140/207/21 Про визнання незаконним наказу Головного управління Держгеокадастру області щодо відмови затвердити розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території сільської ради, зобов`язання ГУ Держгеокадастру області затвердити проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки - 29.06.2022 Прийняття

за позовом за позовом ОСОБА_1, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_109, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Берестечківська міська рада, про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Берестечківської міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 (ухвалено судом у складі: головуючого судді Ксензюк А.Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 (колегія у складі: головуючого судді Кузьмича С.М., суддів: Довгої О.І., Улицького В.З.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі-відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ №58-ОТГ від 31.12.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства. Наказом ГУ Держгеокадастру позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Відповідач наказом від 24.12.2020 №3-8357/15-20-СГ відмовив у затвердженні проекту землеустрою, а наказом від 31.12.2020 №58-ОТГ передав у комунальну власність Берестечківської територіальної громади, в особі Берестечківської міської ради Горохівського району земельні ділянки загальною площею 646,8497 га, в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 0720883800:00:001:1095.

Позивач вважає, що відповідач при прийнятті наказу від 31.12.2020 №58-ОТГ не дотримався вимог Постанови Кабінету Міністрів України №1113 від 16.11.2020 (1113-2020-п) "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", оскільки документація із землеустрою була подана на затвердження до 15.12.2020, а саме 27.11.2020.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі.

У січні 2021 року адвокатом Кінах Я.В. подано заяви про вступ третіх осіб з самостійними вимогами на стороні позивача, в яких треті особи просили: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №58-ОТГ від 31.12.2020 в частині передачі земельних ділянок з державної в комунальну власність з кадастровими номерами, а також відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру про визнання протиправним та скасування наказу № 58-ОТГ від 31.12.2020.

Ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 та 28.01.20201 допущено до участі у справі в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.

В обґрунтування заявлених вимог треті особи вказують на незаконність наказу ГУ Держгеокадастру від 31.12.2020 № 58-ОТГ, відповідно до якого відбулась передача у комунальну власність Берестечківської територіальної громади земельних ділянок загальною площею 646,8497 га, серед яких були ділянки, котрі вони мали намір приватизувати, проте були позбавлені такого права незаконними діями відповідача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 58-ОТГ від 31.12.2020 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі у комунальну власність Берестечківської ОТГ в особі Берестечківської міської ради Горохівського району земельної ділянки з кадастровим номером 0720883800:00:001:1095.

Позовні вимоги третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору про визнання протиправним та скасування наказу задоволено повністю.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру про визнання протиправним та скасування наказу в частині передачі у комунальну власність Берестечківської ОТГ в особі Берестечківської міської ради Горохівського району земельних ділянок з кадастровими номерами:

0720883800:00:001:0973; 0720883800:00:001:0929; 0720883800:00:001:1006; 0720883800:00:001:0917; 0720883800:00:001:0985; 0720883800:00:001:1003; 0720883800:00:001:0943; 0720883800:00:001:1005; 0720883800:00:001:1000; 0720883800:00:001:0918; 0720883800:00:001:1126; 0720883800:00:001:0920; 0720883800:00:001:1001; 0720883800:00:001:0999; 0720883800:00:001:1075; 0720883800:00:001:0975; 0720883800:00:001:1076; 0720883800:00:001:1125; 0720883800:00:001:0927; 0720883800:00:001:0997; 0720883800:00:001:0977; 0720883800:00:001:1028; 0720883800:00:001:0928; 0720883800:00:001:0940; 0720883800:00:001:0978; 0720883800:00:001:1083; 0720883800:00:001:1074; 0720883800:00:001:0945; 0720883800:00:001:0919; 0720883800:00:001:0996; 0720883800:00:001:1082; 0720883800:00:001:0994; 0720883800:00:001:0993; 0720883800:00:001:0989; 0720883800:00:001:0991; 0720883800:00:001:0992; 0720883800:00:001:1072; 0720883800:00:001:0976; 0720883800:00:001:0990; 0720883800:00:001:1073; 0720883800:00:001:0987; 0720883800:00:001:1123; 0720883800:00:001:1079; 0720883800:00:001:1071; 0720883800:00:001:0981; 0720883800:00:001:0984; 0720883800:00:001:0925; 0720883800:00:001:0946; 0720883800:00:001:0930; 0720883800:00:001:0942; 0720883800:00:001:0941; 0720883800:00:001:0979; 0720883800:00:001:0974; 0720883800:00:001:0947; 0720883800:00:001:1008; 0720883800:00:001:1070; 0720883800:00:001:1121; 0720883800:00:001:1009; 0720883800:00:001:1068; 0720883800:00:001:1067; 0720883800:00:001:0951; 0720883800:00:001:1066; 0720883800:00:001:1065; 0720883800:00:001:1090; 0720883800:00:001:1064; 0720883800:00:001:1063; 0720883800:00:001:0964; 0720883800:00:001:0965; 0720883800:00:001:0956; 0720883800:00:001:1011; 0720883800:00:001:0952; 0720883800:00:001:0966; 0720883800:00:001:0955; 0720883800:00:001:1062; 0720883800:00:001:1061; 0720883800:00:001:1060; 0720883800:00:001:1059; 0720883800:00І001:0957; 0720883800:00:001:1058; 0720883800:00:001:1057; 0720883800:00:001:0959; 0720883800:00:001:1056; 0720883800:00:001:1055; 0720883800:00:001:1051; 0720883800:00:001:1103; 0720883800:00:001:1050; 0720883800:001001:1102; 0720883800:00:001:0968; 0720883800:00:001:1105; 0720883800:00:001:1107; 0720883800:00:001:1048; 0720883800:00:001:1049; 0720883800:00:001:0961; 0720883800:00:001:0960; 0720883800:00:001:1047; 0720883800:00:001:0967; 0720883800:00:001:1046; 0720883800:00:001:1045; 0720883800:06:001:0931; 0720883800:00:001:0958; 0726883800:00:001:1044; 0720883800:00:001:1043; 0720883800:00:001:0933; 0720883800:00:001:1042; 0720883800:00:001:1113; 0720883800:00:001:1041; 0720883800:00:001:1099; 0720883800:00:001:1096; 0720883800:00:001:1039; 0720883800:00:001:1040; 0720883800:00:001:1037; 0720883800:00:001:1087; 0720883800:00:001:1106; 0720883800:00:001:1035; 0720883800:00:001:1091; 0726883800:00:001:1034; 0720883800:00:001:0970; 0720883800:00:001:1033; 0720883800:00:001:1093; 0720883800:00:001:1036; 0720883800:00:001:1031; 0720883800:00:001:1030; 0720883800:00:001:1089; 0720883800:00:001:0969; 0720883800:00:001:1029; 0720883800:06:001:1098; 0720883800:00:001:1027; 0720883800:00:001:0934; 0720883800:00:001:1108; 0720883800:00:001:1097; 0720883800:00:001:1026; 0720883800:00:001:1025; 0720883800:00:001:1024; 0720883800:00:001:1023; 0720883800:00:001:1092; 0720883800:00:001:0935; 0720883800:00:001:1022; 0720883800:00:001:1021; 0720883800:00:001:1020; 0720883800:00:001:1019; 0720883800:00:001:1018; 0720883800:00:001:1017; 0720883800:00:001:0971; 0720883800:60:001:0950; 0720883800:00:001:1104; 0720883800:00:001:1015; 0720883800:00:001:1014; 0720883800:00:001:0962; 0720883800:00:001:0936; 0720883800:00:001:1013; 0720883800:00:001:1012; 0720883800:00:001:1094; 0720883800:60:001:1010; 0720883800:00:001:1088; 0720883800:00:001:0939; 0720883800:00:001:0950; 0720883800:00:001:0926; 0720883800:00:001:0980; 0720883800:00:001:0972; 0720883800:00:001:1007; 0720883800:00:001:0917; 0720883800:00:001:1139; 0720883800:00:001:1140; 0720883800:00:001:1138; 0720883800:00:001:1114; 0720883800:00:001:1109; 0720883800:00:001:1137; 0720883800:00:001:0982; 0720883800:00:001:1002; 0720883800:00:001:0944; 0720883800:00:001:0998; 0720883800:00:001:0937; 0720883800:00:001:1136; 0720883800:00:001:1112; 0720883800:00:001:1101; 0720883800:00:001:1100; 0720883800:00:001:0995; 0720883800:00:001:1080; 0720883800:00:001:1124; 0720883800:00:001:1134; 0720883800:00:001:1135; 0720883800:00:001:1116; 0720883800:00:001:1032; 0720883800:00:001:1023; 0720883800:00:001:1133; 0720883800:00:001:1132; 0720883800:00:001:0988; 0720883800:00:001:1110; 0720883800:00:001:1016; 0720883800:00:001:1118; 0720883800:00:001:1085; 0720883800:00:001:1115; 0720883800:00:001:1131; 0720883800:00:001:1130; 0720883800:00:001:1129; 0720883800:00:001:1111; 0720883800:00:001:1122; 0720883800:00:001:1117; 0720883800:00:001:0986; 0720883800:00:001:1128; 0720883800:00:001:0983, відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою, розроблено проект землеустрою, а також подано на затвердження документацію із землеустрою до 15.12.2020, тому земельна ділянка вказана у спірному наказі не підпадає під дію Постанови Кабінету Міністрів України № 1113 про "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" від 16.11.2020.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме про визнання протиправним та скасування наказу від 31.12.2020 № 58-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі у комунальну власність Берестечківської ОТГ в особі Берестечківської міської ради Горохівського району земельної ділянки з кадастровим номером 0720883800:00:001:1095. З аналогічних підстав задоволені заявлені вимоги третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.07.2021 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.03.2021 в частині позовних вимог щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0720883800:00:001:1074 та 0720883800:00:001:1069 скасував та в цій частині провадження закрив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наказ від 31.12.2020 № 58-ОТГ щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність реалізовано не шляхом підписання акта приймання-передачі від 31.12.2020, а внаслідок надання у власність земельних ділянок з кадастровим номером 0720883800:00:001:1069 та 0720883800:00:001:1074 третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Спір в частині щодо земельних ділянок з кадастровим номером 0720883800:00:001:1069 та з 0720883800:00:001:1074, які на праві власності зареєстровані за ОСОБА_199 та відповідно за ОСОБА_200, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в основі спору є правовідносини з питань права власності на земельні ділянки, які реалізовано громадянами, тобто має приватноправовий характер, що виключає можливість розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Берестечківська міська рада, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права судами в оскаржуваних судових рішення у випадку, якщо судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 у справі № 800/206/15, від 21.03.2018 у справі № 809/1946/15, звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій. Також заявник вказує, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Зазначає, що ГУ Держгеокадастру реалізовано наказ від 31.12.2020 № 58-ОТГ щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, шляхом підписання акта приймання-передачі від 31.12.2020, тому такий акт індивідуальної дії не підлягає оскарженню в судовому порядку.

ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти її задоволення. Зазначила, що Волинським окружним адміністративним судом ухвалені рішення у справах за позовами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору до ГУ Держгеокадастру, якими вирішено зобов`язати відповідача затвердити проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Ці рішення набрали законної сили.

У вересні 2021 року третя особа надіслала до Верховного Суду пояснення, у яких, посилаючись те, що кореспонденція не вручена деяким третім особам, а конверти повернулись з відміткою про відсутність таких осіб за місцем проживання у зв`язку зі смертю, вказує на те, що договір про надання правової допомоги між адвокатом Кінах Я.І., зокрема із ОСОБА_155 укладений датою після смерті довірителя. Прокуратурою Волинської області внесені відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 358 КК України.

06.10.2021 третьою особою подані додаткові пояснення, у яких Берестечківська міська рада наводить аргументи незгоди з відзивом на касаційну скаргу. Заявник зазначає, що не всі з перелічених рішень Волинського окружного адміністративного суду набрали законної сили. Так, у справі 140/17767/20 за позовом ОСОБА_28 було закрито провадження у зв`язку з її заявою, в якій ОСОБА_28 повідомила, що з позовом не зверталась; у справі № 140/882/21 за позовом ОСОБА_197 ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, а у справі № 140/31/21 за позовом ОСОБА_201 суд задовольнив її вимоги шляхом зобов`язання повторно розглянути заяву, а не затвердити проект землеустрою. Суди не надали оцінку тому, що представник третіх осіб подала заяви від імені осіб, які на той час померли ( ОСОБА_137, ОСОБА_155 )

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою від 02.09.2021 Верховний Суд касаційну скаргу Берестечківської міської ради залишив без руху та надав строк для усунення недоліків.

Верховний Суд ухвалою 14.09.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Берестечківської міської ради.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 27.11.2020 звернулася до ГУ Держгеокадастру із клопотанням про затвердження документації із землеустрою.

ГУ Держгеокадастру у Волинській області наказом від 24.12.2020 №3-8357/15-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою" відмовило ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою з підстав, що проект землеустрою не відповідає вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій".

Не погодившись з наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24.12.2020 №3-8357/15-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою" ОСОБА_202 звернулась до Волинського окружного адміністративного суд із позовом до ГУ Держгеокадастру про визнання протиправним та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди. Ухвалою суду від 25.01.2021 відкрите провадження за її позовом (справа №140/131/21).

Однак, Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області 31.12.2020 видано наказ № 58-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", яким передано Берестечківській територіальній громаді в особі Берестечківської міської ради Горохівського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 646,8497 га, згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність. В додатку до цього наказу зазначений перелік земельних ділянок, які передаються в комунальну власність, зокрема серед яких є земельна ділянка з кадастровим номером 0720883800:00:001:1095, по якій позивачу ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки.

Цим же наказом передані Берестечківській територіальній громаді в особі Берестечківської міської ради Горохівського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності земельні ділянки щодо яких заявили так само, як і ОСОБА_1 клопотанням про затвердження документації із землеустрою, треті особи, які заявляють самостійні вимоги у цій справі, однак у період з 23.12.2020 по 29.12.2020 ГУ Держгеокадастру видані накази про відмову у затвердженні документації із землеустрою цим особам.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Згідно з частиною першою статті 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України (2768-14) визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №360/2334/17.

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частин восьмої-дев`ятої статті 118 ЗК України (частину восьму статті 118 виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28.04.2021 (1423-20) , однак вказана норма була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в судах попередніх інстанцій) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) , цим Законом.

У свою чергу, частиною першою статті 186-1 ЗК України (2768-14) (статтю 186-1 виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28.04.2021 (1423-20) , однак вказана стаття була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в судах попередніх інстанцій) передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до частини четвертої статті 186-1 ЗК України (2768-14) розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частиною п`ятою статті 186-1 ЗК України (2768-14) передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною шостою статті 186-1 ЗК України (2768-14) підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України (2768-14) , а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Результат розгляду з питань затвердження проекту землеустрою оформлюється відповідним органом у формі рішення, що прямо передбачено частиною 9 статті 118 ЗК України.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України (2768-14) норми цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №818/1903/17 та від 16.11.2020 у справі № 640/5615/19.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 22.10.2020 №3-6953/15-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району, орієнтовний розмір - 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому, ТОВ "Волинський аукціонний інститут" розроблено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Мервинської сільської ради Горохівського району.

Проект землеустрою ОСОБА_1 погоджено, про що свідчить висновок ГУ Держгеокадастру про розгляд документації із землеустрою від 05.11.2020 №14684/82-20, у якому зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам, в тому числі ОСОБА_1, за адресою: Волинська область Горохівський район, за межами населених пунктів Мервинської сільської ради погоджується.

Так само, погоджені проекти землеустрою за результатами розгляду документації із землеустрою третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги у справі.

Отже, проекти землеустрою на спірні земельні ділянки у порядку, визначеному статтею 186-1 ЗК України (2768-14) , погоджені уповноваженим органом - ГУ Держгеокадастру, що на час надання висновків про погодження проектів землеустрою відповідало вимогам чинного земельного законодавства, оскільки передача цих земель з державної у комунальну власність ще не відбулась.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що погоджені проекти землеустрою відповідали вимогам земельного законодавства, а відповідно, включали всі необхідні документи, в тому числі згоду землевласника в особі держави.

Разом з цим, ГУ Держгеокадастру у Волинській області наказом від 24.12.2020 №3-8357/15-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою" відмовило ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою з підстав, що проект землеустрою не відповідає вимогам статті 50 Закону України "Про землеустрій".

З вказаних підстав в період з 23.12.2020 по 29.12.2020 також відмовлено у затвердженні документації із землеустрою третім особам, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.

Таке рішення відповідачем прийнято, виходячи з наступного. Указом Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" (449/2020) постановлено Кабінету Міністрів України: 1) активізувати діяльність із передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність; 2) опрацювати питання щодо стимулювання оформлення територіальними громадами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, передані з державної власності; 3) вжити в установленому порядку заходів щодо врегулювання питання забезпечення набуття гарантованого права громадян на землю під час передачі у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких громадянам надано дозволи на розроблення документації із землеустрою; 4) забезпечити супроводження законопроектів щодо фінансової підтримки фермерських господарств, удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, встановлення прозорого процесу проведення електронних земельних аукціонів; 5) вжити в установленому порядку заходів щодо прискорення створення, функціонування та розвитку національної інфраструктури геопросторових даних України.

З метою забезпечення виконання вказаного Указу, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 16.11.2020 № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", відповідно до якої Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити:

1) прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності;

2) передачу з 17.11.2020 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

3) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліків земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди (емфітевзису) таких земельних ділянок відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

4) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15.12.2020 документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

З урахуванням наведеного, на відповідача покладено обов`язок щодо вирішення питання передачі у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності тим громадянам, яким було надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, та які до 15.12.2020 розроблену документацію із землеустрою подали на затвердження до відповідача.

Лише після 15.12.2020 у територіальних органів Держгеокадастру виник обов`язок забезпечити передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, за умови, якщо до 15.12.2020 документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіального органу Держгеокадастру.

ГУ Держгеокадастру у Волинській області 31.12.2020 видано наказ №58-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", яким передано Берестечківській територіальній громаді, в особі Берестечківської міської ради Горохівського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 646,8497 га, згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність. В додатку до даного наказу зазначений перелік земельних ділянок, які передаються в комунальну власність, зокрема серед яких є земельна ділянка з кадастровим номером 0720883800:00:001:1095, по якій позивачу ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки.

Судами встановлено, що клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою зареєстроване в ГУ Держгеокадастру у Волинській області 27.11.2020 за №А-11309/0/94-20, тобто до 15.12.2020.

Аналогічні клопотання були поданні також до 15.12.2020 третіми особами, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.

Суд враховує, що відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Згідно з частинами першою-третьою статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 27.02.2014 № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Таким чином, наказ №58-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" є актом ненормативного характеру і не регулює правовідносини між суб`єктами приватного права та суб`єктами владних повноважень.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначається правовий режим власності.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України лише забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

Суд зазначає, що на позивача та третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом" (принцип "свободи дій"), який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Така позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 804/6992/15 та уточнена у постанові від 12.06.2020 у справі № 484/813/17.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що з передачею земель сільськогосподарського призначення з державної власності в комунальну не відбулася зміна цільового призначення вказаних земель, а також на момент передачі спірних земельних ділянок у розпорядження органів місцевого самоврядування не змінився порядок розробки та погодження проектів землеустрою.

З огляду на те, що на земельну ділянку з кадастровим номером 0720883800:00:001:1095 надано дозвіл позивачу на розроблення документації із землеустрою, і до 15.12.2020 відповідну документацію із землеустрою подано на затвердження до відповідача, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач мав би розглянути питання про затвердження такого проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність позивачу, а не включати до переліку земельних ділянок, які передаються у комунальну власність.

Натомість ГУ Держгеокадастру 31.12.2020 передало спірну земельну ділянку у комунальну власність.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою, розроблено проект землеустрою, а позивачем також подано на затвердження документацію із землеустрою до 15.12.2020, до цієї земельної ділянки не підлягали застосуванню положення Постанови Кабінету Міністрів України № 1113 про "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" від 16.11.2020 щодо передачі її у комунальну власність.

Колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що наказ від 31.12.2020 №58-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі у комунальну власність Берестечківської ОТГ в особі Берестечківської міської ради Горохівського району земельної ділянки з кадастровим номером 0720883800:00:001:1095 є протиправним та підлягає скасуванню.

Правильними є й висновки судів про те, що з аналогічних підстав задоволенню підлягають заявлені вимоги третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.

З приводу доводів заявника про те, що ГУ Держгеокадастру реалізовано наказ від 31.12.2020 №58-ОТГ щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, шляхом підписання акта приймання-передачі від 31.12.2020, колегія суддів зазначає наступне.

Судами у цій справі встановлено, що позивач і треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору звернулись до відповідача із клопотаннями у строк до 15.12.2020, та їм було відмовлено у затверджені документації із землеустрою в період з 23.12.2020 по 29.12.2020, а отже станом на дату підписання акту приймання-передачі від 31.12.2020, не завершилися строки оскарження таких рішень. А відтак тривала процедура ініційована позивачем та третіми особами, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, що у подальшому і знайшло своє відображення у цій справі, шляхом заявлення позовних вимог.

Більше того, ухвалами суду першої інстанції від 25.01.2021, 28.01.2021 задоволено частково заяву представника третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмет спору про забезпечення позову, а саме заборонено ГУ Держгеокадастру вчиняти дії щодо передачі (відчуження) земельних ділянок та зупинено дію наказу ГУ Держгеокадастру від 31.12.2020 № 58-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині передачі в комунальну власність земельних ділянок.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний наказ від 31.12.2020 № 58-ОТГ щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність реалізовано не шляхом підписання акта приймання-передачі від 31.12.2020, а частково реалізовано внаслідок надання у власність земельних ділянок з кадастровим номером 0720883800:00:001:1069 та 0720883800:00:001:1074 третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №№ 249415568, 249654706 за ОСОБА_199 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0720883800:00:001:1069 та за ОСОБА_200 - з кадастровим номером 0720883800:00:001:1074.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Тобто, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав і відповідний запис прийнятого рішення про державну реєстрацію прав має вноситись до Державного реєстру прав.

Враховуючи наведене вище, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що спір в частині щодо земельних ділянок з кадастровим номером 0720883800:00:001:1069 та з 0720883800:00:001:1074, які на праві власності зареєстровані за ОСОБА_199 та за ОСОБА_200, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в основі спору є правовідносини з питань права власності на земельні ділянки, які реалізовано громадянами, тобто має приватноправовий характер, що виключає можливість розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Поряд з цим, передача відповідачем у комунальну власність Берестечківській міській раді свідчить про зміну суб`єкта владних повноважень уповноваженого розпоряджатися такими земельними ділянками.

Щодо юрисдикції спору між позивачкою, третіми особами, які заявляють самостійні вимоги щодо яких не зареєстровано право власності на земельні ділянки та ГУ Держгеокадастру, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

З вказаних в позовній заяві та заяві третіх осіб доводів видно, що вимоги до ГУ Держгеокадастру заявлені з приводу оскарження акту індивідуальної дії, яким з державної у комунальну власність передані земельні ділянки щодо яких право власності за вказаними особами не зареєстровано, а спір стосується реалізації права на затвердження проекту землеустрою.

Колегія суддів зазначає, що для визначення юрисдикції суду щодо розгляду спору про оскарження рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передання її у власність і рішення про затвердження такого проекту важливим є не лише участь у відповідних правовідносинах суб`єкта владних повноважень, а й встановлення факту реалізації його рішень і державної реєстрації за набувачем земельної ділянки права власності на неї. Якщо на момент звернення до суду з позовом така реєстрація не була проведена та відсутня державна реєстрація речового права на цю земельну ділянку чи її частину за іншою особою, спір належить до юрисдикції адміністративного суду.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 617/1315/15-ц.

З приводу доводів касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 у справі № 800/206/15, та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 809/1946/15, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у справі 800/206/15 Верховним Судом України переглядались судові рішення щодо вирішення спору про оскарження Указу Президента України від 17.02.2015 "Про строки проведення чергових призовів, чергові призови громадян України на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців у 2015 році" (88/2015) . У цій справі Верховний Суду України, за встановлених фактичних обставин, дійшов висновку про те, що Акт Президента України про строки проведення призову та про призов на строкову військову службу, без конкретних дій, спрямованих на його реалізацію, не свідчить про порушення прав позивачів, незважаючи на їх призовний вік, позаяк не може визнаватись порушенням те, чого ще немає й невідомо, чи буде.

У справі № 809/1946/15 спір виник між юридичною особою та Держземагентством з приводу оскарження дій щодо реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку про те, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після своєї реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. Крім того, цей спір не може бути вирішено в порядку адміністративного судочинства, оскільки адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на земельні ділянки.