640/8497/21 Про визнання протиправними та скасування рішення щодо результатів атестації прокурорів, наказу про звільнення особи з органів прокуратури, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 15.02.2022 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ15 лютого 2022 року м. Київсправа № 640/8497/21адміністративне провадження № К/9901/37565/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:головуючого - Мацедонської В. Е.,суддів: Кашпур О. В., Шевцової Н. В.,розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів про визнання протиправним та скасування рішення і наказу, зобов`язання поновити на посаді, стягнення середнього заробітку, провадження у якій відкритоза касаційною скаргою адвоката Паруль Юлії Олегівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2021 року (головуючий суддя Шейко Т. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року (головуючий суддя Василенко Я. М., судді: Ганечко О. М., Кузьменко В. В.)

І. Суть спору

У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Київської міської прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 24 листопада 2020 року № 97 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора";

- визнати протиправним та скасувати наказ Київської міської прокурати від 22 лютого 2021 року № 277к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва та органів прокуратури;

- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва з 13 березня 2021 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України;

- стягнути з Київської міської прокурати на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 13 березня 2021 року по дату винесення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що Четверта кадрова комісія не є органом, який передбачений п. 11 розд. ІІ Закону № 113-ІХ (113-20) , а відтак у останньої відсутні передбачені законодавством повноваження на проведення атестації прокурорів регіональних прокуратур та прийняття рішень щодо успішного або неуспішного проходження атестації, що свідчить про незаконнність рішення про неуспішне проходження атестації позивачем. Уважає наказ Київської міської прокурати від 22 лютого 2021 року № 277к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва та органів прокуратури незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.

З грудня 2011 року ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури, а з 15 грудня 2015 року по 12 березня 2021 року працював в Київській місцевій прокуратурі № 6 м. Києва.

24 листопада 2020 року Четверта кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийняла рішення № 97 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", відповідно до якого ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 58 балів, що є менше встановленого пунктом 4 розділу ІІ Порядку прохідного балу (70) для успішного складання іспиту, він не допускається до проходження іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички і припиняє участь в атестації. У зв`язку з цим ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.

На підставі вказаного рішення, Київська міська прокуратура прийняла наказ від 22 лютого 2021 року № 277к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва та органів прокуратури у зв`язку з неуспішним проходженням атестації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 12 березня 2021 року.

Уважаючи протиправними дії відповідачів щодо проведення атестації та звільнення позивача із займаної посади, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року, прийнято відмову ОСОБА_1 від позову. Провадження у справі закрито.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що подана ОСОБА_1 відмова від позову не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а тому вона підлягає прийняттю, а провадження у справі необхідно закрити.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач працював на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва, тобто є фахівцем в галузі права, а тому йому могли бути відомі наслідки подання до суду заяви про відмову від позову.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі ч. 2 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі адвокат Паруль Ю. О., яка діє в інтересах ОСОБА_1, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на те, що звернення до суду із заявою про відмову від позову було обумовлене тим, що адвокат Паруль Ю. О. неправильно роз`яснила зміст процесуальних прав позивача. Позивач наголошує на тому, що заява про відмову від позову не відповідає його дійсному волевиявленню. Крім того, стверджує, що вказані судові рішення порушують права Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва. Також, ОСОБА_1 зазначає, що він є фахівцем у галузі кримінального та кримінально-процесуального права, а не адміністративного, а тому не знав наслідки відмови від позову.

Київська міська прокуратура у своєму відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Стверджує, що під час постановлення ухвали про закриття провадження у цій справі судом першої інстанції було дотримано норми процесуального права. Крім того, зазначає, що відмова ОСОБА_1 від адміністративного позову не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи та інтереси, у тому числі Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва.

Офіс Генерального прокурора також подав відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджуючись з доводами скаржника, стверджує, що судом першої інстанції вживалися заходи щодо можливості роз`яснення позивачу наслідків відмови від позову шляхом виклику його в судове засідання. Однак, позивач не прибув на судове засідання та просив проводити його без участі нього та свого представника.

Скаржником надано доповнення до касаційної скарги, в якому зазначає, що єдиною можливістю захистити права позивача є судовий розгляд у справі № 640/8497/21. У зв`язку з прийняттям ухвали, яка перешкоджає подальшому розгляду справи по суті, та неналежним чином роз`яснення наслідків відмови від позову, спір по суті не вирішено та не відновлено права позивача.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Процесуальний порядок вирішення питання щодо наявності підстав для прийняття відмови від позовної заяви передбачений ст. 189 КАС України.

Згідно з ч. 1-3 ст. 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. Про прийняття відмови від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси (ч. 5 ст. 189 КАС України).

Частиною 1 ст. 238 КАС України установлено, що суд закриває провадження у справі, зокрема: 2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

VІІ. Висновки Верховного Суду

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (ч. 1 ст. 341 КАС України).

Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що за змістом ст. 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Обов`язковою передумовою прийняття судом відмови від позову є роз`яснення сторонам наслідків відповідних процесуальних дій. При цьому, на суд покладено обов`язок роз`яснити сторонам правові наслідки відмови від позову, що потребує виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Як убачається з матеріалів справи, 05 квітня 2021 року позивачем особисто подано заяву про відмову від позову на підставі положень статей 44 та 47 Кодексу адміністративного судочинства України.

У подальшому, 17 травня 2021 року представником позивача - адвокатом Паруль Ю. О. подано клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 18 травня 2021 року, та розгляд клопотання про відмову від позову без участі позивача та адвоката, в якому представник зазначила, що позивач підтримує вказане клопотання та просить його задовольнити.

18 травня 2021 року в судовому засіданні судом першої інстанції було роз`яснено відповідачам правові наслідки відмови від позову та відповідачі не заперечували щодо її прийняття судом. В той же час, позивач та його представник не з`явились в судове засідання.

Ураховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що судом вживалися заходи щодо можливості роз`яснення позивачу наслідків відмови від позову шляхом виклику його в судове засідання, на яке він не прибув та просив його проводити без нього та свого представника, а тому аргументи скаржника про порушенням судом першої інстанції процесуального права щодо нероз`яснення останньому наслідків відмови від позову є безпідставними та необґрунтованими.

Доводи скаржника щодо відсутності у адвоката Паруль Ю. О. повноважень на подання клопотання про підтримання заяви про відмову від позову є необґрунтованими, оскільки в ордері на надання правничої правової допомоги від 26 березня 2021 року, який доданий до позовної заяви, обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії у відповідності до ч. 2 ст. 60 КАС України не зазначено.

Також, Верховний Суд погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що доводи ОСОБА_1 про те, що звернення до суду із заявою про відмову від позову було обумовлене тим, що адвокат Паруль Ю. О. неправильно роз`яснила зміст процесуальних прав позивача, не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а лише свідчить про ймовірні протиправні дії/бездіяльність адвоката, за перевіркою яких позивач може звернутись до відповідної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Крім того, вірним є й посилання суду на той факт, що позивач тривалий час займав посаду, яка вимагає знань у галузі права, а тому йому могли бути відомі наслідки подання до суду заяви про відмову від позову.

Твердження скаржника про те, що позивач є фахівцем у галузі кримінального та кримінально-процесуального права, а не адміністративного, а тому не знав наслідки відмови від позову, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки кримінальне процесуальне право, а саме ст. 61, 128 КПК України, також передбачає відмову від цивільного позову і наслідки такої відмови є аналогічними відмові у адміністративному процесі. Більш того, позивач не був позбавлений можливості самостійно ознайомитися з нормами ст. 189 КАС України.

Ураховуючи зазначене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.