ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВIННИЦЬКОЇ ОБЛАСТI
 
                          Iменем України
 
                             РIШЕННЯ
 
     12 грудня 2006 р. Справа 6/450-06
 
     за   позовом:Товариства    з    обмеженою    відповідальністю
"Вінпромтех", м. Вінниця
 
     до:Акціонерного товариства "Енергобанк", м. Київ
 
     про визнання договору застави неукладеним
 
     Головуючий суддя Говор Н.Д.
 
     При секретарі судового засідання Мовчан Г.
 
     Представники
 
     позивача : А.Юрковський 
( дор. від 06.12.2006)
( дор. від 06.12.2006), А.Марченко ( дор. від 23.10.2006)
 
     відповідача : А.Томляк 
( дор. від 09.08.2004)
( дор. від 09.08.2004), А.Дмитрійчук ( дор. від 05.12.2005р.)
 
                           ВСТАНОВИВ :
 
     Подано позов про визнання Договору застави від 15.07.2004  р.
між АБ "Енергобанк" та Товариством  з  обмеженою  відповідальністю
"Вінпромтех", посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_1 15.07.2004
р. за реєстраційним номером НОМЕР_1, неукладеним.
 
     Позов мотивований тим,  що  предметом  оспорюваного  договору
застави    було    визначено    майно     Позивача:     обладнання
бурякопереробного   цеху,   обладнання   сокоочищувального   цеху,
обладнання  для  продуктового  цеху,   придбане   обладнання   для
компресорної  станції,  буртоукладочні  машини,  а  також   очисні
споруди та ангар, як об'єкти нерухомого майна.
 
     На  думку  позивача,   забезпечення   виконання   зобов'язань
нерухомим майном є іпотекою (ст.575 ч.1 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ),  і
всі  правовідносини  у  зв'язку   з   цим   повинні   регулюватися
спеціальним Законом України "Про  іпотеку"  ( 898-15 ) (898-15)
          .  А  тому
Договір  застави  між  Позивачем  та   Відповідачем,   посвідчений
приватним нотаріусом  Вінницького  міського  нотаріального  округу
ОСОБА_1,  за  своєю  сутністю  є  саме  Договором  іпотеки  .  При
нотаріальному посвідченні цього Договору було  порушено  чинне  на
той момент законодавство України,  зокрема  ст.55  Закону  України
"Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
        , п.п. 38,47, 91, 96 згаданої Iнструкції
про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
 
     Відповідач у відзиві від 12.12.2006 р. та його представник  у
судовому засіданні  проти  позову  заперечує  з  тих  підстав,  що
позивач звернувся до суду за захистом  свого  права  у  спосіб  не
передбачений законом. Крім цього вважає, що  в  спірному  договорі
застави містяться  всі  істотні  умови,  які  необхідні  для  цієї
категорії договорів, відповідно до вимог ст.12 Закону України "Про
заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
        .
 
     Відповідач подав клопотання про залучення до участі у  справі
приватного нотаріуса Суханової.
 
     Клопотання відхилене судом.
 
     Позивач заявив клопотання про залучення до  участі  у  справі
Тульчинського БТI.
 
     Клопотання відхилене судом.
 
     Розглянувши  матеріали  справи  та  заслухавши  представників
сторін, суд встановив наступне.
 
     Відповідно до ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        
 
     Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
 
     1) визнання права;
 
     2) визнання правочину недійсним;
 
     3) припинення дії, яка порушує право;
 
     4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
 
     5) примусове виконання обов'язку в натурі;
 
     6) зміна правовідношення;
 
     7) припинення правовідношення;
 
     8)  відшкодування  збитків  та  інші  способи   відшкодування
майнової шкоди;
 
     9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
 
     10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу
державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або
органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
 
     Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,
що встановлений договором або законом.
 
     Вимога про визнання угоди неукладеною не може бути  предметом
позову у справі, оскільки статтею  16  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
          не
встановлено відповідного способу захисту цивільного права. По суті
така вимога спрямована на встановлення факту,  який  має  юридичне
значення,  а  не  на  поновлення  порушеного  права   або   захист
охоронюваного законом  інтересу.  Цей  факт  може  встановлюватися
господарськими судами  лише  у  разі  вирішення  спору  про  право
цивільне.
 
     Відповідно до частини другої  статті  19  Конституції  органи
державної  (в  тому  числі  судової)  влади,  їх  посадові   особи
зобов'язані діяти лише на  підставі,  в  межах  повноважень  та  у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
 
     Частина четверта статті 22  ГПК  ( 1798-12 ) (1798-12)
          визначає  зміну
підстави або предмету  позову,  збільшення  чи  зменшення  розміру
позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.
 
     Пунктом  2  статті  83  ГПК  ( 1798-12 ) (1798-12)
          передбачено   право
господарського  суду  щодо  виходу  за  межі  позовних  вимог  (за
наявності передбачених цією нормою умов, і  про  це  є  клопотання
заінтересованої сторони), але не  зміни  таких  вимог  на  власний
розсуд чи спонукання до їх уточнення.
 
     Керуючись ст. ст. 22,33,49, 82, 84,85,115, 116 ГПК  України,-
( 1798-12 ) (1798-12)
        
 
                            ВИРIШИВ :
 
     В позові відмовити
 
                         Суддя Говор Н.Д.
 
     Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до
вимог ст.85ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
          15.12.06