ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТI
Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
28.07.06 р. Справа № 36/195
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючого судді Будко Н.В.
при секретарі: Луценко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державного підприємства "Донецька залізниця",
м.Донецьк
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Донецький
металургійний завод" м.Донецьк
про: стягнення 85 327,49грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Iгнатова Н.О. - юрисконсульт;
від відповідача: Рудик Ю.О. - нач. юр. відділу;
З 26.07.2006р. по 28.07.2006р. у
судовому засіданні згідно ст.77
Господарського прцесуального
кодексу України оголошувалась
перерва.
СУТЬ СПОРУ:
Державне підприємство "Донецька залізниця", м.Донецьк,
звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства
"Донецький металургійний завод" м.Донецьк, про стягнення плати за
користування іноземними вагонами в сумі 85 327,49грн.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на норми
ст.119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, Правила
користування вагонами та контейнерами; відомості плати за
користування вагонами; договір №1/103 від 17.11.2000р., інші
докази долучені до матеріалів справи.
Відповідач у відзиві на позов та у судовому засіданні позовні
вимоги не визнав, посилаючись на їх необгрунтованість,
невідповідність діючому законодавству України та пропущення
встановленого ст. 137 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
строку позовної давності.
З посиланням на норми ст. 267ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
- просив
суд застосувати позовну давність до вимог позивача.
Представник позивача проти пропущення ним строку позовної
давності заперечував, посилаючись на норми ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення
представників сторін, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2003р. позивачем на під"їзні колії, що належать
відповідачу, подавалися вагони іноземних держав (Білорусії,
Російської Федерації, Литви, Молдові) для здійснення
вантажно/розвантажувальних робот власне відповідачем, а також- для
подальшого транспортування останніми (як власником залізничної
під"їзної колії) частини вагонів своїм контрагентам для
навантаження та вивантаження.
Вантажно/розвантажувальні роботи щодо цих вагонів
здійснювались відповідачем, який є вантажовласником відповідних
вантажів, що завантажувались у ці вагони чи розвантажувались з них
у розумінні ст.5 Статуту.
Загалом у зазначеному періоді на під"їзну колію відповідача
було подано 597вагонів.
Облік часу перебуваня зазначених вагонів на підїзній колії
проводився станцією Донецьк за відповідними відомостями плати
користування вагонами форми ГУ- 46., які з боку відповідача були
підписані із зауваженням.
З посиланням на ст. 119 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
(далі-Статут) та "Правила користування вагонами і
контейнерами" (далі- "Правила") за користування зазначеними
вагонами позивачем на відповідачів нарахована сума 85327,00 грн.
(з ПДВ) плати за користування вагонами.
Частиною 4 ст. 119 Статуту передбачено, що вантажовласники та
порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами
інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до
повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку,
визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів з
цих питань. Тобто, за диспозицією цієї норми у разі використання
українськими вантажовласниками (зазначеними у ст.5 Статуту) та
портами вагонів, що належать іншим державам, відповідна українська
залізниця має право на компенсацію за рахунок цих вантажовласників
(портів) витрат, що були понесені саме нею (залізницею) у зв"язку
з оплатою іноземній залізниці вартості користування відповідними
вагонами згідно до умов міжнародних договорів з цих питань.
Позивачем доведено, що за користування ним спірними
іноземними вагонами у грудні 2003р. з рахунку позивача за авізо
№473 від 12.04.2006р. - 1764680,81 Швейцарських франка, № 695 від
12.04.2006р. - 1215718,49 Швейцарських франка.
З огляду на вищевикладене сума 71106,25грн. відшкодування
плати за користування вагнами магла б бути стягнута з відповідача.
Відповідно до ст.1 Господарського кодексу ( 436-15 ) (436-15)
(ГК)
України ( 436-15 ) (436-15)
цей Кодекс визначає основні засади
господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що
виникають у процесі організації та здійснення господарської
діяльності між суб"єктами господарювання, а також між цими
суб"єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Пунктами 4,5 статті 3ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що
сфере господарських відносин становльть господарсько-виробничі,
організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько -виробничими є майнові та інші відносини, що
виникають між суб"єктами господарювання при безпосередньму
здійсненні господарської діяльності.
З наведеного вбачається, що ГК України ( 436-15 ) (436-15)
є
спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у
сфері господарювання, до яких в данному випадку належать і спірні
правовідносини щодо відшкодування плати за користування вагонами,
нарахування якої хоча і не пов"язано безпосередньо з перевезенням
вантажів, але -випливає із цих перевезень.
Виходячи із загальної теорії права, спеціальні норми ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
мають пріоритет перед загальними нормами ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
при регулюванні одних й тих самих питань,
зокрема, питань строку позовної давності щодо позовів залізниць,
які випливають з перевезення. Так, на відміну від ч.3 ст.925 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
згідно вимог ч.5 ст.315 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
для пред"явлення перевізником до вантажовідправників,
вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення
встановлюється шестимісячний строк.
Пунктом 6 ч.1 ст. 258 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до вимог у
зв"язку з перевезенням вантажу передбачена позовна давність в один
рік.
Стосовно моменту початку перебігу строку позовної давності,
зважаючи на неврегульованість цього питання нормами ГК України
( 436-15 ) (436-15)
- у даному випадку слід керуватися відповідними
приписами ст.925 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, норма ч.3 якої щодо
визначення такого моменту відсилає до відповідних кодексів та
статутів.
З урахуванням ст.ст. 134 (п."ж"), 136 Статуту у даному
випадку перебіг строку позовної давності до вимог про
відшкодування плати за користування іноземними вагонами
починається з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення
позову, тобто-з 13.04.04р. (наступний день після дня списання
грошових коштів з рахунку Донецької залізниці). Перебіг цього
строку закінчився.
Зважаючи на пропущення позивачем строку позовної давності,
про застосування якого зазначено відповідачем у відзиві на позов,
недоведеність позивачем суду наявності поважних причин пропуску
цього строку- згідно вимог ч.4 ст.267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
суд у
задоволенні вимог про стягнення з відповідача плати за
користування вагонами відмовляє.
Вимоги щодо стягнення додатково нарахованої на зазначену суму
ПДВ 20% -14221,24грн. безпідставні оскільки згідно частини 4ст.
119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
вантажовідправники,
вантажоодержувачі та порти відшкодовують українським залізницям
плату за користування іноземними вагонами, а -не вносять її як це
передбачено стосовно українських вагонів. Відповідно до "Правил
експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування
вантажними вагонами власності інших держав", затверджених на
п"ятнадцятому засіданні Ради залізничного транспорту держав -
учасниць Співдружності Незалежних Держав 24.05.1996р. зазначені
іноземними вагонами передаються іноземними залізницями українським
залізницям, які і є користувачами цих вагонів. За користування
ними відповідну плату іноземним залізницям вносять саме українськи
залізниці. Після чого плата відшкодовується українським залізницям
особами, зазначеними у ч. 4 ст.119 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
. Вантажовідправники, вантажоодержувачи та порти не є
користувачами іноземних вагонів, одержаних ними від українських
залізниць для виконання вантажних операцій. Закон України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачає
нарахування ПДВ на суми що підлягають відшкодуванню одними особами
на користь інших у зв"язку із внесенням останніми цих сум третім
особам на виконання відповідних зобов"язань. Тобто, вартість
відшкодування плати за користування іноземними вагонами не є базою
оподаткування у розумінні Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. У зв"язку з чим нарахування ПДВ на ці
суми є взагалі безпідставним. Доказів оплати позивачем відповідним
іноземним залізницям податку на додану вартість у зв"язку із
отриманням від них у користування вагонів позивач суду не надав.
До того ж перерахування взагалі будь-якої суми ПДВ іноземним
залізницям за користування вагонами позивачем не доведено.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій позивача
судові витрати покладаються на нього.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 84,
85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд, -
ВИРIШИВ:
У позові Державного підприємства "Донецька залізниця"
м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства "Донецький
металургійний завод" м.Донецьк про стягнення 85 327,49грн.
відмовити.
Повний текст рішення оголошений у судовому засіданні
28.07.2006р. о 11год. 30хвл.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької
області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня
прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця
з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Будко Н.В.