120/15564/21-а Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким до платника податків застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення вимог законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - 06.12.2022 Прийняття

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛВН ЛІМІТЕД" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - контролюючий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006710703 від 26 жовтня 2021 року, яким до Товариства за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закону №265/95-ВР (265/95-ВР) ) на підставі статті 20 цього Закону застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі в сумі 1 857 691, 20 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 09 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року, в задоволенні позовних вимог відмовив.

Ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій прийняли позицію контролюючого органу щодо наявності у спірних правовідносинах складу правопорушення, передбаченого пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх транспортування, зберігання на складах та/або за місцем їх реалізації на загальну суму 928845,60 грн, зокрема, фактичним зняттям залишків товарно-матеріальних цінностей (алкогольних виробів) встановлено надлишок готової продукції, яка надійшла на склад готової продукції для ринку України без підтверджуючих первинних документів.

Суди зазначили, що відповідальність суб`єктів господарювання, які не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) встановлена статтею 20 Закону №265/95-ВР, це фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Визначальною підставою для застосування фінансових санкцій є встановлення фактів необлікування товару без прив`язки до часу, тобто як в минулому (вже реалізовані товари) так і в поточному часі (знаходяться в реалізації), тому що норма не обмежує реалізацію моментом передачі певного товару у власність покупцеві.

Відтак, наявність у суб`єкта господарювання на реалізації необлікованого товару (зокрема той, що пропонується до продажу) утворює склад правопорушення, за яке застосовується фінансова санкція в порядку статті 20 Закону №265/95-ВР. Тобто, застосування санкції за ненадання документів, які підтверджують облік товарів не потребує встановлення реалізації таких товарів, для її застосування достатньо пасивної поведінки платника (ненадання, неповідомлення про наявність об`єктивних причин відсутності таких документів або причин неможливості їх надання до перевірки).

09 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення судів попередніх інстанцій на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та витребувано справу з суду першої інстанції.

25 листопада 2022 року справа №120/15564/21-а надійшла до Верховного Суду.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №120/15564/21-а є пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначив, що наразі відсутній висновок щодо застосування норм Закону України №265/95-ВР від 6 липня 1995 року "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , а також пункту 1.1. Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року №2 у подібних правовідносинах. Крім того, скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині дослідження зібраних у справі доказів.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 9 червня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі №120/15564/21-а, прийняти нову постанову, якою задовольнити позов, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006710703 від 26 жовтня 2021 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування наступних норм права, які є важливими для вирішення даної справи: 1) відповідно до преамбули положень Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , передбачено: "Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі". Наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості застосування до суб`єктів господарювання, які не здійснюють розрахункові операції фінансових санкцій, передбачених Законом № 265/95-ВР (265/95-ВР) та в цілому цього Закону;

2) відповідно до підпункту 1.1. Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року № 2 (далі - Методичні рекомендації): " 1.1. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів (далі - Методичні рекомендації) можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності...". Наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо обов`язковості виконання суб`єктами господарювання норм методичних рекомендацій.

Скаржник наголошує на тому, що Товариство не здійснює операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, не використовує реєстратори розрахункових операцій та не здійснює розрахункових операцій так як це передбачено законом. Підтвердженням цього є те, що: позивач під час здійснення продажу готової продукції не приймає від покупців готівкові кошти, платіжні картки, платіжні чеки, жетони, тощо за місцем реалізації готової продукції; у позивача відсутня ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, які б давали право на здійснення торгівлі з кінцевим споживачем; позивач під час здійснення оптової торгівлі не видає своїм покупцям розрахункові документи (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ, видатковий касовий ордер тощо), як це передбачено пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР; у позивача відсутні зареєстровані РРО, реєстрація яких є обов`язковою під час здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Таким чином, позивач доводить, що дія Закону № 265/95-ВР (265/95-ВР) на Товариство не поширюється, а відтак і виконувати його вимоги підприємство не зобов`язане.

По-друге, скаржник зазначає, що він в своїй діяльності не використовує та не зобов`язаний використовувати норми Методичних рекомендації. Застосовуючи до Товариства норми Методичних рекомендації, суди першої та апеляційної інстанцій не навели обставин, які підтверджують необхідність застосування позивачем у своїй діяльності вищенаведених норм права, та відповідно застосували норму права, яка не підлягає застосуванню.

Позивач стверджує, що суди попередніх інстанції не дослідили зібрані у справі докази та не описали той факт, що первинні бухгалтерські документи щодо обліку готової продукції у Товариства ведуться в електронному форматі, а друк документів 20 вересня 2021 року та 29 вересня 2021 року це лише відтворення електронного документу на папері, а дати 20 вересня 2021 року та 29 вересня 2021 року це властивості принтера щодо проставлення дати друку документів. Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та взагалі не дослідили той факт, що в матеріалах справи наявний матеріальний носій інформації з оригіналами електронних документів (додаток № 56 до позовної заяви), з яких чітко вбачається коли відповідні документи були створені. Товариство надало контролюючому органу усі документи, які підтверджують факт обліку готової продукції, разом з поданням заперечень на акт (довідку) фактичної перевірки і те що такі документи в силу пункту 86.7. статті 86 та абз. 2 пункту 44.6. статті 46 ПК України мали бути враховані як документи, які були наявні на дату перевірки.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди попередніх інстанцій установили, що посадовими особами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведено фактичну перевірку Товариства з питань, визначених законодавством у сфері виробництва, ліцензування, обліку, зберігання, транспортування та обігу алкогольних напоїв, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 20 вересня 2021 року №911/31-00-07-03-0339195903.

У ході перевірки, особисто представниками підприємства в присутності фахівців контролюючого органу, відповідно до наказу Товариства - виробник продукції ТМ NEMIROFF "Про створення постійно діючих комісій по проведенню інвентаризації матеріальних цінностей" за №067-НО, проведено інвентаризацію спиртосховищу виробничого цеху №2, яку розпочато 15 вересня 2021 року о 16 год. 00 хв. та завершено цього ж дня о 16 год. 40 хв., за результатами якої складено акт інвентаризації спирту від 15 вересня 2021 року №119, яким порушень не встановлено.

Також, у ході перевірки особисто працівниками складу готової продукції (зберігання) ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД" в присутності представників контролюючого органу здійснено вибіркове зняття фактичних залишків алкогольних напоїв на складі готової продукції для ринку України, розташованого за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Українська, 14, яке розпочато 15 вересня 2021 року станом на 14 год. 50 хв. та завершено цього ж дня о 17 год. на 50 хв. Порівнявши їх з відомостями (відомості "Товари на складах"), роздрукованими особисто працівниками складу готової продукції, перевіркою встановлено надлишок алкогольних напоїв у загальній кількості 35 204 пляшок на загальну суму 928 845,60 грн без підтверджуючих первинних документів.

За підсумками складено Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей (алкогольних напоїв) станом на 15 вересня 2021 року по складу готової продукції (зберігання) за адресою: Вінницька область, м. Немирів, вул. Українська, 14, зокрема:

- горілка Немирів Делікат Оригінал, ємністю 0,2л., у кількості 7 200 пляшок, за ціною 25,68 грн за 1 пляшку, на суму 184 896,00 грн;

- горілка Немирів Оригінал Штоф, ємністю 0,2л., у кількості 273 600 пляшок, за ціною 25,68 грн за 1 пляшку, на суму 702 604,80 грн;

- горілка Немирів Оригінал Штоф, ємністю 0,5л., у кількості 644 пляшок, за ціною 64,20 грн за 1 пляшку, на суму 410 344,80 грн.

Відомість власноручно перевірено, персонально засвідчено 15 вересня 2021 року особистим підписом головного бухгалтера ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД" Черната Н. Л. та підписами представників контролюючого органу.

На підставі акта перевірки Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийняло податкове повідомлення-рішення від 26 жовтня 2021 року № 0006710703, яким до позивача за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, на підставі статті 20 цього Закону застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі у сумі 1857691,20 грн (928845,60 х 2).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (265/95-ВР) . Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до термінів, які вживаються у Законі №265/95-ВР (265/95-ВР) , розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо (стаття 2 Закону №265/95-ВР).

Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язано вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Статтею 20 Закону №265/95-ВР визначено, шо до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 14.1.28-1. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) виробництво підакцизних товарів (продукції) - технологічний процес, в тому числі змішування, здійснення якого внаслідок зміни форми, властивостей або складу сировини, напівфабрикатів або готової продукції призводить до отримання підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), надання таким товарам інших властивостей, що призводить або не призводить до збільшення обсягів таких товарів;

Податковий пост - пост, що утворюється на території підприємств, де виробляються продукти з використанням підакцизних товарів, на які встановлено нульову ставку податку, що визначені у статті 229 цього Кодексу. На податковому посту здійснюють постійний безпосередній контроль постійні представники контролюючого органу за місцем його розташування (підпункт 14.1.177. пункт 14.1. статті 14 ПК України)

Реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (підпункт 14.1.212. пункт 14.1. статті 14 ПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Обставини щодо проведення перевірки контролюючим органом, наявність повноважень відповідача щодо проведення фактичної перевірки не є спірними у цій справі.

Ухвалюючи рішення у справі, суди першої та апеляційної інстанції виходили з встановлення податковим органом факту порушення Товариством пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (суб`єкт господарювання, який здійснює розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажі товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язаний вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації) - надлишок алкогольних напоїв у загальній кількості 35 204 пляшок на загальну суму 928 845,60 грн без підтверджуючих первинних документів (не обліковані).

При цьому, суди попередніх інстанцій взагалі не надали оцінку доводам Товариства щодо порядку ведення на підприємстві бухгалтерського обліку, встановленого наказом № 151 - НО від 27 грудня 2019 року, прийнятого відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (996-14) , діючих Концептуальної основи фінансової звітності та Міжнародних стандартів фінансової звітності та бухгалтерського обліку, а також ураховуючи право самостійно визначати облікову політику підприємства в частині розкриття фінансової інформації. Зокрема, позивач наголошує на тому, що на виконання своїх функцій бухгалтерією Товариства розроблено та затверджено стандартну операцію СОП-Б № 15 Передача документів до архіву (далі СОП- Б № 15) (копія СОП-Б № 15 наявна в матеріалах справи т. 1 а. с. 122-125). Так СОП-Б № 15 затверджено журнал документообігу з строками створення, обробки та передачі документів до архіву. По документу накладна на передачу алкогольних напоїв з виробництва в склад готової продукції він створюється в момент відвантаження та підписується протягом 5-ти робочих днів (пункт 3 розділу, облік витрат виробництва готової продукції та її реалізації, додатку Ж1/СОП-Б № 15). По документу звіт про роботу ліній розливу ЛГВ він створюється до 10-ї години наступного дня за звітним та підписується протягом 5-ти робочих днів (пункт 6 розділу, облік витрат виробництва готової продукції та її реалізації, додатку Ж1/СОП-Б № 15). В даному випадку переміщення готової продукції з виробництва в склад готової продукції відбувалось 15 вересня 2021 року, тобто фінально оформлений документ по переміщенню готової продукції, яка відбулась 15 вересня 2021 року, згідно правил документообігу Товариства міг бути оформлений 22 вересня 2021 року. Однак, в порушення пункту 2, частини другої статті 353 КАС України, суди попередніх інстанції взагалі не дослідили зібрані у справі докази, що мають значення для справи, не дослідили той факт, в якій формі та в які строки мають створюватись первинні бухгалтерські документи щодо обліку готової продукції, не врахували безперервність процесу виробництва та його особливості.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відповідно до пункту 230.12. статті 230 ПК України представник контролюючого органу на акцизному складі відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: здійснює контроль за виробництвом, зберіганням, відпуском горілки та лікеро-горілчаних виробів за даними бухгалтерського обліку акцизного складу; здійснює контроль за обліком, зберіганням та використанням марок акцизного податку і маркуванням продукції; здійснює контроль за обліком надходження, витрачання горілки та лікеро-горілчаних виробів, і кількістю виробленої продукції; бере участь у проведенні інвентаризації горілки та лікеро-горілчаних виробів і марок акцизного податку; надає у разі виявлення порушень установленого законодавством порядку ведення обліку, зберігання і відпуску горілки та лікеро-горілчаних виробів пропозиції щодо усунення виявлених порушень та контролюють їх виконання.

Так, позивач звертає увагу на те, що з метою забезпечення реалізації приписів Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року № 879 (z1365-14) та статті 230 ПК України щодо забезпечення проведення інвентаризації, директором Товариства видано наказ № 067-НО від 19 червня 2021 року "Про створення постійно діючих комісій по проведенню інвентаризації матеріальних цінностей" (копія наказу № 067-НО наявна в матеріалах справи). Пунктом 4 наказу № 067-НО встановлено, що інвентаризація готової продукції проводиться на кожне перше число місяця. Позивач, посилаючись на акти інвентаризації алкогольних напоїв у складі готової продукції № ЛВН 00000219 від 01 вересня 2021 року та № ЛВН 00000249 від 01 жовтня 2021 року (під час інвентаризації готової продукції присутній представник акцизного поста, завідувач сектору КООПТ Немирівського управління ДПС у Вінницькій області Горобець В. Ю.), стверджує, що надлишків готової продукції ні на 01 вересня 2021 року ні на 01 жовтня 2021 року виявлено не було.

Суди попередніх інстанцій не перевірили (не врахували) доводи Товариства щодо наявності даних податкового посту, який створений на підприємстві і представники якого здійснюють постійний безпосередній контроль за місцем розташування посту.

Також не надана оцінка доводам Товариства про те, що у останнього наявні документи, які підтверджують факт обліку лікеро-горілчаних виробів. Первинні бухгалтерські документи щодо обліку готової продукції у Товариства ведуться в електронному форматі, а друк документів 20 вересня 2021 року та 29 вересня 2021 року це лише відтворення електронного документу на папері, а дати 20 вересня 2021 року та 29 вересня 2021 року - це властивості принтера щодо проставлення дати друку документів.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що дія Закону №265/95-ВР (265/95-ВР) не поширюється на Товариство, колегія суддів зазначає наступне.

Не приймаючи ці доводи позивача, суди попередніх інстанцій обмежилися цитуванням преамбули, статті 9 Закону №265/95-ВР, і висновком про те, що суб`єкти господарювання, що визначені статтею 9 Закону, не застосовують реєстратори розрахункових операцій, однак це не виключає сфери дії Закону на таких господарюючих суб`єктів.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що приписи статті 9 Закону №265/95-ВР встановлюють перелік випадків, коли реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються до суб`єктів, які підпадають під дію цього Закону. У даному випадку ключовим питанням є те, чи підпадає позивач, який займається виробництвом готової товарної продукції під дію цього Закону.

Суди першої та апеляційної інстанцій не визначили сферу діяльності Товариства, виходячи з виду його діяльності по Класифікації видів економічної діяльності, чи є це сфера торгівлі, громадського харчування та послуг, як то передбачено преамбулою Закону №265/95-ВР (265/95-ВР) . Суди не установили чи здійснює Товариство розрахункові операції в розумінні Закону №265/95-ВР (265/95-ВР) .

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами заявника касаційної скарги про те, що позивач не зобов`язаний використовувати в своїй діяльності норми Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10 січня 2007 року №2, оскільки вони не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, частини другої статті 7 КАС України.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судом не з`ясовано обставини справи та не досліджено зібрані у справі докази, що мають значення для правильного її вирішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.