ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     12 липня 2006 р.

     № 16-9/225-04-7490

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     Перепічая В.С. (головуючого), Вовка I.В., Перепічая В.С.,

     розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні   в   м.Києві
касаційну скаргу

     Колективного підприємства "Iзмаїлвтор-ресурси"

     на постанову

     Одеського апеляційного  господарського  суду  від  30.03.2006
року

     у справі за позовом

     Колективного підприємства "Iзмаїлвтор-ресурси"

     до

     Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

     про

     стягнення заборгованості,

                           УСТАНОВИВ :

     У жовтні 2004 року позивач звернувся до  господарського  суду
Одеської області з позовною заявою до відповідача  про  розірвання
договору оренди від  01.06.2004  року  та  зобов'язання  звільнити
орендоване приміщення і прилеглу територію у зв'язку з  порушенням
зобов'язання за договором від 01.06.2002 року з внесення  орендної
плати.

     Під час розгляду  справи  в  суді  першої  інстанції  позивач
уточнив  заявлені  вимоги  та  просив   стягнути   з   відповідача
заборгованість в сумі 2876 грн. і  неустойку  в  сумі  1920  грн.,
посилаючись  на  порушення  зобов'язання  за  договором  оренди  з
внесення орендної плати.

     Рішенням господарського суду Одеської області від  17.10.2005
року позов задоволено.

     Постановою Одеського  апеляційного  господарського  суду  від
30.03.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції  скасовано
та провадження в справі припинено  на  підставі  п.1  ч.1  ст.  80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

     У касаційній скарзі  позивач  вважає,  що  апеляційним  судом
порушено норми процесуального права, і тому просить  прийняту  ним
постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити  без
змін.

     Відзив  на  касаційну  скаргу  від  відповідача  до  суду  не
надходив.

     Дослідивши доводи касаційної  скарги,  перевіривши  матеріали
справи і прийняті в ній судові рішення, касаційний суд вважає,  що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Предметом даного  судового  розгляду  є  вимоги  позивача  до
суб'єкта підприємницької діяльності  фізичної  особи  ОСОБА_1  про
стягнення заборгованості  та  неустойки  у  зв'язку  з  неналежним
виконанням зобов'язання з внесення  орендної  плати  за  договором
оренди.

     Апеляційним господарським судом встановлено, що до  прийняття
рішення судом першої  інстанції  13.09.2005  року  була  здійснена
державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної
особи -підприємця ОСОБА_1

     Отже,   висновок   апеляційного   господарського   суду   про
скасування рішення  місцевого  господарського  суду  і  припинення
провадження у справі грунтуються на вимогах процесуального закону.

     Доводи   касаційної   скарги   не   спростовують    висновків
апеляційного суду.

     За таких обставин, оскаржена постанова  апеляційного  суду  є
законною, і підлягає залишенню без змін, а  касаційна  скарга  без
задоволення.

     З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України

                           ПОСТАНОВИВ:

     Касаційну       скаргу       Колективного        підприємства

"Iзмаїлвторресурси"  залишити   без   задоволення,   а   постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 30.03.2003  року  -

без змін.

     Головуючий В.Перепічай

     Судді I.Вовк

     П.Гончарук

     тє