ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
"27" листопада 2006 р.
Справа № 1-4/152-06-3736
За позовом: Державного підприємства "Iллічівський морський
торговельний порт"
до відповідача: Спільне підприємство "Віва Iнтернешнл"
про стягнення 4 114,41 грн.
Суддя Гарник Л.Л.
Представники:
від позивача: Попова Н.О., згідно довіреності;
від відповідача: Шкуренко Л.В., згідно довіреності.
СУТЬ СПОРУ: позивач - Державне підприємство "Iллічівський
морський торговельний порт", звернувся до господарського суду з
позовною заявою до відповідача - Спільне підприємство "Віва
Iнтернешнл", про стягнення 2 050,92 грн. заборгованості.
29.05.2006р. відповідною заявою позивач збільшив розмір
заявлених позовних вимог та просить стягнути 4 114,41 грн.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги
підтримав.
Представник відповідача позовні вимоги не визнає з підстав,
викладених у відзиві на позов.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.11.2006р.
згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши
матеріали справи, суд встановив:
На підставі укладеного сторонами договору від 22.12.2005р. №
257 Державне підприємство "Iллічівський морський торговельний
порт" здійснило вивантаження з залізничних вагонів, розформування,
збереження, подачу/прибирання вагонів, а також документальне
оформлення запроданого вантажовідправниками на експорт вантажу
Спільного підприємства "Віва Iнтернешнл" та у цьому зв'язку
пред'явило останньому:
- рахунок від 14.03.06р. № Т2/518 Р на суму вартості
виконаних робіт та наданих послуг 7 771,50 дол. США (еквівалент 39
346,15 грн.), в тому числі податок на додану вартість за ставкою
20% в сумі 406,12 дол. США (еквівалент 2 050,92 грн.),
- рахунок від 12.04.2006р. № Т2/371 Р на суму вартості
виконаних робіт та наданих послуг 8 119,65 дол. США (еквівалент 41
004,26 грн.), в тому числі податок на додану вартість за ставкою
20% в сумі 408,61 дол. США (еквівалент 2 063,49 грн.).
Викладене не заперечується відповідачем і у цьому зв'язку
спір між сторонами відсутній.
З огляду на ту обставину, що Спільне підприємство "Віва
Iнтернешнл" названі рахунки оплатило частково, Державне
підприємство "Iллічівський морський торговельний порт" вимагає в
судовому порядку стягнути залишок заборгованості у розмірі 4
114,41 грн.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на ту
обставину, що при розрахунку вартості наданих послуг на вартість
льодового збору був нарахований податок на додану вартість за
ставкою 20 % у розмірі заявлених до стягнення коштів.
Розглянувши викладені позивачем доводи, господарський суд
дійшов висновку про те, що позов слід визнати необгрунтованим з
наступних підстав.
В силу положень пункту 3.11 укладеного сторонами договору від
22.12.2005р. № 257 відповідач зобов'язався сплачувати льодовий
збір в установленому розмірі протягом фактично об'явленої льодової
компанії. При цьому згідно пункту 3.20 договору зазначені у ньому
ставки наведені без урахування податку на додану вартість, який
нараховується згідно чинного законодавства України.
Фактичні обставини справи свідчать, що Державне підприємство
"Iллічівський морський торговельний порт" як платник податку на
додану вартість (свідоцтво № 21316933 НБ № 408228 видане
18.10.2005р.) у ході проведення розрахунків з Спільним
підприємством "Віва Iнтернешнл" виписало відповідні податкові
накладні; проте Спільне підприємство "Віва Iнтернешнл" здійснило
платежі не в повному обсязі, остільки залишило без оплати
нараховані на вартість льодового збору 20 % податку на додану
вартість - 4 114,41 грн.
Відповідно до вантажних декларацій від 07.02.06р.,
транспортних накладних № 1-5 та доручень від 07.02.06р.,
залізничних накладних , дорожніх
відомостей -по рахунку № Т2/518Р від 14.03.06р. та відповідно до
вантажних декларацій від 26.01.06р., транспортних накладних № 1-6
та доручень від 26.01.06р., залізничних накладних, дорожніх
відомостей -по рахунку № Т2/371 від 27.01.06р. через Iллічівський
порт перевозився вантаж в контейнерах, який виходив з Росії до
Туреччини/ Iрландії, тобто режим вантажу визначався як транзит.
У цьому зв'язку при вирішенні спору господарський суд
виходить з наступних норм законодавства.
На підставі частини 1 статті 193 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники
господарських відносин повинні виконувати господарські
зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових
актів, договору.
Під час виконання умов укладеного сторонами договору від
22.12.2005р. № 257 діяв Закон України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та
доповненнями, в тому числі, внесеними згідно Закону України від
25.03.2005р. № 2505-IV ( 2505-15 ) (2505-15)
.
Згідно положень названого закону операції з поставки послуг
платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням)
вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у
порядку, передбаченому пунктом 5.15 цього Закону (підпункт 6.2.4
пункту 6.2 статті 6); звільняються від оподаткування операції з
поставки послуг по перевезенню (переміщенню) вантажів транзитом
через територію і порти України (пунктом 5.15 статті 5).
Стаття 1 Закону України "Про транзит вантажів" ( 1172-14 ) (1172-14)
від 20.10.1999р. № 1172-ХIV визначає транзитні послуги (роботи) як
безпосередньо пов'язану з транзитом вантажів підприємницьку
діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів
(контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення,
агентських угод, тощо.
Враховуючи ту обставину, що стягнення льодового збору
передбачено Збірником тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з
обробленням вантажів у портах України, затверджений Наказом
Міністерства транспорту України від 31.10.95р. № 392 ( z0476-95 ) (z0476-95)
, а сам льодовий збір віднесено до комплексу робіт
(транспортно-експедиторських послуг), пов'язаних з обробленням
зовнішньоторговельних і транзитних
вантажів у морських портах, наявні підстави вважати, що
такі послуги не можуть бути відокремлені від процесу транспортних
перевезень транзитних вантажів, тобто вони повинні
оподатковуватися за тими ж правилами, що і транспортні
перевезення.
У цьому зв'язку чинне законодавство України не передбачає
особливостей оподаткування податком на додану вартість операцій з
надання послуг, пов'язаних із перевезенням (переміщенням)
пасажирів та вантажів транзитом через територію України.
Такої ж позиції додержуються:
Міністерство фінансів України, яке в листі від 13.04.2005р.№
31-17320-07-10/6497 ( v6497201-05 ) (v6497201-05)
зауважило на тій обставині, що
операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з
перевезенням пасажирів і вантажів транзитом через
територію України, звільняються від оподаткування податком на
додану вартість;
ДПА в Одеській області, яка в листі від 14.09.2005р. №
15546/15-0217 зазначила, що згідно пункту 5.15 статті 5 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
оподаткування звільняються як операції з поставки послуг по
перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через
територію і порти України, так і операції з поставки послуг,
пов'язаних з таким транзитом.
Згідно положень статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством.
На таких підставах за наслідками аналізу положень чинного
законодавства, матеріалів справи і викладеного вище, господарський
суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не
підлягають з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.
Керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ВИРIШИВ:
1. У позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суддя Гарник Л.Л.