420/3825/20 Про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення працівників з Державного бюро розслідування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 29.12.2021 Прийняття

- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань № 233-ос від 31 березня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого другого слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань 02 квітня 2020 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з приненням державної служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань №366-ос від 01 червня 2020 року "Про внесення змін до наказу від 31 березня 2020 року №233-ос "Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань";

- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого другого слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань або іншій рівнозначній посаді з 02 червня 2020 року;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 квітня 2020 року по дату ухвалення рішення у справі.

2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням процедури звільнення позивача, зокрема, не здійснення повідомлення про скорочення посади, не здійснення розгляду заяви про призначення (переведення) на будь-яку іншу посаду, видання спірного наказ про звільнення особою, яка не мала на це повноважень.

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань № 233-ос від 31 березня 2020 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого другого слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань 02 квітня 2020 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.

Визнано протиправним та скасовано наказ виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань №366-ос від 01 червня 2020 року "Про внесення змін до наказу від 31 березня 2020 року №233-ос "Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого другого слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань з 02 червня 2020 року.

Стягнуто з Державного бюро розслідувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 червня по 12 листопада 2020 року у сумі 350 874,04 грн. з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суд апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. 19 листопада 2018 року наказом директора Державного бюро розслідувань №184-ос ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого другого слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань. Позивача призначено на посаду за результатами конкурсу проведеного в порядку, передбаченому частиною третьою статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" та Типового порядку проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1069 від 20 грудня 2017 (1069-2017-п) року.

8. 21 листопада 2018 року позивачем складено присягу державного службовця.

9. 03 березня 2020 року отримав попередження про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури Державного бюро розслідувань та відповідно до наказів Державного бюро розслідувань від 14 лютого 2020 року № 42 "Про затвердженню структури центрального апарату Державного бюро розслідувань" та від 27 лютого 2020 року № 21 ДСК "Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік". В попередженні зазначено, що звільнення відбудеться на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" з виплатою згідно з частиною четвертою цієї статті вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

10. 31 березня 2020 року позивач звернувся до виконувача обов`язків директора Державного бюро розслідувань Соколова О. із заявою, в якій просив призначити (перевести) його на будь-яку вакантну посаду слідчого центрального апарату (будь-якого підрозділу де є посада слідчого) Державного бюро розслідувань.

11. 31 березня 2020 року наказом виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань Олександра Соколова № 233-ос, відповідно до пункту 1 частин першої, четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 звільнено з посади слідчого другого слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань 02 квітня 2020 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.

12. 01 червня 2020 року наказом виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань Олександра Соколова № 366 - ос "Про внесення змін до наказу від 31 березня 2020 року №233-ос "Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань" відповідно до пункту 8 частини першої статті 12 Закону України "Про державне бюро розслідувань", у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю працівника з 01 квітня 2020 року по 29 травня 2020 року наказано пункт 26 наказу від 31 березня 2020 року №233-ос "Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань" викласти в такій редакції: "Звільнити ОСОБА_1 з посади слідчого другого слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань 01 червня 2020 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби".

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_2 повноважень виконувати обов`язки директора Державного бюро розслідувань, та приймати накази щодо звільнення осіб складу, станом на дату прийняття спірного наказу.

14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив про законність звільнення позивача, оскільки встановлені судом обставини підтверджують скорочення штату ДБР та відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ). Також суд апеляційної інстанції вказав про наявність повноважень у ОСОБА_2 виконувати обов`язки директора ДБР та приймати оскаржувані накази.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. У касаційній скарзі позивач зазначив про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо звільнення державного службовця з посади слідчого другого слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції ) Державного бюро розслідувань на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

16. Скаржник наголосив, що в організаційній структурі Центрального апарату Державного бюро розслідувань займана ним посада залишилась, змінилась лише назва, тобто про відсутність реального скорочення посади.

17. Також зазначив, що з 26 лютого 2020 року посади Директора ДБР та його заступників не є посадами державної служби, а тому зазначені посадові особи в силу положень пунктів 1-5 частини першої статті 17 Закону України "Про державну службу" не можуть здійснювати повноваження керівника державної служби ДБР. А тому виконуючий обов`язки Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 не був керівником державної служби ДБР, оскільки з 26 лютого 2020 року займана ним посада не є посадою державної служби. Станом на час підписання наказу ДБР №366-0с від 01 червня 2020 року ОСОБА_2 мав спеціальне звання - полковника ДБР, водночас, відповідно до статті 14-2 Закону України "Про державне бюро розслідувань" спеціальні звання присвоюються лише особам рядового і начальницького складу ДБР, які не є державними службовцями в розумінні Закону України "Про державну службу". Тобто, заступник Директора ДБР ОСОБА_2 не був керівником державної служби ДБР у спірний період та не був уповноважений підписувати оскаржувані накази.

18. ДБР подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило оскаржуване судове рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Вказував на відсутність у ДБР правових підстав для незастосування діючих на момент виникнення спірних норм Закону України "Про державну службу", що регламентували процедуру вивільнення державних службовців, або ж застосування норм в інший спосіб не передбачений законом.

19. У відзиві зазначено, що згідно із статтею 12 Закону України "Про Державне бюро розслідувань", Директор ДБР наділений повноваженнями приймати кадрові рішення щодо працівників ДБР всіх категорій посад. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що Директор ДБР уповноважений призначати та звільняти державних службовців у ДБР. У зв`язку із набранням 27 грудня 2019 року чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності ДБР" від 03 грудня 2019 року №305-IX правовий статус ДБР дійсно змінено із центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган. Поряд із цим відповідно до статті 14 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" служба в ДБР є державною службою особливого характеру, водночас працівники ДБР належать до різних категорій посад, зокрема, особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР.

20. Представником ДБР вказано, що виконувач обов`язків Директора ДБР (перший заступник та один із двох заступників в порядку ротації) наділений Законом України "Про Державне бюро розслідувань" (794-19) усіма правами та обов`язками керівника державної служби, у тому числі правом видавати накази з кадрових та інших питань.

21. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відповідь на відзив відповідача. Наголосив, що 06 березня 2021 року набрала чинності редакція частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу", у якій законодавець повернув частину третю вказаної статті в частині щодо обов`язку роботодавця пропонувати державному службовцю, у випадку скорочення його посади, рівнозначну або нижчу посаду державної служби. У контексті спірних правовідносин позивач зазначив, що на момент його звільнення (31 березня 2020 року) діяв штатний розпис Центрального апарату ДБР, у якому посади слідчих відносились саме до посад державної служби. Тобто, на думку ОСОБА_1, у відповідача були відсутні будь-які підстави, які б перешкоджали у запропонуванні йому посади у новому штатному розписі.

22. ДБР подано додаткові пояснення, в яких вказано, що з метою прийняття обґрунтованих кадрових рішень Управлінням внутрішнього контролю ДБР надавалися в.о. Директора ДБР результати проведеної перевірки на доброчесність та моніторинг способу життя. У результаті прийнято рішення про звільнення позивача, при цьому ДБР запропоновано позивачу взяти участь у відкритому конкурсі на зайняття вакантних посад слідчих Головного слідчого управління ДБР. У цьому конкретному випадку втручання у право слідчих ДБР обіймати певні посади державної служби обумовлено законодавчими підставами удосконалення діяльності ДБР та необхідності створення умов для виконання визначених Законом України "Про Державне бюро розслідувань" (794-19) завдань, тобто таке втручання переслідувало легітимну мету та було пропорційним їй. Також представник ДБР вказав на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20, відповідно до якого суб`єкт призначення в силу вимог статті 87 Закону України "Про Державну службу", не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а у разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України (2747-15) ), вважає за необхідне зазначити наступне.

24. Cуд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про правомірність наказу виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань №366-ос від 01 червня 2020 року "Про внесення змін до наказу від 31 березня 2020 року №233-ос "Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань".

25. Верховний Суд погоджується із вказаним висновком.

26. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

28. Державне бюро розслідувань відповідно до статті 1 Закону України від 12 листопада 2015 року N 794-VIII "Про Державне бюро розслідувань" (надалі - Закон N794-VIII) є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

29. Згідно з частиною першою статті 14 Закону N 794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

30. Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (частина друга статті 14 Закону N 794-VIII).

31. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (889-19) , в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон № 889-VIII (889-19) ).

32. Згідно з частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

33. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

34. В силу пункту 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

35. Приписами частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

36. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

37. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу Директора Державного бюро розслідувань від 19 листопада 2018 року № 184-ос ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого другого слідчого відділу (Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідувань злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань, 21 листопада 2018 року прийняв Присягу державного службовця.

38. 03 березня 2020 року позивача попереджено про зміни організаційно-штатної структури Держаного бюро розслідувань та скорочення посади, яку він обіймає.

39. Предметом спору у справі, що розглядається, є звільнення позивач із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої 87 Закону № 889-VIII (889-19) у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.

40. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

41. Згідно з частиною третьою статті 87 Закону № 889-VIII (в редакції до набрання чинності Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX (117-20) ), процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначалась законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускалось лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

42. Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" (117-20) були внесені зміни та доповнення до Закону № 889-VIII (889-19) , зокрема, відповідно до положень статті 83 Закону № 889-VIII (у редакції, що діє з 19 вересня 2019 року) державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади" (1682-18) ; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

43. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

44. Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-IX (440-20) , частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".

45. При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово "може", означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

46. За змістом роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

47. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади врегульована положеннями Закону №889-VIII (889-19) .

48. Водночас служба в ДБР є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

До працівників ДБР належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР (частини перша, друга статті 14 Закону N 794-VIII).

49. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 12 Закону N 794-VIII переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами згідно з пунктом 5 частини першої статті 12 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" визначає Директор ДБР.

50. При цьому частиною другою статті 9 вказаного Закону врегульовано, що гранична чисельність центрального апарату та територіальних управлінь ДБР становить 1 тисячу 600 осіб.

51. Визначення слідчого міститься у пункті 17 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України та означає службову особу органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

52. Слід зазначити, що чинним законодавством імперативно не встановлено, до якої категорії посад має належати посада слідчого.

53. Як свідчать матеріали справи, призначення позивача на посаду, яка відносилась до категорії державної служби, позивачем не заперечувалось.

54. За ініціативою суб`єкта призначення відповідно до частини першої статті 87 №889-VIIІ однією з підстав для припинення державної служби є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

55. Наведене свідчить, насамперед, про можливість у суб`єкта призначення розірвати трудовий договір з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу з будь-яким державним службовцем.

56. На момент прийняття оскаржуваних наказів про звільнення діяла редакція Закону №889-VIІI (889-19) , якою чітко врегульована процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

57. За змістом частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

58. Отже, наведена правова норма пов`язує припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.

59. Слід зазначити, що редакція статті 87 Закону № 889-VIIІ зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" (117-20) , які набули чинності з 25 вересня 2019 року, була чинною на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення та підлягала застосуванню.

60. Разом з цим слід зауважити, що аналіз положень Закону № 889-VIII (889-19) , яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу, свідчить, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

61. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20.

62. Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності повноважень у виконувача обов`язків Директора Державного бюро розслідувань для прийняття оскаржуваних наказів, є необґрунтованими.

63. Статтями 10 та 14 Закону N 794-VIII визначено, що директор Державного бюро розслідувань займає найвищу посаду служби в Державному бюро розслідувань, яка є державною службою особливого характеру.

64. Повноваження Директора Державного бюро розслідувань визначені статтею 12 Закону N 794-VIII, які властиві керівнику державної служби.

65. Пунктами 1,2,6 частини першої четвертої статті 12 Закону N 794-VIII передбачено, що Директор Державного бюро розслідувань: несе відповідальність за діяльність Державного бюро розслідувань, зокрема законність здійснюваних Державним бюро розслідувань оперативно-розшукових заходів, досудового розслідування, додержання прав і свобод людини і громадянина; організовує роботу Державного бюро розслідувань, призначає та звільняє першого заступника і заступників Директора Державного бюро розслідувань у порядку, визначеному цим Законом, а також визначає їхні обов`язки.

66. У разі звільнення Директора Державного бюро розслідувань з посади, його смерті або відсутності відомостей про місце його перебування повноваження Директора Державного бюро розслідувань протягом 60 днів виконує його перший заступник, а в подальшому - почергово кожний із заступників і знову перший заступник з ротацією кожні 60 днів до того часу, доки не буде призначено нового Директора Державного бюро розслідувань у порядку, передбаченому цим Законом. Строк виконання повноважень розпочинається відповідно з дня, наступного за днем звільнення Директора Державного бюро розслідувань, або з дня, наступного за днем його смерті, або з дня, наступного за останнім днем, коли місце перебування Директора Державного бюро розслідувань було відомо (частина четверта статті 12 Закону N794-VIII).

67. 17 березня 2020 року до виконання обов`язків Директора Державного бюро приступив ОСОБА_2, що цілком узгоджується з положенням частини четвертої статті 12 Закону №794-VIII та підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час спірних відносин.

68. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

69. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

70. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

71. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі № 420/3825/20 - без змін.Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена..................................................................................М.В. БілакО.А. ГубськаН.М. Мартинюк,Судді Верховного Суду