580/634/20 Про визнання протиправною і скасування постанови Головного управління держпраці області про накладення штрафних (фінансових) санкцій за недодержання суб`єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне страхування - 22.02.2022 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ22 лютого 2022 року м. Київсправа № 580/634/20адміністративне провадження № К/9901/13040/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стеценка С.Г.,суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 580/634/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пономар"

до Управління Держпраці у Миколаївській області

про визнання протиправною та скасування постанови

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пономар" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року (головуючий суддя Рідзеля О. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року (колегія у складі: головуючого судді Мєзєнцева Є. І., суддів: Земляної Г. В., Файдюка В. В.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пономар" (далі – ТОВ "Пономар") звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 14 листопада 2019 року № МК1661/441/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на ТОВ "Пономар" штрафу в розмірі 3 004 560 грн.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався та не, що спірне рішення прийняте з огляду на допуск позивачем до роботи без укладення трудового договору 24 учнів Калинівського навчально-виховного комплексу. Однак, у позивача була відсутня можливість укладення трудового договору, оскільки 13 дітей не досягли 14-річного віку, а щодо інших – батьки не надавали згоду на укладення трудового договору, водночас надали згоду на виконання робіт із заготівлі овочів для шкільної їдальні. Крім того, учні вказаного навчального закладу не можуть вважатись працівниками, оскільки фактично не здійснювали трудової функції у розумінні чинного законодавства в контексті виконання трудових обов`язків, тривалості робочого часу тощо.

Натомість, як зазначив позивач, діти за згодою батьків по 2 години на день з метою поглиблення знань з біології проводили досліди з рослинами (цибуля ріпчаста) в рамках навчального процесу. Отже, трудової функції не виконували.

Крім того, постановою Снігурівського районного суду Миколаївської області закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності керівника одного з підрозділів позивача ОСОБА_1, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 24 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовив.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем правомірно притягнуто до відповідальності ТОВ "Пономар", оскільки під час проведення інспекційного відвідування було виявлено факт допуску позивачем до польових робіт зі збору врожаю цибулі 24 учнів Калинівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад" Снігурівської районної ради Миколаївської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 13 квітня 2021 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Пономар" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Так, судами не враховано позицію Верховного Суду викладену у постановах від 04 липня 2020 року у справі № 820/1432/17, від 03 грудня 2020 року у справі № 520/10795/18, від 03 грудня 2020 року у справі № 808/2638/16 та від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що учні виконували роботи зі збору цибулі на полі, тобто індивідуально-визначену роботу в чітко обумовлений проміжок часу із чітким кінцевим результатом – збір цибулі для потреб шкільної їдальні; учні підпорядковувались виключно своїм вчителям, які постійно знаходились з ними на полі та учні не підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "Пономар"; учням не виплачувалась позивачем заробітна плата та не надавалось робочє місце; діяльність, що здійснювалась учнями не відбувалась в складі трудового колективу ТОВ "Пономар", що свідчить про відсутність трудових відносин між позивачем та учнями.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2021 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

8. Ухвалою Верховного суду від 26 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Пономар" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року.

9. Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2022 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22 лютого 2022 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Управління Держпраці у Миколаївській області від 10 вересня 2019 року № 266 доручено здійснити інспекційне відвідування, у т.ч. ТОВ "Пономар", з питань додержання законодавства про працю, оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

11. Відповідно до вказаного наказу службовими особами відповідача проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого 17 вересня 2019 року складено акт інспекційного відвідування № МК1661/441/АВ, яким встановлено порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП (322-08) ), що виразилось у допуску позивачем до роботи зі збору цибулі на полі 24 учнів Калинівського навчально-виховного комплексу у без укладення трудового договору.

12. 14 листопада 2019 року перший заступник начальника управління Держпраці у Миколаївській області Я. Скуратовська прийняла постанову № МК1661/441/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу в сумі 3 004 560 грн.

13. Вважаючи вказану постанову контролюючого органу протиправною та необґрунтованою, ТОВ "Пономар" звернулося до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

17. За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

18. Згідно з частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

19. Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

20. Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11 лютого 2015 року № 96 (96-2015-п) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

21. Частиною першою статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

22. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (509-2013-п) .

23. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

24. З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою прийняття оскаржуваної постанови є висновок Управління Держпраці у Миколаївській області, що позивачем допущено до польових робіт зі збору врожаю цибулі 24 учнів Калинівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад" Снігурівської районної ради Миколаївської області без укладання трудових договорів у письмовій формі та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, відповідно до порядку встановленого Кабінетом Міністрів України.

26. Так, за змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

27. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

28. Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

29. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

30. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 823/1167/16, від 05 лютого 2020 року у справі № 620/3913/18, від 06 лютого 2020 року у справі № 0840/3690/18, від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18.

31. Відповідно до статті 29 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР "Про професійну (професійно-технічну) освіту" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон № 103/98-ВР (103/98-ВР) ) підприємства, установи, організації незалежно від форм власності надають учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику. Типовий договір про навчально-виробничу практику та порядок надання робочих місць визначаються Кабінетом Міністрів України. Учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів під час виробничого навчання і виробничої практики на виробництві виконують роботи відповідно до навчальних планів і програм.

32. Порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 1999 року № 992 (992-99-п) (далі також - Порядок № 992, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

33. Відповідно до пункту 2 Порядку № 992 підприємства, установи, організації незалежно від форми власності надають учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику.

34. Згідно з пунктом 7 цього Порядку учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів на час виробничого навчання та виробничої практики до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства не включаються.

35. Відповідно до пункту 8 Порядку № 992 професійно-технічний навчальний заклад та підприємство, що надає робочі місця або навчально-виробничі ділянки, не пізніше двох тижнів до початку виробничого навчання та виробничої практики зобов`язані укласти на основі типового договору, що додається, договір про навчально-виробничу практику. У договорі зазначається кількість учнів, слухачів за професіями, спеціальностями та спеціалізаціями, терміни, умови і порядок проведення виробничого навчання та виробничої практики, забезпечення відповідних умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, інші взаємні зобов`язання сторін та термін дії договору.

36. Пунктами 9, 10 Порядку №992 передбачено, що перед початком виробничого навчання та виробничої практики керівник підприємства видає наказ про персональний розподіл учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки виробничих підрозділів чи створює учнівські самостійні навчально-виробничі підрозділи та визначає відповідно до змісту робочих навчальних програм види робіт, а також призначає з числа інженерно-технічних працівників та кваліфікованих робітників підприємства відповідальних за проведення виробничого навчання та виробничої практики, забезпечення умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, установлює системи оплати праці учнів, слухачів за фактично виконаний обсяг робіт відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки) та укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику.

З моменту розподілу учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки на них відповідно до законодавства про охорону праці поширюються права та обов`язки щодо виконання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, правил внутрішнього трудового розпорядку та інших правил і норм, що діють на підприємстві, з відповідних професій, спеціальностей і рівнів кваліфікації робітників та службовців. Учні, слухачі підлягають соціальному та іншому страхуванню нарівні з відповідними працівниками підприємства.

37. Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів, які проходять виробниче навчання та виробничу практику, не включаються до складу (списку) робітників підприємства, однак на них повною мірою розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку і положення інших внутрішніх актів і розпоряджень підприємства з моменту розподілу учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки, який у свою чергу настає при видачі керівником підприємства наказу про персональний розподіл учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки виробничих підрозділів.

38. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 823/739/18.

39. Разом з тим, ТОВ "Пономар" як в позовній заяві та і в апеляційній скарзі вказує на те, що між ним та Калинівським навчально-виховним комплексом "Загальноосвітній заклад І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад" Снігурівської районної ради Миколаївської області було укладено соціальну угоду № 1 від 14 вересня 2018 року та трудовий договір від 02 вересня 2019 року, що спростовує наявність трудових відносин між ним та учнями навчального закладу.

40. Проте, судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено вказані договори та не надано їм належної правової оцінки.

41. Без з`ясування наведенної обставини та надання її належної правової оцінки, висновки судів попередніх інстанцій про необґрунтованість вимог позовної заяви є передчасними, оскільки це суттєво впливає на предмет спору в контексті наявності чи відсутності порушень законодавства про працю Товариством, а відтак і підстав для винесення управлінням Держпраці спірної постанови.

42. Суд враховує встановлені частиною другою статті 341 КАС України межі перегляду судом касаційної інстанції, який, у розумінні цієї правової норми, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

43. За приписами ж пункту другого частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

44. Підстави для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд визначені статтею 353 КАС України, згідно з приписами частини другої якої, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

45. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та необхідність направлення даної справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки позбавлений повноважень встановлювати обставини справи і надавити їм оцінку, перевіряти їх доказами.