ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ22 лютого 2022 року справа № 640/9172/21адміністративне провадження № К/990/212/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого – Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській областіна рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року у складі судді Пащенка К. С.,та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів Єгорової Н. М., Сорочка Є. О., Федотова І. В.,у справі №640/9172/21за позовом Підприємства об`єднання громадян "БАТУР"до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби Українипро визнання протиправними та скасування рішень, -УСТАНОВИВ:І. Рух справиПідприємство об`єднання громадян "Батур" (далі – Підприємство, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 26 листопада 2020 року № 33589/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги, визнати протиправним та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області податкові повідомлення-рішення від 15 вересня 2020 року №0002890402, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 173 055 грн, № 002880402, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на суму 1379089 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управлінням ДПС у Київській області податкові повідомлення-рішення від 15 вересня 2020 року № 002880402 та № 0002890402. У іншій частині позову відмовлено.Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючим органом не доведено порушень при визначенні платником податків податкових зобов`язань з податку на додану вартість, не надано жодних доказів в підтвердження прямої участі позивача у зловживаннях, пов`язаних з несплатою податків чи неправомірним бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №640/9172/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Підприємства об`єднання громадян "БАТУР" у повному обсязі.Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, справу витребувано з суду першої інстанції.27 січня 2022 року справа №640/9172/21 надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року задоволено заяву відповідача про зупинення дії судових рішень, зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 640/9172/21 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙСудами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Підприємство об`єднання громадян "БАТУР" є підприємством, заснованим громадською організацією інвалідів більша частина працівників є інвалідами, зареєстровано відповідно до даних Єдиного державного реєстру 10.09.2019, номер запису: 10721020000043852 та має, зокрема такі види діяльності: Код КВЕД 13.91 Виробництво трикотажного полотна; Код КВЕД 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; Код КВЕД 13.95 Виробництво нетканих текстильних матеріалів і виробів із них крім одягу; Код КВЕД 13.96 Виробництво інших текстильних виробів технічного та промислового призначення; Код КВЕД 13.99 Виробництво інших текстильних виробів, н. в. і. у.; Код КВЕД 14.11 Виробництво одягу зі шкіри; Код КВЕД 14.12 Виробництво робочого одягу; Код КВЕД 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів; Код КВЕД 14.39 Виробництво іншого трикотажного та в`язаного одягу; Код КВЕД 15.12 Виробництво дорожніх виробів, сумок, лимарно-сідельних виробів зі шкіри та інших матеріалів; Код КВЕД 15.20 Виробництво взуття.Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24 лютого 2020 року №315 "Про надання та відмову в наданні дозволів на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям громадських організацій осіб з інвалідністю" ПОГ "Батур" надано дозвіл на користування пільгою.Головним управлінням ДПС у Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка підприємства об`єднання громадян "БАТУР" з питання правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1 379 089 грн відповідно до податкової декларації з ПДВ за травень 2020 року (вх. від 22.06.2020 за № 9141673740), заявленої до бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку, за результатами якої складено акт від 11 серпня 2020 року № 235/26-15-05-01-06/34191239 (далі – акт перевірки).Перевіркою встановлено, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення ПДВ) є: імпорт одягу, що був у користуванні, для подальшого використання, несортований з текстильних матеріалів (SecondHand) з Швейцарії, Німеччини, Великої Британії, Латвії та Польщі, які в подальшому відремонтовано та відсортовано і реалізовано за нульовою ставкою відповідно до пункту 8 Розділу XX перехідних положень.До перевірки надано акт № 4 про зворотні відходи на виробництві від 29 травня 2020 року, відповідно до якого комісією ПОГ "Батур" під час виробничого процесу підтверджено отриманий в процесі виробництва брак готової продукції та відходи у вигляді уживаних речей, що за станом та якістю не відповідають вимогам до матеріалів, які можуть бути використані для виготовлення готової продукції.Так, залишкова вартість відходів за 35 068,20 кг склала 175 341,00 грн, а собівартість відходів, зменшених на їх залишкову вартість, становить 865 272,85 грн.Контролюючий орган прийшов до висновку, що у разі використання придбаних товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (у тому числі у разі списання таких товарів), податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України нараховуються виходячи з тієї вартості, за якою відбулося придбання цих товарів.З метою застосування пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .За висновком контролюючого органу у результаті проведеної перевірки встановлено порушення Підприємством пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 декларації) у сумі податку на додану вартість 173055,00 грн.15 вересня 2020 року на підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:№ 0002890402, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 173 055 грн;№ 002880402 про відмову у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на суму 1 379 089 грн.Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.Рішенням Державної податкової служби України від 26 листопада 2020 року №33589/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги у задоволенні скарги було відмовлено, а висновки акта перевірки повністю підтримано.ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИПідставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначивши, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суді від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, від 27 липня 2020 року у справі №824/843/16-а, а також з посиланням на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права.В доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій при прийняті оскаржуваних судових рішень не було враховано практику Верховного Суду від 26 листопада 2020 року по справі № 500/2486/19, яка підлягала застосуванню у спірних правовідносинах та визначила строк звернення до суду після процедури адміністративного оскарження, який становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження, чим було невірно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.Скаржник зауважує, що правова позиція з даного питання була сформована Верховним Судом з метою створення єдиного правового підходу, який регулює строки звернення до адміністративного суду. Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом лише 05 квітня 2021 року, тобто понад чотири місяці після того, як практика суду стала загальновідомою та загальновживаною.Відповідач в касаційній скарзі доводить, що судом апеляційної інстанції застосовано підпункт 8 підрозділу 2 розділу XX ПК України (2755-17) при встановленні факту дотримання підприємством критеріїв для застосування нульової ставки з податку на додану вартість без врахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 липня 2020 року у справі №824/843/16-а щодо застосування підпункту 8 підрозділу 2 розділу XX ПК України (2755-17) .Податковий орган зазначає, що судами попередніх інстанцій не було досліджено всіх обставин справи, які підлягали дослідженню та зроблено передчасні висновки про наявність пільги, встановленої підпунктом 8 підрозділу 2 розділу XX ПК України (2755-17) , без з`ясування всіх фактичних обставин справи.Підприємства та організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному контролюючому органі, яка здійснюється на підставі подання відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу та позитивного рішення уповноваженого органу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (875-12) .Посилаючись на Порядок надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 року № 1010 (1010-2007-п) , скаржник зазначає, що Міністерством соціальної політики України (вих. № 10752/0/2-21/58 від 18 червня 2021 року на лист Головного управління ДФС у м. Києві (№ 2906/9/10-97-03-02 від 07 червня 2021 року) надано відповідь: "...документи вищезазначених підприємств (ПОГ "Політус", ПОГ "Батур", ПОГ "Текстиль-трейд") до Мінсоцполітики не подавались, оскільки відповідне рішення приймалося на рівні Київської міської державної адміністрації (копія листа додається).Київською обласною державною адміністрацією Департаментом соціального захисту населення на лист Головного управління ДФС у Київській області (№2905/9/10-97-03-02 від 07 червня 2021 року) надано відповідь, що "...ПОГ "БАТУР" (КОД ЄДРПОУ 43224531) не зверталося та документи для отримання дозволу на право користування пільгами з оподаткування не надавали. Таким чином, скаржник доводить, що Підприємство не мало підстав для користування пільгами з оподаткування та застосовувати нульову ставку оподаткування, оскільки саме під час надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування встановлюється відповідність підприємства критеріям, відповідно до яких надається такий дозвіл. Отже, суди не перевірили дотримання ПОГ "Батур" всіх критеріїв, що передбачені підпунктом 8 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (2755-17) , а посилається виключно на висновок судово-економічної експертизи.Від позивача відзив на касаційну скаргу податкового органу до суду не надходив. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУЩодо строку звернення до суду з адміністративним позовомСтаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу — верховенства права, а точніше, одного з його елементів — принципу правової визначеності.Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин – вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №500/2486/19, відступив від висновків викладених у постановах Верховного Суду у справах №818/309/18 та №2540/2576/18, сформувавши наступний правовий висновок:Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.Станом на день формування вказаного правового висновку Державною податковою службою України прийнято рішення від 26 листопада 2020 року № 33589/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги Підприємства.Суд звертає увагу на те, що у вказаній постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19, зауважено на тому, що:- суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми;- зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій;- задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції враховано висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 (оприлюднена 10 грудня 2020 року). Зокрема, колегія суддів апеляційного суду зауважила на тому, що спірні правовідносини існували до ухвалення Верховним Судом постанови у справі №500/2486/19, вказала на послідовність дій позивача щодо реалізації свого права у доступі до правосуддя, на зміну сталої судової практики, що призвела тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, а тому з метою забезпечення права на справедливий суд, що є елементом принципу верховенства права, визнала поважними причини для поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, погодившись з судом першої інстанції.Отже, колегія суддів Верховного Суду не приймає доводи заявника касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції при застосуванні норм права, які регулюють питання строків звернення до суду з позовом, висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суді від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19. Висновки, висловлені Верховним Судом у справі №500/2486/19 одночасно з зауваженнями щодо підстав для поновлення строків, застосовані судами попередніх інстанцій при поновленні Підприємству строку звернення з позовом у цій справі.Щодо неврахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27 липня 2020 року у справі №824/843/16-а щодо застосування підпункту 8 підрозділу 2 розділу XX ПК України (2755-17) Відповідно до підпункту 8 підрозділу 2 розділу XX ПК України (2755-17) на період до 1 січня 2025 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, які засновані громадськими об`єднаннями осіб з інвалідністю і є їх власністю, де кількість осіб з інвалідністю, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.Зазначені підприємства та організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному контролюючому органі, яка здійснюється на підставі подання відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу та позитивного рішення уповноваженого органу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (875-12) .При порушенні вимог цього пункту платником податку контролюючий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов`язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Кодексом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.Податкова звітність таких підприємств та організацій надається у порядку, встановленому законодавством.Верховний Суд, аналізуючи положення зазначеного пункту у постанові від 27 липня 2020 року у справі №824/843/16-а, зазначив, що застосування нульової ставки оподаткування податком на додану вартість, передбаченої підпунктом 8 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (2755-17) , можливе за умови дотримання сукупності наступних критеріїв:- постачання товарів та послуг (за виключенням: підакцизних товарів; послуг при проведенні лотерей і розважальних ігор; послуги з постачання товарів, отриманих у межах посередницьких договорів, договорів довірчого управління, а також інших цивільно-правових договорів, за якими постачання товарів здійснюється від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на них) має здійснюватись виключно підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю;- кількість осіб з інвалідністю за основним місцем роботи має становити протягом попереднього звітного періоду не менше 50 % середньооблікової чисельності штатних працівників;- фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва;- товари та послуги мають бути виготовленими безпосередньо таким підприємством;- наявність реєстрації підприємства або організації у відповідному контролюючому органі на підставі позитивного рішення уповноваженого органу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові відхилив доводи податкового органу про відсутність у позивача дозволу на право користування пільгами з оподаткування з посиланням на листи Міністерства соціальної політики України та Київської обласної державної адміністрації. Зокрема, в листі Міністерства соціальної політики України зазначено, що відповідне рішення приймалося на рівні Київської міської державної адміністрації. Однак контролюючий орган у подальшому звернувся з відповідним листом не до Київської міської державної адміністрації, а до Київської обласної державної адміністрації. Колегія суддів апеляційного суду врахувала наявне в матеріалах справи Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 24 лютого 2020 року № 315, яким Підприємству надано дозвіл на користування пільгами з оподаткування відповідно до абзацу першого пункту 8 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) . Аналогічні доводи податкового органу висловлені в касаційній скарзі, при цьому відповідач не спростовує висновки суду апеляційної інстанції з цього питання, а відтворює доводи апеляційної скарги, яким надана оцінка судом апеляційної інстанції.Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що в основу спірних податкових повідомлень-рішень покладено порушення пункту 198.5 статті 198, пункту 189.1 статті 189, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України та під час податкової перевірки не були предметом її дослідження питання права Підприємства на податкову пільгу, передбачену підпунктом 8 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (2755-17) , порушення Підприємством критеріїв, визначених цією нормою, в акті перевірки не відображені. Доводи скаржника стосовно недотримання судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування обставин справи в частині не врахування інформації про здійснення досудового розслідування кримінального провадження за ч.2 ст. 222, ч.2 ст. 366 КК України (надання завідомо неправдивої інформації органам державної влади з метою одержання пільги щодо податків, що спричинило тяжкі наслідки) є безпідставними з огляду на обґрунтоване відхилення таких доводів судами з підстав відсутності належних і допустимих доказів в підтвердження зазначеної інформації.Щодо спірних податкових повідомлень-рішеньДосліджуючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій застосували положення підпункту 14.1.36 статті 14, пункту 44.1. статті 44, пункту 185.1. статті 185, пункту 188.1. статті 188, пунктів 198.2., 198.3., 198.5. статті 198, пунктів 200.1. статті 200, пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, положення частин першої, другої статті 3, частин першої, п`ятої статті 9, статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 (z0892-99) ( зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186 (z0893-99) ). Відповідач в касаційній скарзі не обґрунтував неправильне застосування судами попередніх інстанцій зазначених норм матеріального права. При вирішенні справи суди першої та апеляційної інстанції установили, що в ході перевірки Підприємства контролюючим органом досліджено Акт № 4 від 29 травня 2020 року про зворотні відходи на виробництві, відповідно до якого комісією підприємства під час виробничого процесу підтверджено отримані в процесі виробництва браку готової продукції та відходи у вигляді вживаних речей, що за станом та якістю не відповідають вимогам до матеріалів, які не можуть бути використані для виготовлення готової продукції: всього: кількість 35068,200 кг, залишкова вартість відходів - 175 341,00 грн, собівартість відходів, зменшених на їх залишкову вартість - 865272,85 грн.Рішенням комісії Підприємства визначено залишкову вартість браку та виробничих відходів у розмірі 5,00 грн./кг.Собівартість браку та зворотніх відходів, отриманих в результаті виробництва в травні 2020 року та зменшених на їх залишкову вартість, визначено у складі витрат на виробництво у розмірі 865272,85 грн.Списано до складу витрат на собівартість браку та виробничих відходів, зменшену на їх залишкову вартість.При перевірці податковим органом розглянуто: оборотно-сальдову відомість по рахунку 24 "Брак у виробництві" за травень 2020 року (обороти за період: Дт 865272,85 грн; Кт 865 272,85 грн); оборотно-сальдову відомість по рахунку 209 "Інші запаси" за травень 2020 року (обороти за період: Дт 525311,00 грн; Кт 698 372,00 грн).До перевірки надано калькуляцію собівартості виготовленої продукції до травень 2020 року, відповідно до якої сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів складається з: витрат 6 043 625,53 грн, об`єм реалізації - 5 957 355,00 грн.До витрат віднесено, зокрема, втрати від відходів - 76 876,87 грн; втрати від браку - 788395,98 грн. Разом витрати становлять 865 272,85 грн.Отже, як встановлено податковим органом до собівартості виготовленої продукції було включено витрати, а саме: брак та виробничі відходи, визначені актом № 4 від 29 травня 2020 року на суму 865 272,85 грн.При цьому, вартість безповоротних відходів та технічного браку відносно вартості загального обсягу виробництва не перевищують розміру нормативу безповоротних відходів, визначеного обліковою політикою бухгалтерського обліку підприємства ПОГ "Батур", затвердженої наказом № 2402ОП від 24 лютого 2020 року.Відповідність даних, визначених у регістрах бухгалтерського обліку 26, 231, 901, 201, 209 в частині відходів 788 395,98 грн та втрат від браку у сумі 76 876,87 грн. підтверджуються документально та нормативно висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертиз від 05 серпня 2020 року № 1-05/08/2020-се.Як установили суди попередніх інстанцій, матеріалами справи підтверджуються та не заперечується відповідачем обставини реалізації Підприємством за період травень 2020 року для ТОВ "Клоуз Мікс" товару на 132385,6664 кг на загальну суму 5 957 355 грн. Вказане підтверджується також договорами з ТОВ "Клоуз Мікс", видатковими накладними, актами приймання-передачі.Під час реалізації товару позивач користувався пільгою відповідно до пункту 8 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) , отже, товари, реалізовані Підприємством підлягали оподаткуванню податком на додану вартість постачання товарів за нульовою ставкою.Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріалами справи не підтверджено факту заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 173 055 грн, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2020 року №0002890402 є протиправним та підлягає скасуванню.Як вбачається з матеріалів перевірки та установлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом визначено позивачу суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 173 055,00 грн за травень 2020 року, відповідно, відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 1 379 089,00 грн згідно з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування за травень 2020 року (документ J0200121 від 22.06.2020 року).Розрахунок бюджетного відшкодування ПДВ на суму 1 379 089 грн за травень 2020 року підтверджується даними первинних документів (п. 3.16 акту перевірки), та сформований внаслідок імпортних операцій: UA209140/2020/045945 від 29 травня 2020 року на суму ПДВ 143114,60 грн; UA209140/2020/045788 від 29 травня 2020 року на суму ПДВ 143945,20 грн; UA209140/2020/044392 від 26 травня 2020 року на суму ПДВ 141 395,70 грн; UA209140/2020/044503 від 26 травня 2020 року на суму ПДВ 135 625,10 грн; UA209140/2020/043902 від 25 травня 2020 року на суму ПДВ 138 678,00 грн; UA209140/2020/042507 від 20 травня 2020 року на суму ПДВ 127 128,00 грн; UA209140/2020/040377 від 14 травня 2020 року на суму ПДВ 143 701,50 грн; UA209140/2020/039974 від 13 травня 2020 року на суму ПДВ 132 199,20 грн; UA209140/2020/038328 від 07 травня 2020 року на суму ПДВ 145 668,80 грн; UA209140/2020/037121 від 04 травня 2020 року на суму ПДВ 127 632,50 грн.Фактична оплата сум податку на додану вартість підтверджується платіжними дорученнями № 21 від 05 травня 2020 року на суму 350 000 грн; № 23 від 13 травня 2020 року на суму 500 000 грн; № 32 від 22 травня 2020 року на суму 500 000 грн; № 31 від 21 травня 2020 року на суму 50 000 грн.Згідно з пунктом 3.17 акта станом на подання податкової декларації за травень сума ліміту становила 7 603 124,03 грн.Станом на момент складання довідки/акта перевірки сума податкового боргу складає 0 грн (пункт 3.18 акта перевірки).Як зауважено судом першої інстанції, контролюючим органом не заперечується відсутність у позивача податкової заборгованості, підтверджується наявність податкового кредиту з податку на додану вартість, що був сформований у минулих періодах, та факт сплати відповідних сум до Державного бюджету України при імпорті товарів.Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).Колегія суддів Верховного Суду в силу положень частини другої статті 341 КАС України додатково не перевіряє докази, доводами касаційної скарги не доведено порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, щодо неповного встановлення фактичних обставин справи, надання неправильної оцінки доказам у справі тощо.Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиНаведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін.Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу податкового органу слід залишити без задоволення.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша стаття 350 Кодексу адміністративного судочинства України).Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №640/9172/21 залишити без змін.Поновити дію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №640/9172/21.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Головуючий Р. Ф. ХановаСудді: І. А. Гончарова І. Я. Олендер