Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" грудня 2006 р. Справа № 02/597
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого
судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Олененко
С,П., за участю представників:
позивача: Герасименко А.О. - за довіреністю,
відповідача: не з'явився, третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси
справу
за позовом акціонерного банку "Київська Русь"
до приватно-орендного підприємства "Деркачів Хутір",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору, на стороні відповідача: селянське фермерське господарство
"Лан"
про стягнення 239 735 грн. 98 коп.,
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про стягнення із відповідача (як поручителя за
виконання СФГ "Лан" своїх зобов'язань по кредитному договору №
23567-20/4-1 від 16.11.2004р., укладеному ним із позивачем) коштів
в сумі 239 735 грн. 98 коп., що включає в себе 205 000 грн. боргу
третьої особи по кредиту, 32055 грн. процентів за користування
кредитом, 2180 грн. 98 коп. пені за прострочення погашення
процентів, 500 грн. боргу по комісії, відповідно до вказаного
кредитного договору та на підставі договору поруки, укладеного
позивачем та відповідачем між собою.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов у
заявленій сумі та пояснив, що відповідач повинен виконувати свої
зобов'язання за договором поруки, оскільки він є солідарним
боржником із позичальником (третьою особою у справі), банк має
право звернутися із позовом до будь-кого із зобов'язаних осіб за
договором, банк не відкликав кредит (що є його правом, а не
обов'язком), отже кредитний договір є діючим, тому строк виконання
зобов'язання настає після закінчення строку дії кредитного
договору.
Відповідач та третя особа належним чином повідомлені про час
і місце розгляду справи, але відзиви на позов суду не подали,
своїх представників не направили у жодне із судових засідань,
поважних причин їх неявки суду не повідомили. До суду повернулися
ухвали від 21.11.2006р. та від 07.12.2006р., які надсилалися судом
на адресу відповідача, із поміткою працівника пошти про те, що
"адресат відмовився". Суд вважає, що отримання поштового
відправлення є правом особи, яке вона може не використати, при
цьому суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений
про час і місце розгляду справи. Стороною у даному спорі є
підприємство -юридична особа, представником підприємства може бути
будь-яка особа, визначена керівником, чи керівник особисто. Суд
вважає можливим розглянути справу без представників відповідача та
третьої особи, за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Оцінивши докази у їх сукупності, вислухавши пояснення
представника позивача, суд встановив наступне.
16 листопада 2004 року між Акціонерним банком "Київська Русь"
(далі "позивач") та селянським фермерським господарством "Лан"
(далі"третя особа") було укладено кредитний договір № 23567-20/4-1
від 16.11.2004 року, далі "кредитний договір", за умовами якого
банк надає третій особі (як позичальнику) кредит в сумі 4 800 000
грн. строком з 16 листопада 2004 року до 14 листопада 2005р. із
сплатою 19% річних, а позичальник зобов'язався здійснювати
часткове погашення кредиту згідно графіку, вказаного в пунктах
2.1, 5.2.1. кредитного договору, та сплачувати банку належні
відсотки за користування кредитом відповідно до умов кредитного
договору.
Для забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за
кредитним договором позивач та відповідач уклали 16 листопада 2004
року договір поруки № 23575-20/4-5, за яким відповідач
зобов'язався солідарно із боржником (СФГ "Лан") відповідати перед
банком за виконання боржником умов кредитного договору. Від імені
позивача договір поруки підписаний головою правління Акціонерного
банку "Київська Русь" Братко Віктором Iвановичем, який діє на
підставі статуту, та від імені приватно-орендного підприємства
"Деркачів Хутір" договір поруки підписаний директором Деркачем
Олександром Валерійовичем. Підпис директора на договорі поруки
відповідає підпису на картці із зразками підписів та відтиску
печатки підприємства, направленому установою банку на вимогу суду
(а. с. 67).
У пункті 2.2. договору поруки вказано, що поручителю добре
відомі всі умови вказаного кредитного договору, в тому числі:
загальна сума кредиту - 4 800 000 грн., 19 відсотків річних за
користування кредитом, строки повернення кредиту, щомісячна сплата
процентів, фіксована плата за надання кредиту 500 грн., сплата
штрафу, пені за порушення умов кредитного договору.
Відповідно до пункту 3.1. договору поруки, у разі невиконання
боржником зобов'язань за кредитним договором у встановлені строки,
поручитель зобов'язується оплатити заборгованість боржника не
пізніше 2 робочих днів з моменту отримання вимоги кредитора. До
вимоги кредитора додається розрахунок суми заборгованості із
зазначенням термінів оплати.
Як вбачається із матеріалів справи, 31 січня 2005 року
позивач перерахував на поточний рахунок позичальника (СФГ "Лан")
кредит в сумі 205 000 грн. (а. с. 19) на підставі його доручення №
1 від 31.01.2005р., в якому голова господарства Цимбал С.Ю. від
імені СФГ "Лан" просив банк перерахувати 205 000 грн. згідно
кредитного договору від 16.11.2004р. на розрахунковий рахунок
господарства для поповнення обігових коштів (а. с. 69).
Видача кредитних коштів позичальнику частинами (траншами)
відповідає праву позивача, встановленому пунктом 2.2. кредитного
договору. Однак, в подальшому інші суми кредиту позичальнику не
надавалися.
Проаналізувавши умови кредитного договору, суд приходить до
висновку, що строк повернення вказаної суми кредиту - не пізніше
28 лютого 2005 року, виходячи із того, що в пунктах 2.1., 5.2.1.
позичальник зобов'язався щомісячно (до відповідної вказаної у
графіку дати) зменшувати заборгованість по кредиту, тобто частково
погашати отриманий кредит. Звичайно, таке погашення передбачалося
і розраховувалося виходячи із загальної суми кредиту -4 800 000
грн. Однак, у графіку чітко вказано, за який період і на яку суму
повинна зменшуватися заборгованість перед банком, зокрема вказано,
що з 1 лютого до 1 березня 2005 року розмір кредиту повинен
зменшитися на 400 000 грн.
При наданні 205 000 грн. кредиту банк і позичальник
посилалися у дорученні та меморіальному ордері на кредитний
договір № 23567-20/4-1 від 16.11.2004 року (що підтверджує надання
кредиту за умовами саме даного кредитного договору), однак сторони
не змінили умови договору в частині строку сплати цієї суми
кредиту, разом з тим, у договорі чітко вказано про зменшення
кредиту на відповідні дати. У пункті 2.2. вказано, що поручителю
добре відомі і зрозумілі всі умови кредитного договору, зокрема,
щодо строків, визначених кредитним договором та додатковими
угодами до нього. Суду не подано доказів укладання банком та
позичальником додаткової угоди щодо іншого, ніж у договорі, строку
повернення кредиту в сумі 205 000 грн. Тому у суду відсутні
підстави вважати, що вказана сума кредиту була видана на весь час
користування кредитом. Враховуючи викладене, суд вважає
необгрунтованими доводи позивача про те, що строк повернення
кредиту в сумі 205 000 грн. -це 14.11.2005року. Позивач не довів і
належними доказами не підтвердив правомірність і законність таких
своїх доводів, не вказав, на чому вони грунтуються, якими доказами
підтверджуються.
В пункті 4.3. договору поруки вказано, що порука
припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців з дня настання
строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явив
позову до поручителя.
Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
порука припиняється після закінчення строку,
встановленого в договорі поруки.
Таким чином, виходячи із встановленого судом строку виконання
зобов'язання за кредитним договором -28 лютого 2005 року, та
враховуючи умову пункту 4.3. договору поруки, суд вважає, що позов
до поручителя повинен бути поданий не пізніше 28.08.2005 року. Iз
поштового штемпеля на конверті вбачається, що позивач надіслав
дану позовну заяву до суду 14.01.2006 року.
Отже, суд приходить до висновку, що порука припинена, вимоги
позивача до ПОП "Деркачів Хутір" як до поручителя суд вважає
безпідставними. За таких обставин позов до відповідача задоволенню
не підлягає.
На підставі статті 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
понесені
позивачем судові витрати повністю покладаються на позивача і з
відповідача не відшкодовуються.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
В И Р I Ш И В :
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного
апеляційного господарського суду.
Суддя А.Д.Пащенко
Рішення підписане суддею 25.12.2006р.