ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНIПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
06.07.06р.
Справа № 30/195-06
За позовом Акціонерного комерційного банку "Прем'єрбанк", (м.
Дніпропетровськ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Iнтертранс", (м.
Дніпропетровськ)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою
відповідальністю "Торгова група "Планета", (м. Дніпропетровськ)
про визнання угоди недійсною
Суддя: Євстигнеєва Н.М.
Секретар: Ворошило О.М.
Представники:
Від позивача: Федоров М.О., довіреність від 19.10.2005 року,
представник
Від відповідача: не з'явився
Від третьої особи: Iваненко Г.М., довіреність від 06.02.2006
року
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Акціонерний комерційний банк "Прем'єрбанк", (м.
Дніпропетровськ) звернувся з позовом, яким просить визнати
недійсною угоду про уступку права вимоги №3 від 15.07.2004 року,
укладену між АКБ "Прем'єрбанк" (м. Дніпропетровськ) та Товариством
з обмеженою відповідальністю "Iнтертранс", (м. Дніпропетровськ) та
стягнути судові витрати по справі.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при
укладанні угоди про відступлення права вимоги №3 від 15.07.2004
року фактично була допущена помилка щодо дати укладання договору
кредиту (26.11.2003 року замість 09.09.2003 року). Тобто фактично
кредитний договір №67 між акціонерним комерційним банком
"Прем'єрбанк" та ТОВ з II "Торгова група "Планета" про надання
останньому відновлювальної кредитної лінії був укладений
09.09.2003 року. Iнший кредитний договір між вказаними сторонами
не укладався.
Позивач зазначає, що оскільки за кредитним договором
відступається грошова вимога, такий договір представляє собою не
звичайну зміну сторони в зобов'язанні, яке врегульовано главою 47
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, а факторинг, правила
здійснення якого викладені у главі 73 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
. Угода про відступлення права вимоги не відповідає
вимогам статті 1079 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
положень Закону України "Про фінансові послуги і державне
регулювання ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ) (2664-14)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Iнтертранс", (м.
Дніпропетровськ) у судове засідання не з'явилося, відзив та
витребувані господарським судом документи не надало, про день, час
і місце розгляду справи повідомлено належним чином (поштове
повідомлення б/н від 27.06.2006 року), тому справа розглядалася за
наявними в ній матеріалами.
Третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова
група "Планета", (м. Дніпропетровськ), проти позову заперечує,
просить в задоволенні позову відмовити з наступних підстав.
Угоду про уступку права вимоги вважає дійсною, такою, що
відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки п.6 Рішення
Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при
управлінні НБУ в Дніпропетровській області 12.02.2004 року №110 не
відповідає вимогам законодавства і посилання позивача на нього не
має законодавчого обгрунтування, а угода про уступку права вимоги
№3 від 15.07.2004 року не має відношення до факторингу.
В судовому засіданні (22.06.2006 року) третя особа надала
клопотання про зупинення провадження у справі на період до
вирішення справи №А10/125, оскільки справа №А10/125 про визнання
недійсним пункту 6 рішення Комісії з питань нагляду та регулювання
діяльності банків при управлінні НБУ в Дніпропетровській області
12.02.2004 року №110 розглядається господарськими судами та є
пов'язаною зі справою №30/195-06.
Клопотання про застосування засобів технічної фіксації
судового процесу (аудіо запису) представником позивача та третьої
особи не заявлялось.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
розгляд справи було відкладено з 22.06.2006
року до 06.07.2006 року.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини
рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників
позивача та третьої особи, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
15 липня 2004 року між позивачем, Акціонерним комерційним
банком "Прем'єрбанк" (Первісний кредитор) та Товариством з
обмеженою відповідальністю "Iнтертранс" (Новий кредитор) укладено
Угоду про уступку права вимоги №3.
Згідно п.1 угоди про уступку права вимоги Первісний кредитор
уступає, а Новий кредитор приймає право вимоги до Товариство з
обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Торгова
група "Планета" (боржник), (м. Дніпропетровськ), яка виникла з
договору кредиту №67 від 26.11.2003 року, укладеному між Первісним
кредитором і боржником у сумі основного кредиту 1 150 000,00грн,
по оплаті процентів в сумі 185 150,00грн., пені, штрафу та інших
виплат.
Сторони, відповідно до п.1.2 уступки права вимоги,
домовились, що в розрахунок за уступку вимоги, у відповідності з
цією угодою, Новий кредитор здійснює оплату на користь Первісного
кредитора на суму заборгованості по кредиту і процентам в строк до
05.08.2004 року.
Відповідно до пункту 2.1 Угоди Первісний кредитор
зобов'язаний: передати по акту приймання-передачі Новому кредитору
в строк не більше 5 (п'яти) банківських днів з моменту оплати
оригінали наступних документів:
1) - договору кредиту №67 від 26.11.2003 року (фактична дата
укладення кредитного договору -09.09.2003 року) з усіма
додатковими угодами до нього;
- у випадку реорганізації боржника на момент підписання
договору -документи, які підтверджують проведення реорганізації з
зазначенням правонаступника;
- інші документи, які підтверджують наявність дебіторської
заборгованості боржника перед кредитором (акт звірки станом на
дату проведення розрахунків, листи, угоди, рішення і накази
судових органів); копію повідомлення і доказів вручення
повідомлення боржнику про проведення уступки права вимоги;
2) - письмово повідомити боржника про уступку права вимоги не
пізніше трьох банківських днів з дати цієї угоди.
Зобов'язання Нового кредитора викладені у п.2.2 уступки права
вимоги, а саме: Новий кредитор зобов'язаний прийняти у Первісного
кредитора всі документи, які підтверджують право вимоги; провести
розрахунок з Первісним кредитором за придбану вимогу на умовах,
передбачених у п.1.2 цієї угоди.
Предметом розгляду у справі є визнання недійсною угоди про
відступлення права вимоги №3 від 15.07.2004 року, як такої, що
укладена з порушенням вимог діючого законодавства.
Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо недійсність правочину прямо не встановлена
законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа
заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий
правочин може бути визнаний судом недійсним.
Спірна угода про уступку права вимоги укладена 15 липня 2004
року. З 01 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс
України ( 435-15 ) (435-15)
в редакції 2003 року.
В основі уступки права вимоги лежить зобов'язання (розділ I
книга п'ята Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
). Глава 47
розділ I ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачає можливість укладання
договорів уступки права вимоги.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)
зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну
дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити
гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право
вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 512 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кредитор у
зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання
ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права
вимоги), за виключенням випадку, коли неможливість такої заміни
встановлена договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим
кредитором за недійсність переданої йому вимоги (ст. 519
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Правила встановлені у главі 47 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(зокрема у статтях 512-519) щодо умов та порядку зміни
кредитора у зобов'язанні не суперечать правилу встановленому у
пункті "а" ст.2 Конвенції Організації Об'єднаних Націй "Про
встановлення дебіторської заборгованості" від 12.12.2001 року,
згідно до якого відступлення означає передачу за домовленістю
однією особою іншій особі договірного права на платіж грошової
суми, належної з третьої особи, та не суперечать положенням пункту
2 розділу В доповнення до додатку У "Угоди про партнерство та
співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та
їх державами-членами" (ратифіковану Законом України №237/954-ВР
від 10.11.1994 року), якими встановлено, що до банківських та
інших фінансових послуг відносяться в тому числі всі види
кредитування, включаючи факторинг.
Національне законодавство України містить спеціальні норми,
які регулюють певні особливості відступлення права грошової
вимоги, зокрема за договором факторингу (глава 73 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
), які, в силу положень ст.ст.4,6
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та правил застосування
загального та спеціального законів, підлягають застосуванню до
правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем внаслідок
укладення зазначеної угоди про відступлення права вимоги.
Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
за договором факторингу (фінансування під відступлення
права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або
зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої
сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується
відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи
(боржника).
Відступлення права вимоги до позивача первісним
кредитором -новому, передбачено оспорюваною угодою за умови
виконання новим кредитором фінансових зобов'язань первісного.
Відповідно до п.6 ст.47 Закону України "Про банки і
банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
факторинг віднесений до
банківських операцій і використовується банками в їх
фінансово-кредитній діяльності. Стаття 1 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає факторинг як
операцію по відступленою першим кредитором права вимоги третій
особі з попередньою або наступною компенсацією вартості такого
боргу першому кредитору.
Оскільки за спірною угодою про уступку права вимоги від
15.07.2004 року уступається грошова вимога (п.1.1 Угоди) з оплатою
на користь Первісного кредитора на суму заборгованості по кредиту
і процентам в строк до 05.08.2004 року (п.1.2 Угоди про уступку),
то таку уступку права вимоги слід кваліфікувати як факторинг. За
змістом умов оспорюваної угоди позивач фактично виступає як
Клієнт, а відповідач -як фактор. Тобто, внаслідок укладеної угоди
відповідач набув прав, які згідно вищенаведеного законодавства
можуть набувати лише суб'єкти, наділені спеціальною
правоздатністю.
Факторинг є фінансовою послугою (п.11 ст.4 Закону України
"Про фінансові послуги" ( 2664-14 ) (2664-14)
). Факторинг являє собою
операцію по придбанню (отриманню) спеціальним суб'єктом
(факторинговою компанією, банком) права на стягнення боргу.
Згідно зі статтею 1079 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична
особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, а фактором може
бути банк або фінансова установа, а також фізична особа -суб'єкт
підприємницької діяльності, яка відповідно до Закону має право
здійснювати факторингові операції.
Тобто з 01 січня 2004 року юридичні особи, які не мають
статусу фінансової установи за Законом України "Про фінансові
послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"
( 2664-14 ) (2664-14)
, втрачають можливість виступати у якості фактора за
договором факторингу.
Новий кредитор не є банком або фінансовою установою. Таким
чином, вищевказаний договір про відступленої права вимоги не
відповідає вимогам статті 1079 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
та статей 1 і 5 Закону України "Про фінансові послуги і
державне регулювання ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ) (2664-14)
.
Крім того, угода про відступлення права вимоги №3 від
15.07.2004 року суперечить вимогам рішення Управління
Національного Банку України в Дніпропетровській області №110 "Про
застосування заходів впливу" прийнятого 12 лютого 2004 року,
пунктом 6 якого заборонено АКБ "Прем'єрбанк" відчужувати активи (в
тому числі переоформляти, замінювати, реалізовувати та інші дії з
нерухомим майном) без погодження з управлінням НБУ в
Дніпропетровській області.
Пункт шостий цього рішення в установленому порядку не
скасований, недійсним не визнаний.
Згоди управління НБУ в Дніпропетровській області на укладення
угоди уступки права вимоги не було отримано.
Відповідно до пункту 2.1 Iнструкції про порядок складання та
оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої
постановою НБУ від 07.12.2004 року №598 та статті 1 Закону України
"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
( 996-14 ) (996-14)
під терміном "активи" розуміються ресурси,
контрольовані банком у результаті минулих подій, використання
яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у
майбутньому. Відступлення права вимоги за кредитним договором №67
від 09.09.2003 року, а саме: право вимоги по погашенню кредиту у
сумі 1 150 000,00грн. та по оплаті процентів в сумі 185 150,00грн.
свідчить саме про відчуження активів, що було здійснено без
погодження з управлінням Національного банку України в
Дніпропетровській області.
Факт відчуження активів підтверджується змістом п.1.2 угоди
№3 від 15.07.2004 року, згідно якого в розрахунок за відступлення
права вимоги новий кредитор здійснює оплату на користь Первинного
кредитора (АКБ "Прем'єрбанк" на суму заборгованості по кредиту і
відсоткам, в строк до 05.08.2004 року.)
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Національний банк
України" ( 679-14 ) (679-14)
, однією із функцій Національного банку України
є здійснення банківського регулювання та нагляду.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Національний банк
України" ( 679-14 ) (679-14)
, банківський нагляд -це система контролю та
активних впорядкованих дій Національного банку України,
спрямованих на забезпечення дотримання банками законодавства
України і встановлених нормативів, з метою забезпечення
стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників
та кредиторів банку. Національний банк України здійснює
банківський нагляд і застосовує заходи впливу за порушення вимог
законодавства щодо банківської діяльності (стаття 67 Закону
України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
).
Право Національного банку України, у разі порушення банками
банківського законодавства, нормативно-правових актів
Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які
загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку,
адекватно вчиненому порушенню застосовувати заходи впливу, та
визначено переліки заходів впливу, до яких, зокрема, відноситься
обмеження здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій
(стаття 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність"
( 2121-14 ) (2121-14)
).
Таким чином, угода №3 від 15.07.2004 року про відступлення
права вимоги була вчинена з порушенням п.6 Рішення №110 від
12.02.2004 року без погодження з управлінням Національного банку
України в Дніпропетровській області, яке було прийнято у
відповідності з діючим законодавством з метою захисту інтересів
вкладників та інших кредиторів АКБ "Прем'єрбанк".
Відповідно до частин 1 і 2 статті 203 та ст.215 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, підставою для визнання договору, як
правочину, недійсним є недодержання в момент вчинення договору
стороною (сторонами) вимог, які встановлені Цивільним кодексом
України, а також іншими актами цивільного законодавства, а також
вчинення правочину особою, яка не мала необхідний обсяг цивільної
дієздатності.
Статтею 207 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає
вимогам закону, або укладене учасниками господарських відносин з
порушенням хоча б одним з них господарської компетенції
(спеціальної правосуб'єктності), може бути за вимогою однієї із
сторін визнано судом недійсним.
Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту
його вчинення (ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, угода про
уступку права вимоги №3 від 15.07.2004 року не відповідає вимогам
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції 2003 року) та
Закону України "Про фінансові послуги і державне регулювання
ринків фінансових послуг" ( 2664-14 ) (2664-14)
, статті 73 Закону України
"Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
, тобто є недійсною
в цілому з моменту її вчинення.
Відповідно до статті 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
недійсний
правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з
його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана
повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на
виконання цього правочину, а в разі неможливості такого
повернення, зокрема тоді коли одержане полягає у користуванні
майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість
того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування
(абз.2 ч.1 ст.216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Сторони Угоди про уступку права вимоги домовились, що в
рахунок за уступку вимоги Новий кредитор (відповідач) здійснює
оплату на користь Первісного кредитора (позивача) на суму
заборгованості по кредиту і процентам в строк до 05.08.2004 року.
Оплата на користь Первісного кредитора Новим кредитором на
виконання умов цієї Угоди не проводилась. Зобов'язання Первісного
кредитора (позивача), визначені у пункті 2.1 договору, а саме:
передача по акту приймання-передачі Новому кредитору у строк не
більше п'яти банківських днів з моменту оплати оригіналів договору
кредиту договору кредиту №67 від 09.09.2003 року з усіма
додатковими угодами до нього, а також інші документи, які
підтверджують наявність дебіторської заборгованості боржника перед
кредитором (акт звірки станом на дату проведення розрахунків,
листи, угоди, рішення і накази судових органів); копію
повідомлення і доказів вручення повідомлення боржнику про
проведення уступки права вимоги, останнім не виконані, тому у суду
відсутні підстави на час розгляду справи застосувати наслідки
недійсності право чину, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі
не підлягає задоволенню, оскільки воно не відповідає вимогам
частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно з якою господарський суд зупиняє
провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до
вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим
судом.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати покладаються в рівних частках
на позивача та відповідача, оскільки спір виник внаслідок
неправильних дій обох сторін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.4,32-33,44,49,
82-85 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позов задовольнити.
Визнати угоду про відступлення права вимоги №3 від 15.07.2004
року, укладену між Акціонерним комерційним банком "Прем'єрбанк"
(м. Дніпропетровськ) та Товариством з обмеженою відповідальністю
"Iнтертранс", (м. Дніпропетровськ) недійсною з моменту її
укладання.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю
"Iнтертранс", (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська,2а,
п/р 26665001005173 у АКБ "Прем'єрбанк", МФО 305686) на користь
Акціонерного комерційного банку "Прем'єрбанк" (49000, вул.
Мечнікова,18, к/рахунок 3200111013000 в Управлінні НБУ в
Дніпропетровській області, МФО 305686, код ЄДРПОУ 20026838)
витрати по сплаті державного мита в розмірі 42,5грн. та 59грн.
витрат, пов'язаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення
судового процесу, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили через десять днів після його
підписання.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня
підписання рішення до Дніпропетровського апеляційного
господарського суду через місцевий господарський суд.
Суддя Н.М.Євстигнеєва
(Дата підписання рішення, оформленого відповідно
до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, - 10.07.2006 року)