ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТI
Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" липня 2006 р. Справа № 4/123-ПН-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді
Ємленінової З.I. при секретарі Сокуренко Л.I., розглянувши у
відкритому судовому засіданні справу
за позовом відкритого акціонерного товариства
"Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" м. Херсон
3 - тя особа без самостійних вимог на стороні позивача -
Державна інспекція з енергонагляду в Херсонській області м. Херсон
до підприємства Дніпровський ринок Херсонської обласної
спілки споживчих товариств м. Херсон
про спонукання до виконання дій
за участю представників сторін:
від позивача - юрист Гончар Н.М.
від 3 - ї особи без самостійних вимог на стороні позивача -не
з'явився
від відповідача - уповноважена особа Кучерявий О.С.
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся з позовом про спонукання відповідача до
виконання приписів ВАТ "Енергопостачальна компанія
"Херсонобленерго" № 2637 від 18.02.2003 року, № 2547 від
15.02.2003 року, № 4247 від 19.03.2003 року, № 193 від 12.01.2004
року, № 7241 від 13.10.2004 року, № 5297 від 30.09.2005 року про
усунення порушень щодо створення належних умов експлуатації
електричних мереж шляхом перенесення торгівельних місць з
охоронної зони на відстань 15 метрів від крайнього проводу ПЛ-35
КВ.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, надавши відзив на
позовну заяву. Він посилається на те, що позивачем не доведено
належними доказами порушення ним п."е" ч.1 ст.96 Земельного
Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
та п. "б" ч.1 ст. 112 зазначеного
Кодексу, оскільки користування землею, яка розміщена під ПЛ-35 КВ
не перешкоджає нормальній експлуатації лінії електропередач і не
створює загрозу її ушкодження та негативного впливу на людей і
довкілля. Відповідач також зазначає, що він не є власником
земельної ділянки та майна, розміщеного на ній, ніякого
будівництва в охоронній зоні не веде, а тому вважає, що дія ст.375
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
на спірні правовідносини не
розповсюджується. Земельна ділянка передана йому власником -
Херсонською міською радою в користування на правах оренди. При
цьому мало місце погодження місцерозташування торгівельного
містечка з відповідними органами, тому відсутні правові підстави
для задоволення вимог позивача.
За клопотанням сторін справа розглядалася за межами строку
встновленого ч.1 ст. 69 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В черговому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та
надав додаткові пояснення. Він посилається, як на підставу
позовних вимог на те, що відповідачем порушуються норми ст. 112,
ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
ч.3 ст. 375 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 129, 27 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, пункт 5 ПКЕЕ та п.10.8 Технічних
умов №15180-899 від 11.06.2002року, п.6.8 ТУ №15180-147 від
25.12.2002року та п.5, 8, 9 Правил охорони електромереж.
Позивачем заявлено клопотання про залучення до участі у
справі Херсонської міської Ради, з якою відповідач уклав договір
оренди земельної ділянки, яка знаходиться під ПЛ-35 КВ. Зазначене
клопотання судом відхиляється, оскільки документального
підтвердження того, яким чином рішення по справі може вплинути на
права та обов'язки Херсонської міської Ради щодо однієї із сторін,
та якої саме, позивач суду не надав. Договором оренди земельної
ділянки врегульовані правовідносини між відповідачем і Херсонською
міською Радою і ніякого відношення до правовідносин сторін по
справі він не має, а посилання позивача на те? що представник
Херсонської міської Ради може надати будь-які пояснення щодо
правовідносин між Радою та відповідачем необгрунтовані з огляду на
те? що відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
саме кожна із
сторін доводить ті обставини, які зазначені в позовній заяві та
запереченнях проти позову.
Відхиляється судом і клопотання позивача про витребування у
відповідача договорів про спільну діяльність, які укладені ним з
приватними підприємцями, будівлі яких розташовані на орендованій
відповідачем земельній ділянці та в яких вони здійснюють
торгівельну діяльність, оскільки відповідач пояснив, що таких
договорів він з приватними підприємцями не укладав.
Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст. 77 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
оголошувалася в засіданні 06.07.2006 року.
Заслухавши представників сторін суд прийшов до висновку про
те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на
наступне.
Звертаючись з позовною заявою позивач посилався на те, що ним
неодноразово раніше складалися приписи № 2637 від 18.02.2003 року,
№ 2547 від 15.02.2003 року, № 4247 від 19.03.2003 року, № 193 від
12.01.2004 року, № 7241 від 13.10.2004 року про усунення
відповідачем порушень енергетичного законодавства щодо створення
належних умов експлуатації електричних мереж шляхом перенесення
торгівельних місць з охоронної зони на відстань 15 метрів від
крайнього проводу ПЛ-35 КВ. Останній припис № 5297 складено
30.09.2005 року.
Представник позивача пояснив, що відповідачем порушено п.1
ст.96 Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, який вимагає від
землекористувачів дотримуватися правил добросусідства та обмежень,
пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон,
які відповідно до ст.12 даного Кодексу створюються уздовж ліній
електропередачі для забезпечення нормальних умов їх експлуатації,
а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля.
Посилається позивач і на статті 19, 27 Закону "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, якими встановлено, що в
охоронних зонах електричних мереж діють обмеження, передбачені
законодавством України, щодо використання земель.
Будівництво торгових об'єктів в охоронній зоні повітряної
лінії розпочато було без письмової згоди підприємства, у власності
якого знаходиться дана повітряна лінія, тобто без погодження з ВАТ
ЕК "Херсонобленерго".
Розташовуючи в охоронній зоні торговельні місця, відповідач
також порушує вимоги п.10.8 Технічних умов №15180-899 від
11.06.2002року, п.6.8 ТУ №15180-147 від 25.12.2002року та п.5, 8,
9 Правил охорони електромереж, затверджених Постановою Кабінету
Міністрів України №209 від 04.03.1997року ( 209-97-п ) (209-97-п)
, якими
зазначено, що уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді
земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними
площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх
проводів за умови невідхиленого їх положення на відстань до 15
метрів збороняється, в тому числі, будівництво, реконструкція,
капітальний ремонт житлових, громадських та інших споруд, а також
влаштовувати ринки без письмової згоди енергопідприємства.
Таким чином, на думку позивача, порушуючи вказані нормативні
акти, відповідач створює небезпеку ураження електричним струмом
людей, а також значно ускладнює проведення у разі необхідності
аварійно-відновлювальних робіт на даній лінії, так як розміщені
під нею споруди заважають доступу до опор та проводів.
Посилаючись на ч.3 ст. 375 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно
до якої право власника на забудову здійснюється ним за умови
дотримання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та
інших норм і правил, позивач вважає, що при вирішенні цього спору
слід застосувати відповідно до ст.8 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
аналогію
закону, зокрема п.7 ст. 376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, що регулює
подібні за змістом цивільні правовідносини. За аналогією у разі
істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним
інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення
будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу може
постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила
будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої
перебудови є неможливим, або особа, яка здійснила будівництво,
відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням
суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила
будівництво.
В приписах, на які посилається позивач, не зазначено, на
підставі яких фактів позивач прийшов до висновків про те, що під
охоронною лінією електропередач ПЛ-35 кв знаходяться об'єкти? які
належать відповідачу на праві власності, володіння чи
користування. В приписах лише зазначено про необхідність
перенесення лотків, контейнерів, кіосків з охоронної зони на
відстань 15 метрів від крайнього проводу ПЛ-35 кв. В деяких
приписах (№4247 від 19.03.2003року, №193 від 12.01.2004року) не
зазначено взагалі, про те, які порушення було виявлено інспектором
енергоінспекції Херсонських міських електричних мереж в результаті
обстеження СП "Дніпровський ринок", в них маються лише приписи
щодо використання електрообладнання та виконання технічних умов по
електрозабезпеченню ринку і розміщених на ньому об'єктів.
Не надано позивачем документального обгрунтування того, що
розміщені під охоронною лінією електропередач об'єкти належать
відповідачу та на яких правах і на протязі неодноразових засідань
суду. Він не уточнив позовних вимог відносно того, які саме
об'єкти він просить перенести, а його посилання на те, що це
об'єкти, зазначені на план-схемі фактичного розміщення
торгівельних об'єктів не є таким доказом,
оскільки на план-схемі не зазначена назва, категорія розміри
об'єктів, не зазначено, хто будував ці об'єкти, а також, хто є їх
власником на момент розгляду спору і т.д.
Його посилання на те, що ці об'єкти розміщені на земельній
ділянці, яка передана відповідачу не є належним доказом порушення
відповідачем законодавства про електроенергетику.
Відповідач користується земельною ділянкою, площею 0,1368га
по вул. Кримській, яка знаходиться під охоронною зоною на підставі
договору оренди земельної ділянки, який ним укладений з власником
землі - Херсонською міською Радою 22.03.2005 року. Земля передана
в його користування на підставі рішення 27 сесії Херсонської
міської Ради 4 скликання №1011 від 23.12.2005 року для
торгівельної діяльності.
Відповідач надав суду довідку, згідно з якою на земельній
ділянці, яка передана йому в оренду станом на 22.056.2006року,
об'єктів, які належать йому, не існує. Як пояснив відповідач в
засіданні суду, ніяких будівель на цій земельній ділянці він не
здійснював, об'єкти, зазначені в приписах позивача, не належать
йому на праві власності, або на інших правах, договорів між ним та
власниками цих будівель, споруд не існує. Ним лише збирається
ринковий збір за ведення підприємствами та приватними підприємцями
торгівельної діяльності на земельній ділянці, переданій йому в
оренду, який перераховується до місцевого бюджету у встановленому
законом порядку.
Твердження позивача про те, що виділення землі не погоджено з
електропостачальною компанією і що зведення будівель та споруд на
зазначеній вище земельній ділянці не відповідає чинному земельному
законодавству, є необгрунтованими. Рішення Ради та договір оренди
є чинними і ніким не скасованими, тому відповідно до ст. 204 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
договір оренди є правомірним.
Посилання позивача на те, що розділом 5 договору оренди
орендарю надається право розміщати на орендованій землі
некапітальні буівлі та споруди не є доказом того, що фактично
якісь споруди були збудовані відповідачем.
Таким чином, відповідач на законних підставах користується
земельною ділянкою площею 0,1368 га по вул. Кримській.
Не надано позивачем і документального підтвердження порушення
відповідачем вимог ч.1 ст. 96 Земельного Кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, відповідно до якого землекористувачі зобов'язані
дотримуватися вимог у сфері ефективного використання земельних
ділянок, відтворення і комплексної охорони земель та реалізації
інших майнових та немайнових обов'язків, в тому числі
дотримуватися правил добросусідства та не порушувати прав суміжних
землекористувачів, оскільки доказів того, що вимоги цієї норми
відповідачем порушено, позивач не надав. Iз змісту ж статті 103
цього Кодексу вбачається, що під змістом добросусідства
законодавець визначає використання земельних ділянок відповідно до
їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам
сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей(
затінення, задимлення, забруднення тощо) Доказів того, що
відповідач чинить будь-які перешкоди позивачу в зоні ПЛ-35 кв по
вул. Кримській позивач суду не надав.
Згідно ж з п.б ч.1 ст.112 Земельного Кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, на яку посилається позивач, охоронні зони створюються
уздовж ліній електропередач з метою забезпечення умов їх
експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх
негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі на інші
природні об'єкти. Доказів того, яким чином користування
відповідачем орендованою земельною ділянкою перешкоджає нормальним
умовам експлуатації лінії електропередач ПЛ-35кв, або створює
загрозу її ушкодження, чи збільшує негативний вплив на людей,
довкілля та створюють неможливість проведення
аварійно-відновлювальних робіт на цій лінії позивач суду не надав.
Не надано позивачем і того, яким чином відповідач порушує
ст.ст. 19, 27 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, пункти 5,8,9 Правил охорони електромереж,
затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №209 від
04.03.1997року ( 209-97-п ) (209-97-п)
, відповідні пункти Технічних умов,
якими зазначено, що уздовж повітряних ліній електропередачі - у
вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених
вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від
крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на відстань
до 15 метрів, збороняється в тому числі, будівництво,
реконструкція, капітальний ремонт житлових, громадських та інших
споруд, а також влаштовувати ринки без письмової згоди
енергопідприємства. Як уже зазначалося вище, документального
підтвердження того, що відповідач здійснює таке будівництво чи
розміщення об'єктів, позивач суду не надав.
З урахуванням викладеного вимоги про спонукання відповідача
виконати вищезазначені приписи Держінспекції з енергетичного
нагляду та перенесення торгівельних місць, як це зазначено у
позовній заяві, не можуть бути задоволені.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відносяться на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.44, 49, 77, 82-85 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
В И Р I Ш И В :
1.В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя З.I. Ємленінова
5прим.сл. Рішення оформлене відповідно до
ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
12.07.2006р.