ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
20.12.2006 Справа № 12/9
За позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород
до відповідача ТОВ "ВIА", с. Минай Ужгородського району
про розірвання договору та стягнення 79772 гривень.
Головуючий суддя - Журавчак Л.С.
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 06.07.2005р.
від відповідача - Шелепець М. Т., представник по довіреності
від 19.05.2006р.
СУТЬ СПОРУ : про повернення в натурі 8370 кг. деревного
вугілля, стягнення 70193 грн., в т. ч. 55380 грн. основного боргу,
5538 грн. штрафу, 2070,06 грн. процентів, 7204,94 грн. інфляційних
витрат, а також повернення позивачу безпідставно набутого
відповідачем майна - деревного вугілля в кількості 70460 кг.
(позовні вимоги викладені згідно з заявою позивача від
15.11.2006р.).
Представник позивача підтримав позовні вимоги у вказаному
обсязі. Зазначає, що деревне вугілля у кількості 8370 кг.,
передане відповідачу згідно з накладними НОМЕР_1 (1800 кг.),
НОМЕР_2 (1970 кг.), НОМЕР_3 (2200 кг.), НОМЕР_4 (2400кг.), тобто
до укладення договору про спільну діяльність від 30.09.2003р.,
слід розглядати як правовідносини позики речей, визначених
родовими ознаками, оскільки на момент передачі продукції не було
укладено договору з обумовленням ціни на деревне вугілля і не
визначено ціну вугілля в самих накладних, тому із-за відсутності
погодження істотної умови (ціни) не може вважатися укладеним
договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 374 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який діяв у період
виникнення вказаних правовідносин, позичальник зобов'язаний
повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість
речей того ж роду і якості, а належним матеріально-правовим
способом захисту прав позивача в цій частині є повернення
деревного вугілля в кількості 8370 кг.
Щодо господарських операцій згідно з договором про спільну
діяльність від 30.09.2003 р., то на його виконання позивач передав
відповідачу деревне вугілля в кількості 146750 кг. загальною
вартістю 93330 грн., яке оплачено лише в сумі 37950 грн., у
зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 55380 грн.
Згідно з п. 6.3 вказаного договору за необгрунтовану відмову
або за ухилення від оплати виготовленого деревного вугілля
стягується штраф у розмірі 10% неоплаченої суми, в зв'язку з чим з
відповідача належить стягнути на користь позивача 5538 грн.
штрафу.
Крім того, відповідно до ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ч. 2
ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за прострочення виконання грошового
зобов'язання відповідач повинен сплатити суму заборгованості з
урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Згідно з поданим розрахунком розмір витрат за період з
01.01.2005р. по 01.04.2006р. складає 7204,94 грн., а річні за цей
період -2070,06 грн.
Таким чином, всього підлягає стягненню з відповідача на
користь позивача 70193 грн.
Позивач настоює також на задоволенні вимог про повернення
йому безпідставно набутого відповідачем деревного вугілля у
кількості 70460 кг.
Зазначає, що підставою видачі накладних на цю кількість
продукції нібито слугував договір від 07.07.2003р., який між
сторонами не укладався.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від
11.08.2006р. у справі № 1/35 встановлено, що спірні накладні на
відпуск продукції не слугують свідченням їх видачі і на підставі
договору від 30.09.2003р.
Таким чином, продукція в кількості 70460 кг. була передана
відповідачу без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч.1 ст. 1212, ст. 1213 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка набула майно без достатньої правової
підстави зобов'язана його повернути потерпілому.
Відповідач проти позову заперечив з наступних підстав.
Вказує на те, що в ході розгляду справи суду було подано
заяву про уточнення позовних вимог, зміну позовних вимог та заяву
про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до яких,
позивач, керуючись правом, встановленим ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, уточнив предмет та підстави позову.
За змістом вказаної статті зміна позивачем підстав і предмету
позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна
неможлива, у зв'язку з чим суд повинен відмовити в задоволенні
такого клопотання (заяви).
Вважає, що оформлення накладних, на які посилається
відповідач як на підставу відпуску відповідачу продукції, не
відповідає вимогам нормативних актів, зокрема, Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
і Положенню про документальне забезпечення записів у
бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства
фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 ( z0168-95 ) (z0168-95)
. Згідно
з п. 2.4 Положення первинні документи для надання їм юридичної
сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва
підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва
документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст
господарської операції та її вимірники (у натуральному і
вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб,
відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і
складання первинного документа. Натомість, подані позивачем
накладні таких вимог не містять.
Всупереч вимогам Iнструкції про порядок реєстрації виданих,
повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей,
затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня
1996 р. № 99 ( z0293-96 ) (z0293-96)
, відпуск продукції здійснено без
довіреностей, відповідно, не доведено належним чином
беззаперечними доказами факт існування передачі майна відповідачу.
Крім того, в усіх представлених позивачем накладних
вказується на їх перевезення відповідачу автомобільним
транспортом, однак, відповідних доказів позивачем у підтвердження
цього суду не подано.
Відповідач стверджує, що позивачем не доведено також факту
відпуску йому продукції без достатньої правової підстави, оскільки
в усіх накладних підставою їх відпуску вказано договір від
07.07.2003р., що в свою чергу може слугувати підставою вважати
існування між сторонами договірних зобов'язань. Посилання позивача
на відсутність такого договору не доводить однозначно факту його
не укладення сторонами, а отже може бути підставою для припущення
про те, що такий доказ ним приховується з метою безпідставно
отримати майно, ніби-то відпущене відповідачу.
У судовому розгляді за згодою представників сторін відповідно
до ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оголошувалися перерви з 14 до 19
грудня 2006р. (10:00 год.), з 19 до 20 грудня 2006р. (14год.
15хв.) для витребування додаткових доказів і пояснень, а також
зупинялося провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею
справи № 1/35.
В С Т А Н О В И В:
Між сторонами у спорі, тобто між приватним підприємцем
ОСОБА_1 і ТОВ "ВIА" 30.09.2003р. було укладено договір спільної
діяльності по виробництву деревного вугілля з оплатою замовником
(ТОВ "ВIА") виконаних виконавцем (приватним підприємцем ) робіт із
розрахунку 400 грн. за одну тонну виготовленого і зданого по акту
на кожну партію деревного вугілля протягом 10 днів.
А у разі виготовлення деревного вугілля з власної сировини
виконавця та за умови усної попередньої домовленості, замовник
зобов'язується прийняти деревне вугілля, оформлене відповідним
актом прийому-передачі із розрахунку 800 грн. за одну тонну
(додаток № 1 від 01.03.2004р. до договору).
Відповідно до п. 6.3 договору замовник за необгрунтовану
відмову або ухилення від оплати виготовленого деревного вугілля
виплачує виконавцю штраф у розмірі 10% суми, від оплати якої він
відмовився.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 55380
грн. боргу за виготовлене деревне вугілля, 5538 грн. штрафу за
ухилення від його оплати, 7204,94 грн. втрат від інфляції і
2070,06 грн. річних, подавши відповідний розрахунок цих сум і
накладні на передачу вугілля.
Крім того, просить повернути деревне вугілля в кількості 8370
кг., передане відповідачу згідно з накладними НОМЕР_1, НОМЕР_2,
НОМЕР_3, НОМЕР_4 в порядку позики речей, а також повернути
безпідставно набуте відповідачем майно - деревне вугілля в
кількості 70460 кг., передане відповідачу на підставі договору
НОМЕР_5, який між сторонами не укладався.
Позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на
наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти,
встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який
вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь
ті самі сторони.
В даному випадку рішенням господарського суду Закарпатської
області від 11.08.2006р. у справі № 1/35 підтверджено переплату з
боку ТОВ "ВIА" приватному підприємцю ОСОБА_1 в розмірі 2610 грн.
за отримане деревне вугілля згідно з договором від 30.09.2003р.
З цієї причини не підлягають задоволенню позовні вимоги про
стягнення з відповідача 70193 грн.
Аналізуючи вимогу про повернення 8370 кг. деревного вугілля,
переданого відповідачу до укладення договору від 30.09.2003р.,
згідно з накладними НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, як
зазначає позивач, за договором позики, суд прийшов до висновку, що
позивач насправді розцінює це майно, як отримане відповідачем без
достатньої правової підстави і включив вказані накладні саме в
перелік цього майна.
Відносно 27-и накладних на відпуск продукції відповідачу в
кількості 70460 кг., належить відмітити, що тільки в 6-и випадках
відсутнє посилання на договір (накладні IНФОРМАЦIЯ_1).
В інших випадках вказана підстава відпуску - договір від
07.07.2003р.
Однак, надані позивачем накладні не можуть бути прийняті
судом до уваги на підтвердження факту здійснення відпуску 70460
кг. деревного вугілля без достатнь ої правової підстави, оскільки
їхнє оформлення не відповідає вимогам нормативних актів, зокрема
Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні" ( 996-14 ) (996-14)
, Положенню про документальне забезпечення
записів у бухгалтерському обліку. Відповідно до п. 2.4 Положення
первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості
повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства,
установи, від імені яких складений документ, назва документа
(форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської
операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі),
посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та
здійснення господарської операції і складання первинного
документа.
У всіх накладних відсутній вартісний вираз відпущеної
продукції, натуральні показники, зокрема, вага вказана орієнтовно,
мають місце виправлення дати відпуску продукції, номера накладної.
До того ж, у 21-й накладній з 27-ми є посилання як на
підставу відпуску продукції на договір від 07.07.2003р., як в
накладних, виписаних до укладення договору про спільну діяльність
від 30.09.2003р., так і в тих, що виписані під час дії цього
договору.
Таким чином, позивач не навів беззаперечних доводів і не
подав належних доказів на підтвердження своїх вимог щодо
повернення відповідачем безпідставно отриманого ним майна - 70460
кг. деревного вугілля, тому і в цій частині позову належить
відмовити.
Аналізуючи заперечення відповідача, суд прийшов до висновку
про відсутність у діях позивача порушень процесуального
законодавства щодо зміни підстави і предмету позову.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1212, 1213
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. ст. 4, 35, 49, 82-85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ВИРIШИВ:
1. У позові відмовити.
2. Судові витрати віднести на позивача.
Рішення виготовлено в повному обсязі і підписано 29.01.2007р.
та набирає чинності відповідно до ст. 85 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суддя Л.С.Журавчак