ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ29 грудня 2021 року м. Київсправа №520/11303/19адміністративне провадження № К/9901/24938/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Катунов В.В., судді - Ральченко І.М., Бершов Г.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування рішення,установив:У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просив скасувати рішення Харківської митниці державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/002954/2 від 10 вересня 2019 року.Обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваного рішення позивач зазначав, що митним органом безпідставно визначено митну вартість ввезеного ним автомобіля у розмірі 77600 EUR, оскільки декларантом надано митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, зміст яких підтверджує заявлену митну вартість за ціною договору. Окрім того, стверджував, що митним органом не наведено у спірному рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.Постановою Верховного Суду від 1 квітня 2021 року скасовано постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року й прийнято нове, яким задоволено позов у повному обсязі.Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване.Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі №826/19400/15, від 15 травня 2018 року у справі №809/1260/17, від 19 червня 2019 року у справі №818/1220/17.На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою доводи митного органу про те, що декларантом не було надано жодного банківського чи іншого платіжного документа, який би мав стосунок до придбаного позивачем транспортного засобу.Відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу ОСОБА_1 придбав автомобіль марки - TESLA; модель - MODEL X; номер кузова (VIN): НОМЕР_1 ; тип двигуна - електричний на літій-іонній батареї; двигун №н/в, потужність двигуна 158 кВт, вартість якого за умовами договору становить 40500 EUR.2 вересня 2019 до митного поста Харків - автомобільний Харківської митниці ДФС особою, уповноваженою позивачем на декларування товару, подано до митного контролю та митного оформлення електронну митну декларацію №UA807190/2019/019297 з вказаним вище товаром, який надійшов на адресу ОСОБА_1 10 вересня 2019 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/002954/2, яким скориговано заявлену митну вартість автомобіля та збільшено її на 37100 EUR.Не погодившись із таким рішенням митного органу та вважаючи його протиправним, позивач оскаржив його до суду.Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на відсутність об`єктивного документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару на рівні 40500 EUR, відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товару за другорядним методом (резервним методом) на рівні митної вартості 77600 EUR.Приймаючи протилежне рішення та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з неправомірності висновку митного органу щодо необхідності застосування другорядного методу визначення митної вартості товару, оскільки позивачем (декларантом) було надано достатньо необхідних документів для визначення митної вартості товару за основним методом. Перевіряючи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.Здійснюючи апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, з урахуванням мотивів Верховного Суду, з яких справу було направлено на новий апеляційний розгляд, дійшов висновку, що фактично, звертаючись із позовом про скасування рішення про коригування митної вартості, яке ухвалене до заповнення відповідних граф митної декларації та подання її для випуску у вільний обіг товарів, позивач висловив свою незгоду із таким, а відтак, суд зобов`язаний надати оцінку відповідним доводам. З урахуванням викладеного, апеляційний суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що фактично позивач погодився із митною вартістю, визначеною митним органом, а тому правовий спір між сторонами відсутній, що визнав підставою до розгляду справи по суті спірних правовідносин.Перевіряючи правильність визначення митним органом митної вартості придбаного позивачем автомобіля, апеляційний суд виходив з наступного.Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій означеної статті наведено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи надати на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.Згідно з частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.Проаналізувавши наведені вище приписи МК України (4495-17) суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, однак ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.Як з`ясовано судом апеляційної інстанції, декларантом позивача визначено митну вартість ввезеного транспортного засобу в розмірі 40500 EUR на підставі рахунку-фактури від 21 вересня 2019 року №2019073. У графі 44 митної декларації зазначено документи, що підтверджують заявлену митну вартість автомобіля: рахунок-фактура (інвойс); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; договір про надання послуг митного брокера, висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом, довіреність, технічний опис, касовий ордер, щодо підтверджує оплату митних та інших платежів, копія митної декларації країни відправлення, паспорт громадянина України.Під час обробки та перевірки митним органом митної декларації автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) спрацювали профілі ризику щодо можливого заниження митної вартості, що зумовило поглиблену перевірку митним органом повноти та достовірності документів, наданих декларантом на підтвердження заявленої митної вартості.Так, митним органом на адресу декларанта надіслано електронне повідомлення з пропозицією надати протягом додаткові документи, на яке декларантом в той же день було надано відповідь, що всі необхідні документи позивачем вже були надані. У зв`язку з ненаданням позивачем додаткових документів митну вартість ввезеного транспортного засобу визначено митницею на рівні 77600 EUR.Перевіривши й дослідивши надані декларантом позивача до митного органу документи, судом апеляційної інстанції встановлено, що рахунок-фактура від 21 серпня 2019 року №2019073 містить усі відомості про ціну товару та означений документ повною мірою відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 53 МК України.На думку апеляційного суду надана декларантом виписка з інвойсу свідчить про те, що товар передано покупцеві відповідно до умов поставки, та те, що у покупця з`явився обов`язок оплатити товар; своєю чергою, інвойс є розрахунково-платіжним документом, що надається продавцем покупцеві, та містить перелік товарів, їх кількість та суму коштів, яку покупець повинен сплатити. При цьому судом взято до уваги, що ціна автомобіля, зазначена в інвойсі, складає 40500 EUR.Судом апеляційної інстанції враховано, що інвойс входить до переліку документів, зазначених в частині третій статті 53 МК України, які вважаються такими, що підтверджують митну вартість товарів, тобто, позивачем надано платіжний документ, який підтверджує факт сплати 40500 EUR, що свідчить про відповідність числових значень, вказаних у декларації митної вартості, рахунку-фактурі та даному платіжному документі.Також апеляційним судом взято до уваги, що у рахунку-фактурі від 21 серпня 2019 року №2019073, наданому під час митного оформлення, в графі опис зазначено: автомобіль Tesla, модель Model X - не готовий до експлуатації, що безпосередньо впливає на вартість автомобіля.Окрім того, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано до суду повідомлення експерта від 20 серпня 2019 року, в якому зазначено про те, що транспортний засіб було оглянуто двічі: 19 липня 2019 року в нерозібраному стані та 5 серпня 2019 року - в частково розібраному стані. У вказаному повідомлені викладено кошторис витрат на відновлення пошкодженого автомобіля, згідно з яким вартість ремонту складає 37781,51 EUR.В той же час, згідно з актом про проведення огляду, складеного посадовими особами Львівської митниці ДФС, від 28 серпня 2019 року, в графі "наявні пошкодження" зазначено, що пошкоджено лише заднє ліве крило.Надаючи оцінку означеному акту митниці, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що загальний стан транспортного засобу не спростовує факту його технічних пошкоджень, про що було вказано у рахунку-фактурі, наданому під час митного оформлення. Більш того, на думку суду, акт про проведення огляду вказує виключно на дослідження зовнішнього вигляду автомобіля за наслідками візуального спостереження та не містить даних ані про вартість автомобіля, ані про дійсний характер наявних пошкоджень (зокрема, внутрішніх), витрат, необхідних для його відновлення тощо.Надаючи оцінку взятому відповідачем за основу прийняття рішення про коригування митної вартості товару витягу з програмного продукту Schwacke, з урахуванням якого митний орган визначив митну вартість автомобіля в сумі 77600 EUR, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в описі технічного стану автомобіля, зокрема, у графі "попередні пошкодження" наявний запис - "дані відсутні". Більш того, судом апеляційної інстанції було враховано, що запит митниці стосувався іншої моделі автомобіля, ніж та, яка придбавалась позивачем, а саме - TESLA MODEL X 100D Allradantrieb, який, відповідно, має інші технічні характеристики.Наведене вище у своїй сукупності зумовило висновок суду апеляційної інстанції про те, що митним органом не доведено, що під час коригування митної вартості товару відповідачем були враховані ушкодження імпортованого автомобіля, що свідчить про коригування митної вартості без врахування індивідуальних особливостей придбаного транспортного засобу, зокрема, його технічного стану, що, безперечно, має суттєвий вплив на його ринкову вартість. Більш того, відповідачем не враховано року випуску транспортного засобу, тип двигуна, наявність пошкоджень, а також умови його використання, що вплинули на зношеність автомобіля та обумовили ціну, за яку його було придбано. Окрім того, будь-якого розрахунку для обґрунтування визначеної відповідачем вартості транспортного засобу в рішенні суб`єкта владних повноважень не наведено, що, на думку суду апеляційної інстанції, не дає можливості встановити правильність визначеної ціни. Враховуючи викладене, колегія суддів КАС ВС вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем як декларантом було надано достатньо необхідних документів для визначення митної вартості товару за основним методом, а відповідачем - не доведено необхідності застосування другорядних методів визначення митної вартості товару.Переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права. Висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судом здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів. При цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду за подібних, на переконання відповідача, правовідносин. Однак, відповідач посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Аналіз висновків суду апеляційної інстанції у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.Доводи скаржника у розрізі підстав касаційного оскарження зводяться до незгоди із правовою оцінкою наданим позивачем доказам, однак, такі доводи відповідно до статті 341 КАС України виходять за межі касаційного перегляду і не є свідченням неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень МК України (4495-17) . Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України). У зв`язку з цим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду п о с т а н о в и в :Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби - без задоволення.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх Судді О.В. Білоус Н.Є. Блажівська