640/3903/19 Про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України - 22.02.2022 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ22 лютого 2022 року м. Київсправа № 640/3903/19адміністративне провадження № К/9901/10708/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Тацій Л.В.,суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу №640/3903/19

за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа – Пенсійний Фонд України, про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 (ухвалене судом у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Каракашьяна С.К., Смолія І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 (колегія у складі: головуючого судді Собківа Я.М., суддів: Земляної Г.В., Чаку Є.В.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі –відповідач, КМУ), третя особа: Пенсійний фонд України (далі-третя особа, ПФУ), у якому позивач просив визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" (649-2018-п) .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що приймаючи постанову №649 Кабінет Міністрів України фактично визначив порядок виконання судових рішень в правовідносинах щодо перерахунку, нарахування та виплати пенсій, тобто відповідач привласнив ці функції, що прямо заборонено статтями 92, 124 Конституції України. На думку позивача, Кабінет Міністрів України всупереч вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції, а також позицій Конституційного Суду України поставив гарантовані законом пенсійні виплати в залежність від бюджетних призначень.

Позивач також стверджував, що кошти, нараховані стягувачу органом Пенсійного фонду України за період до набрання судовим рішенням про нарахування (перерахунок) пенсійних виплат законної сили є власністю стягувача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що деталізація бюджету Пенсійного фонду на 2018 рік шляхом доповнення позицією "погашення заборгованості з пенсійних витрат за рішеннями суду" не може свідчити про порушення прав позивача, через те, що в даному випадку має місце визначення напрямку цільового використання коштів, а не обмеження розміру бюджетних асигнувань.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020.

Заявник у своїй касаційній скарзі просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, оцінити зміст постанови КМУ від 22.08.2018 №649 (649-2018-п) з точки зору її відповідності Конституції України (254к/96-ВР) і застосувати Конституцію України (254к/96-ВР) як акт прямої дії та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У доводах скарги позивач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Заявник наполягає, що оскаржувана постанова Уряду прийнята всупереч Конституційного принципу обов`язковості судового рішення та вимогам Закону №4901-VI (4901-17) , наділяючи при цьому посадових осіб Пенсійного фонду України повноваженнями щодо виконання судових рішень на власний розсуд.

Відповідач та третя особа процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не скористалися.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою 28.04.2020 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з вересня 2017 року Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) .

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі №814/6/18 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Миколаївській області. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням таких видів грошового забезпечення: щомісячна додаткова грошова допомога, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області перерахувати та виплатити позивачу пенсію в розмірі, якій обчислено з грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, починаючи з 26.09.2017.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі №814/6/18 набрало законної сили 25.05.2018.

Позивач зазначив, що на виконання рішення суду від 24.04.2018 у справі №814/6/18 Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області 24.05.2018 здійснило перерахунок його пенсії з 26.09.2017 та відповідно до розрахунку на доплату за пенсійною справою ОСОБА_1 №1401010441 сума своєчасно не виплаченої частини основного розміру пенсії складає 21 204,91 грн. Проте, нарахована в порядку перерахунку пенсія виконання рішення суду від 24.04.2018, не виплачена.

Миколаївським окружним адміністративним судом 30.05.2018 виданий виконавчий лист у справі №814/6/18.

З наявної в матеріалах справи копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.12.2018 судами встановлено, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 10.07.2018 за №5325/08 повідомлено про проведення перерахунку пенсії стягувачу відповідно до покладених судом зобов`язань, а також стягувачу (позивачу) вже було частково сплачена різниця перерахунку, що дає підстави для висновку.

Постановою Уряду від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" затверджено "Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" (далі-Порядок №649).

Відповідно до пункту 1 Порядку №649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

ОСОБА_1, покликаючись на невідповідність постанови КМУ №649 вимогам Конституції України (254к/96-ВР) , зазначив, що оскаржуваною постановою визначено порядок виконання судових рішень щодо перерахунку пенсійних виплат, однак така функція відноситься виключно до компетенції суду. Відповідачем у даній постанові поставлено в залежність можливість здійснення пенсійних виплат від бюджетних асигнувань, позаяк фінансування видатків на виплату пенсій за рахунок бюджетних асигнувань є одним із принципів пенсійного забезпечення, який визначений на рівні Закону.

Таким чичном, на переконання ОСОБА_1, оскаржуваною постановою Кабінет Міністрів України позбавив його можливості користуватись, розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, через що звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (частина друга статті 264 КАС України).

Предметом спору у цій справі є постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" (649-2018-п) , якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Під час касаційного провадження встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19:

-визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 (649-2018-п) .

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19 змінено шляхом викладення пункту 2 його резолютивної частини у наступній редакції:

"Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" (649-2018-п) .

Верховний Суд постановою від 26.05.2021 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №640/5248/19 залишив без змін.

Таким чином рішення суду у справі №640/5248/19, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" (649-2018-п) , набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили.

Отже, оскільки положення постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" (649-2018-п) , яка є предметом оскарження у цій справі, вже визнані протиправними і нечинними, тому, за правилами пункту 6 частини першої статті 238 КАС України, провадження у справі слід закрити.

Правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №826/16296/16, від 17.02.2021 у справі № 826/27712/15, від 25.02.2021 у справі №140/2457/18 та від 27.05.2021 у справі № 826/15616/18.

З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 239, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 скасувати.

Провадження у справі №640/3903/19 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа – Пенсійний Фонд України, про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України– закрити.