франківськгаз",    м.
Iвано-Франківськ, вул. Ленкавського, 20 (рахунок № 260010200076  в
ТОВ КБ "Фінансова  ініціатива"м.  Київ,  МФО  380054,  код  ЄДРПОУ
03361046) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1,  м.Київ
(р/р 260083013814 в  ГОУ  ПIБ  України,  МФО  300012,  код  ЄДРПОУ
31301827) -5194729грн. 81коп. основного боргу,  451570грн.  57коп.
пені, 383402грн. 07коп. інфляційних збитків, 128129грн. 89коп. 3 %
річних, 25500грн. 00коп. витрат  по  сплаті  держмита  та  118грн.
00коп.  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення   судового
процесу.
 
     Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.
 
     Рішення  господарського  суду  набирає  законної  сили  після
закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо
в судовому засіданні було оголошено лише  вступну  та  резолютивну
частину рішення,  воно  набирає  законної  сили  після  закінчення
десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого
відповідно до  статті  84  Господарського  процесуального  кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
                          СУДДЯ М.М.Фрич
 
     08.02.07
 
     Виготовлено в Діловодстві
 
     Кучер Н.М.