640/19317/20 Про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення особи з посади у Міністерстві оборони України, зобов`язання поновити особу на посаді - 07.12.2022 Прийняття

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України (далі - відповідач), у якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу начальника Головного управління майна та ресурсів (по особовому складу державних службовців) від 06.08.2020 № 97;

1.2. поновити позивача на посаді заступника начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (рівнозначній) з дня звільнення - 06.08.2020;

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушені гарантії, надані йому положеннями частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) щодо належного повідомлення про наступне вивільнення та обов`язку власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника управління будівництва та придбання житла Головного управління квартирно - експлуатаційного управління Збройних Сил України.

4. Відповідно до наказу начальника Головного квартирно - експлуатаційного управління Збройних Сил України на підставі заяви ОСОБА_1 від 11.12.2017 № 287 (по стройовій частині), останній вважається таким, що вибув у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.12.2017 по 17.09.2020.

5. Директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15.12.2017 №Д-322/1/19дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2017-2018 роках" затверджено відповідний план заходів згідно з яким, зокрема, внесено зміни до штату Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (місто Київ), що утримується за штатом № 41/060-51, чисельністю 114 військовослужбовців та 101 працівник, щодо зміни посади начальника Головного управління з цивільної на військову, згідно з переліком змін до штату.

6. Оскільки позивач не є військовослужбовцем, начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України 28.12.2017 йому направлено лист-попередження про наступне звільнення у зв`язку з проведенням організаційних заходів на виконання вказаної спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, статей 32, 40, 49-2 КЗпП України, у якому у зв`язку з проведенням організаційних заходів згідно вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15.12.2017 № Д-322/1/19 дск попереджено про скорочення посади з 01.03.2018 та запропоновано посаду заступника начальника Управління будівництва та придбання житла Головного управління. Поряд із цим у зазначеному листі вказано на необхідність повідомити про прийняте рішення до 04.01.2018.

7. Листом від 10.01.2018 ОСОБА_1 у відповідь на лист попередження від 28.12.2017 повідомив, що відповідно до наказу від 11.12.2017 № 287 він перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.12.2017 до 17.09.2020, з огляду на що розгляд питання про скорочення посади та пропозиції йому іншої рівнозначної посади можливо розглянути після закінчення відповідної відпустки.

8. Листом від 16.01.2018 № 303/7/1/60 позивача повторно повідомлено про те, що у зв`язку з проведенням організаційних заходів згідно вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15.12.2017 № Д-322/1/19дск (обставини не залежні від Головного управління), посада заступника начальника Головного управління підлягає скорочено з 01.03.2018, з огляду на що, враховуючи вимоги статей 32, 40, 42, 49-2 КЗпП України, повторно запропоновано вакантну посаду заступника начальника Управління будівництва та придбання житла, або іншу вакантну посаду державної служби у Головному управлінні, а саме посаду провідного спеціаліста відділу планової та економічної роботи управління будівництва та придбання житла Головного управління. Конверт, відправлений із цим листом 26.02.2018, повернувся відправнику без вручення адресату "за закінченням встановленого терміну зберігання".

9. Директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 05.11.2019 № Д-322/1/10 дск Головне квартирно - експлуатаційне управління Збройних Сил України розформовано.

10. Позивачем подано на ім`я т.в.о. начальника Головного управління майна та ресурсів ЗСУ заяву від 04.08.2020, в якій викладено прохання у зв`язку із закінченням його відпустки по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку (достроково) і відповідно до частини третьої статті КЗпП України (322-08) видати наказ про припинення відпустки і поновлення його на посаді "заступника начальника Головного управління" (рівнозначної посади в ГоловКЕУ) з 05.08.2020.

11. Наказом т.в.о. начальника Головного управління майна та ресурсів ЗСУ від 06.08.2020 № 97:

11.1. на підставі заяви ОСОБА_1 від 04.08.2020 (реєстраційний № 11011 від 06.08.2020), наказу начальника Головного квартирно - експлуатаційного управління Збройних Сил України (по стройовій частині) від 11.12.2017 № 287, позивачу, який відповідно до наказу начальника Головного управління майна та ресурсів (по особовому складі державних службовців) від 08.07.2020 № 79, з 01.07.2020 тимчасово рахується у списках особового складу Головного управління майна та ресурсів відповідно до статті 18 Закону України "Про відпустки" та статті 179 КЗпП України, наказано перервати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 06.08.2020 (пункт 5);

11.2. заступнику начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII (889-19) ) наказано припинити державну службу та відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України звільнити з роботи 06.08.2020 (пункт 6).

12. Позивач не погоджуючись з пунктом 6 наказу від 06.08.2020 № 97 та вважаючи, що його має бути поновлено на посаді заступника начальника Головного квартирно - експлуатаційного управління Збройних Сил України (рівнозначній) з дня його звільнення звернувся з відповідним позовом до суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

13. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2021 позовні вимоги задоволені повністю, визнаний протиправним та скасований пункт 6 наказу начальника Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України (по особовому складу державних службовців) від 06.08.2020 № 97, поновлено ОСОБА_1 на посаді рівнозначній посаді заступника начальника Головного квартирно - експлуатаційного управління Збройних Сил України з дня звільнення - 06.08.2020.

14. Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції, виходив з того, що спірні правовідносини мали місце в період з 28.12.2017 по 06.08.2020, а отже до них мають застосовуватись норми, які регулювали спірні правовідносини станом на момент їх виникнення, зокрема частина друга статті 40 та частина третя статті 49-2 КЗпП України. На виконання цих норм, за висновком суду, відповідачем доказів на підтвердження факту того, що ним було запропоновано позивачу вакантні посади, які позивач міг би обійняти станом на 06.08.2020 надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту, а отже оскаржуваний наказ в частині пункту 6 видано з порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню.

15. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2021 апеляційна скарга Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України задоволена, рішення суду першої інстанції скасоване та прийнята нова постанова, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем було виконано приписи норм чинного законодавства (статті 87 Закону № 889-VIII та статті 49-2 КЗпП України), які були чинними на той час, а саме попереджено належним чином позивача про наступне звільнення у зв`язку з проведенням організаційних заходів та запропоновано йому посаду.

16.1. Суд апеляційної інстанції зауважив, що термін у два місяці визначений у статті 49-2 КЗпП України стосується неможливості звільнення роботодавцем працівника раніше ніж через два місяці з моменту попередження, однак він може становити і значно триваліший термін в залежності від перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

16.2. Поряд із цим, суд апеляційної інстанції указав, що стаття 87 Закону № 889-VIII зазнала змін, суть яких полягає у тому, що для припинення державної служби внаслідок скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідації або реорганізації державного органу роботодавець (суб`єкт призначення або керівник державної служби) вже не зобов`язаний пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

17. Касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду (далі - Суд) 19.11.2021, у якій останній просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2021, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2021 залишити без змін.

18. Ця касаційна скарга, з урахуванням уточнень до неї, наданих Суду на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, подана з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права згідно пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).

18.1. В обґрунтування цієї підстави скаржник зауважує, що суд апеляційної інстанції застосував норму статті 87 Закону № 889-VIII без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах від 17.06.2021 у справі № 240/455/20, від 06.07.2021 у справі № 640/3456/20, від 16.09.2021 у справі № 440/413/20, від 03.06.2021 у справі № 420/3536/19, від 06.07.2021 у справі № 640/1627/20, від 25.07.2019 у справі № 807/3588/14, від 27.05.2020 у справі № 813/1715/16.

18.2. Спірним питанням, яке, скаржник уважає, підлягає вирішенню під час розгляду цієї справи є співвідношення вимог статей 40, 49-2 КЗпП України та статті 87 Закону №889-VIII (у редакції, чинній як до 25.09.2019, так і на момент винесення оскаржуваного наказу про звільнення позивача) та їх поширення на спірні правовідносини.

19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.12.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

20. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 27.07.2022 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 4 частини першої статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

21. Від Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України 17.01.2021 надійшов відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висновки суду апеляційної інстанції відповідач уважає законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Спір у цьому провадженні виник у зв`язку із звільненням позивача відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII (889-19) ) та пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

24. Особливість цієї справи полягає у тому, що спірні правовідносини мали місце у період, коли редакції норм статті 87 Закону № 889-VIII та статті 40 КЗпП України змінювалися.

25. На момент відбуття позивача у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку пункт перший частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, редакція якого діяла до 25.09.2019, підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначав скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідацію державного органу або реорганізацію державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

26. При цьому частина третя статті 87 Закону № 889-VIII у цій же редакції визначала, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

27. Пункт перший частини першої статті 40 КЗпП України (у редакції, чинній до 25.09.2019) визначав, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

28. Своєю чергою частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Поруч із цим частиною четвертою статті 40 КЗпП України у цій же редакції визначалося, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

29. Відповідно до частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України у цій же редакції про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

30. Аналіз положень норм статті 87 Закону № 889-VIII, статей 40 та 49-2 КЗпП України (у редакціях чинних на момент попередження позивача про звільнення) дає підстави для висновку, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

31. Відповідна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 807/3588/14, від 27.05.2020 у справі № 813/1715/16, від 31.03.2020 у справі № 826/6148/16, від 11.06.2020, у справі № 826/19187/16, від 09.10.2019 у справі № 821/595/16, від 03.06.2021 у справі № 420/3536/19, від 17.06.2021 у справі № 240/455/20, від 06.07.2021 у справі № 640/3456/20, від 06.07.2021 у справі № 640/1627/20, від 16.09.2021 у справі № 440/413/20 та інш.

32. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме у зв`язку із внесенням на підставі директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15.12.2017 № Д-322/1/19 дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2017-2018 роках", змін до штату ГКЕУ Збройних Сил України (м. Київ), зокрема, в частині зміни посади начальника Головного управління з цивільної на військову, позивачу, який обіймав відповідну посаду та не був військовослужбовцем, начальником Головного КЕУ Збройних Сил України 28.12.2017 направлено лист-попередження про наступне звільнення у зв`язку з проведенням організаційних заходів на виконання вказаної спільної директиви та одночасно запропоновано вакантну посаду заступника начальника Управління будівництва та придбання житла Головного управління.

33. Своєю чергою листом від 10.01.2018 ОСОБА_1 у відповідь на лист попередження від 28.12.2017 повідомив, що відповідно до наказу від 11.12.2017 № 287 він перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11.12.2017 до 17.09.2020, з огляду на що розгляд питання про скорочення посади та пропозиції йому іншої рівнозначної посади можливо розглянути після закінчення відповідної відпустки.

34. Слід констатувати, що законодавством не передбачено форми та способу повідомлення про звільнення у зв`язку з таким скороченням осіб, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. Обмежень щодо попередження про наступне вивільнення працівника, який перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, законодавством не встановлено. Водночас, у випадку виникнення трудового спору роботодавець має надати докази, що працівника було повідомлено про відповідне скорочення не менш ніж за два місяці, як того вимагають приписи статті 49-2 КЗпП України.

35. Тобто направлення працівнику повідомлення про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням посади за місцем його перебування у відпустці по догляду за дитиною до трьох років не суперечить ані нормам спеціального Закону № 889-VIII (889-19) , ані нормам КЗпП України (322-08) .

36. Отже позивач належним чином персонально попереджений про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці на підставі спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 15.12.2017 № Д-322/1/19 дск та скорочення посади державної служби, яку він займав, із одночасною пропозицією іншої роботи.

37. Наслідком ненадання згоди на зайняття запропонованої вакантної посади у процедурі реорганізації органу (установи) є застосування процедури вивільнення працівника за ініціативою суб`єкта призначення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, редакція якої у поєднанні із вищевикладеними нормами КЗпП України (322-08) , не дозволяла застосувати цей наслідок у період перебування позивача у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

38. Право батька на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства передбачено статтею 179 КЗпП України.

39. За приписами частини третьої статті 2 Закону України "Про відпустки від 15.11.1996 № 504/96-ВР право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

40. З матеріалів цієї справи слідує, що у зв`язку з розформуванням Головного КЕУ та перебуванням позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до п.п. 1.1. наказу начальника Головного управління майна та ресурсів (по особовому складу державних службовців) від 09.07.2020 № 79 ОСОБА_1 тимчасово рахувався у списках особового складу Головного управління майна та ресурсів (яке визнано правонаступником Головного КЕУ відповідно до Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 30.03.2020 № Д-322/1/6дск).

41. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у цьому випадку відповідачем дотримано приписи норм статті 87 Закону № 889-VIII та статті 49-2 КЗпП України, у редакціях, чинних на момент попередження позивача про вивільнення, та виконано обов`язок щодо дотримання гарантій трудових прав позивача, передбачених цими нормами.

42. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19.09.2019 № 117-IX (117-20) (далі - Закон №117-IX (117-20) ), який мав на меті спрощення порядку прийняття на державну службу та розширення підстав її припинення з метою швидкого та ефективного перезавантаження державної влади в Україні.

43. Законом № 117-ІХ (117-20) виключені положення абзаців першого і другого частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII, які стосувалися застосування до державних службовців законодавства про працю та допускали звільнення з підстав реорганізації або ліквідації державного органу лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.

44. Цим же Законом № 117-ІХ (117-20) стаття 40 КЗпП України доповнена частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".

45. 02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12 грудня 2019 року № 378-IX (378-20) (далі - Закон № 378-IX (378-20) ), пунктом 2 розділу І якого стаття 49-2 КЗпП України після частини п`ятої доповнена новою частиною такого змісту: "Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону № 889-VIII (889-19) , здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень".

У зв`язку з цим частину шосту вважати частиною сьомою.

46. 13 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14.01.2020 № 440-IX (440-20) (далі - № 440-IX), підпунктом в) пункту 106 розділу І якого частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення". У зв`язку з цим абзаци перший - третій вважати відповідно абзацами другим - четвертим.

47. Цими послідовними змінами до Закону № 889-VIII (889-19) та КЗпП України (322-08) , якими законодавець визначав особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ, зокрема, в частині строку попередження про наступне звільнення, пропозиції посад державної служби та визначення випадків застосування законодавства про працю, законодавець обмежив дію законодавства про працю на державну службу та максимально спростив порядок звільнення державних службовців.

48. За обставинами цієї справи позивач був звільнений з посади наказом т.в.о. начальника Головного управління майна та ресурсів ЗСУ від 06.08.2020 № 97 після переривання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 06.08.2020 на підставі заяви позивача від 05.08.2020 (пункт 5 наказу).

49. Тож на момент переривання означеної відпустки позивача норми статті 87 Закону № 889-VІІІ діяли в редакції Закону № 117-IX (117-20) та Закону № 440-IX (440-20) .

50. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

51. Суть положення статті 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі '…' полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності '…', і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності '…' (рішення КСУ від 2 липня 2002 року № 13-рп/2002).

52. При цьому не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акту щодо триваючих правових відносин, або якщо цей акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акту в часі).

53. Враховуючи, що правовідносини між позивачем та відповідачем носили триваючий характер, то відповідачем правильно застосовано під час звільнення позивача положень статті 87 Закону № 889-VІІІ (у редакції Закону № 117-IX (117-20) та Закону № 440-IX (440-20) ).

54. Питання щодо правильного розуміння сутності нормативного врегулювання процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ (у редакції Закону № 117-IX (117-20) ) у сукупності з положеннями частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII (у редакції Закону № 440-IX (440-20) ) досліджувалося Верховним Судом зокрема у постановах від 28.07.2021 у справі № 640/11024/20, від 08.12.2021 у справі №380/3646/20, від 23.12.2021 у справі № 380/3551/20, від 16.02.2022 у справі №380/3389/20, від 16.02.2022 у справі № 380/3435/20, від 16.02.2022 у справі №380/3654/20, від 16.02.2022 у справі № 380/4357/20, від 22.02.2022 у справі №380/3547/20, від 09.06.2022 у справі № 380/3833/20, від 09.06.2022 у справі №380/3269/20, від 07.07.2022 у справі № 380/3754/20 та інш.

55. У наведених постановах Верховний Суд підкреслив, що вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово "може", означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

56. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог повністю.

57. Оцінюючи доводи касаційної скарги, на які покликається позивач в обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції, висловленої Верховним Судом за подібних обставин у справах № 240/455/20, № 640/3456/20, № 440/413/20, № 420/3536/19, № 640/1627/20, № 807/3588/14, № 813/1715/16, колегія суддів виходить з такого.

58. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

59. Верховний Суд уважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній справі зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та наведеним скаржником судовим рішенням суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, що зумовило різне правозастосування норм, що регулюють спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.

60. Варто зауважити, що спірні правовідносини у справах № 240/455/20, № 640/3456/20, № 440/413/20, № 420/3536/19, № 640/1627/20, № 807/3588/14, № 813/1715/16 та у розглядуваній справі є різними, відповідно як і редакція статті 87 Закону № 889-VІІІ та статті 40 КЗпП України, що були застосовані під час вирішення спірних питань. Зокрема, у вказаних справах застосовано Закон № 889-VIII (889-19) в редакції, що діяв до внесення змін згідно із Законами № 117-IX (117-20) та №440-IX (440-20) , а тому висновки висловлені Верховним Судом у зазначених справах, не можуть слугувати прикладом неправильного застосування указаних норм.

61. Отже, правовідносини у справах № 240/455/20, № 640/3456/20, № 440/413/20, № 420/3536/19, № 640/1627/20, № 807/3588/14, № 813/1715/16 не є тотожними (подібними) правовідносинам у вище наведених справах, а тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вищевказаних справах Верховним Судом, є безпідставними.

62. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

63. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

64. На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

65. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

66. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.