Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 6/915
01.08.06
За позовом Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль"
До відповідача Спільного закритого акціонерного товариства
"Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України"
Про стягнення 8427830,84 грн.
Суддя Ковтун С.А.
Представники:
Від позивача не з'явились
Від відповідача Сівковський А.А. (за дов. № 16-1414 від
16.08.2005)
Обставини справи:
До господарського суду міста Києва звернувся з позовом
Державний міжнародний аеропорт "Бориспіль"до спільного закритого
акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії
України"про стягнення 755501,86 грн. заборгованості за послуги з
наземного обслуговування літаків.
До прийняття рішення по справі позивач подав ряд заяв про
збільшення розміру позовних вимог. Остаточно позивачем заявлено до
стягнення 8427830,84 грн. заборгованості за послуги з наземного
обслуговування літаків за період з жовтня 2002 року по грудень
2003 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої
зобов'язання щодо оплати послуг з наземного обслуговування в
повному обсязі відповідно до договору від 01.01.2001 про надання
послуг з наземного обслуговування, укладеного між сторонами у
формі додатку В 1.5/2.5.9-4 до Стандартної Угоди IАТА про наземне
обслуговування 1998 року.
Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої
заперечення у поданих суду відзиві та доповненнях до нього.
Зокрема, відповідач вважає необгрунтованими посилання позивача на
існування боргу, оскільки ним у повному обсязі оплачені
рахунки-фактури, які, відповідно до умов договору, є підставою для
оплати послуг позивача.
Позивач на спростування доводів позивача посилається на те,
що оплата послуг з наземного обслуговування була відповідачем
здійснена з урахуванням знижок, встановлених наказами Міністерства
транспорту України. Однак, на його думку, вказані накази не можуть
бути застосовані при розрахунках з відповідачем, оскільки не
пройшли державної реєстрації у Міністерстві юстиції України, не
були погоджені з Міністерством економіки України, як це
передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 №
1548 ( 1548-96-п ) (1548-96-п)
, суперечать ст. 15 Конвенції про міжнародну
цивільну авіацію 1944 року а також постанові Кабінету Міністрів
України від 12.12.1999 № 2080 ( 2080-99-п ) (2080-99-п)
, якою аеропортові
збори на обслуговування повітряних суден в Державному міжнародному
аеропорту "Бориспіль"визначаються в еквіваленті до валюти I групи
класифікації іноземної валюти Національного банку без надання
пільг щодо їх сплати.
У свою чергу, відповідач не погодився з посиланнями позивача
на неправомірність наказів Міністерства транспорту України, якими
запроваджено знижки до діючих тарифів, зазначивши, що вони не є
нормативно-правовими актами, не підлягають державній реєстрації та
Мінтранс мав право самостійно встановлювати знижки до аеропортових
зборів, не змінюючи при цьому самих тарифів. Необгрунтованим, як
вважає відповідач, є посилання позивача на невідповідність дій
щодо застосування знижок вимогам постанови Кабінету Міністрів
України № 2080 від 12.11.1999 ( 2080-99-п ) (2080-99-п)
, оскільки з її
преамбули слідує, що вона прийнята з метою завершення реалізації
проекту реконструкції льотної зони, який завершено у травні 2001
року, тобто до застосування знижок. Також не підлягають оцінці
накази Мінтрансу про застосування знижок на відповідність
Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року у зв'язку з
недоведеністю позивачем факту публікації вказаної Конвенції.
Одночасно відповідач зазначає, що позивач визнав факт застосування
знижок по оплаті аеропортових зборів шляхом надання щомісячно
корегувальних рахунків-фактур та ведення обліку операцій по
наданим послугам та розрахункам за ці послуги з урахуванням
вказаних знижок.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали,
заслухавши пояснення їх повноважних представників, об'єктивно
оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду
справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
11.04.2001 між Державним міжнародним аеропортом "Бориспіль"та
спільним закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія
"Міжнародні Авіалінії України"було укладено договір про наземне
обслуговування у вигляді додатку В 1.5/2.5.9-4 до стандартної
угоди IАТА про наземне обслуговування (далі -Договір).
Вказаний Договір визначає послуги для разового наземного
обслуговування, які зобов'язувався надавати позивач відповідачу
(п. 1.1. Договору), що складається з прибуття та подальшого
відправлення того самого літака, та порядок їх оплати
відповідачем.
Договір було укладено на період з 01.01.2001 до 31.10.2002,
який в подальшому продовжувався додатковими угодами. Зокрема,
додатковою угодою № 12 від 04.11.2002 строк дії Договору
продовжено з 01.11.2002 до 30.11.2002, додатковою угодою № 14 від
04.12.2002 -до 01.01.2003, додатковою угодою № 16 від
20.02.2003 -до 01.03.2003, додатковою угодою № 17 від
15.04.2003 -до 01.05.2003, додатковою угодою № 20 від
24.06.2003 -до 01.01.2004.
У примітці до п. 1.1. параграфу 1 Договору передбачено, що
збір за посадку-зліт, пасажирський збір, збір за забезпечення
авіаційної безпеки та збір за наднормативну стоянку не входять до
наземного обслуговування і встановлюються відповідним наказом
Міністерства транспорту України по аеропорту Бориспіль.
Порядок розрахунку на надані позивачем послуги, у тому числі
за послуги зі збору за посадку-зліт, пасажирського збору, збору за
забезпечення авіаційної безпеки та збору за наднормативну стоянку,
встановлено параграфом 4 Договору.
Пунктом 5.1 вказаного параграфу передбачено, що розрахунки за
надані послуги здійснюються на підставі рахунку, який позивач
передає відповідачу до 15 числа місяця наступного за звітним.
У свою чергу, відповідач зобов'язаний був оплатити надані
позивачем послуги в національній валюті України протягом 10
банківських днів з дати отримання рахунку на розрахунковий рахунок
позивач.
В силу п. 5.5. параграфу 5 Договору рахунки виставляються на
основі складених по кожному рейсу "Карт на обслуговування рейсів",
підписаних уповноваженими представниками сторін.
Отже, виходячи з наведених умов Договору, визначення вартості
наданих послуг самостійно здійснюється позивачем на підставі
складених по кожному рейсу "Карт на обслуговування рейсів", що
містять інформацію про надані послуги.
Відповідно до рахунку-фактури № 71/460 від 08.11.2002 позивач
виставив відповідачу для оплати за жовтень 2002 року 1435059,78
грн. збору за зліт-посадку, пасажирського збору та збору за
забезпечення авіаційної безпеки, які в повному обсязі оплачена
відповідачем. Факт оплати вказаної суми позивач не оспорює.
Посилання позивача на те, що відповідно до зазначеного
рахунку-фактури збір за зліт-посадку, пасажирський збір та збір за
забезпечення авіаційної безпеки підлягає оплаті у сумі 1792233,73
грн. не відповідає дійсності, оскільки у цьому ж рахунку дані
збори позивачем самостійно зменшені для оплати відповідачем на
357173,95 грн.
Також не відповідають дійсності доводи відповідача щодо
несплати у повному обсязі відповідачем рахунків-фактур у інших
спірних періодах.
Зокрема, відповідно до рахунку-фактури № 71/500 від
06.12.2002 позивач виставив відповідачу для оплати за листопад
2002 року 1543986,09 грн. збору за зліт-посадку, пасажирського
збору та збору за забезпечення авіаційної безпеки. Цього ж дня на
підставі рахунку-фактури № 72/587 позивач відкоректував вартість
вказаних зборів, зменшивши їх на 173875,57 грн. Отже, для оплати
відповідачем підлягало на підставі виставлених позивачем рахунків
1370110,52 грн., які першим сплачені.
29.12.2002 позивач виставив рахунок-фактуру № 71/575 для
оплати за грудень 2002 року 1502513,38 грн. збору за зліт-посадки,
пасажирського збору та збору за забезпечення авіаційної безпеки.
30.01.2003 на підставі рахунку-фактури № 71/27 позивач
відкоректував вартість вказаних зборів, зменшивши їх на 224452,34
грн. Отже, для оплати підлягало відповідачем на підставі
виставлених позивачем рахунків 1502513,38 грн., які також
сплачені.
06.02.2003 позивач виставив рахунок-фактуру № 71/46 для
оплати за січень 2003 року 2142767,53 грн. збору за зліт-посадки,
пасажирського збору та збору за забезпечення авіаційної безпеки.
28.02.2003 на підставі рахунку-фактури № 71/82 позивач
відкоректував вартість вказаних зборів, зменшивши їх на 509653,97
грн. Отже, для оплати підлягало відповідачем на підставі
виставлених позивачем рахунків 1633113,56 грн., які є сплаченими.
11.03.2003 позивач виставив рахунок-фактуру № 71/106 для
оплати за лютий 2003 року 1716563,4 грн. збору за зліт-посадку,
пасажирського збору та збору за забезпечення авіаційної безпеки.
Цього ж дня на підставі рахунку-фактури № 71/140 позивач
відкоректував вартість вказаних зборів, зменшивши їх на 405058,57
грн. Отже, для оплати підлягало відповідачем на підставі
виставлених позивачем рахунків 1311504,83 грн., які є сплаченими.
07.04.2003 позивач виставив рахунок-фактуру № 71/174 для
оплати за березень 2003 року 1848208,53 грн. збору за
зліт-посадки, пасажирського збору та збору за забезпечення
авіаційної безпеки. 13.05.2005 та 19.06.2003 на підставі
рахунків-фактур № 71/216 та № 71/290 позивач відкоректував
вартість вказаних зборів, зменшивши їх на 434165,62 грн. Отже, для
оплати підлягало відповідачем на підставі виставлених позивачем
рахунків 1414042,91 грн., які є сплаченими.
14.05.2003 позивач виставив рахунок-фактуру № 71/233 для
оплати за квітень 2003 року 2152968.52 грн. збору за зліт-посадку,
пасажирського збору та збору за забезпечення авіаційної безпеки.
30.05.2003 на підставі рахунку-фактури № 71/259 позивач
відкоректував вартість вказаних зборів, зменшивши їх на 443408,23
грн. Отже, для оплати підлягало відповідачем на підставі
виставлених позивачем рахунків 1709560,29 грн., які є сплаченими.
09.06.2003 позивач виставив рахунок-фактуру № 71/272 для
оплати за травень 2003 року 2375312.97 грн. збору за зліт-посадку,
пасажирського збору та збору за забезпечення авіаційної безпеки.
07.06.2003 на підставі рахунку-фактури № 71/317 позивач
відкоректував вартість вказаних зборів, зменшивши їх на 558814,19
грн. Отже, для оплати підлягало відповідачем на підставі
виставлених позивачем рахунків 1816498,78 грн., які є сплаченими.
08.06.2003 позивач виставив рахунок-фактуру № 71/324 для
оплати за червень 2003 року 2976289,46 грн. збору за зліт-посадку,
пасажирського збору та збору за забезпечення авіаційної безпеки.
21.06.2003 на підставі рахунку-фактури № 71/353 позивач
відкоректував вартість вказаних зборів, зменшивши їх на 872569,14
грн. Отже, для оплати підлягало відповідачем на підставі
виставлених позивачем рахунків 2103720,32 грн., які є сплаченими.
13.08.2003 позивач виставив рахунок-фактуру № 71/406 для
оплати за липень 2003 року 3242153,42 грн. збору за зліт-посадку,
пасажирського збору та збору за забезпечення авіаційної безпеки.
13.08.2003 на підставі рахунку-фактури № 71/449 позивач
відкоректував вартість вказаних зборів, зменшивши їх на 857465,15
грн. Отже, для оплати підлягало відповідачем на підставі
виставлених позивачем рахунків 2384688,27 грн., які є сплаченими.
09.09.2003 позивач виставив рахунок-фактуру № 71/478 для
оплати за серпень 2003 року 3257885,42 грн. збору за зліт-посадку,
пасажирського збору та збору за забезпечення авіаційної безпеки.
30.09.2003 на підставі рахунку-фактури № 71/535 позивач
відкоректував вартість вказаних зборів, зменшивши їх на 867130,95.
Отже, для оплати підлягало відповідачем на підставі виставлених
позивачем рахунків 2390754,47 грн., які є сплаченими.
08.10.2003 позивач виставив рахунок-фактуру № 71/567 для
оплати за вересень 2003 року 2955576,73 грн. збору за
зліт-посадку, пасажирського збору та збору за забезпечення
авіаційної безпеки. 31.10.2003 на підставі рахунку-фактури №
71/683 позивач відкоректував вартість вказаних зборів, зменшивши
їх на 697489,49 грн. Отже, для оплати підлягало відповідачем на
підставі виставлених позивачем рахунків 2258087,24 грн., які є
сплаченими.
07.11.2003 позивач виставив рахунок-фактуру № 71/661 для
оплати за жовтень 2003 року 2541727,18 грн. збору за зліт-посадку,
пасажирського збору та збору за забезпечення авіаційної безпеки.
Також 07.11.02.2003 на підставі рахунку-фактури № 71/726 позивач
відкоректував вартість вказаних зборів, зменшивши їх на 596805,74
грн. Отже, для оплати підлягало відповідачем на підставі
виставлених позивачем рахунків 1944921,44 грн., які є сплаченими.
05.12.2003 позивач виставив рахунок-фактуру № 71/746 для
оплати за листопад 2003 року 2517036,07 грн. збору за
зліт-посадку, пасажирського збору та збору за забезпечення
авіаційної безпеки. 05.12.2003 на підставі рахунку-фактури №
71/855 позивач відкоректував вартість вказаних зборів, зменшивши
їх на 442181,43 грн. Отже, для оплати підлягало відповідачем на
підставі виставлених позивачем рахунків 2074854,64 грн., які є
сплаченими.
31.12.2003 позивач виставив рахунок-фактуру № 71/857 для
оплати за грудень 2003 року 2679415,97 грн. збору за зліт-посадку,
пасажирського збору та збору за забезпечення авіаційної безпеки.
26.01.2004 на підставі рахунку-фактури № 71/82 позивач
відкоректував вартість вказаних зборів, зменшивши їх на 464231,46
грн. Отже, для оплати підлягало відповідачем на підставі
виставлених позивачем рахунків 2215184,51 грн., які є сплаченими.
Таким чином, оскільки відповідно до умов Договору визначення
вартості наданих послуг самостійно здійснюється позивачем шляхом
надання для оплати відповідачу рахунків-фактур, та враховуючи
наведені вище обставини про те, що зменшення першочергово
виставлених для оплати сум мало місце внаслідок дій позивача, а не
внаслідок одноособового застосування відповідачем тих чи інших
правових актів, доводи позивача про невиконання відповідачем своїх
зобов'язань щодо оплати на підставі виставлених рахунків-фактур
повної вартості збору за зліт-посадку, пасажирського збору та
збору за забезпечення авіаційної безпеки за жовтень 2002
року -грудень 2003 року є необгрунтованими.
Крім того, суд не погоджується з доводами позивача щодо
неправомірності застосування знижок на збір за зліт-посадку,
пасажирський збір та збір за забезпечення авіаційної безпеки
виходячи з наступного.
Зокрема, підставою для коректування вищевказаних
рахунків-фактур були накази Міністерства транспорту України № 895
( v0895361-02 ) (v0895361-02)
від 17.12.2002, № 31 ( v0031361-03 ) (v0031361-03)
від
17.01.2003, № 114 ( v0114361-03 ) (v0114361-03)
віл 18.02.2003, № 191, № 296
( v0296361-03 ) (v0296361-03)
від 16.04.2003, № 375 від 22.05.2003, № 470
( v0470361-03 ) (v0470361-03)
від 01.07.2003, № 516 ( v0516361-03 ) (v0516361-03)
від
11.07.2003, № 630 ( v0630361-03 ) (v0630361-03)
від 14.08.2003, № 709
( v0709361-03 ) (v0709361-03)
від 15.09.2003, № 833 від 28.10.2003, № 892 від
18.11.2003, № 971 від 12.12.2003, № 14 від 16.01.2004.
Вказаними наказами були затверджені розміри знижок із зборів
за аеронавігаційне обслуговування у повітряному просторі України
та аеропортове обслуговування в аеропортах України на кожний
календарний місяць (п. 1 наказів), відповідно до яких розмір
знижок зі зборів за аеропортове обслуговування у Державному
міжнародному аеропорту "Бориспіль"для відповідача складав 24
відсотки.
Дані накази були прийняті згідно з Положеннями про порядок
надання знижок зі зборів за аеронавігаційне обслуговування у
повітряному просторі України та аеропортове обслуговування в
аеропортах України, затвердженими наказами Міністерства транспорту
України від 06.06.2002 № 369 ( v0369361-02 ) (v0369361-02)
та від 13.03.2003 №
192.
Відповідно до Порядку, надання знижок залежить від кількості
пасажирів, перевезених такими перевізниками за внутрішніми
українськими повітряними рейсами.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ціни та
ціноутворення"Кабінет ( 507-12 ) (507-12)
Міністрів України визначає
повноваження органів державного управління в галузі встановлення і
застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами
(тарифами).
Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №
1548 від 25.12.1996 ( 1548-96-п ) (1548-96-п)
"Про встановлення повноважень
органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо
регулювання цін (тарифів)", до повноважень Мінтрансу України
належить встановлення, за погодженням з Міністерством економіки
України, аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і
пасажирів у аеропортах України (посадка зліт повітряного судна,
обслуговування пасажирів у аеровокзалі, наднормативна стоянка
повітряного судна, забезпечення авіаційної безпеки).
Статтею 6 Закону України "Про ціни та
ціноутворення"передбачено ( 507-12 ) (507-12)
, що у народному господарстві
застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та
регульовані ціни і тарифи. Стаття 7 цього ж Закону зазначає, що
вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів
і послуг, за винятком тих по яких здійснюється державне
регулювання цін і тарифів.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про ціни та
ціноутворення"державне ( 507-12 ) (507-12)
регулювання цін і тарифів
здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін
(тарифів).
Наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження
аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден у
Міжнародному аеропорту "Бориспіль"№ 459 від 29.12.1997, що
зареєстрований Міністерством юстиції України 20.02.1998 за №
127/2567, були встановлені аеропортові збори за аеропортове
обслуговування повітряних суден, пов'язане із забезпеченням:
посадки-зльоту, обслуговування пасажирів у терміналах,
наднормативної стоянки пасажирського повітряного судна, авіаційної
безпеки пасажирських рейсів.
Доводи позивача про те, що наказами Міністерства транспорту
України від 06.06.2002 № 369 ( v0369361-02 ) (v0369361-02)
, від 13.03.2003 № 192
та щомісячними наказами, які видані на виконання зазначених актів,
змінено тарифи за аеропортові обслуговування (аеропортові збори) є
необгрунтовані виходячи з наступного. Зазначеними наказами
встановлено порядок та умови надання авіаперевізникам знижок до
діючих тарифів при здійсненні міжнародних перевезень, за умови
виконання останніми повітряних перевезень певної кількості
пасажирів на місяць на внутрішніх рейсах. Дані накази не містять
зобов'язання для авіаперевізників виконувати внутрішні рейси, а
тому право на застосування знижок мають лише ті авіаперевізники,
які виконують внутрішні пасажирські перевезення.
На час видання вищевказаних наказів повноваження Міністерства
транспорту України визначались Положенням про Міністерство
транспорту України, затвердженого Указом Президента України від
11.05.2000 № 678/2000 ( 678/2000 ) (678/2000)
, (зі змінами, внесеними Указом
№ 304/2002 ( 304/2002 ) (304/2002)
від 27.03.2002).
Відповідно до п. 7 вказаного Положення Мінтранс у межах своїх
повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає
накази, організовує і контролює їх виконання.
Міністерство транспорту України, як головний (провідний)
орган у системі центральних органів виконавчої влади, який
забезпечує реалізацію державної політики в галузі транспорту, було
наділено повноваженнями щодо регулювання питань з реалізації
єдиної державної економічної, тарифної, інвестиційної політики в
сфері використання повітряного простору України та обслуговування
повітряного руху, а отже, мало право самостійно встановлювати
знижки до аеропортових зборів, не змінюючи при цьому самі тарифи
за аеропортові обслуговування.
Оскільки даними наказами розміри зборів за аеропортове
обслуговування при виконанні міжнародних перевезень не
змінювались, а тільки надано право на застування знижок, їх
погодження з Міністерством економіки України не передбачено
законодавством.
Також є необгрунтованими доводи позивача щодо необхідності
держаної реєстрації вказаних наказів Міністерством юстиції
України.
Державна реєстрація нормативно-правових актів здійснюється у
порядку та за умов, встановлених Положенням про державну
реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів
виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету міністрів
України від 28.12.1992. № 731 ( 731-92-п ) (731-92-п)
(зі змінами та
доповненнями).
Відповідно до п. З цього Положення на державну реєстрацію
подаються акти, що містять правові норми (правила поведінки),
розраховані на невизначене коло осіб, підприємств, установ,
організацій і неодноразове застосування, незалежно від строку їх
дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей,
що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового
користування", "Не для друку", "Таємно"та іншими, а також прийняті
в порядку експерименту.
Однак, накази Мінтрансу від 06.06.2002 № 369 ( v0369361-02 ) (v0369361-02)
, від 13.03.2003 № 192 та щомісячні накази, якими встановлений
розмір знижки кожний місяць, не містять правові норми (правила
поведінки), що мають імперативний характер та розраховані на
невизначене коло осіб. У цих наказах на авіаперевізників не
покладається обов'язок виконувати внутрішні пасажирські рейси, а
передбачено умови, за яких авіаперевізники отримують знижки по
оплаті аеропортових зборів.
Не суперечать вищевказані постанові Кабінету Міністрів
України №2080 від 12.11.1999 ( 2080-99-п ) (2080-99-п)
.
Зазначена постанова не встановлює заборону надання знижок з
аеропортового обслуговування в ДМА "Бориспіль"на час до виконання
кредитних зобов'язань за кредитною угодою, за якою здійснювалось
фінансування проекту реконструкції льотної зони № 1 Державного
міжнародного аеропорту "Бориспіль".
Постанова Кабінету Міністрів України № 2080 від 12.11.1999
( 2080-99-п ) (2080-99-п)
прийнята "з метою завершення реалізації проекту
реконструкції льотної зони № 1 Державного міжнародного аеропорту
"Бориспіль", що зазначено у її преамбулі. Отже, її положення
стосувались виключно питань завершення проекту реконструкції
льотної зони № 1 та, відповідно, виконання державних зобов'язань
та вимог додаткового забезпечення, передбачених кредитними
угодами, за якими здійснювалось фінансування проекту реконструкції
льотної зони № 1 Державного міжнародного аеропорту "Бориспіль".
Завершення реалізації проекту реконструкції льотної зони № 1
ДМА "Бориспіль"відбулося в травні 2001 року, що підтверджується
актом державної комісії про приймання льотної зони № 1 в
експлуатацію. На підставі цього акту та за результатами проведених
сертифікаційних перевірок Укравіатрансом та Міждержавним
авіаційним комітетом в 2001 року були видані сертифікат, які
дозволили експлуатацію льотної зони № 1.
Також є необгрунтованими доводи позивача про невідповідність
наказів вимогам ст. 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію
07.12.1944 (набула чинності для України з 09.09.1992).
Відповідно до ст. 15 Конвенції про міжнародну цивільну
авіацію будь-які збори, що можуть стягуватись або дозволені для
стягування Договірною державою (Україною) за користування
аеропортами повітряними суднами будь-якої іншої Договірної
держави, не перевищують, щ одо повітряних суден, зайнятих у
регулярних міжнародних повітряних сполученнях, зборів, які
стягувалися б зі своїх національних повітряних суден, зайнятих в
аналогічних міжнародних повітряних сполученнях.
Накази Мінтрансу від 06.06.2002 № 369 ( v0369361-02 ) (v0369361-02)
, від
13.08.03 № 192 та щомісячні накази не передбачають, що їх дія
поширюється виключно на українських авіаперевізників.
Надання ними знижок обумовлено виконанням внутрішніх
повітряних рейсів. Ніяких інших умов, у тому числі обмежень
стосовно юрисдикції авіаперевізників, ці накази не містять.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги необгрунтованим
та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати
покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
ВИРIШИВ:
У позові відмовити повністю.
Суддя
С.А. Ковтун
Рішення підписано 11 серпня 2006 року