ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
"11" грудня 2006 р.
Справа № 9/339-06-9260
За позовом: Iзмаїльської міської ради
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю
"Харчування"
Про знесення самочинного будівництва
Суддя Бакланова Н.В.
Представники:
Від позивача: Кравченко М.I. дов. №20 від 10.05.2006р.
Від відповідача: Савенко М.В. директор
СУТЬ СПОРУ: Позивач Iзмаїльська міська рада звернулася до
господарського суду Одеської області з позовом про зобов'язання
відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Харчування"
знести самочинно побудований об'єкт -торговий павільйон, що
розташований за адресою: м. Iзмаїл вул. Пушкіна, 41.
Відповідач позов не визнає.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 04.10.2006р. по
18.10.2006р., з 18.10.2006р. по 06.11.2006р. в порядку ст. 77 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення
представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
В обгрунтування позовних вимог про зобов'язання знесення
самочинно побудованого об'єкту позивач посилається на те, що
31.05.2006р. міською Iнспекцією Державного архітектурного контролю
при обстеженні домоволодіння по вул. Пушкіна, 41 в м. Iзмаїлі було
зафіксовано факт самовільного, без отримання у встановленому
законом порядку дозволів, будівництва ТОВ "Харчування" квіткового
павільйону розміром 6,36 х 2,34 м, чим на думку позивача порушені
ст. ст. 24, 29 Закону України "Про планування та забудову
територій" ( 1699-14 ) (1699-14)
.
20.06.2006р. ТОВ "Харчування" було надано припис в строк до
05.06.2006р. здійснити знос торгового павільйону по продажу
квітів. Однак, даний припис виконано не було.
13.07.2006р. за вказане правопорушення директор ТОВ
"Харчування" був притягнутий до адміністративної відповідальності
на підставі ст. 97 Кодексу України про адміністративні
правопорушення.
На підставі вищезазначеного Iзмаїльська міська рада просить
суд зобов'язати відповідача ТОВ "Харчування" знести самочинно
побудований об'єкт -торговий павільйон, що розташований за
адресою: м. Iзмаїл вул. Пушкіна, 41.
Відповідач позовні вимоги не визнає мотивуючи тим, що на
підставі рішення Iзмаїльської міської ради від 06.11.2003р. №1546
"Про організацію лоточної торгівлі по вул. Пушкіна, 41 ріг вул.
Болградської, 72", ТОВ "Харчування" доручені функції по
організації лоточної торгівлі квітами та стягненню ринкового
збору.
На виконання цього рішення, відповідачем було здійснено ряд
заходів направлених на упорядкування торгівлі квітами. Зокрема,
отримано проект квіткового павільйону по вул. Пушкіна. 47 В рамках
цього проекту відповідачем здійснено будівництво квіткового
павільйону.
11.08.2006р. відповідач направив на адресу Iзмаїльської
міської ради заяву про надання дозволу на розміщення та оформлення
торгівельного павільйону. Однак, вказана заява не розглянута.
Крім того, земельна ділянка, на якій розташований
торгівельний павільйон, знаходиться у відповідача в постійному
користуванні, тому на підставі ст. 375 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
відповідач вважає, що він мав право на забудову
земельної ділянки.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні в
матеріалах та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов
до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з
наступних підстав.
Відповідачем до матеріалів справи надано Державний акт на
право постійного користування земельною ділянкою площею 4,6026 га
для розміщення та експлуатацію основних, підсобних і допоміжних
будівель, адміністративно-побутових споруд і будівель, виданий на
підставі рішення Iзмаїльської ради народних депутатів від
04.04.1997р. №101-ХХIII.
При розгляді даної справи встановлено, що земельна ділянка,
на якій розташований торговий павільйон, знаходиться постійному
користуванні відповідача.
Згідно ст. 375 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
власник
земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди,
створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також
дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник
земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі,
споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову
здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних,
санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови
використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його
земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
В українському законодавстві під самовільним будівництвом
розуміють: проведення будівельних робіт без дозволу на їх
виконання або його перереєстрації у встановлені терміни, виконання
не вказаних в дозволі будівельних робіт; проведення будівельних
робіт без належно затвердженої проектної документації; з грубим
порушення будівельних норм і правил або проектних рішень;
самовільна зміна архітектурного вигляду будівель і споруд під час
їх експлуатації, а також спорудження будівель і споруд на
земельній ділянці без належно оформлених прав.
Відповідно до ст. 376 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
житловий будинок,
будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним
будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній
ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного
дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними
порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до частини сьомої ст. 376 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
у разі істотного відхилення від проекту, що
суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб,
істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом
відповідного державного органу державної влади або органу
місцевого самоврядування може постановити рішення, яким
зобов'язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну
перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка
здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке
нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок
особи, яка здійснила будівництво.
Таким чином, законом передбачена можливість здійснення
приведення самочинного будівництва у відповідність будівельним
нормам і правилам. Як встановлено в ході судового розгляду справи
позивач не надав можливість відповідачу провести певні дії,
передбачені законом.
Відповідач надав докази того, що звертався до відповідних
органів з проханням врегулювати спірну ситуацію, але його
звернення залишились без відповіді.
Згідно ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими
учасниками судового процесу.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе
лише за наявності певних, передбачених законом, умов. Їх
сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і служить
підставою цивільно-правової відповідальності.
Відповідальність є наслідком правопорушення.
Позивач не довів в чому полягає суперечення суспільним
інтересам або порушення прав інших осіб, або порушення будівельних
норм.
Відповідно до ч.1ст.218 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
підставою господарсько-правової відповідальності
учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у
сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник
господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне
виконання господарського зобов'язання чи порушення правил
здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито
усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського
правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача є
необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд, -
ВИРIШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Рішення підписано 25 грудня 2006 р.
Рішення набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суддя Бакланова Н.В.