УКРАЇНА
 
                        Господарський суд
 
                       Житомирської області
 
                             РIШЕННЯ
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     Від "12" грудня 2006 р. Справа № 1/3166
 
     Господарський суд Житомирської області у складі:
 
     Головуючого судді
 
     судді Сичової О.П.
 
     судді
 
     за участю представників сторін
 
     від позивача не з'явився;
 
     від відповідача не з'явився;
 
     третіх осіб
 
     прокурора
 
     розглянув  справу   за   позовом   Товариства   з   обмеженою
відповідальністю "ПоліАгроПром" (м. Дніпропетровськ)
 
     до  Приватного  (приватно-орендного)   сільськогосподарського
підприємства "Білокоровицьке" (с.Білокоровичі Олевського району)
 
     про стягнення 8499,13 грн.
 
     Позивачем подано  позов  про  стягнення  на  його  користь  з
відповідача   3529,50грн.   основного   боргу   3908грн.   штрафу,
736,47грн. пені, 91,38грн. - 3% річних та  232,93грн.  інфляційних
нарахувань.
 
     07.11.06  представником  позивача  була  надана   заява   про
збільшення  суми  позовних  вимог  на  224,96грн.,  що   становить
вартість його проїзду до господарського суду Житомирської  області
з м. Дніпропетровська.
 
     Відповідач  відзиву  на  позовну   заяву   не   надав,   його
представник в судове засідання  не  з'явився,  хоча  з  матеріалів
справи вбачається про належне повідомлення  сторін  щодо  часу  та
місця судового  засідання  (ухвала  про  порушення  провадження  у
справі була направлена рекомендованою кореспонденцією).
 
     Відповідно  до  ст.  75  ГПК  України   ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,   справа
розглядається за наявними в ній матеріалами, які господарський суд
вважає достатніми для  прийняття  обгрунтованого  та  об'єктивного
рішення.
 
     Дослідивши матеріали справи, господарський суд
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
     15.10.05  між  Товариством   з   обмеженою   відповідальністю
"ПоліАгроПром"   (позивач)   та   Приватним    (приватно-орендним)
сільськогосподарським підприємством "Білокоровицьке"  (відповідач)
було укладено договір купівлі-продажу №129.
 
     Відповідно до п.1.1. Договору Позивач зобов'язався  поставити
та  передати  у  власність  Відповідача  шрот  сонячний   (товар),
відповідач прийняти та оплатити його у кількості,  по  ціні  та  у
строки, вказані у додатках до цього договору,  які  є  невід'ємною
його частиною.
 
     Згідно п. 1 додатку № 1 до договору купівлі-продажу № 129 від
17 жовтня 2005 р.  продавець  (позивач)  зобов'язується  поставити
покупцю (відповідачу) шрот соняшний у кількості 20 (двадцять) тонн
+/- 20 % за ціною 550 (п'ятсот п'ятдесят) грн.  00  коп.  за  одну
тонну.
 
     Діючи на виконання п.1 додатку № 1  до  договору  позивач  21
жовтня 2005 р. поставив та  передав  у  власність  відповідачу  23
(двадцять три) тонни 690 кг шроту  сонячного,  що  підтверджується
актом здачі-приймання  шроту  соняшника  від  21  жовтня  2005  р.
(а.с.16), видатковою накладною від 18 жовтня 2005  р.  (а.с.  17),
товарно-транспортною накладною від 18 жовтня 2005  р.  (а.с.  18).
Відповідно до ч.1 ст. 664 Цивільного  кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
        
обов'язок   продавця   (позивача)   передати    товар    покупцеві
(відповідачеві) вважається  виконаним  у  момент  вручення  товару
покупцеві,  якщо   договором   встановлений   обов'язок   продавця
доставити товар.
 
     Як  вбачається  з  матеріалів   справи   кількість   фактично
поставленого товару не перевищує кількість товару, передбачену  п.
1 Додатку № 1 до договору, тобто 23 (двадцять три)  тонни  690  кг
(20 (двадцять) тонн +/- 20%).
 
     Згідно з п. 2. додатку № 1 до договору купівлі-продажу №  129
від  17  жовтня  2005  р.  покупець  (відповідач)   зобов'язується
здійснити оплату грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця
(позивача) за встановленою ціною не пізніше 2-х  банківських  днів
після прийому  товару.  Таким  чином,  граничним  терміном  сплати
вартості поставленого товару було 25 жовтня 2005 р.
 
     Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
        
зобов'язання має виконуватися належним чином  відповідно  до  умов
договору  та  вимог  цього   Кодексу,   інших   актів   цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  -  відповідно
до  звичаїв  ділового  обороту  або  інших  вимог,   що   звичайно
ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського  кодексу  України
( 436-15 ) (436-15)
         суб'єкти господарювання та інші учасники  господарських
відносин повинні  виконувати  господарські  зобов'язання  належним
чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.
 
     Однак, станом на 5  вересня  2006  р.  за  поставлений  товар
відповідачем було перераховано на  рахунок  позивача  лише  9  500
(дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
 
     5 500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00  коп.  відповідачем  було
сплачено 27 жовтня 2005 року та 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
відповідачем було сплачено 06 січня 2006 року.
 
     Сума заборгованості станом на 5 вересня 2006  р.  відповідача
перед позивачем становить  3  529  (три  тисячі  п'ятсот  двадцять
дев'ять) гривень 50 коп.
 
     Згідно зі  ст.  610  Цивільного  кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
        
порушенням  зобов'язання  є  його  невиконання  або  виконання   з
порушенням  умов,  визначених  змістом   зобов'язання   (неналежне
виконання). Отже, порушення строків оплати за  поставлений  товар,
передбачених  п.  2  додатку  №  1  до  договору,   є   порушенням
зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу  України
( 435-15 ) (435-15)
         тягне за собою правові наслідки, встановлені  договором
або законом, зокрема сплату неустойки.
 
     Згідно з ч.1 ст. 549 Цивільного  кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
        
неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума  або  інше  майно,  які
боржник повинен передати кредиторові у  разі  порушення  боржником
зобов'язання. Також відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного  кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
        , якщо  предметом  неустойки  (штрафу,  пені)  є
грошова  сума,  її  розмір  встановлюється  договором  або   актом
цивільного законодавства.
 
     Відповідно до п.  7.3.  Договору  у  разі  порушення  строків
оплати, передбачених п.5.1., п. 5.2., а також в додатках до  цього
договору, покупець (відповідач) сплачує продавцю (позивачу) пеню у
розмірі 1% від вартості отриманого  та  не  сплаченого  товару  за
кожен календарний день прострочення виконання зобов'язання. Згідно
зі ст. 3  Закону  України  "Про  відповідальність  за  несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань"  ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
          від  22  листопада
1996 р. № 543/96-ВР розмір пені, встановлений за згодою  сторін  в
договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та  не  може
перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку
України, що діяла у період, за який сплачується пеня. З розрахунку
позивача, станом на 05 вересня 2006 р. розмір пені  становить  736
грн. 47 коп.
 
     Відповідно до п.  7.5.  договору  у  разі  порушення  строків
оплати покупець (відповідач) сплачує продавцю (позивачу)  штраф  у
розмірі 30% від вартості поставленого та несплаченого товару, що з
розрахунку позивача складає 3 908 (три тисячі  дев'ятсот  вісім  )
грн. 85 коп.
 
     Cтаттею   625   Цивільного   кодексу    України    ( 435-15 ) (435-15)
        
передбачено, що боржник не звільняється  від  відповідальності  за
неможливість виконання ним грошового зобов'язання.  Боржник,  який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на  вимогу  кредитора
зобов'язаний  сплатити  суму  боргу  з  урахуванням  встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а  також  три  проценти
річних від простроченої  суми,  якщо  інший  розмір  процентів  не
встановлено договором або законом.
 
     З наданого позивачем розрахунку вбачається, що  три  проценти
річних від простроченої суми складає 91  грн.  38  коп.  а  індекс
інфляції становить 232 грн. 93 коп.
 
     Відповідач позов не оспорив.
 
     Враховуючи вищевикладене, позовні  вимоги  є  обгрунтованими,
підтверджені документально та підлягають задоволенню.
 
     Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача вартості
проїзду його  представника  до  господарського  суду  Житомирської
області,  то  вони  не  підлягають  задоволенню  у  зв'язку  з  їх
необгрунтованістю.
 
     Судові витрати покладаються на відповідача.
 
     Керуючись  ст.  ст.   49,82-85   ГПК   України   ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
господарський суд
 
                             ВИРIШИВ:
 
     Стягнути       з       Приватного        (приватно-орендного)
сільськогосподарського підприємства "Білокоровичське"  Житомирська
область, Олевський район, с. Білокоровичі, вул.  Леніна,  65  (код
ЄДРПОУ   05418684)   на    користь    Товариства    з    обмеженою
відповідальністю  "ПоліАгроПром"  м.Дніпропетровськ,  пр.  Героїв,
б.11, к.293 (код ЄДРПОУ 32510333)
 
     - заборгованість у розмірі З 529 (три тисячі п'ятсот двадцять
дев'ять ) грн. 50 коп.;
 
     - штраф у розмірі З 908 (три тисячі дев'ятсот вісім) грн.  85
коп.;
 
     - пеню у розмірі 736 (сімсот тридцять шість) грн. 47 коп.;
 
     - три проценти річних у розмірі 91 (дев'яносто одна) грн.  38
коп.;
 
     - інфляційні нарахування у розмірі 232 (двісті тридцять  дві)
грн. 93 коп.;
 
     - витрати по сплаті державного мита у розмірі 102  (сто  дві)
грн. 00 коп.;
 
     - витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 118
грн. 00 коп.;
 
     Рішення  господарського  суду  набирає  законної  сили  після
закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання.
 
     Суддя Сичова О.П.
 
     Дата підпису 05.01.07р.
 
     Віддрукувати:
 
     1 - в справу
 
     2 - позивачу (м. Дніпропетровськ, вул.  Виконкомівська,  буд.
6)
 
     3 - відповідачу