638/4564/18 Про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері архітектури та містобудування - 22.02.2022 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ22 лютого 2022 року м. Київсправа № 638/4564/18адміністративне провадження № К/9901/46668/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Тацій Л.В.,суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №638/4564/18

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2021 (колегія у складі: головуючого судді Присяжнюк О.В., суддів: Спаскіна О.А., Любчич Л.В.),

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (далі Департамент ДАБІ, відповідач), в якому позивач просив визнати незаконною та скасувати постанову №381-П по справі про адміністративне правопорушення від 01.12.2017, винесену головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №1 Департаменту ДАБІ Заікою В.Ю.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.06.2020 позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.06.2020 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.06.2020.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2021 апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.06.2020 закрито.

Суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є учасниками (суб`єктами) правовідносин щодо притягнення відповідачем позивача до адміністративної відповідальності, не були учасниками справи, предметом спору, якого є оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, якою відповідачем ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить прямого висновку про їхні права (та/або обов`язки), то ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають права на апеляційне оскарження зазначеного рішення, так як не є суб`єктами оскарження в розумінні частини 1 статті 293 КАС України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2021, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просять скасувати зазначене судове рішення, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявники зазначили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у жовтні 2017 року звернулись із заявами до ДАБІ з приводу здійснення самовільного будівництва та порушення ДБН користувачами будинку АДРЕСА_1 .

27.11.2017 на адресу заявників надані відповіді ДАБІ, в яких повідомлено про розгляд звернень по суті та вжиття відповідних заходів, які полягають у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за експлуатацію житлового будинку без введення його в експлуатацію. Таким чином, на переконання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вони мають законний інтерес в розгляді цієї справи, який полягає в обґрунтованому очікуванні, що особу притягнуто до адміністративної відповідальності за результатами розгляду їх звернень.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого ОСОБА_1 заперечує проти доводів касаційної скарги, просить у її задоволенні відмовити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного суду від 22.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить 9/25 частки житлового будинку літ. "А-1" з господарським спорудами за адресою: АДРЕСА_2 з 11.04.2016 на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2016.

ОСОБА_2 згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на праві власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 15.02.2017 на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Заявники, як користувачі суміжних земельних ділянок звернулись в 2017 році до ДАБІ щодо експлуатації ОСОБА_1 житлового будинку без введення його в експлуатацію.

Згідно постанови №381-П від 01.12.2017 ОСОБА_1 експлуатується житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, який не прийнятий в експлуатацію відповідно до норм чинного законодавства, чим порушено частину 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ №461 від 13.04.2011 (461-2011-п) ; накладено штраф у розмірі 5950 грн. Згідно протоколу адміністративне правопорушення від 17.11.2017 виявлено порушення, а саме: об`єкт, який не прийнятий в експлуатацію відповідно до норм чинного законодавства, експлуатується, чим порушено частину 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

ОСОБА_1 оскаржив постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII і статті 13 КАС України.

За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, особи, які не брали участі у справі, можуть оскаржити рішення суду лише за умови, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Тому передумовою їх права на оскарження є матеріально-правова заінтересованість цих осіб. Йдеться саме про їх власну, особисту заінтересованість.

У судовій практиці сформовано загальні принципи та підходи щодо прийнятності та обґрунтованості апеляційних та касаційних скарг осіб, які вважають, що рішення суду прийнято про їх права, обов`язки чи інтереси.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 23.11.2020 у справі № 826/3508/17, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Отже, для вирішення питання про порушення прав чи інтересів особи, яка не брала участі у справі, суд має з`ясувати, чи виникли у зв`язку з прийняттям судового рішення у цієї особи нові права чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

При цьому, перевірка права особи на звернення до суду з апеляційною скаргою передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність підстав для апеляційного оскарження, а отже і права на звернення до суду з апеляційною скаргою, є перешкодою для розгляду скарги по суті. Законність судового рішення може бути перевірено за скаргою належної особи.

Такий підхід повністю узгоджується з принципом верховенства права та такою його складовою як правова визначеність. Безпідставний перегляд призводить до порушення принципу правової визначеності (res judicata).

Застосування принципу юридичної визначеності докладно розроблено у практиці Європейського суду з прав людини. Міркування ЄСПЛ щодо принципу юридичної визначеності сформульовані у багатьох справах, але ґрунтуються на однакових підходах, зокрема, у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009).

Так, ЄСПЛ допускає відхід від принципу юридичної визначеності як виняток, якщо для цього є певні обставини. Переліку цих обставин у практиці ЄСПЛ не сформовано – це питання національного законодавства. Кожна держава самостійно визначає які саме обставини можуть бути підставою для перегляду судового рішення. Проте ЄСПЛ дає їх якісну характеристику.

У справі "Христов проти України", рішення в якій перекладено на українську мову офіційно – Міністерством юстиції України, з посиланням на п. 52 рішення у справі "Рябих проти Росії" ці обставини зазначені як "вагомі й непереборні". Обставини, за яких допускається перегляд судового рішення, у практиці ЄСПЛ не мають чітко окреслених меж, однак повинні бути істотними та переконливими.

Застосовуючи ці підходи до справи, що розглядається, Суд виходить з того, що публічно-правовий спір виник між сторонами: ОСОБА_1 і ДАБІ щодо правомірності постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 8 статті 96 КУпАП (експлуатація житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, який не прийнятий в експлуатацію).

Указане свідчить, що ці відносини є двосторонніми, стосуються прав та інтересів позивача, як особи, яка притягується до відповідальності та відповідача, як уповноваженого органу, що розглянув справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Інші особи не є учасниками цих правовідносин.

Відповідно до положень КАС України (2747-15) постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень є актом індивідуальної дії та впливає лише на права та інтереси позивача.

Завдання адміністративного судочинства полягають у захисті особи, яка вважає, що під час здійснення управлінської діяльності порушені її права та інтереси. Відповідно, суд перевіряє правомірність рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень щодо конкретної особи та у конкретних публічних правовідносинах.

Фактична заінтересованість у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зумовлена тим, що вони є користувачами суміжних земельних ділянок з домоволодінням ОСОБА_1, вважають, позивач користється будинком, який не введений в експлуатацію та з порушенням ДБН.

Захист таких прав та інтересів можливий шляхом подання зацікавленою особою відповідного позову до особи, що порушила її права. Оскарження судового рішення у справі щодо публічно-правового спору, у якому заявники не є учасниками, не може вважатися належним способом захисту їх порушених прав.

Крім того, беручи до уваги зміст спірних правовідносин у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 8 статті 96 КУпАП (експлуатація житлового будинку, який не прийнятий в експлуатацію).

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 25.06.2020 у цій справі визнана незаконною та скасована постанова №381-П по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 8 статті 96 КУпАП.

Задовольняючи позов у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що ДАБІ порушення процедура розгляду справи та притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Будь-яких висновків про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 це судове рішення не містить.

Так само, спір безпосередньо не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки пов`язаний виключно із вирішенням публічно-правового спору, що виник між ОСОБА_1 і ДАБІ.

Пунктом 3 частини 1 статті 305 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, суд апеляційної інстанції установивши, що рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 25.06.2020 у цій справі суд не вирішував питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою цих заявників.

Такий висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права і не спростований доводами касаційної скарги.

Суд зауважує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не обмежені у праві звернутися до суду загальної юрисдикції для вирішення спору з ОСОБА_1 у разі, якщо вважають, що останнім порушуються їх права та інтереси.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.