ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТI
Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2007 Справа № 1/369-ПД-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Губіної
I.В. при секретарі Степановій О.В., розглянувши у відкритому
судовому засіданні справу
за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційний Банк
"Приватбанк",м.Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська
торгово-промислова асоціація", м.Херсон
про визнання недійсним (частково) договору
за участю представників сторін:
від позивача: Каримова Н.С., дов. від 01.09.2005р., нач.
відд.
від відповідача: Корчма Ю.О., дов. №02-ЮР від 19.07.2006р.,
адвокат
ВАТ "Приватбанк" м. Дніпропетровська
звернувся до суду з позовом про визнання недійсним п.4.2
додаткової угоди №1 від 14.01.2004 року до договору надання ТОВ
"Дніпровська торгово-промислова асоціація" м.Херсона
овердрафтового кредиту за №222872/4 від 18.11.2003р. Цим пунктом
встановлено підвищену процентну ставку за користування кредитом у
разі його непогашення понад 30 днів у розмірі 19%. Але це є
помилкою. Як і основний договір, так і додаткова угода до нього,
укладалися Херсонською філією "Приватбанк". Відповідальним за
укладення додаткової угоди №1 від 14.01.2004р. був кредитний
експерт структурного підрозділу Херсонської філії позивача по
справі Одарченко К.О., якою, як пояснив представник банку, і
здійснена помилка при визначені підвищеної процентної ставки в
п.4.2 цієї угоди.
Основним договором в п.4.2 вказана вище ставка визначена у
розмірі 38%. Це було узгоджено сторонами основного договору і
додаткової угоди до нього ще одною додатковою угодою до основного
договору № 2 від 14.01.2004 р. Тобто, додаткова угода №2 укладена
одночасно з укладенням додаткової угоди №1 до договору про надання
овердрафтового кредиту за №222872/4 від 18.11.2003р.
Позивач пояснив, що спірна додаткова угода №1 від
14.01.2004р. укладена сторонами була з метою приведення у
відповідність договору про надання овердрафтового кредиту нормам
Цивільного ( 435-15 ) (435-15)
і Господарському кодексів України
( 436-15 ) (436-15)
, які набрали чинності з 01.01.2004 року.
Позивач вважає, що спірна редакція п.4.2 додаткової угоди №1
до основного договору визначена під впливом помилки у процесі
формування тексту додаткової угоди і тому на підставі ст.229 ЦУ
України ( 435-15 ) (435-15)
банк має право на визнання цього пункту
договору недійсним у судовому порядку.
Позивач заявив клопотання про вихід суду за межі позовної
заяви шляхом визначення тексту п.4.2 спірної додаткової угоди,
встановивши проценту ставку за користування відповідачем кредитом
у разі його непогашення понад 30 днів у розмірі 38%.
Відповідач з позовом не згодний. З посиланням на ст.627, 628
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
він вважає, що сторони є вільними в
укладенні договору і визначенні його умов з врахуванням вимог
цивільного законодавства та звичаїв ділового обороту, вимог
розумності та справедливості. Всі умови додаткової угоди узгоджені
сторонами в установленому порядку і є обов'язковими у
відповідності з актами цивільного законодавства. Дійсно, основним
договором п.4.2 встановлено підвищену процентну ставку при
наявності заборгованості за кредитом більше 30 днів в розмірі 38%,
але додатковою угодою до цього договору від 14.01.2004р. ця
процентна ставка була знижена до 19% за таких же умов. Відповідач
вважає, що в разі, коли, на його думку, уповноваженою на укладення
додаткової угоди посадовою особою банку помилка мабуть і була
здійснена, але технічна помилка при друкуванні додаткової угоди
№1. Але технічна помилка не може бути підставою визнання угоди
недійсною. Встановлення процентів за прострочку платежу
узгоджується тільки сторонами кредитного договору і їх розмір не
передбачено ніяким нормативним актом.
Судом оголошувалась перерва у засіданні до 15 січня 2007
року.
15.01.2007 р. судове засідання продовжено.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи,
суд
встановив :
Між ВАТ КБ "Приватбанк" в особі його Херсонської філії та ТОВ
"Дніпровська торгово- промислова асоціація" (далі -ДТПА)
18.11.2003р. був укладений договір про надання овердрафтового
кредиту за №222872/4. Відповідно до умов цього договору банк
зобов'язався здійснювати овердрафтове обслуговування ДТПА шляхом
проведення його платежів понад залишків коштів на поточному
рахунку клієнта в Херсонській філії ВАТ "КБ "Приватбанк" за
рахунок кредитних коштів в межах ліміту, визначеного п.1.3 цього
договору.
Пунктом 1.5 договору встановлено, що овердрафтове
кредитування клієнта здійснюється банком в межах ліміту і строку,
встановленого відповідно п.1.3 та 1.4 договору з визначенням
періоду безперервного користування кредитом не більше 30 днів.
Початком безперервного періоду вважається перший день, з якого
безперервно існував непогашений залишок на ссудному рахунку.
Пунктом 4.2 цього договору було встановлено, що у
відповідності зі ст.61 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
при порушенні
клієнтом будь-якого зобов'язання по погашенню кредиту,
передбачених п.п.1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 договору,
клієнт сплачує банку процент за користування кредитом в розмірі
38% річних від суми залишкової непогашеної заборгованості.
До цього договору сторонами в день його укладення був
укладений додаток №1 та встановлено розмір процентної ставки в
залежності від строку користування кредитом: протягом 1 -3
днів -3-12%, протягом 4-7 днів -13%, протягом 8-15 -17%, протягом
16-30 днів -19%.
Пунктом 2.5 цього додатку зазначено, що в разі непогашення
кредиту понад 30 днів з дати початку періоду безперервного
користування кредитом, починаючи з 31 дня встанавлюється підвищена
процентна ставка, що визначена п.4.2 договору №222872/4 від
18.11.2003р.
14 січня 2004р. між сторонами договору про надання
овердрафтового кредиту від 18.11.2003р. №222872/4 укладена
додаткова угода №1. Пунктом 1 цієї угоди встановлено, що договір
№222872/4 викладений в іншій редакції, але фактично в той його
частини, де є посилання на норми цивільного та господарського
законодавства, яке набрало законної сили з 01.01.2004р.
Пункт 1.5 цієї додаткової угоди викладений в такій же
редакції, що і зазначена в основному договорі.
Слід відмітити, що текст додаткової угоди, за винятком, як
визначено вище, пунктів, де є посилання на норми цивільного та
господарського законодавства, повністю відповідають умовам,
викладеним в договорі про надання овердрафтового кредиту від
18.11.2003р. Винятком є і п.4.2 розділу 4 додаткової угоди, якою
встановлено, що відповідно зі ст.212 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
при порушенні клієнтом будь-якого зобов'язання по
погашенню кредиту, передбачених п.п.1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5,
2.3.4 договору клієнт сплачує банку проценти за користування
кредитом в розмірі 19% річних від суми залишкової непогашеної
заборгованості.
У день укладення додаткової угоди №1 до договору про надання
овердрафтового кредиту від 18.11.2003р. сторонами укладена
додаткова угода №2 від 14.01.2004р. Цією угодою встановлені такі ж
самі процентні ставки за користування кредитом, які визначені в
додатку №1 до вказаного вище договору від 18.11.2003р. В редакції
п.2.5 додатку №1 від 18.11.2003р. викладена і ч.2 п.2.4 додаткової
угоди №2 від 14.01.2004р., якою встановлено, що в разі непогашення
кредиту понад 30 днів з дати початку періоду безперервного
користування кредитом, починаючи з 31 дня встанавлюється завищена
процентна ставка, що визначена п.4.2 договору №222872/4 від
18.11.2003р.
Тобто, слід вважати, що при укладенні додаткової угоди №1 від
14.01.2004р. банк і клієнт домовилися угодою №2 від 14.01.2004р.,
що пункти 1.1 і 2.4 додатку №1 до договору про надання
овердрафтового кредиту від 18.11.2003р. були діючими і під час
укладення додаткової угоди №1.
Визначення в п.4.2 додаткової угоди №1 від 14.01.2004р.
процентної ставки в розмірі 19% за користування кредитом понад 30
днів неможливо віднести до технічної помилки, оскільки договір в
такій редакції п.4.2 укладений сторонами, підписаний його
уповноваженими особами та скріплений їх печатками.
З пояснень сторін та матеріалів справи випливає, що фактично
відповідач погоджувався і погоджується з п.1.1 додаткової угоди №2
від 14.01.2004р. до договору від 18.11.2003р. і заперечує проти
п.2.4 цієї угоди.
Також суд вважає, що додаток №2 від 14.01.2004р. слід
віднести до додаткової угоди №1 від 14.01.2004р. до договору від
18.11.2003р.
Тому слід вважати, що дійсно при укладенні додаткової угоди
№1 сторонами була здійснена помилка в п.4.2 при визначені
процентної ставки по непогашенню кредиту понад 30 днів в розмірі
19%.
В судовому засіданні в якості свідка був допитаний кредитний
експерт структурного підрозділу Херсонської філії Приватбанку
Одарченко К.О., яка безпосередньо займалася укладенням додаткової
угоди №1 до кредитного договору від 18.11.2003р. та додаткової
угоди №2 від 14.01.2004р. до цього договору. Нею пояснено, що
внаслідок необережності нею здійснена помилка в п.4.2 додаткової
угоди №1 від 14.01.2004р. та визначено помилково розмір процентної
ставки за непогашення кредиту, наданого на умовах овердрафту понад
30 днів, в розмірі 19%. Але п.2.5 додаткової угоди №2 від
14.01.2004р. ця ставка визначена в розмірі 38%. Нею також
пояснено, що між сторонами по справі було укладено договір застави
від 30.12.2003р. Цей договір був дійсним на момент укладення
додаткових угод від 14.01.2004р. Пунктом 1 цього договору
передбачено, що він забезпечує виконання зобов'язань ТОВ
"Дніпровська торгово-промислова асоціація", що випливають з
кредитного договору №222872/4 від 18.11.2003р. з надання кредиту в
сумі 1600000грн. в термін до 18.11.2004р. зі сплатою 38% річних.
Свідком пояснено, що у зв'язку з тим, що відділ кредитування
мав високий ступень завантаження у зв'язку з переукладенням в
січні 2004р. кредитних договорів у відповідності до чинного
законодавства при наборі тексту додаткової угоди було допущено
помилку в частині визначення процентної ставки за користування
кредитом за межами 30 днів замість 38% - 19 %. Одарченко К.О.
пояснено, що ця помилка здійснена безпосередньо нею.
Суд вважає, що необережність поведінки кредитного експерта
Одарченко К.О. сприяла помилці при визначенні тексту п.4.2
додаткової угоди №1 від 14.01.2004р. А це свідчить про те, що
визначальною ознакою правочину, вчиненого внаслідок помилки, є
необережність дії особи, що діяла під впливом помилки. Ця дія не є
умисною.
З урахуванням викладеного у відповідності до ст.229
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
суд вважає можливим
задовольнити позовні вимоги ВАТ КБ "Приватбанк" та визнати п.4.2
додаткової угоди №1 від 14.01.2004р. до кредитного договору
№222872/4 від 18.01.2003р. недійсним.
Суд приходить до висновку, що з огляду на положення ст.345
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
банк при укладенні
спірної додаткової угоди помилився відносно істотної умови
господарського зобов'язання, а саме її відсоткової ставки. Правила
ст.229 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
поширюються саме на такі випадки, а
саме на випадки, коли угода укладена внаслідок помилки, що має
істотне значення.
Доводи відповідача спростовуються вищевикладеним, а його
посилання на те, що законодавством не встановлено нарахування
процентної ставки безпідставні.
Частиною 2 ст.345 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
визначено, що в
кредитному договорі, крім іншого, визначається відсоткова ставка.
А п.3 ст.346 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
встановлено, що кредити
надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може
бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам
банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.
Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків,
передбачених законом.
Також суд вважає можливим вийти за межі позову з заяви
позивача та викласти п.4.2 додаткової угоди №1 від 14.01.2004р. до
договору про надання овердрафтового кредиту від 18.11.2003р. у
відповідності з п.2.4 додаткової угоди №2 від 14.01.2004р. в такій
редакції: " У відповідності зі ст.212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
при
порушенні Клієнтом будь-якого зобов'язання по погашенню кредиту,
передбачених п.п.1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 цього
договору, Клієнт сплачує банку за користування кредитом в разі
його непогашення понад 30 днів з дати початку періоду
безперервного користування кредитом, починаючи з 31 дня підвищену
процентну ставку в розмірі 38% від залишкової суми непогашеної
заборгованості".
Суд вважає, що судові витрати, які понесені банком по сплаті
держмита і вартості інформаційно-технічного забезпечення судового
процесу слід віднести на банк, оскільки саме ним допущена
визначена вище помилка при укладенні додаткової угоди №1 від
14.01.2004р.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, п.2 ст.83, 84, 85 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним п.4.2 розділу 4 додаткової угоди №1 до
договору про надання овердрафтового кредиту №222872/4 від
18.11.2003р., укладеної 14.01.2004р. ЗАТ КБ "Приватбанк" і ТОВ
"Дніпровська торгово-промислова асоціація", м.Херсон, в частині
визначення розміру відсоткової ставки за користування кредитними
коштами понад 30 діб в розмірі 19%. Цей пункт визнати недійсним з
моменту укладення додаткової угоди №1 від 14.01.2004р.
3. Вважати, що пункт 4.2 розділу 4 додаткової угоди №1 від
14.01.2004р. до договору про надання овердрафтового кредиту
№222872/4 від 18.11.2003р., укладеної ЗАТ КБ "Приватбанк" і ТОВ
"Дніпровська торгово-промислова асоціація", м.Херсон, слід було
викласти в такій редакції:" У відповідності зі ст.212 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
при порушенні Клієнтом будь-якого зобов'язання по
погашенню кредиту, передбачених п.п.1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5,
2.3.4 цього договору, Клієнт сплачує банку за користування
кредитом в разі його непогашення понад 30 днів з дати початку
періоду безперервного користування кредитом, починаючи з 31 дня
підвищену процентну ставку в розмірі 38% від залишкової суми
непогашеної заборгованості".
Суддя I.В. Губіна
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)