ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
 
                    IВАНО-ФРАНКIВСЬКОЇ ОБЛАСТI
 
                             РIШЕННЯ
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     02 листопада 2006 р.
 
     Справа № 12/107-9/16-13/158
 
     Господарський суд Iвано-Франківської області у  складі  судді
Шкіндера  П.А.  при  секретарі  судового  засідання  Федорук  О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
 
     за позовом ВАТ "Добробут" вул.  Бельведерська,27,  м.Iвано  -
Франківськ, 76000
 
     до відповідача Iнститут менеджменту  та  економіки  "Галицька
академія" вул. Вовчинецька, 227, м.Iвано-Франківськ,76000
 
     за зустрічним позовом:  Iнституту  менеджменту  та  економіки
"Галицька       академія"       вул.       Вовчинецька,       227,
м.Iвано-Франківськ,76000
 
     до  відповідача:  ВАТ   "Добробут"   вул.   Бельведерська,27,
м.Iвано - Франківськ, 76000
 
     при представниках:
 
     від позивача: юрисконсульт Ярицький Л.I., (довіреність  №  67
від  05.07.05.  ),  Йосифів  Петро  Iванович-  доручення  №23  від
23.03.2006р.
 
     від відповідача: Римарук М.Ю., (довіреність  №  07-01/28  від
21.02.05 ; паспорт серія СС 362049  від  04.09.97  року),  Гамалюк
Богдан Михайлович-доручня №07-01/111 від 22.05.06р.
 
     СУТЬ СПОРУ: заявлено вимогу про визнання  недійсним  договору
фінансового  лізингу  від  05.07.2000  року  про  надання  ЗАТ   "
Iнституту менеджменту та економіки" в лізинг  приміщення  5  -  го
поверху  гуртожитку  по  вул.   Дністровській,   49,   що   в   м.
Iвано -Франківську.
 
     В судовому  засіданні  24.10.2006року  оголошено  перерву  до
02.11.2006року. пісял чого судове засідання було продовжено.
 
     При  розгляді  справи  попереднім  судом,  відповідач  заявив
зустрічний  позов   про   спонукання   до   виконання   договірних
зобов"язань по договору фінансового лізингу від 05.07.2000р..  Під
час розгляду справи відповідач відмовився від зустрічного  позову,
в порядку ст.22 ГПК України,а ( 1798-12 ) (1798-12)
         суд прийняв відмову  від
зустрічного позову.
 
     Позивач позов  підтримує  і  просить  суд  визнати  недійсним
договір фінансового лізингу від 05.07.2000 року про надання ЗАТ  "
Iнституту менеджменту та економіки " в лізинг приміщення  5  -  го
поверху  гуртожитку  по  вул.   Дністровській,   49,   що   в   м.
Iвано -Франківську. Позовні  вимоги  мотивовано  тим,  що  спірний
договір укладений ВАТ " Добробут " та ЗАТ "Iнститут менеджменту та
економіки " підписаний від імені  лізингодавця  головою  правління
товариства Касічником В.С. з перевищенням повноважень,  визначених
установчими документами, а саме: за відсутності, всупереч Статуту,
рішення Загальних  зборів  акціонерів  про  відчуження  нерухомого
майна на суму, що перевищує 10  %  статутного  фонду.  Крім  того,
позивач вказує на те, що таке  рішення  не  приймалось  Правлінням
товариства.  Позивач  вказує,що  догорір  фінансового  лізингу   є
збитковим для позивача та обгрунтовує поданими  суду  доказами,які
знаходяться в матеріалах справи.
 
     Представники відповідача в судовому засіданні позовні  вимоги
заперечили, посилаючись на те, що спірний договір укладено головою
Правління ВАТ " Добробут " Касічником В.  С.,  повноваження  якого
визначені пунктом 11 . 5 Статуту ВАТ, де вказано, шо  "Голова  діє
від імені Товариства без довіреності  в  межах,  передбачених  цим
статутом і чинним законодавством України"; пункт 9. 5. Статуту ВАТ
" Добробут" передбачає, що до компетенції Загальних зборів  ВАТ  "
Добробут " належить затвердження договорів 
( угод )
укладених на суму, що перевищує 10 % від вартості статутного фонду. Тобто, Статутом ВАТ " Добробут " передбачена процедура наступного затвердження договорів
( угод )
, які укладені на суму, що перевищує 10 % від вартості статутного фонду даного Товариства ; відсутність рішення Загальних Зборів ВАТ " Добробут " про затвердження оспорюваного Договору не є підставою для визнання такого договору недійсним. Одночасно представник відповідача повідомив, що лізингоодержувач належним чином виконує умови договору і сплачує лізингові платежі, на доказ чого подав довідку про сплату лізингових платежів станом на 01.10.2006р.,де загальна сума платежів на цю дату становить 194418,04 грн.
 
     Заперечуючи  обгрунтуваня  позивача,  в  частині  збитковості
договору фінансового лізингу для позивача, відповідачем  в  якості
доказа подано довідку регіонального  відділення  фонду  державного
майна  України  по  Iвано-Франківській  області  за  №04/2498  від
26.10.2006р.,де останній повідомляє,що  під  час  приватизації  до
статутного  фонду  ВАТ  "Добробут"включено  гуртожиток  залишковою
вартістю  82878,0  грн.  та  їдальню  залишковою  вартістю  9114,9
грн.станом  на   01.10.1996   р.,які   знаходяться   за   адресою:
м.Iвано-Франківськ, вул. Дністровська,49.
 
     Розглянувши   матеріали    справи,    заслухавши    пояснення
представників сторін, суд  встановив,  що  між  позивачем  та  ЗАТ
Iнститут менеджменту та економіки " укладено  договір  фінансового
лізингу № 1/46 від 05.07.2000р.,  предметом  якого  є  передача  в
платне користування лізингоодержувачу строком на  10  років  
( до 31.12.2010р.)
приміщення 5 - го поверху гуртожитку по вул. Дністровській 49, загальною площею 1000, 7м. кв. . Вартість об"єкта лізингу, згідно договору становить 300 000 грн., після сплати яких лізингоодержувач стає власником об"єкта лізингу.
 
     Вказаний договір від імені ВАТ " Добробут" підписаний головою
правління товариства Касічником Богданом Степановичем .
 
     Як  зазначено  в  преамбулі  оспорюваного  договору,   голова
правління  ВАТ  "Добробут",  укладаючи  договір   діяв   в   межах
повноважень, визначених Статутом Товариства. Дослідивши в судовому
засіданні оригінал поданого позивачем  Статуту  товариства,  судом
встановлено, що згідно його пункту 11. 5  "голова  діє  від  імені
Товариства без довіреності в межах  передбачених  цим  Статутом  і
чинним  законодавством  України  "  .  Статут  ВАТ  "Добробут"  не
встановлює  будь-яких  обмежень   повноважень   голови   правління
товариства щодо укладання господарських договорів.
 
     Безпідставним є твердження позивача, що відповідно до Статуту
ВАТ " Добробут " рішення про  відчуження  нерухомого  майна  "  на
суму, що перевищує 10 % статутного  фонду  повинно  прийматись  на
загальних зборах акціонерів товариства і  таке  рішення  є  єдиною
підставою для укладання договору відчуження майна , оскільки глава
9 п. 9. 5 Статуту не визначає такої компетенції  Загальних  зборів
.Натомість, вищевказаний пункт Статуту товариства  передбачає,  що
до  компетенції  Загальних  зборів  ВАТ   "   Добробут"   належить
затвердження договорів 
( угод )
укладених на суму, що перевищує 10 % від вартості статутного фонду. Тобто, Статутом ВАТ " Добробут" передбачена процедура наступного затвердження укладених договорів .
 
     За наведених обставин, в суду відсутні підстави  вважати,  що
оспорюваний договір з боку позивача укладений його представником з
перевищенням повноважень.
 
     Відсутність  рішення  Загальних  зборів  акціонерів   ВАТ   "
Добробут " про затвердження оспорюваного договору  не  є  правовою
підставою для визнання такого договору недійсним.
 
     
( п. 9. Роз"яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5 /111 ( v_111800-99 ) (v_111800-99) від 12.03.1999р. " Про деякі питання практики вирішення спорів пов"язаних з визнанням угод недійсними")
.
 
     Щодо  посилання  позивача  на  відсутність  згоди   Правління
товариства на укладання  спірної  угоди,  то  слід  зазначити,  що
Статутом товариства  не  встановлено  повноважень  Правління  щодо
надання дозволу голові Правління на  укладання  угод  .  В  даному
випадку, в  матеріалах  справи  наявний  протокол  №  3  засідання
правління,за  участю  членів  правліня  Касічника   Б.С.,   Хомина
Л.С.,Пристай М.М., які на час проведення  засідання  були  членами
правління,що  підтверджується  довідкою  №70  від  23.10.2006   р.
наданою позивачем, товариства ВАТ " Добробут " від 23.06.  2000р.,
відповідно  до  якого  правління  надало  згоду  на  укладання   з
відповідачем договору лізингу на 10 років щодо приміщення 5  -  го
поверху   гуртожитку   по   вул.   Дністровській    49,    в    м.
Iвано -Франківську, з виплатою лізингових платежів в  сумі  300000
грн. 
( арк. справи 30 - 35 )
 
     Відповідно до ст. 63 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         
( що був чинний на момент укладання оспорюваного договору )
угода укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладання угоди , або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов"язки для особи, яку представляють лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угод особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладання.
 
     Представники сторін в судовому засіданні повідомили  суд  про
належне виконання оспорюваної угоди. На  доказ  отримання  об"єкта
лізингу  від  позивача  відповідачем   подано   двосторонній   акт
приймання - передачі  об"єкта  лізингу  від  05.07.2000р.  
( акр. справи 16 )
. Поясненнями представника позивача суд встановив факт сплати лізингових платежів відповідно до договору за період з моменту укладання договору до моменту подання позову до суду. На доказ належної сплати лізингових платжів, відповідачем подано довідку № 07-01/248 від 24.10.2005р. та довідку станлом на 01.10.2006р.
 
     Таким чином, прийняття договору до виконання  сторонами,  про
що свідчить передача придбаного  майна  позивачем  відповідачу  та
оплата  відповідачем  лізонгових  платежів  відповідно   до   умов
договору, прийняття такої оплати позивачем підтверджують  наступне
схвалення цього договору позивачем.
 
     Разом з тим, в обгрунтування  своїх  позовних  вимог  позивач
посилається на збитковість договору  фінансового  лізингу  як  для
самого товариства, так і для його акціонерів, оскільки платежі  за
договором складаються лише з вартості об'єкта лізингу, а при умові
здачі спірного об"єкту в  оренду,  позивач  отримав  за  період  з
05.07.2000р.  По  01.10.2006р.-   886760,28   грн.,а   за   період
01.10.2006р. По 31.12.2009р. -975682,50 грн. орендної плати.  Крім
того позивач  зазначає,  що  відповідачем  при  сплаті  лізингових
платежів  відшкодовується  лише  вартість  об"єкта  лізингу  і  не
сплачується вартість за  користування  даним  о"бєктом.  Зазначені
обгрунтування  позивача   спростовуються   зібраними   по   справі
доказами,а саме довідкою регіонального відділення фонду державного
майна  України  по  Iвано-Франківській  області  за  №04/2498  від
26.10.2006р.,де останній повідомляє, що під  час  приватизації  до
статутного  фонду  ВАТ  "Добробут"включено  гуртожиток  залишковою
вартістю  82878,0  грн.  та  їдальню  залишковою  вартістю  9114,9
грн.станом  на   01.10.1996   р.,які   знаходяться   за   адресою:
м.Iвано-Франківськ, вул. Дністровська,49.
 
     Надана суду позивачем бухгалтерська  довідка  за  №  129  від
01.11.2006р.,як  доказ  балансової  вартості  приміщеннь   п"ятого
поверху гуртожитку по вул Дністровській,49,де  балансова  вартість
становить 149762,26 грн., подана без будь яких обгрунтувань,які  б
відповідали Положенню (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні
засоби"затвердженого   наказом   Міністерства   фінансів   України
27.04.2000р. №92 ( z0288-00 ) (z0288-00)
         та  зареєстрованого  в  Міністерстві
юстиції України 18.05.2000р. за №288/4509, а тому не  можуть  бути
належним доказом.
 
     Відповідно до ст. 4 Закону України "Про лізинг" ( 723/97-ВР ) (723/97-ВР)
        
(в редакції,  чинній  на  момент  укладання  договору)  фінансовий
лізинг  -  це  договір  лізингу,  в  результаті  укладення   якого
лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне  користування
від лізингодавця об'єкт лізингу на строк,не менший строку,за  який
амортизується 60 відсотків вартості об"єкта  лізингу,визначеної  в
день укладення договору.
 
     Сума  відшкодувань  вартості   об"єкта   лізингу   в   складі
лізингових платежів за період  дії  договору  фінансового  лізингу
повинна включати не менше 60 відсотків вартості  об"єкту  лізингу,
визначеної в день  укладення  договору.  Після  закінчення  строку
договору   фінансового   лізингу   об'єкт    лізингу,    переданий
лізингоодержувачу  згідно  з  договором,  переходить  у  власність
лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.
 
     В силу ст. 16 названого закону лізингові платежі включають  в
себе як суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості
об'єкта лізингу, що амортизується  за  строк,  за  який  вноситься
лізинговий платіж, так і винагороду  лізингодавцю  за  отримане  у
лізинг майно.
 
     Зазначена вище норма Закону не  ставить  в  обов"язок  сторін
договору фінансового лізингу  вказувати  окремо  частину  вартості
об'єкта лізингу що  амортизується  за  строк,  за  який  вноситься
лізинговий платіж та винагороду лізингодавцю за отримане у  лізинг
майно.
 
     За наведених обставин, вимога про визнання недійсним договору
фінансового лізингу від 05.07.2000р. задоволенню не підлягає. 
( п. 9. Роз"яснення Вищого Арбітражного суду України №02-5 /111 ( v_111800-99 ) (v_111800-99) від 12.03.1999р. " Про деякі питання практики вирішення спорів пов"язаних з визнанням угод недійсними)
.
 
     Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        
слід залишити за позивачем.
 
     Керуючись ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        , ст.  63
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        , ст. 49, 82-84  Господарського  процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
     ВИРIШИВ:
 
     в позові відмовити.
 
     Провадження по зустрічному позову припинити.
 
     Повернути  Iнституту  менеджменту  та   економіки   "Галицька
академія" вул. Вовчинецька, 227, м.Iвано-Франківськ  з  Державного
бюджету України державне мито в сумі 85,00грн.
 
     ДП  "Судовий   інформаційний   центр"   повернути   Iнституту
менеджменту та економіки  "Галицька  академія"  вул.  Вовчинецька,
227, м.Iвано-Франківськ- - 118грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення.
 
     Суддя Шкіндер Павло Анатолійович
 
     "03" листопада 2006року
 
     виконано у програмі діловодство
 
     03.11.2006року помічник ______