20.12.06
УКРАЇНА
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Чернігівської області
м.Чернігів тел.7-99-18
Просп.Миру,20 тел.678-853
Iменем України
Р I Ш Е Н Н Я
20 грудня 2006р. Справа № 8/274
За позовом: Заступника прокурора Дарницького району м.Києва в
інтересах держави в особі:
Позивача 1: Міністерства аграрної політики України,
вул.Хрещатик, 24, м.Київ, 01001
Позивача 2: Корпорації "Українська Універсальна
Агропромислова Біржа", вул.Виставкова, 1, с.Чубинське
Бориспільського району Київської області, 08321
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю
Агрофірма "Колос ЛТД", с.Березівка Талалаївського району
Про стягнення 562731грн.60коп.
Суддя Т.Г.Оленич
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРIН:
від позивача-1: не з'явився
від позивача-2: Грабко В.В. -представник, довір. пост. від
14.07.06р.
від відповідача: Гавриленко В.Я. - директор
У розгляді справи приймала участь Корчак М.В. -пом.прокурора
Дарницького району м.Києва
Рішення приймається 20.12.06р. після перерви, оголошеної в
судовому засіданні з 07.12.06р. по 20.12.06р. на підставі ч.3
ст.77 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
СУТЬ СПОРУ:
Заступником прокурора Дарницького району м.Києва в інтересах
держави в особі Міністерства аграрної політики України та
Корпорації "Українська Універсальна агропромислова біржа" заявлено
позов про стягнення з відповідача зернозбиральної техніки фірми
"Джон Дір", отриманої відповідачем на підставі договору від
17.09.1996р. та видатковій накладній № 5.
Після порушення провадження у справі від прокурора надійшло
доповнення до позовних вимог, в якому заявляються також вимоги про
вилучення у відповідача комбайну фірми "Джон Дір" НО 9500х666534
RG6076Н 574634 та повернення його позивачу-2.
Позивачем-1 надіслано клопотання про підтримання позовних
вимог та про розгляд справи у відсутності його представника.
Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на
укладення договору з КСП "Колос", а не з відповідачем у справі, та
відсутність у нормах чинного законодавства та умовах договору
підстав для стягнення грошових коштів, а також повернення техніки
за прострочення виконання умов договору. Крім того, відповідач
зазначає, що позовна заява підписана особою, що не мала права її
підписувати.
Прокурором, який приймав участь у розгляді справи, та
присутнім в судовому засіданні представником позивача-2 позовні
вимоги підтримані в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доповідь прокурора,
пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини, що мають
значення для вирішення спору, суд ВСТАНОВИВ:
Відповідно до акту №5 передачі-приймання зернозбиральних
комбайнів фірми "Джон Дір" колективне сільськогосподарське
підприємство "Колос" прийняло на підставі видаткової накладної №5
техніку, а саме: комбайн М-9500, жатку для зернових, ремінний
підбирач та запасні частини, всього на суму 150100 доларів США.
17 вересня 1996 року між Корпорацією "Українська універсальна
агропромислова біржа", Колективним сільськогосподарським
підприємством "Колос" та Талалаївським хлібоприймальним
підприємством укладений договір №1 про поставку сільгоспвиробнику
зернозбиральних комбайнів фірми "Джон Дір" на умовах розстрочки
платежу та поставку в рахунок держрезерву сільгосппродукції, як
плати за одержану техніку.
Відповідач по справі є правонаступником КСП "Колос"
відповідно до п.1.3. Установчого договору про створення та
діяльність сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю Агрофірми "Колос".
За умовами договору позивач-2 зобов'язався поставити і
передати відповідачу техніку, вказану в пункті 2.1 договору, а
відповідач зобов'язався прийняти від позивача-2 зазначену техніку
по акту передачі-приймання зернозбиральних комбайнів фірми "Джон
Дір" і взяти її на баланс.
Як свідчить копія вищезазначеного акту №5 від 04.07.96р.
передачі-приймання (а.с.15), останній містить посилання на договір
№5 від 04.07.1996р., який між сторонами взагалі не укладався.
Враховуючи, що переліки техніки, що вказані в акті №5 від
04.07.96р. та в договорі від 17.09.96р., не відрізняються один від
одного, суд доходить висновку, що фактично техніка була отримана
відповідачем саме 04.07.1996р., а договір від 17.09.96р. укладено
між сторонами щодо визначення порядку розрахунку за отриману
сільськогосподарську техніку та інших істотних умов договору.
Згідно п.3.2. договору відповідач зобов'язався поставити
хлібоприймальному підприємству для розрахунків з позивачем-2 за
отриману техніку продовольче зерно м'якої пшениці 3-го класу в
строки не пізніше 1 жовтня щорічно, в тому числі в 2001 році
131тн. Таким чином суд доходить висновку, що сторонами визначений
строк виконання відповідачем зобов'язань -не пізніше 1 жовтня
2001р.
Всього, відповідно до п.2.1. договору, сторонами визначена
вартість техніки в сумі 209469дол.США.
Постачання сільськогосподарської техніки корпорацією
"Украгропромбіржа" здійснювалося на підставі Постанови Кабінету
Міністрів України від 07.02.1996р. №166 ( 166-96-п ) (166-96-п)
"Про
забезпечення сільського господарства зернозбиральною технікою".
Відповідно до п.4 даної Постанови сільськогосподарські
товаровиробники, які отримують зазначену техніку, розраховуються з
Корпорацією "Украгропромбіржа" з урахуванням сплати відсотків та
всіх витрат, пов'язаних з обслуговуванням кредитів.
Аналіз договору свідчить, що в ньому визначена лише ціна
сільськогосподарської техніки, яку відповідач повинен сплатити,
будь-які умови щодо визначення сум відсотків та всіх витрат,
пов'язаних з обслуговуванням кредиту, які відповідач повинен
сплатити позивачу-2, як державному агенту з отримання й
використання кредитів для закупівлі зернозбиральної техніки, в
договорі не містяться. Таким чином, суд доходить висновку, що за
умовами договору відповідач зобов'язувався лише сплатити вартість
отриманої техніки.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем в рахунок оплати
вартості отриманої техніки станом на 01.10.2000р. було поставлено
пшениці 3кл. в кількості 540,037тн та сплачено власними коштами
64260грн., що підтверджується актом звірки розрахунків з Державним
бюджетом ТОВ АФ "Колос", який підписаний представниками обох
сторін та посвідчений їх печатками.
За твердженням позивача-2, відповідач в 2003р. сплатив
власними коштами 25000грн., що за курсом долара, встановленим НБУ
на момент проведення платежу, становить 4688,8дол.США.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що
відповідач фактично сплатив 94149,6дол.США. Виходячи із
розрахунку, який наданий позивачем-2, заборгованість по оплаті
становить 111432дол.США.
Відповідно до ст.71 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на
момент укладення договору, загальний строк позовної давності
встановлювався в три роки. Як встановлено судом вище строк
виконання відповідачем зобов'язання по договору в частині
проведення розрахунків за отриману техніку визначений сторонами 1
жовтня 2001р.
З 1 січня 2004р. набрав чинності Цивільний кодекс України
( 435-15 ) (435-15)
. Відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень
цього Кодексу його правила про позовну давність застосовуються до
позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що
діяло раніше, не сплив до набрання чинності Цивільним кодексом
України. А тому, при вирішенні даного спору судом застосуються
норми Цивільного кодексу України, що регулюють позовну давність.
В силу ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність -це
строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про
захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ч.5 ст.261 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
за зобов'язаннями з визначеним строком
виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку
виконання. Строк виконання зобов'язань за договором від 17.09.96р.
закінчився 1 жовтня 2001р., а тому з 2 жовтня 2001р. починається
перебіг позовної давності. Загальна позовна давність визначена
ст.257 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
і встановлена
тривалістю в три роки. Тобто позовна давність закінчилася 2 жовтня
2004р.
Згідно з ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у
спорі зробленою до винесення ним рішення. При цьому закон не
конкретизує, яка саме сторона спору має зробити заяву про
застосування позовної давності, а тому суд вважає, що позовна
давність може застосовуватися за заявою як позивача, так і
відповідача.
Позивачем заявлене клопотання про поновлення строку позовної
давності, яка судом сприймається як заява про застосування
позовної давності. Обгрунтовуючи підстави для продовження позовної
давності, позивач-2 посилається на те, що відповідачем в 2003р.
вчинялися дії по сплати заборгованості, а в 2005р. відповідачем
надісланий лист, в якому визнається наявність заборгованості та
містяться зобов'язання по погашенню заборгованості до 2008р.
Виходячи з цього, позивач-2 вважає, що строк позовної давності
перервався. Крім того, позивач-2 посилається на угоду про порядок
відшкодування витрат Державного бюджету, пов'язаних з виконанням
гарантійних зобов'язань Кабінету Міністрів України, яка підписана
сторонами в 2001р. Будь-яких інших підстав вважати, що позовна
давність пропущена з поважних причин, позивачем-2 не наводяться.
Суд не погоджується з думкою позивача-2, що перебіг позовної
давності перервався, оскільки дії відповідача по сплаті
заборгованості вчинені в 2003р. На цей момент діяв Цивільний
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до ст.79 якого вчинення
зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу,
переривало перебіг строків позовної давності лише по спорах, в
яких однією або обома сторонами є фізичні особи. А тому, ця норма
не може бути застосована при вирішенні даного спору. Що стосується
посилання позивача-2 на лист відповідача від 30.07.05р. № 169
(а.с.53), то суд доходить висновку, що ці дії відповідача, які
свідчать про визнання ним заборгованості, були вчинені після
повного спливу позовної давності, тобто після 2 жовтня 2004р., а
тому відсутні підстави для застосовування ст.264 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Судом також не приймається до уваги посилання позивача-2 на
угоду про порядок відшкодування витрат державного бюджету,
пов'язаних з виконанням гарантійних зобов'язань Кабінету Міністрів
України, оскільки її аналіз показує, що в ній відсутня дата її
підписання, тобто відсутня можливість визначення з якого моменту у
відповідача виникли зобов'язання по перерахуванню коштів, а також
не зазначено, ким від імені відповідача підписана ця угода, та чи
діяла особа, що підписала угоду, в межах наданих їй повноважень.
Позивач-2 не навів інших причин, які свідчать про поважність
пропущення позовної давності, а тому у суду відсутні підстави для
поновлення строку позовної давності.
Згідно ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
сплив
позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові
незалежно від того, чи дійсно права позивача порушені. Враховуючи,
що позовна давність за вимогами позивачів сплинула 2 жовтня
2004р., з позовом про захист права заступник прокурора звернувся
лише 16 жовтня 2006р., тобто через 2 роки після спливу позовної
давності, поважних причин для поновлення позовної давності судом
не встановлено, а тому суд доходить до висновку, що в позові має
бути відмовлено в повному обсязі.
Крім того, суд не вбачає правових підстав для задоволення
позовних вимог в частині вилучення у відповідача комбайну та
повернення його позивачу-2, оскільки договором від 17.09.96р.
такого обов'язку відповідача не передбачено. Посилання на "Порядок
передачі сільськогосподарським товаровиробникам та іншим суб'єктам
господарювання зернозбиральної техніки фірми "Джон Дір" та
проведення розрахунків за отриману ними техніку і поставки до
державних ресурсів продовольчого зерна в рахунок державного
замовлення та погашення кредитів", затверджений наказом
Міністерства агропромислового комплексу України Міністерства
фінансів України, державної акціонерної компанії "Хліб України"
від 22.08.97р. № 14/185/56 ( z0388-97 ) (z0388-97)
, та зареєстрований в
Міністерстві юстиції України 10.09.97р. за № 388/2192, судом до
уваги не приймається, оскільки цей Порядок набрав чинності після
укладення договору, і не є актом цивільного законодавства в
розумінні ст.4 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Разом з тим судом не приймається до уваги заперечення
відповідача щодо підписання позовної заяви особою, яка не має
права підписувати її, оскільки відповідно до ст.2 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судом
порушуються справи за позовними заявами прокурорі та їх
заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах
держави.
З огляду на вищевикладене позовні вимоги задоволенню не
підлягають в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.71,79 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст.ст.4,256,257,261,264,267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
В И Р I Ш И В:
В позові відмовити повністю.
Суддя Т.Г.Оленич