ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТI
Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
27.07.06 р. Справа № 12/148пн
Господарський суд Донецької області у складі судді Склярук
О.I.
при секретарі судового засідання Анохіної Т.В.
за участю представників сторін
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - не з'явився
від першої третьої особи - не з'явився
від другої третьої особи - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Маріуполь
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМОВИЛА"
м.Маріуполь
за участю третіх осіб - Маріупольскої міської Ради
м.Маріуполь
- Приватного підприємця ОСОБА_3 м.Маріуполь
про визнання дійсним договору від 05.08.2001 року та
стягнення збитків у вигляді орендної плати у сумі 2500 грн,
збитків пов'язаних з реалізацією товару у сумі 5000 грн та
стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
ВСТАНОВИВ
Приватний підприємець ОСОБА_1 м.Маріуполь звернувся до
господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою
відповідальністю "ЮМОВИЛА" м.Маріуполь про визнання дійсним
договору від 05.08.2001 року та стягнення збитків у вигляді
орендної плати у сумі 2500 грн, збитків пов'язаних з реалізацією
товару у сумі 5000 грн та стягнення моральної шкоди у розмірі 10
000 грн.
12.07.2006 р через канцелярію суду надійшло клопотання від
позивача яким він просив зобов'язати адміністрацію ринка привести
розділи договору від 05.08.2001 року у відповідність до діючого
законодавства, визнати договір від 05.08.2001 року дійсним,
стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 10 000 грн, стягнути
з відповідача збитки у розмірі 2500 грн та 5000 грн.
Вказане клопотання судом не може бути прийняте як збільшення
позовних вимог з наступних підстав:
- відповідачем по справі № 12/148 пн є ТОВ "Юмовила", а
позовна вимога щодо приведення у відповідність розділу договору
від 05.08.2001 року адресована адміністрації ринка, яка не є
стороною по цій справі
- відповідно до ст.22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторона має
право змінювати або предмет або підставу позову. Доповнення
позовної вимоги щодо внесення змін до договору не є, за своєю
суттю, збільшенням позовних вимог, а є окремою позовною вимогою і
повинна розглядатися самостійно на підставі відповідного позову.
25.07.2006 р. позивач звернувся до суду з клопотанням, яким
просив суд зобов'язати адміністрацію ринка визнати за ним право на
торговельне місце на території ринку та зобов'язати адміністрацію
ринка виділити йому 20 кв.м. під розміщення контейнера.
Вказане клопотання судом не може бути прийняте як збільшення
позовних вимог з наступних підстав:
- відповідачем по справі № 12/148 пн є ТОВ "Юмовила", а
позовні вимоги висуваються до адміністрації ринку, яка не є
відповідачем по цій справі
- відповідно до ст.22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторона має
право змінювати або предмет або підставу позову. Доповнення раніше
заявлених позовних вимог
стосовно визнання права за позивачем на торговельне місце на
території
ринку та зобов'язання адміністрацію ринка виділити 20 кв. під
розміщення
контейнера не є за своєю суттю збільшенням позовних вимог, а
є окремими
позовними вимогами і повинна розглядатися самостійно на
підставі
відповідних позовів.
Позивач своїм поясненням до позовною заяви просив суд визнати дійсним договір від 05.08.2001
року та стягнути з відповідача - товариства з обмеженою
відповідальністю "Юмовила" на його користь збитки у вигляді
орендної плати у сумі 2500 грн, збитки пов'язані з реалізацією
товару які склали 5000 грн та моральну шкоду у сумі 10 000 грн.
Вказані позовні вимоги суд розглядає по суті
Ухвалою господарського суду від 23.05.2006 року до участі у
справі в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на
предмет спору на боці відповідача було залучено Маріупольську
міську Раду м.Маріуполь та Приватного підприємця ОСОБА_3.
Представники Маріупольської міської Ради в задоволені позову
просили відмовити, так як належним орендодавцем спірної земельної
ділянки повинна виступати тільки Рада. Відповідач ні яким чином не
міг підписувати такі договори
Третя особа, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3
звернулося до суду з клопотанням щодо розгляду справи без її
участі, а лише за участю її представника. Клопотання судом
задоволено. Проти позову заперечувала посилаючись на рішення
господарських судів, копії яких додала до справи.
Дослідивши обставини справи, вислухав пояснення представників
сторін господарський суд встановив
05.08.2001 року між Товариством з обмеженою відповідальністю
"ЮМОВИЛА" та позивачем було підписано договір без
номеру, згідно якого орендодавець надавала, а
позивач приймав в користування земельну ділянку під
розміщення торговельного об'єкта та території IНФОРМАЦIЯ_1, ТОВ
"Юмовила" площею 20 кв.м.
Згідно умов договору відповідач брав на себе зобов'язання
виділити позивачу земельну ділянку відповідно до п.1.1. договору,
а відповідач повинен був сплачувати орендну плату. Посилання на
конкретний розмір орендної плати відсутен. Строк договору
встановлено з 05.08.2001 року по 05.08.2006 року.
В обгрунтування виконання умов цього договору позивач надав
копії квитанцій по сплаті ринкового збору за конкретні місяці, а
також ксерокопії фіскальних чеків з оплати послуг.
Документів, які підтверджують оплату саме орендної плати за
вищевказаним договором суду не надано.
В підтвердження сплати орендної плати позивач надав копії
заяв в Донецькій апеляційний суд від приватних підприємців, які
повідомляли, що директор ринка отримав від них певні грошові кошти
за оренду землі, але не надав відповідних документів.
Вказані документи, не є доказами сплати, саме позивачем,
орендної плати за земельну ділянку в розумінні ст. ст. 32, 34 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач просить суд з посиланням на ст.26 Закону України "Про
місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
ст.118 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, Правила торгівлі на ринках від
26.02.2002 р. за № 57/188/84/105 ( z0288-02 ) (z0288-02)
зареєстрованими в
Міністерстві юстиції України 22.03.2002 року по № 288/6576, ст.ст.
651,652 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визнати вказаний договір дійсним.
Вказана позовна вимога не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України якщо сторони
домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується
письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання
договору, але одна і сторін ухилилася від його нотаріального
посвідчення, суд може за заявою сторони визнати такий договір
дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не
вимагається.
Згідно ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна із сторін повинна
довести ті обставини справи, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач не надав суду належні докази які підтверджують
по-перше сплату ним саме орендної плати за користування земельною
ділянкою, по-друге, відмову відповідача від нотаріального
посвідчення договору, по-третє, докази досягнення домовленості з
такої істотної умови договору, як орендна плата за землю.
Крім того, вказаний договір не може бути визнано дійсним так
як він укладений всупереч приписам законодавства, а саме
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
та Закону України "Про
оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, які регулюють вказані правовідносини.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.124 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у
державній або комунальній власності здійснюється на підставі
рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого
самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності
громадян та юридичних осіб здійснюється за договором оренди між
власником земельної ділянки і орендарем.
У відповідності зі ст.4 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
орендодавцями земельних ділянок є громадянин та
юридичні особи у власності яких перебувають земельні ділянки або
уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що
перебувають у комунальній власності є сільські,селищні, міські
ради в межах повноважень, визначених законом.
Спірна земельна ділянка належить до комунальної власності
територіальної громади. Тобто право на розпорядження нею належить
Маріупольської міської Ради, як органу місцевого самоврядування.
ТОВ "Юмовила" не є власником земельної ділянки та не мала
повноважень по розпорядженню нею. Таким чином, земельна ділянка
яка належить до комунальної власності, має передаватися тільки
органом місцевого самоврядування, а не будь якою юридичною чи
фізичною особою, що здійснено товариством "Юмовила" шляхом
укладання договору від 05.08.2001 р. з суб'єктом підприємницької
діяльності ОСОБА_1.
Посилання відповідача на те, що йому земельну ділянку
виділено без застосування Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
та Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
безпідставно,
оскільки земельні ділянки виділяються суб'єктам господарювання
тільки на підставах та за правилами, встановленими зазначеним
нормативними актами.
Правила торгівлі на ринках від 26.02.2002 ро за №
57/188/84/105 ( z0288-02 ) (z0288-02)
зареєст рованими в Міністерстві юстиції
України 22.03.2002 року по № 288/6576, на які посилається позивач,
не регулюють земельні правовідносини і не можуть застосовуватися
при розгляді цієї справи.
Крім того, згідно п. 2 Наказу Міністерства економіки та з
питань європейської інтеграції України. Міністерства внутрішніх
справ України, Державної податкової адміністрації України,
Державного комітету стандартизації,метрології та сертифікації
України від 26.02.2002 р. за № 57/1188/84/105 ( z0288-02 ) (z0288-02)
від
26,06.2002 р. "Про затвердження Правил торгівлі на ринках",
вказані правила носять рекомендований характер для затвердження
правил торгівлі на ринках органами місцевого самоврядування.
Окрім того, пункт 20 вищезгаданих Правил, встановлює, що
адміністрація ринка при наданні продавцям торговельних місць на
визначений термін укладає з ними письмову угоду в якій
рекомендується зазначити термін дії договору, асортимент
товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, розмір
та прядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок,
та їх вартість.
Таким чином, мова щодо надання за цією угоди саме земельної
ділянки у вказаному пункті не йдеться. Поняття "торгівельне місце"
і "земельна ділянка під розміщення торговельного місця" не є
тотожними
Суд також зазначає, що рішенням за № НОМЕР_1 Виконавчого
комітету Маріупольської міської Ради було припинено право
користування частиною земельної ділянки площею 63,0 кв.м. та
території ринку IНФОРМАЦIЯ_1 товариством з обмеженою
відповідальністю "Юмовила", вилучену земельну ділянку відвести до
земель житлової та громадської забудови та дозволити приватному
підприємцю ОСОБА_3 проведення проектно-вишукувальних робіт на
земельній ділянці площею 63, кв.м. кадастровий номер НОМЕР_2 для
будівництва магазину-павільону на території ринку IНФОРМАЦIЯ_1 у
Жовтневому районі міста.
26.01.2005 року рішенням за № НОМЕР_3 Маріупольської міської
Ради надано земельну ділянку в Жовтневому районі міста приватному
підприємцю ОСОБА_3 строком на три роки площею 0,0063 га для
роздрібної торгівлі
Рішення оскаржувалося позивачем по цій справі Рішенням господарського суду по справі № 21/287 пн від
12.12.2005 року в задоволені позову було відмовлено. Рішення
залишено без змін, згідно Постанови Донецького апеляційного
господарського суду від 22.03.2006 року. Вказаним рішенням також
було встановлено, що рішення Маріупольської міської Ради № НОМЕР_3
від 26.01.2005 року, договір оренди земельної ділянки без номера
від 23.02.2005 року укладений між приватним підприємцем ОСОБА_3 та
Маріупольської міської Ради і № НОМЕР_4 про право резервування
земельної ділянки укладений між приватним підприємцем ОСОБА_3 та
Маріупольською міською Радою, права та законні інтереси фізичної
особи підприємця ОСОБА_1 не зачіпаються а тому позовні вимоги не
підлягають задоволенню.
За приписами ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені
рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні спорів в яких беруть участь ті ж
самі сторони.
Суд зазначає, що рішенням Господарського суду Донецької
області по справі № 43/253пн від 26.04.2006 року за позовом
суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 до суб'єкта
підприємницької діяльності ОСОБА_1 за участю третіх осіб ТОВ
"Юмовила" та Виконавчий комітет Маріупольскої міської ради, про
усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, позовні
вимоги приватного підприємця ОСОБА_3 було задоволено та
зобов'язання приватного підприємця ОСОБА_1 усунути перешкоди в
здійсненні права користування земельною ділянкою.
Вказаним рішенням також встановлено, що спірна земельна
ділянка площею 2,26 га виділена товариству з обмеженою
відповідальністю "Юмовила" в постійне користування для
обслуговування ринка по вул.50років СРСР в Жовтневому районі
м.Маріуполь рішенням Маріупольської міської Ради від 18.02.1998
року за № 56.На підставі цього рішення був виданий державний акт
на право користування землею № 348 від 30.07.1998 року. ТОВ
"Юмовила не є власником земельної ділянки і не мала повноважень по
розпорядженню нею.
Таким чином земельна ділянка яка належить до комунальної
власності, має передаватися тільки органом місцевого
самоврядування, а не будь якою юридичною чи фізичною особою, що
здійснено товариством "Юмовила" шляхом укладання договору від
05.08.2001 р. з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.
Враховуючи, що коло осіб які приймали участь у справі № 43/
253 співпадає з колом осіб, які беруть участь по цій справі, вище
означені факти та обставини справи, встановлені при розгляді
справи № 43/253 не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи
згідно приписів ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, але
вказана позовна вимога також не підлягає задоволенню у зв'язку з
недоведеністю існування договору і як наслідок, зобов'язання,
порушення якого призвело до збитків та недоведеністю розміру самих
збитків.
За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення моральної
шкоди у сумі 10000 грн також не підлягають задоволенню у зв'язку з
їх недоведеністю.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33,43,49.22,
82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
ВИРIШИВ
В задоволені позову відмовити
Суддя Склярук О.I.