За позовом: Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор"ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Львів

до відповідача: Державного територіально-галузевого об"днання "Львівська залізниця", м.Львів

про: визнання договору недійсним

суддя: Гоменюк З.П.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Мандрощук А.С. –предст.

Представникам сторін було роз’яснено їхні права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи. Від здійснення технічного забезпечення судового процесу сторони відмовилися.

Суть спору: Позов заявлено ДП "Львівський облавтодор"ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"до Львівської державної залізниці про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № Л/НФ-04952/НЮ укладеного 16.08.2004 р. між ДП "Львівський облавтодор" та Львівською державною залізницею.

Ухвалою суду від 07.04.2006р. за даним позовом судом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10.05.2006р.

В судовому засіданні 10.05.2006р. представник відповідача повідомив суд про зміну назви відповідача на Державне територіально-галузеве об’єднання "Львівська залізниця" та подано відповідні докази (довідку Головного управління статистики у Львівській області № 671 від 09.02.2006р., свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи). Ухвалою від 10.05.2006р. судом змінено назву відповідача –Львівська державна залізниця на Державне територіально-галузеве об’єднання "Львівська залізниця" та відкладено розгляд справи на 25.07.2006р.

25 липня 2006р. представник позивача позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив.

Заслухавши представника позивача і відповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне:

16 серпня 2004 року між Львівською державною залізницею та ДП "Львівський облавтодор" було укладено договір № Л/НФ-04952/НЮ про надання поворотної фінансової допомоги відповідно до умов якого Львівська державна залізниця надає ДП "Львівський облавтодор" безпроцентну фінансову поворотну допомогу у розмірі 5 700 000грн.00 коп., а ДП "Львівський облавтодор" зобов’язується повернути суму поворотної фінансової допомоги у визначений договором строк.

Позивач вважає, що пп. 6.2. договору "усі спори, що пов’язані із цим договором, його укладанням, або такі, що виникають в процесі виконання умов цього договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору у порядку визначеному відповідним чинним в Україні законодавством" суперечить ч. 1 ст. 1 ГПК України

Інший мотив, з якого позивач просить визнати недійсними договір стосується невідповідності меті та предмету даного договору прямо чи опосередковано не відповідає визначеним у статуті меті та предмету діяльності ДП "Львівський облавтодор" і відповідно укладений без відповідного обсягу цивільної дієздатності.

Крім того, позивач висуває доводи, які стосуються невідповідності п. 7.3. Договору положенням ч. 2 ст. 218 та ст. 617 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав:

Як учасник цивільного обороту, юридична особа володіє правоздатністю та дієздатністю, які виникають одночасно в момент державної реєстрації юридичної особи.

Правоздатність юридичної особи може бути універсальною, тобто такою яка дає їй можливість приймати участь у будь-яких цивільних правовідносинах, так і спеціальною (обмеженою), згідно з якою надається можливість її участі лише у визначеному обмеженому колі таких правовідносин.

Твердження позивача про те, що договір укладений без відповідного обсягу цивільної дієздатності є безпідставним. Крім того, на підтвердження своїх доводів позивач подає, та посилається на статут ДП "Львівський облавтодор". Таким чином, суд вважає недоведеним належними та допустимим доказами доводи позивача стосовно того, що спірний договір з боку ДП "Львівський облавтодор" укладено без відповідного обсягу цивільної правоздатності.

Позивач також вважає, що підставою для визнання недійсним договору в цілому є невідповідність його окремих частин положенням закону.

Проте, з такими доводами суд погодитися не може та відхиляє їх, адже відповідно до ч.1 ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Договір позики згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України вважається укладеним з моменту передання грошей позичальникові. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України, беручи до уваги, що сторонами договору є юридичні особи, договір поворотної фінансової допомоги (як і договір позики), потребував простої письмової форми.

Доводи позивача про те, що договір, на думку позивача, суперечить закону в частині його умов викладених у п. 7.3. договору, згідно з якими передбачено дії сторін у разі виникнення форс-мажорних обставин, суд відхиляє за безпідставністю, оскільки договір в цій частині не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Доводи позивача про те, що договір суперечить закону в частині його умов, викладених у п. 6.2. договору, згідно з якими передбачено досудове врегулювання спору, суд відхиляє за безпідставністю, оскільки досудове врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист, що вказано Конституційним судом України у рішенні від 09.07.2002 р. № 15-рн/2002 по справі № 1-2/2002.

Таким чином, позивач не довів обставин на які він посилається як на підставу позовних вимог.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають до задоволення у повному обсязі. Судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, а також ст.ст. 509, 526 ЦК України та ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

Відмовити в задоволенні позову повністю.