810/344/17 Про скасування податкового повідомлення-рішення щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб - 21.12.2022 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (головуючий суддя: Панова Г.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року (колегія суддів: Безименна Н.В., Бєлова Л.В., Кучма А.Ю,) у справі №810/344/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У січні 2017 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2017 № 0050691700.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 06.01.2017 № 0050691700. Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 8 000,00 грн (вісім тисяч) грн 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт придбання інвестиційного активу ТОВ "Нова Конструкція" на суму 4162500,00 грн, що становило 50% статутного капіталу, в тому числі грошові кошти на суму 280000,00 грн та майно на загальну суму 3882500,00 грн, а тому здійснюючи продаж ТОВ "Етуаль" 100% корпоративних прав ТОВ "Нова Конструкція" відповідно до договору купівлі-продажу від 14.10.2014 за 4162500,00 грн позивач не отримала інвестиційного прибутку при відчуженні своєї частки у статутному капіталі юридичної особи, що свідчить про безпідставність твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині заниження суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2014 рік. Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняте на підставі вказаних висновків податкове повідомлення-рішення від 06.01.2017 №0050691700 не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 29 вересня 2016 року №255/1006-1304/2873410109, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пп.170.2.2, 170.2.6 п.170.2 ст. 170 ПК України, внаслідок чого занижено фінансовий результат, що підлягає оподаткуванню за 2014 рік, на суму 5520000,00 грн та занижено у зв`язку з цим суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2014 рік, на 935476,00 грн (а.с.6-22).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 19.10.2016 №0039311304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 1169346,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням - 9359476,80 та за штрафними санкціями - 233869,20 грн.

Як убачається з акту перевірки позивача, висновки контролюючого органу про порушення позивачем положень податкового законодавства ґрунтуються на тому, що відповідно до договору дарування нежитлового приміщення від 08 грудня 2007 року ОСОБА_2 (Дарувальник) подарував, а ОСОБА_1 (Обдарована) прийняла в дар належну (Дарувальнику) на праві приватної власності 1/2 частини річкового пасажирського вокзалу, що знаходиться у АДРЕСА_1 площею 280,35 кв.м., розташованого на земельній ділянці, яка належить Черкаській міській Раді. Також за договором дарування від 08 грудня 2007 року ОСОБА_2 ( Дарувальник ) дарує, а ОСОБА_1 (Обдарована) приймає в дар належну (Дарувальнику) на праві приватної власності 1/2 частини незавершеного будівництва, а саме адміністративно-побутовий корпус "А-4", будівельною готовністю 80 % та теплопункт з сауною "Б", будівельною готовністю 80 %, що знаходиться у АДРЕСА_2 /н вільний. Надалі позивач, як власник (засновник, учасник) новоутвореного ТОВ "Нова Конструкція", внесла до статутного капіталу цього товариства майно відповідно до акту прийому-передачі від 10 лютого 2008 року, а саме: 1/2 частини річкового пасажирського вокзалу, що знаходиться у АДРЕСА_1 площею 280,35 кв.м., вартістю 1357500,00 грн; 1/2 частини незавершеного будівництва, а саме: адміністративно - побутовий корпус "А-4", будівельною готовністю 80 % та теплопункт з сауною "Б", будівельною готовністю 80 %, що знаходиться у АДРЕСА_2 вільний, вартістю 3882500,00 грн. Також згідно протоколу засідання загальних зборів №2 від 17 жовтня 2008 року ухвалено збільшення розміру статутного капіталу ТОВ "Нова конструкція" грошовими коштами в розмірі 560000,00 грн, з них ОСОБА_1 вносить 280000,00 грн. Відповідно до договору купівлі - продажу від 14 жовтня 2014 року ТОВ "Етуаль" придбало 100 % корпоративних прав ТОВ "Нова конструкція" у ОСОБА_4 (50 %) та ОСОБА_1 (50 %) в грошовому еквіваленті 8325000,00 грн, у тому числі майно на загальну суму 7765000,00 грн та грошові кошти на суму 560000,00 грн. Згідно з платіжними дорученнями від 14 жовтня 2014 року №1067 та від 15 жовтня 2014 року №1069 ОСОБА_1 було перераховано 4162500,00 грн, у тому числі за майно 3882500,00 грн та грошові кошти у розмірі 280000,00 грн, на який було збільшено розмір статутного капіталу. Оскільки майно (нежитлові приміщення) ОСОБА_1 отримала безоплатно і відсутнє документальне підтвердження внесення останньою коштів на збільшення статутного капіталу юридичної особи, контролюючий орган дійшов висновку, що інвестиційний актив вважається подарованим платнику податків, а отже отримані кошти внаслідок продажу корпоративних прав підлягали включенню до складу загального річного оподатковуваного доходу.

Так, за договором купівлі-продажу від 14 жовтня 2014 року, укладеним між ОСОБА_5, ОСОБА_1 (продавці) та ТОВ "Етуаль" (покупець), ТОВ "Етуаль" придбало 100 % корпоративних прав ТОВ "Нова конструкція" в грошовому еквіваленті 8325000,00 грн, у тому числі майно на загальну суму 7765000,00 грн та грошові кошти на суму 560000,00 грн, при цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_5 отримали кожен за свою частку в статутному капіталі ТОВ "Нова Конструкція" по 4162500,00 грн.

При цьому, відповідно до статуту ТОВ "Нова Конструкція", засвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального органу Турчак С.М. 08.10.2014, зареєстрованим в реєстрі за №5923, 5924, статутний капітал товариства (100% статутного капіталу) становить 8325000,00 грн, у тому числі майно на загальну суму 7765000,00 грн. та грошові кошти на суму 560000,00 грн. Статутний капітал поділений на частки між власниками і вартість їх вкладу становить:

- ОСОБА_5 - 4162500,00 грн, що становить 50% статутного капіталу, в тому числі грошові кошти на суму 280000,00 грн та майно на загальну суму 3882500,00 грн, а саме: частка Ѕ незавершеного будівництва, яке є адміністративно побутовим корпусом (літ. А-4) теплопункт з сауною (літ. Б), що за адресою АДРЕСА_2, вартістю 3882500,00 грн;

- ОСОБА_1 - 4162500,00 грн, що становить 50% статутного капіталу, в тому числі грошові кошти на суму 280000,00 грн та майно на загальну суму 3882500,00 грн, а саме: частка Ѕ незавершеного будівництва, яке є адміністративно побутовим корпусом (літ. А-4) теплопункт з сауною (літ. Б), що за адресою АДРЕСА_2, вартістю 3882500,00 грн.

Колегія суддів установила, що відповідні витрати позивача на придбання інвестиційного активу, а саме 50% статутного капіталу ТОВ "Нова Конструкція" були здійснені шляхом внесення до статутного капіталу товариства Ѕ частки незавершеного будівництва, яке є адміністративно побутовим корпусом (літ. А-4) теплопункт з сауною (літ. Б), що за адресою АДРЕСА_2 та внесенням грошових коштів в сумі 280000,00 грн.

Так, згідно з протоколом загальних зборів засновників ТОВ "Нова конструкція" № 2 від 17.10.2008 вирішено збільшити статутний капітал товариства на 560000 грн шляхом внесення засновниками грошових коштів (а.с.43-44).

Внесення вказаних коштів до статутного капіталу товариства підтверджується квитанцією від 21 жовтня 2008 року №51 на суму 560000,00 грн, з урахуванням пояснень особи, яка здійснювала відповідний платіж на користь ТОВ "Нова Конструкція" з призначенням "внесок до статутного фонду" - ОСОБА_6 від 06.10.2016 (а.с.65-66), відповідно до яких платником по сплаченим коштам відповідно до квитанції від 21.10.2008 № 51 ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в рівних частинах.

При цьому, інвестиційний актив в розмірі 3882500,00 грн, що складається з Ѕ частки незавершеного будівництва, яке є адміністративно побутовим корпусом (літ. А-4) теплопункт з сауною (літ. Б), що за адресою АДРЕСА_2 не був подарований позивачу, а придбаний нею шляхом внесення до статутного капіталу юридичної особи ТОВ "Нова Конструкція" вказаного майна, що вбачається, зокрема, зі змісту рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 03.04.2008 у справі №2-1672/08 за позовом ТОВ "Нова Конструкція" до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно, передане товариству його учасниками у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу, в якому встановлено, що "… ОСОБА_1 і ОСОБА_5 заснували юридичну особу - ТОВ "Нова конструкція", про що державним реєстратором виконавчого комітету Черкаської міської ради видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 22.02.2008 серії А01 № 135407. Засновники товариства - ОСОБА_1 і ОСОБА_5, установили розмір статутного капіталу товариства у сумі 10480000,00 грн та вирішили сплатити вартість статутного капіталу повністю до державної реєстрації про що зазначили в протоколі установчих (загальних) зборів від 19.02.2008 № 1 та в частині 2 статті 11 Статуту цього товариства. ОСОБА_1, як вклад до статутного капіталу передала за актом прийому - передачі у власність цьому товариству таке майно: одну другу частки нежитлової будівлі, яка є річковим пасажирським вокзалом (літ В-2,в,в1), загальною площею 560,7 кв.м., що за адресою буд. АДРЕСА_1, вартістю 1357500,00 грн.; одну другу незавершеного будівництва, яке є адміністративно-побутовим корпусом "літ,А-4", тепло пункт з сауною "літ.Б", що за адресою АДРЕСА_2, вартістю - 3882500,00 грн. Право власності ОСОБА_1 на назване майно підтверджується витягом № 17151554 про реєстрацію права власності на нерухоме майно бланк серії ССГ № 251961 та № 251962…". Указаним судовим рішенням визнано право ТОВ "Нова конструкція" на майно, передане товариству його учасниками ( ОСОБА_1, ОСОБА_5 ) у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Крім того, вартість майна, переданого до статутного капіталу ТОВ "Нова Конструкція" визначена в акті прийому-передачі майна у власність (а.с.89), а також звітами про оцінку майна (а.с.98-101).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.

Відповідач зазначає, що судами установлено обставини справи на підставі недопустимих доказів. Указує, що представником позивача в порушення ч. 9 ст. 79 КАС України не було надано відповідачу для ознайомлення та аналізу та надання відповідної правової оцінки копій документів, надісланих на запит апеляційного суду. Крім того, в порушення процесуальних норм вказану обставину не було ураховано судом апеляційної інстанції.

Крім того, відповідач уважає, що суд апеляційної інстанції в порушення процесуальних норм не повідомив належним чином ГУДПС про дату, час та місце розгляду справи, позбавивши контролюючий орган можливості подати клопотання про безпосередню участь у судовому засіданні. Крім того, зазначає, що у прохальній частині наполягав на розгляді справи за участю його представника.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими.

Верховний Суд ухвалою від 22.09.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кас України та пунктом 3 частини третьої статті 353 цього Кодексу (справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання).

Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2022 здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі та замінено Броварську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області (ЄДРПОУ 39463945) правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ 44096797).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.163.1.1 п.163.1 ст. 163 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п.164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Положеннями пп.164.2.9 п.164.2 цієї статті ПК України (2755-17) встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені у п.170.2 ст. 170 ПК України, відповідно до пп.170.2.1 якого облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Згідно з пп.170.2.2 п.170.2 ст. 170 ПК України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до пп.170.2.6 п.170.2 ст. 170 ПК України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Отже до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в порушення процесуальних норм не повідомив належним чином ГУДПС про дату, час та місце розгляду справи, позбавивши контролюючий орган можливості подати клопотання про безпосередню участь у судовому засіданні. Крім того, відповідач вказує, що у прохальній частині наполягав на розгляді справи за участю його представника.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Зважаючи на те, що розгляд цієї адміністративної справи судом першої інстанції здійснено в порядку письмового провадження, при розгляді апеляційної скарги Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року в порядку письмового провадження судом апеляційної інстанції не було допущено порушень норм процесуального права.

Крім того, в касаційній скарзі контролюючий орган посилається на те, що судом апеляційної інстанції установлено обставини справи на підставі недопустимих доказів. Так, відповідач зазначає, що представником позивача в порушення ч. 9 ст. 79 КАС України не було надано відповідачу для ознайомлення та аналізу та надання відповідної правової оцінки копій документів, надісланих на запит апеляційного суду.

З матеріалів справи випливає, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 апеляційну скаргу Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0050691700 від 06.01.2017 в частині збільшення ОСОБА_1 суми грошового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб на 821565,50 грн, у тому числі 657252,40 грн за основним платежем та 164313,10 грн за штрафними санкціями. В іншій частині позову відмовлено.

За наслідками касаційного оскарження, постановою Верховного Суду від 12.11.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні не спростував встановлених судом першої інстанції обставин придбання позивачем інвестиційного активу також шляхом внесення до статутного капіталу товариства 1/2 частини річкового пасажирського вокзалу, що знаходиться у АДРЕСА_1 площею 280,35 кв.м., вартістю 1357500,00 грн. та в матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу корпоративних прав від 14 жовтня 2014 року, укладений із ТОВ "Етуаль", а також актуальні на час відчуження ОСОБА_1 корпоративних прав установчі документи ТОВ "Нова конструкція", які б свідчили про розмір статутного капіталу юридичної особи та його складові на момент продажу позивачем інвестиційного активу, хоча такі обставини підлягають встановленню для правильного вирішення спору у цій справі. Апеляційний суд наведеного, а також сукупність обставин, що мають значення для оцінки поведінки платника (позивача) у сфері оподаткування, не врахував й, як наслідок, дійшов передчасного висновку про наявність складу податкового правопорушення зі сторони ОСОБА_1 .

Надалі вбачається, що судом апеляційної інстанції після призначення вказаної справи до розгляду на адресу позивача надіслано запит про витребування документів у справі.

На запит суду від ОСОБА_1 27.05.2021 надійшли копія договору купівлі-продажу від 14.10.2014, копія статуту ТОВ "Нова Конструкція" в редакції від 07.10.2014, копія договору пожертви від 11.03.2011.

Відповідно до ч. 9 ст. 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Частиною 10 цієї ж статті установлено, що докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Зважаючи на те, що подання позивачем доказів у справі було здійснено без використання Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а шляхом їх надіслання на електронну адресу суду та, в подальшому, засобами поштового зв`язку, суд апеляційної інстанції, прийнявши вказані докази до уваги та ухваливши постанову у справі на їх підставі без наявності підтвердження отримання їх відповідачем, допустив порушення норм процесуального права, установлених КАС України (2747-15) .

Відповідно до ст. 2 КАС України до основних засад (принципів) адміністративного судочинства відноситься, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.